Постанова

від 14.06.2013 по справі 826/6193/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 14 червня 2013 року                      № 826/6193/13-а Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у  письмовому провадженні адміністративну справу за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Рапсодія-Де Юре" до  Відділу державної виконавчої служби районного управління юстиції у Печерському районі м. Києва про  зобов'язання вчинити дії ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю „Рапсодія-Де Юре“, (надалі – позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби районного управління юстиції у Печерському районі м. Києва, (надалі – відповідач), з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, про зобов'язання вчинити дії, а саме, зняти арешт з коштів на рахунку №260023051001 у ПАТ „Аграрний комерційний банк“, який відкритий на ім'я позивача. Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю передбачених чинним законодавством підстав для існування виконавчого провадження щодо ТОВ „Рапсодія-Де Юре“, в силу чого, неналежним чином оформлений арешт на кошти на рахунку позивача має бути знятий. Представник відповідача, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судові засідання не з'являвся, письмових заперечень на позовну заяву не надавав. Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Приймаючи до уваги викладене, розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні. Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне. ТОВ „Рапсодія-Де Юре“ було зареєстровано 24.02.1998 року під назвою ТОВ „Октагон“. У 2011 році у встановленому законом порядку була проведена зміна найменування юридичної особи, з ТОВ „Октагон“ на ТОВ „Рапсодія-Де Юре“. Позивач стверджував, що в грудні 2011 року ТОВ „Рапсодія-Де Юре“ подало до Відділу державної реєстрації Голосіївської РДА Протокол загальних зборів учасників ТОВ „Рапсодія-Де Юре“ про припинення діяльності. Під час проведення процедур із припинення діяльності ТОВ „Рапсодія-Де Юре“ його представники дізнались про наявність розрахункового рахунку у відділенні ПАТ „Аграрний комерційний банк“ за адресою вул. Димитрова, 9а, м. Київ, 03150, Україна. Позивач звернувся до ПАТ „Аграрний комерційний банк“ з відповідним запитом, у відповідь на який, останній Листом від 16.05.2013 року №9216Т/24-1546-24 повідомив про наявність поточного рахунку № 260023051001 в національній валюті у ТОВ „Октагон“ (код ЄДРПОУ 21691347), в подальшому перейменоване у ТОВ „Рапсодія-Де Юре“, а також повідомлено про накладення 3 (трьох) арештів на поточний рахунок ТОВ „Октагон“ Постановами Печерського РУЮ у м. Києві від 29.01.2001 р. З матеріалів справи вбачається, що постановами Відділу державної виконавчої служби районного управління юстиції у Печерському районі м. Києва від 29.01.2001 року був накладений арешт на розрахунковий рахунок ТОВ „Октагон“ №260023051001 у ПАТ „Аграрний комерційний банк“: - при примусовому виконанні виконавчого напису Київського міського нотаріального округу №755 від 26.02.2000 р. щодо стягнення заборгованості; - при примусовому виконанні виконавчого листа Ватутінського районного суду м. Києва від 20.02.2000 р. щодо стягнення заробітної плати; - при примусовому виконанні виконавчого листа Ватутінського районного суду м. Києва №2-456 від 28.02.2000 р. щодо стягнення мита та виконавчого збору. Відповідно до ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 р. № 606-ХІV, (далі - Закон № 606-ХІV), виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). Частиною 1 ст. 2 Закону № 606-ХІV визначено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до статті 6 Закону № 606-ХІV, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом. Згідно статті 51 Закону № 606-ХІV, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Статтею 57 Закону № 606-ХІV передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з відповідними запитами, в яких ставилось питання чи були стягнуті відповідні суми коштів за зазначеними вище виконавчими документами, при виконанні яких були прийняті оскаржувані постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.01.2001 р., якщо так, то просив зняти арешт з банківських рахунків товариства, зокрема у ПАТ „Аграрний комерційний банк“. Відповідач листами від 11.04.2013 року повідомив, що надати детальну інформацію, щодо стягнення з ТОВ „Октагон“ за зазначеними виконавчими документами відповідної суми коштів, а також щодо винесення постанови про накладення арешту на кошти, та винести постанову про звільнення коштів боржника з під арешту немає можливості, у зв'язку з тим, що виконавчі документи до 2010 року згідно п.п. 3,19,3.20 Інструкції з ведення діловодства в органах державної виконавчої служби - знищено. А також повідомлено, що особа може звернутися до суду позовом про зняття арешту з майна, на яке накладено арешт постановою державного виконавця. Порядок зняття арешту з майна передбачено статтею 60 Закону № 606-ХІV, відповідно до норм якої, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. Наданими суду доказами підтверджено право позивача на арештований рахунок, водночас, в матеріалах справи відсутні докази правомірності та обґрунтованості такого накладення арешту. Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно. Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України). Відповідачем не було доведено правомірність та обґрунтованість накладення арешту на розрахунковий рахунок ТОВ „Октагон“ №260023051001 у ПАТ „Аграрний комерційний банк“. Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, зокрема, пояснень та доказів наданих представником позивача в обґрунтування позовних вимог,  суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та, відповідно, такими, що підлягають задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, ст.94,  ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. ст. 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва ПОСТАНОВИВ: 1. Адміністративний позов задовольнити повністю. 2. Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві зняти арешт з коштів на рахунку Товариства обмеженою відповідальністю „Рапсодія-Де Юре“ №260023051001 у ПАТ „Аграрний комерційний банк“, накладений відповідно до постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.01.2001 року. 3. Судові витрати в сумі 34,41 грн. (тридцять чотири гривні сорок одна копійка) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рапсодія-Де Юре" (ідентифікаційний номер 21691347) за рахунок Державного бюджету України. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Суддя                                                                                                Ю.Т. Шрамко