Ухвала

від 29.05.2013 по справі 6-1547св13

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

29 травня 2013 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ситнік О.М.

суддів: Євтушенко О.І., Завгородньої І.М.,

Журавель В.І., Іваненко Ю.Г.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора Ленінського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до ОСОБА_3, третя особа: громадська організація «Дачне товариство «Планета Плюс» про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння , за касаційною скаргою громадської організації «Дачне товариство «Планета Плюс» на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м.Севастополя від 17 грудня 2012 року, -

в с т а н о в и л а:

Прокурор Ленінського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним державний акт серії ЯИ №076296 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану у АДРЕСА_1, кадастровий номер 8536400000:01:001:0189, виданий ОСОБА_3 Головним Управлінням Держкомзему у м. Севастополі, зареєстрований за №011088400815 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, а також витребувати на користь держави в особі Севастопольської міської ради з незаконного володіння ОСОБА_3 вказану земельну ділянку.

Свої вимоги прокурор обґрунтовував тим, що відповідачем безпідставно, всупереч порядку, встановленому нормами діючого земельного законодавства, у порушення інтересів держави, отримано у власність спірну земельну ділянку.

Підставою видачі державного акту вказано розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації №1030-р від 06 квітня 2010 року.

Прокурор зазначав, що відповідач з заявами про передачу вказаної земельної ділянки у власність, у тому числі про надання згоди на розробку проекту відведення до Севастопольської міської ради не зверталася, рішень, пов'язаних з передачею їй земельної ділянки радою не приймалося. Спірна земельна ділянка вибула з державної власності незаконно, всупереч волі держави у особі уповноваженого на те органу Севастопольської міської ради, що дає підстави для пред'явлення вимог про витребування її з чужого незаконного володіння.

Враховуючи наведене, просив задовольнити позов.

Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 16 листопада 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Севастополя від 17 грудня 2012 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним державний акт серії ЯИ №076296 на земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану в АДРЕСА_1, кадастровий номер 8536400000:04:001:0189, виданий ОСОБА_3 Головним Управлінням Держкомзему у місті Севастополі, зареєстрований за № 011088400815 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Витребувано на користь Севастопольської міської Ради з незаконного володіння ОСОБА_3 вказану вище земельну ділянку. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ГО «Дачне товариство «Планета плюс» просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення місцевого суду від 16 листопада 2011 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

Установлено, що розпорядженням голови Севастопольської міської державної адміністрації «Про затвердження комплексного проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 2,1 га для будівництва та обслуговування кварталу комплексної забудови (індивідуальної дачної) ГО «Дачне товариство «Планета Плюс» та передачі у власність членам цієї організації земельних ділянок, розташованих по АДРЕСА_3» № 1030-р від 06 квітня 2010 року затверджено комплексний проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 2,1 га з встановленням меж в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування кварталу комплексної забудови (індивідуальної дачної) громадської організації «Дачне товариство «Планета плюс», що розташовані за адресою АДРЕСА_3 для індивідуального дачного будівництва членів організації; затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право власності кожного із 19 громадян - членів громадської організації «Дачне товариство «Планета плюс» відповідно до списку, на земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва; передано у власність 19 громадян - членів громадської організації «Дачне товариство «Планета плюс», земельні ділянки в межах їх безоплатної приватизації по 0,1000 га кожному, загальною площею 2,1 га для індивідуального дачного будівництва, які розташовані по АДРЕСА_4, з зазначенням адреси, вказаної в адресних довідках управління містобудування і архітектури міської державної адміністрації, відповідно додатку.

На підставі зазначеного розпорядження ОСОБА_3 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку рекреаційного призначення АДРЕСА_2 для індивідуального дачного будівництва.

На розпорядження від 06 квітня 2010 № 1030-р до Севастопольської міської державної адміністрації прокурором м. Севастополя було внесено протест № 07-1316 вих.10 від 30 серпня 2010 року з вимогою про скасування незаконного розпорядження, мотивованого перевищенням повноважень Севастопольської міської державної адміністрації при затвердженні комплексного проекту землеустрою та передачі у власність громадян земельних ділянок загальною площею 2,1 га по АДРЕСА_4.

На підставі зазначеного протесту розпорядженням голови Севастопольської міської державної адміністрації «Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 06 квітня 2010 року № 1030-р» № 1829-р від 20 вересня 2010 року було скасоване розпорядження від 06 квітня 2010 № 1030-р, на підставі якого відповідачу виданий державний акт на спірну земельну ділянку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 17 лютого 2011 року у справі № 2а-3770/10/2770 скасовано розпорядження голови Севастопольської міської державної адміністрації «Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 06 квітня 2010 №1030-р» №1829-р від 20 вересня 2010 року. Постанова набула чинності 18 травня 2011 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права - визнання державного акта недійсним з підстав, визначених ст. 203, 215 ЦК України - не ґрунтується на вимогах закону, а порушень з боку відповідача при отриманні оскаржуваного державного акта не встановлено. Також, позивачем не доведено повноважень Севастопольської міської ради щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що державний акт на право власності на спірну земельну ділянку виданий органом, який не мав на це законних повноважень, набуття ОСОБА_3 права власності на землю не відповідає приписам ст.ст. 116, 118 ЗК України та дійшов висновку, що зазначена земля вибула з володіння держави з порушенням вимог земельного законодавства.

Разом з тим, апеляційним судом не враховано, що порядок припинення прав на землю регулюється главою 22 ЗК України.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених ст. 140-149 ЗК України.

Пленум Верховного Суду України в п. 8 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ (у редакції постанови Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року №2) роз'яснив, що при вирішенні в судовому порядку питання про недійсність документів, виданих на підставі переглянутого рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування, слід враховувати Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), відповідно до п. 5 мотивувальної частини якого органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Згідно позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції України або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. (п.5 рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009).

Без визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки неможливе визнання недійсним державного акту на неї.

Апеляційний суд у порушення вимог ст.ст. 214, 215, 316 ЦПК України на зазначені вище положення уваги не звернув, не надав належної оцінки фактичним обставинам справи, правам та обов'язкам сторін з урахуванням правовідносин, що між ними виникли, та вимог чинного законодавства, якими останні регулюються.

Крім того, відповідно до п. 12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

За змістом ст. ст. 173, 174 ЗК України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням Верховної Ради АРК, обласних, Київської чи Севастопольської міських рад. Рішення про встановлення і зміну меж районів у містах приймається міською радою за поданням відповідних районних у містах рад.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Вирішуючи спір, апеляційний суд не дотримався встановленого ст. 212 ЦПК України принципу оцінки доказів, належним чином не перевірив доводи позивача про належність спірної землі Севастопольській міській раді, а пославшись на відсутність доказів про розмежування території зазначив, що спірна земельна ділянка знаходиться в територіальних межах м. Севастополя, а саме, в Гагарінському районі і обмежився лише тим, що це «загальновідомий» факт.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційний суд не виконав своїх обов'язків, визначених законом, всебічно, повно й об'єктивно не з»ясував обставини справи та не надав їм належної оцінки. ухвалив судове рішення, що не відповідає вимогам законності і обґрунтованості, у зв'язку з чим таке рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 342, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу громадської організації «Дачне товариство «Планета Плюс» задовольнити частково.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Севастополя від 17 грудня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.М. Ситнік

Судді: О.І. Євтушенко

В.І. Журавель

І.М. Завгородня

Ю.Г. Іваненко