Постанова

від 11.06.2013 по справі 200/2361/13-а

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 200/2361/13-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2013 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді Шевцової Т.В. при секретарі - Мар'єнко К.В.,

за участю представника позивача - Чопівської Ю.В.

представника відповідача - Ліпіна Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога плюс» до виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, третя особа Дніпропетровська міська рада про визнання протиправним та скасування рішення -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним і скасувати рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1656 від 12.12.2012 р. в частині затвердження Акта № 2 комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпропетровській міській раді, власникам землі та землекористувачам, при використанні земельних ділянок від 11.12.2012 року, яким визначено розрахунок збитків Дніпропетровської міської ради заподіяних Товариством з обмеженою відповідальністю «Перемога плюс» (ЄДРПОУ 36960469) у розмірі 1457402 грн. 37 коп.

В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що 21.04.2010 р. на підставі договору купівлі-продажу ВМТ № 071566, посвідченого державним нотаріусом Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори Куликовим С.В., зареєстрованим в реєстрі за № 1-2500, позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Перемога плюс», придбало у ОСОБА_4 будівлі та споруди автостоянки № 19, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. На дату придбання приміщення площа земельної ділянки, на якій вони розміщені та ділянки, яка необхідна для обслуговування, складала 12870 кв.м. Листом від 07.12.2012 року вих. № 5/9/1-54 департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, директора ТОВ «Перемога плюс» було запрошено на засідання комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпропетровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1. На засіданні комісії, яке відбулося 11.12.2012 року, представника ТОВ «Перемога плюс» було повідомлено про розмір нарахованих збитків, заподіяних Дніпропетровській міській раді незаконними діями позивача, який використовує спірну земельну ділянку без правовстановлюючих документів, члени комісії, які були присутні на засіданні, не взяли до уваги доводи представника ТОВ «Перемога плюс» про наявність у нього договору купівлі-продажу будівель та споруд автостоянки по АДРЕСА_1 у м.Дніпропетровську, про розпочату позивачем у 2010 році процедуру передачі в оренду земельної ділянки за фактичним місцезнаходженням об'єкту нерухомості, не повідомили про підстави розгляду на засіданні цієї комісії матеріалів визначення розміру збитків, заподіяних начебто саме ТОВ «Перемога плюс». Представник позивача був позбавлений можливості ознайомитися з зазначеними матеріалами та отримати копію акту, затвердженого на засіданні комісії від 11.12.2012 року.

23.01.2013 року ТОВ «Перемога плюс» стало відомо, що рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 12.12.2012 року за № 1656 «Про затвердження актів комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпропетровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок, від 11.12.2012»,було затверджено Акт № 2 від 11.12.2012 року, складений комісією з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпропетровській міській раді, власникам землі та землекористувачам, при використанні земельних ділянок, відповідно до якого нараховані збитки, що заподіяні Позивачем. Згідно даного акту був визначений розмір збитків, заподіяних Дніпропетровській міській раді позивачем у сумі 1 457 402 грн. 37 коп. за період з 29.04.2010 р. по 11.12.2012 року. Причиною виникнення збитків зазначено - неодержання доходу. В оспорюваному акті взагалі не зазначена підстава розгляду на засіданні комісії питання про порушення норм земельного законодавства ТОВ «Перемога плюс» та складання вказаного Акту і нарахування заподіяних збитків.

В зв'язку з чим, Товариство з обмеженою відповідальністю «Перемога плюс» вважає рішення виконкому Дніпропетровської міської ради № 1656 від 12.12.2012 року, яким було затверджено Акт № 2 від 11.12.2012 року, протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та заперечував проти їх задоволення посилаючись на викладене в письмових запереченнях.

Представник Дніпропетровської міської ради в судове засіданні не з'явився, про день розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Заслухавши осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до ст.2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб , прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування , інших посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.5 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно ст.7 КАС України принципом адміністративного судочинства є обов'язковість судових рішень.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 25307860 від 13.02.2010 року, будівлі та споруди автостоянки № 19, які розташовані на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, належать на праві приватної власності ОСОБА_4.

21.04.2010 р. на підставі договору купівлі-продажу ВМТ № 071566, посвідченого державним нотаріусом Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори Куликовим С.В., зареєстрованим в реєстрі за № 1-2500, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА ПЛЮС» придбав у ОСОБА_4 будівлі та споруди автостоянки № 19, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. На дату придбання приміщення площа земельної ділянки, на якій воно розміщене та ділянки, яка необхідна для обслуговування, складала 12870 кв.м.

Відповідно до листа директора ТОВ «Перемога Плюс» адресованого міському голові (вх. номер №13/2003 від 19.03.2013 р.) позивач просив відповідача надати йому дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки по фактичному розміщенню автостоянки за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 92/33 від 27.03.2013 р. «Про надання ТОВ «Перемога Плюс» дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок по фактичному розміщенню будівель та споруд автостоянки № 19 по АДРЕСА_1)», було надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Перемога Плюс» дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відведення) меж земельних ділянок по фактичному розміщенню будівель та споруд автостоянки № 19 по АДРЕСА_1. Також вказаним рішенням було зобов'язано ТОВ «Перемога Плюс» замовити у суб'єктів господарювання, що є розробниками документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок та після її погодження, відповідно до чинного законодавства, подати цю документацію до міської ради для прийняття відповідного рішення.

Також позивачем було надано до суду технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право ТОВ «Перемога Плюс» на земельну ділянку по фактичному розміщенню автостоянки по вул. АДРЕСА_1), складена Комунальним підприємством «Центр містобудування, архітектури, землеустрою та кадастру» Дніпропетровської міської ради від 2011 року.

Отже, відповідно до акту №2 комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпропетровській міській раді, власникам землі та землекористувачам, при використанні земельних ділянок від 11.12.2012 р., складеного уповноваженими особами Дніпропетровської міської ради у відношенні позивача у зв'язку з неодержаним доходом за адресою: АДРЕСА_1 для розміщення автостоянки, площею 12870 кв.м., за періоди з 29.04.2010 р. по 31.12.2010 р., з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. на загальну суму 555821,83 грн. (а.с. 14).

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1656 від 12.12.2012 р. «Про затвердження актів комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпропетровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок, від 11.12.2012 р.», було затверджено акти комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпропетровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при ви користуванні земельних ділянок, від 11.12.2012 р. № 1-3 (а.с. 15).

Позивачем також було надано копії квитанцій про оплату ТОВ «Перемога Плюс» земельного податку за користування земельною ділянкою по фактичному розміщенню автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16 - 22).

Статтею 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд згідно зі статтею 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації, а також громадяни несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повноважень.

Частиною 2 ст. 34 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що у разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Одним із способів захисту прав територіальної громади у сфері земельних відносин є відшкодування заподіяних збитків.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 2 цієї статті визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 2 ст. 157 ЗК України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. №284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Згідно з приміткою до п. 3 вказаного Порядку відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії. Результати роботи комісії оформляються відповідними актами.

Згідно зі ст. ст. 96, 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Землекористувачі повинні своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Статтею 287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно ст.289 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка землі.

Згідно з п.1 Порядку визначення та відшкодування збитків власниками землі та землекористувачами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів № 284 від 19.04.1993 р. власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначені ст. 1166 ЦК України відповідно до якої, майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Цивільно-правова відповідальність за завдання майнової шкоди наступає за наявності цивільного правопорушення, яке складається з наступних елементів: наявність майнової шкоди, протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) заподіювача; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та майновою шкодою, вина.

Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад правопорушення (ст. 1166 ЦК України). Необхідні елементи складу такі: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Фактичною підставою є вчинення правопорушення. У цій формі виражена формула генерального делікту: хто зі своєї вини заподіяв іншому шкоду, зобов'язаний її відшкодовувати.

Згідно зі ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно зі ст.156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Пункт 297.1 ст. 297 розділу 13 Податкового кодексу України визначає, що платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності, що також не було враховано при прийняті оскаржуваного рішення відповідачем.

У відповідності до статті 377 ЦК України, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування на ту частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та на частину ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Статтею 120 ЗК України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилі будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруди розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття прав власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У своєму рішенні Відповідач посилається на ст.ст. 156 та 157 ЗК України та пункт 2 «Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284.

Відповідно до п.2 «Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №284, розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольськими міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Отже, необхідним є дослідження обґрунтованості визначення розміру збитків.

Стаття 156 ЗК України визначає наступне вичерпне коло підстав відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам в наслідок:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Пункт 3 «Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 визначає таке ж саме вичерпне коло підстав відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам заподіяні:

а) вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок;

б) встановленням обмежень щодо їх використання;

в) погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок;

г) приведенням земельних ділянок у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Відповідно до п. 288.1., п. 288.2 ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати є договір оренди такої земельної ділянки, а платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Відповідно до п. 287.6 ст. 286 Податкового кодексу України, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок на земельні ділянки на яких розташовані такі будівлі з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування , з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 2 Закону України «Про землеустрій», землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

В роз'ясненнях Вищого господарського суду України, що містяться в постанові Пленуму від 17.05.2011 року №6 «Про деякі питання практики розгляду справу спорі що виникають із земельних відносин».

Згідно пункт 3.4 зазначеної постанови, змістом статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попередньо землевласника (землекористувача). З огляду на приписи статті 182, частини друг статті 331, статті 657 ЦК України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно. У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земель ділянку.

Таким чином, в силу закону позивач є законним землекористувачем і в його діях відсутня об'єктивна сторона, а саме протиправна поведінка, що свідчить про відсутність складу правопорушення, передбаченого п. «б» 4.1 ст.211 ЗК України (самовільне зайняття земельних ділянок).

Слід додати, що у відповідності до абз.2 п.3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 у вирішенні питання при застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарській судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідне досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів де оформлення права на земельну ділянку тощо.

У відповідності до ч.2 ст.16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або орган місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Між тим, в п.2.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України ви 17.05.2011 року № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, які виникають із земельних відносин» також зазначено, що необхідною умовою укладенні договору оренди земельної ділянки, яка перебуває в державній або в комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки.

В даному випадку відсутність такого рішення унеможливлює укладення договору оренди землі в установленому законом порядку.

Судом встановлено, що позивачем протягом тривалого часу вживаються заходи щодо належного оформлення орендних правовідносин з відповідачем. Так, листом вих. № 18 від 21.05.2010 р. ТОВ «Перемога плюс» звернулося до міського голови Куліченко І.І. з проханням організації виконання землевпорядних робіт з розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку по фактичному розміщенню будівель та споруд автостоянки № 19, що знаходиться в АДРЕСА_1, що належить ТОВ «Перемога плюс» на підставі договору купівлі-продажу від 21.04.2010 р, зареєстрованому в реєстрі за № 1-2500. У зв'язку з ліквідацією підприємства-розробника технічної документації на зазначену земельну ділянку листом вих. № 18 від 5.07.2011 р. позивач вдруге звернувся до міського голови м. Дніпропетровська змінити розробника технічної документації на земельну ділянку. По незалежним від ТОВ «Перемога плюс» процес землевідведення не завершений.

Відповідно до п. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 року №727/98 суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок (а саме таким і є позивач) не є платником плати (податку) за землю.

У пункті б постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 року №50 «Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727» роз'яснено, що платник єдиного податку звільняється від плати (податку) за землю, за ділянки, як використовуються ним для провадження підприємницької діяльності, тобто за ті ділянки, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності, і доходи для провадження якої оподатковуються єдиним податком.

ТОВ «Перемога плюс», відповідно до свідоцтв платника єдиного податку за 2012 р. (серія НОМЕР_1), застосовує спрощену систему оподаткування (сплата єдиного податку). В свідоцтві за 2012 рік зазначено вид господарської діяльності - 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна /а.с.25/.

Згідно п. 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6, вирішуючи спори за позовами органів державної влади або органів місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, шкоди у вигляді упущеної вигоди (зокрема неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди, крім спеціальних норм, повинні брати до уваги положення статті 22, глави 82 ЦК України, частини другої статті 224 ГК України.

Отже, для застосування такого заходу відповідальності повинна бути встановлена як наявність у діях винної особи усіх 4-х елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між; протиправною поведінкою то збитками і вини), так і ступінь вини в розумінні ст.1193 ЦК України.

В даному випадку відсутність в діях позивача правопорушення, пов'язаного із самовільним зайняттям земельної ділянки, недоведеність протиправної поведінки позивача та спричинення позивачем шкоди місцевому бюджету унеможливлює настання цивільно-правової відповідальності, передбаченої ст.1166 ЦК України.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», що органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, законами України та підзаконними нормативно-правовим актами, що не було в повній мірі зроблено відповідачем Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради.

Отже, як встановлено в судовому засіданні, на спірній земельній ділянці розташовані будівлі автостоянки, придбані позивачем у власність на підставі договору купівлі - продажу від 21.04.2010 року, тобто земельна ділянка самовільно позивачем зайнята не була. При ухваленні рішення про стягнення з ТОВ «Перемога плюс» збитків, відповідач не прийняв до уваги факт відсутності ознак самовільності зайняття ним спірної земельної ділянки в силу наявності у нього права власності на нерухоме майно, яке розташовано на цій земельній ділянці, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», вчинення відповідних дій позивачем щодо оформлення ним права користування зазначеною земельною ділянкою та подання відповідної заяви до Дніпропетровської міської ради, відсутність будь-яких матеріальних збитків спричинених позивачем відповідачу, внаслідок сплати земельного податку за користування земельною ділянкою, площею 12870 кв.м. по АДРЕСА_1, на підставі договору оренди, укладеного між позивачем та ТОВ «ПГ і ТО».

Як вбачається з Акту № 2 від 11.12.2012 року, розрахунок збитків зроблений, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки із застосуванням коефіцієнту 0,03, проте, доказів правомірності застосування саме зазначеного коефіцієнту відповідачем не надано і в Акті про них не вказано. При цьому, нормативна вартість земельної ділянки за розрахунковий період не обґрунтована відповідною довідкою.

Тому, позивачем починаючи з моменту отримання у власність автостоянки № 19 по АДРЕСА_1 та подання відповідної заяви позивача до Дніпропетровської міської ради про передання земельної ділянки, на якій знаходиться автостоянка № 19 в оренду, не порушувались вимоги чинного законодавства щодо сплати земельного податку на земельну ділянку площею 12870 кв.м. по АДРЕСА_1.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне судові витрати по справі віднести за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 9, 11,71, 86, 158 - 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога плюс» - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №1656 від 12.12.2012 р. в частині затвердження «Акта № 2 комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпропетровській міській раді, власникам землі та землекористувачам, при використанні земельних ділянок від 11.12.2012 року, яким визначено розрахунок збитків Дніпропетровської міської ради заподіяних Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА ПЛЮС» (ЄДРПОУ 36960469) у розмірі 1 457 402 грн. 37 коп.

Стягнути з Дніпропетровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога плюс» понесені судові витрати у розмірі 34,41 грн.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя /підпис/ Т.В.Шевцова

З оригіналом згідно:

Суддя Бабушкінського

районного суду

м. Дніпропетровська Т.В. Шевцова