Ухвала

від 11.06.2013 по справі 825/26/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/26/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смирнова О.Є. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів: Романчук О.М., Шелест С.Б.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представників позивача: Коваленка О.Ю., Тарасенка Ю.П.,

представника відповідача - Філіппової О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК» до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ІБК» звернулося у суд з адміністративним позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області ДПС, у якому, з урахуванням уточнень, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000282202/496 від 18.12.2012 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача щодо недійсності угод, укладених позивачем з його контрагентами, які стали підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що Прилуцькою ОДПІ Чернігівської області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового та іншого законодавства під час здійснення господарських відносин з ТОВ «Євроград КС» за липень 2010 року, з ТОВ «Будівельна компанія «Національ» за жовтень 2010 року, з ТОВ «Самбрус» за березень та квітень 2011 року, за підсумками якої складено акт від 30.11.2012 року №876/22/30925118 та виявлені порушення позивачем п.п. 7.4.1, пп.. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.2, п. 198.3, р. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 262500 грн., в тому числі за липень 2010 року на 27181 грн., за жовтень 2010 року на 129512 грн., за березень 2011 року на 41190 грн., за квітень 2011 року на 64616 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 18.12.2012 року №0000282202/496, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 301673,25 грн. (262499,00 грн. - за основним платежем та 39174,25 грн. - за штрафними санкціями).

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем зазначеного податкового рішення, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою для нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість стало виявлення податковим органом безпідставного, на думку останнього, віднесення до складу податкового кредиту сум сплаченого ПДВ у зв'язку із виконанням договорів поставки та виконання робіт, укладених з ТОВ «Євроград КС», ТОВ «Будівельна компанія «Національ» та ТОВ «Самбрус».

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», що містять розбіжності між задекларованим позивачем податковим кредитом та податковими зобов'язаннями його контрагентів. Зі змісту акту перевірки вбачається, що декларація з податку на додану вартість ТОВ «Євроград КС» за липень 2010 року №381760 від 02.09.2010 року подана до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС прийнята з позначкою «Недійсна». Так само, декларація з податку на додану вартість ТОВ «БК «Національ» за жовтень 2010 року №568314 від 02.12.2010 року прийнята податковим органом з позначкою «Недійсна». Податкові ж декларації з податку на додану вартість ТОВ «Самбрус» за березень та квітень 2011 року взагалі не подавались до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС. У зв'язку із чим, відповідач вказує на порушення позивачем порядку віднесення сум ПДВ до податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних йому названими контрагентами протягом зазначених періодів.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на наступне.

У липні 2010 року позивач вступав у господарській відносини з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей з ТОВ «Євроград КС». Із матеріалів справи вбачається, що позивач придбав у названого контрагента кабель мідний силовий у асортименті. Господарські операції проводились на підставі виставлених позивачу рахунків-фактур (т. 1 а.с. 52-56). Товар був поставлений із видатковими накладними (т.1 а.с. 32 - 38). Факт розрахунків за поставками підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача на загальну суму 163087 грн., з них 27181 грн. ПДВ. За наслідками проведених операцій продавцем виписано позивачу податкові накладні (т. 1 а.с. 39-43), які відповідають вимогам до змісту, передбаченим п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР).

З огляду на досліджені матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Євроград КС» підтверджені належними первинними документами.

У жовтні 2010 року позивач вступав у господарській відносини з ТОВ «Будівельна компанія «Національ» за договором субпідряду №08-10/10-СП від 08.10.2010 року, предметом якого є зобов'язання останнього в межах договірної ціни виконати власними силами та необхідними матеріалами роботи по розширенню існуючого виробництва переробки молочної сировини з добудовою виробничих приміщень, розташованою за адресою: м. Ічня, вул. Вишнева, 4, в період з 08.10.2010 року по 31.12.2011 року. Згідно п. 4.1 генпідрядник (позивач) проводить розрахунки з субпідрядником на підставі актів приймання виконаних робіт та виставлених рахунків.

Згідно акту приймання виконаних будівельних робіт №1 від 29.10.2010 року, типової форми КБ-2в, субпідрядником були здані, а генпідрядником прийняті виконані оздоблювальні роботи, що деталізовані в акті, загальною вартістю 777077 грн. (т. 1 а.с. 60-64) За фактом виконаних робіт була складена довідка про їх вартість (витрати), типової форми КБ-3 від 29.10.2010 року (т. 1 а.с. 65). Оплата проведених робіт підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача (т. 1 а.с. 46, 51). За наслідками оплати, субпідрядником були виписані позивачу податкові накладні (т. 1 а.с. 66-71), які відповідають вимогам до змісту, передбаченим п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

З огляду на досліджені матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Будівельна компанія «Національ» підтверджені належними первинними документами.

У березні 2011 року позивач вступав у господарські відносини з ТОВ «Самбрус» за договором субпідряду №32 від 01.03.2011 року. Предметом цього договору є обов'язок субпідрядника (ТОВ «Самбрус») в межах договірної ціни виконати власними силами та необхідними матеріалами будівельні роботи по розширенню існуючого виробництва переробки молочної сировини з добудовою виробничих приміщень, розташованого за адресою: м. Ічня, вул. Вишнева, 4. Строк виконання робіт - до 31.12.2011 року. Згідно п. 4.1 генпідрядник (позивач) проводить розрахунки з субпідрядником на підставі актів приймання виконаних робіт та виставлених рахунків.

На виконання зазначених умов, 31.03.2011 року сторонами складено та підписано акт приймання виконаних робіт типової форми КБ-3 за березень 2011 року (т. 1 а.с. 75-78). Загальна вартість виконаних робіт визначена у договірній ціні (т. 1 а.с. 80-81) з урахуванням локального кошторису №2-1-1 (т. 1 а.с. 82-84). Для проведення розрахунків субпідрядником були виписані позивачу рахунки фактури (т. 1 а.с. 88-90), які були належно оплачені, що підтверджується банківською випискою (т. 1 а.с. 45). За наслідками розрахунків, ТОВ «Самбрус» надало позивачу податкові накладні (т. 1 а.с. 85-87), які відповідають вимогам до змісту, передбаченим ст. 201 Податкового кодексу України.

Окрім того, на виконання умов договору № 32 від 01.03.2011 року субпідрядником були виконані демонтажні роботи, що посвідчується відповідним актом їх приймання (т. 1 а.с. 111-116). За договірною ціною (т. 1 а.с. 108-109), загальна вартість демонтажних робіт складає 206370 грн. Розрахунки за такі роботи проводились на основі рахунків-фактур (т. 1 а.с. 127-132). У зв'язку із оплатою робіт, яка підтверджується банківською випискою (т. 1 а.с. 44), субпідрядником виписано позивачу податкові накладні (т. 1 а.с. 117-122), які відповідають вимогам до змісту, передбаченим ст. 201 Податкового кодексу України.

Також, між позивачем та ТОВ «Самбрус» 21.01.2011 року було укладено договір поставки №019, за яким останній зобов'язався поставити першому мережене обладнання та електронні вироби, зазначені у додатках: додаткових угодах, видаткових накладних, рахунках-фактурах на кожну партію товару. Покупець (позивач), у свою чергу, зобов'язався оплатити поставлений товар.

У березні та квітні 2011 року, на виконання умов зазначеного договору, поставщиком виписано позивачу рахунки фактури (т. 1 а.с. 95, 125, 133). Товар переданий на підставі видаткових накладних (т. 1 а.с. 93, 123, 134). Оплата товару здійснена у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками (т. 1 а.с. 49, 50). За наслідками проведених розрахунків позивачу контрагентом виписано податкові накладні (т. 1 а.с. 85, 124, 126), які відповідають вимогам до змісту, передбаченим ст. 201 Податкового кодексу України.

19.04.2011 року між позивачем та ТОВ «Самбрус» укладено договір субпідряду №36, за яким останній зобов'язався в межах договірної ціни виконати власними силами та необхідними матеріалами комплекс електромонтажних робіт на об'єкті «Культурно-комерційний комплекс із підземною парковкою за адресою: вул. Сумська, 10 у м. Харкові» За п. 1.2 строк дії договору - до 31.12.2011 року. Згідно п. 4.1 генпідрядник (позивач) проводить розрахунки з субпідрядником на підставі актів приймання виконаних робіт та виставлених рахунків.

На виконання умов договору, сторонами узгоджено договірну ціну електромонтажних робіт у розмірі 62802 грн. (т. 1 а.с. 99-100) Сторонами складено та підписано акт приймання виконаних електромонтажних робіт за квітень 2011 року від 29.04.2011 року (т. 1 а.с. 102-105). Згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт (т. 1 а.с. 101), ціна відповідає договірній та складає 62802 грн. Відповідно до рахунку-фактури (т. 1 а.с. 107) проведені роботи були оплачені, що підтверджується банківською випискою (т. 1 а.с. 49). За фактом оплати робіт, субпідрядником виписано позивачу податкову накладну (т. 1 а.с. 106), яка відповідає вимогам до змісту, передбаченим ст. 201 Податкового кодексу України.

З огляду на досліджені матеріали справи, колегією суддів установлено, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Самбрус», які відбувались у березні та квітні 2011 року, підтверджуються належними первинними документами.

Як убачається із матеріалів справи, позивачем укладались вище досліджені субпідрядні договори в межах виконання ним підрядних зобов'язань по відношенню до ВАТ «Ічнянський молочно-консервний комбінат» за договором генерального підряду №01-10/10-ГП від 07.10.2010 року (т. 1 а.с. 178-182).

Окрім цього, судова колегія зауважує, що замовлені за договорами субпідрядні роботи та товари у контрагентів ТОВ «Євроград КС», ТОВ «Будівельна компанія «Національ» та ТОВ «Самбрус» кореспондуються з напрямками діяльності позивача по КВЕД: організація будівництва будівель, будівництво житлових та нежитлових будівель, електромонтажні роботи, інші будівельно-монтажні роботи, діяльність у сфері архітектури. Також, ТОВ «ІБК» має ліцензію Інспекції ДАБК у м. Києві серії АЕ №180174 на провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт, згідно з додатком) (т. 1 а.с. 172-173).

При цьому, колегія суддів відмічає, що до видів діяльності згідно КВЕД контрагентів позивача ТОВ «Будівельна компанія «Національ» та ТОВ «Самбрус» належать, зокрема, будівництво будівель та інші види, що не суперечать роботам, що були предметом договорів, укладених з позивачем. Також, колегія суддів зважає на наявні у матеріалах справи копії ліцензій названих суб'єктів господарювання, виданих Інспекцією ДАБК у м. Києві на проведення різного роду будівельних та монтажних робіт (т. 1 а.с. 174-177).

На підтвердження факту відображення у бухгалтерському обліку товару, придбаного у ТОВ «Євроград КС» та ТОВ «ТОВ «Самбрус», позивачем надано оборотно-сальдові відомості за липень 2010 року, квітень та вересень 2011 року (т. 1 а.с. 135-141).

Зважаючи на приведені обставини та надані позивачем докази, колегією суддів не встановлено підстав для сумнівів у реальності проведення вищеописаних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Євроград КС», ТОВ «Будівельна компанія «Національ» та ТОВ «Самбрус».

Обговорюючи правомірність включення позивачем до податкового кредиту сум, на які виписано податкові накладні вищевказаними контрагентами, колегія суддів виходить із наступного.

Правове регулювання спірних правовідносин здійснювалось Законом України «Про податок на додану вартість» (до 31.12.2010 року), Податковим кодексом України (з 01.01.2011 року), наказом ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» від 30.05.1997 року №166 (до 10.01.2011 року), наказом ДПА України «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення» від 21.12.2010 року №969.

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно із Законом № 168/97-ВР (п. 1.7 ст. 1). Аналогічне визначення міститься у підпункті 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Згідно пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податковий кредит звітного періоду, у відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.п. 7.2.1, 7.2.6, 7.4.1 ст. 7 цього Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Перелік обов'язкових реквізитів податкової накладної у Податковому кодексі України визначений пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених податковим законодавством, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, а тому не мали права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням нею правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Така позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який у своєму рішення від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено належним чином правомірності податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі необґрунтованих висновків про відсутність реального характеру господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Євроград КС», ТОВ «Будівельна компанія «Національ» та ТОВ «Самбрус» у липні, жовтні 2010 року та у березні, квітні 2011 року.

Зважаючи на наведене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби залишити без задоволення .

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Романчук суддяС.Б. Шелест

(Повний текст ухвали складено 17 червня 2013 року.)

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Романчук О.М

Шелест С.Б.