Постанова

від 11.06.2013 по справі 808/5047/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 року Справа № 808/5047/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лазаренко М.С.,

при секретарі судового засідання Кретові К.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Акумбат»

до: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Державної податкової служби

про: скасування податкового повідомлення - рішення №0001182210 від 11.12.2012 року.,

ВСТАНОВИВ:

24 травня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Акумбат» (далі ТОВ «Акумбат» або позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Державної податкової служби (далі ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ДПС) в якій просить скасувати податкове повідомлення - рішення №0001182210 від 11.12.2012 року на загальну суму 66091,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте направив на адресу суду клопотання про підтримання позовних вимог в повному обсязі та про розгляд справи без його участі.

В судове засідання з'явився представник відповідача Гончаренко А.І.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи зазначеної вище норми, відсутності в судовому засіданні відповідача субєкта владних повноважень, яким надано письмові та усні пояснення по суті спору, відстуності потреби заслуховування свідків або експертів, наявність достатніх матеріалів та відсутність перешкод для розгляду справи по суті на підставі наявних у справі доказів, суд вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження.

З урахуванням приписів статті 41 та 128 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши її обставини та перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено наступне.

13.11.2012 року по 15.11.2012 року ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС проводилась позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ «Акумбат» з питань правильності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Торговий дім «ССК» за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року.

За результатом перевірки було складено акт від 16.11.2012 року № 120/22-10/32942163.

Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Акумбат» з питань правильності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Торговий дім «ССК» за період з 01.05.2011року по 31.05.2011року.

11.12.2012 року ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби було винесено податкове повідомлення - рішення № 0001182210 яким ТОВ «Акумбат» було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 66 091 грн.

Податкове повідомлення - рішення від 11.12.2012 № 0001182210 було отримано позивачем 20.12.2012 року на загальну суму 66091,00 грн.

На підставі п.56.1 статті 56 Податкового Кодексу України ТОВ «Акумбат» оскаржило до Державної податкової служби у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення № 0001182210 від 11.12.2012р на загальну суму 66091,00 грн., прийняте державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя.

За розглядом первинної скарги Державна податкова служба у Запорізькій області прийняла рішення від 22.02.2013 року за № 1482/7/10-420, в якому залишила без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя № 0001182210 від 11.12.2012 року на загальну суму 66091,00 грн., а скаргу ТОВ «Акумбат» без задоволення.

ТОВ «Акумбат» не погоджується з винесеним податковим повідомленням - рішенням № 0001182210 від 11.12.2012 року вважає його противоправним та таким, що підлягає скасуванню в зв'язку з чим звернулось до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

04 травня 2011року між ТОВ «Акумбат» і ТОВ «Торговий дім «ССК» було укладено договір № 03/05-11 з поставки матеріалів.

На поставлені матеріали ТОВ «Торговий дім «ССК» були виписані накладні та податкові накладні. Транспортування товару та вантажні роботи проводились ТОВ «Торговий дім «ССК», що підтверджено товарно-транспортними накладними, згідно яких : автопідприємство - ТОВ «Торговий дім «ССК», замовник - ТОВ «Акумбат», вантажовідправник - ТОВ «Торговий дім «ССК», вантажоодержувач - ТОВ «Акумбат», пункт навантаження - м. Запоріжжя, пункт розвантаження м. Запоріжжя.

Матеріал, придбаний у ТОВ «Торговий дім «ССК», використовано в оподаткованих операціях ТОВ «АКУМБАТ» у межах господарської діяльності: виготовлено акумуляторні батареї та реалізовано покупцям.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позиція ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя на підтвердження того, що ТОВ «АКУМБАТ» безпідставно включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість за матеріали, придбані у ТОВ «Торговий дім «ССК» є те, що, ТОВ «Торговий дім «ССК» не надано до ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2011 року, та не відображено у податковій звітності податкове зобов'язання, тому, надані документи не можна вважати дійсними.

У відповіді Державна податкова служба у Запорізькій області вих. № 1482/7/10-420 від 22.02.2013 року посилається на стан 9 (відсутність за місцем знаходження) платника податку ТОВ «Торговий дім «ССК» та на даних обставинах ґрунтується висновок про неможливість фактичного здійснення ТОВ «Торговий дім «ССК» фінансово - господарських операцій, направлених на настання реальних наслідків.

Спираючись на стан 9 (відсутність за місцем знаходження) платника податку ТОВ «Торговий дім «ССК» Державна податкова служба у Запорізькій області зробила висновок про те, що ТОВ «Торговий дім «ССК» не має необхідних умов та засобів для досягнення результатів економічної діяльності, не має трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень. В результаті чого вважає, що фактичне здійснення постачання, приймання-передачі та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу від ТОВ «Торговий дім «ССК» до контрагентів не підтверджено.

Відповідач в своєму акті зазначає, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «ТД «ССК» поводило діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Тому всі операції купівлі-продажу з ТОВ «ТД «ССК» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними.

Відповідно до ст.91 ЦК України, (1) юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. (2) Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. ... (4) Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. У відповідності до ст.92 ЦК України (1) юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Таким чином, діючим законодавством визначено момент як момент набуття цивільної правоздатності (з моменту реєстрації юридичної особи), так і момент її припинення (з дня внесення до єдиного державного реєстру відповідного запису). Також Законом чітко визначено, що цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду.

Відповідно до пункту 198.1 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та тослуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на питну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами указаної статті встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Всі необхідні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між ТОВ «Акумбат» та ТОВ «Торговий дім «ССК», а також право ТОВ «Акумбат» на податковий кредит (договір, податкові накладні накладні щодо поставки матеріалів, товарно-транспортні накладні, тощо), були досліджені в ході перевірки ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя.

В Акті перевірки ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя не заперечується фактичний продаж продукції, виготовленої із матеріалів, отриманих від ТОВ «Торговий дім «ССК» , а також наявність у ТОВ «Акумбат» як у покупця всіх податкових накладних, які надані (виписані) ТОВ «Торговий дім «ССК» за відповідним договором, так само як і не висуваються ніяких зауважень на предмет змісту податкових накладних.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку що ТОВ «Акумбат» виконало усі передбачені законом умови щодо підтвердження свого права на податковий кредит та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» сставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені юго складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Всі первинні документи, які є в наявності ТОВ «Акумбат» та були досліджені під час перевірки, відповідають вимогам ч.2ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» 16.07.1999, № 996-ХІV на предмет наявності в цих документах всіх обов'язкових реквізитів.

В акт перевірки не містить жодних зауважень щодо змісту конкретних первинних документів на предмет їх відповідності вимогам закону.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 «Податкового Кодексу України» витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Відповідно до п.п.14.1.228 п.14.1 ст.14 «Податкового Кодексу України» собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням Податкового Кодексу України.

Згідно п. 138.4. ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Як вбачається з акту перевірки, ДПІ у Шевченківському районі не заперечує, що ТОВ «Акумбат» отримало доходи від продажу продукції, виготовленої із матеріалів , придбаних у ТОВ «Торговий дім «ССК» у травні 2011 року.

Таким чином, суд приходить до висноку, що ТОВ «Акумбат» правомірно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ за матеріали, отримані від ТОВ «Торговий дім «ССК» у травні 2011 року.

Чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право покупця на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку ( стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюються тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Чинним законодавством України для платників податків не передбачається а ні обов'язків, а ні прав вимагати від контрагентів будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником ПДВ, стану його «податкових взаємовідносин» з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, повноти сплати податків за окремою операцією з продажу товарів, та ін.

Не має жодних доказів, на підтвердженя того, що ТОВ «Торговий дім «ССК» є фіктивним підприємством, а його діяльність - протиправною, у зв'язку з чим будь-який контрагент не може нести відповідальність як юридична особа за діяльність несумлінного платника.

Суд вважає, що зазначені в акті перевірки доводи та висновки є безпідставними та необгрунтованими з огляду на викладене вище.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України ( далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Таким чином, фіктивний (удаваний) правочин, а також правочин, під час укладення якого не було додержано вимог щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, зокрема і інтересів, що стосуються наповнення дохідної частини бюджету, не є нікчемним і для його визнання недійсним необхідна наявність судового рішення. Правочин, укладений між ТОВ «Акумбат» та ТОВ «Торговий дім «ССК» у судовому порядку недійним не визнавався і в силу ст. 204 ЦК України є правомірним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому, як зазначено у пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про вдову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Отже, укладення правочинів, внаслідок яких збільшується податковий кредит однієї з сторін правочину, не може вважатися таким, що порушує публічний порядок.

Суд вважає безпідставними та необґрунтованими доводи відповідача зроблені під час перевірки про нікчемність договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Торговий дім «ССК».

Із матеріалів справи вбачається, що висновки податкового органу щодо договірних відносин з ТОВ «Торговий дім «ССК» не відповідають дійсності, оскільки позивач під час перевірки надав всі необхідні первинні та бухгалтерські документи, які підтверджують відносини з вказаними суб'єктами господарювання.

Позивачем було надано до матеріалів справи письмовими доказами, які повністю підтверджується факт придбання товарно-матеріальних цінностей (видаткові накладні приймання передачі, рахунки, товарно-транспортні накладні тощо) та факт подальшої реалізації товару третім особам.

Отже, суд вважає безпідставними та необґрунтованими доводи відповідача зроблені під час перевірки про нікчемність договорів, укладених між ТОВ «Акумбат» та його контрагентом ТОВ «Торговий дім «ССК».

Аналізуючи вище викладені норми та матеріали справи, суд дійшов висновку, що договори, укладені між позивачем та ТОВ «Торговий дім «ССК» відповідають приписам чинного законодавства, їх виконання підтверджене відповідними документами, а твердження відповідача щодо їх нікчемності є необґрунтованими та безпідставними.

Жодних доказів нікчемності правочинів у відповідності до приписів ЦК України, укладених позивачем із його контрагентами, відповідач суду не надав.

З урахуванням викладеного суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідача є протиправними.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ураховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст.11, 161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0001182210 від 11.12.2012 року, що прийняте Державною податковою інспекцією у Шевчнківському районі м. Запоріжжя Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Акумбат» (код ЄДРПОУ 32942163) судовий збір в розмірі 660 (шістсот шістдесят ) грн. 91 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.С. Лазаренко