Рішення

від 12.06.2013 по справі 902/588/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

---

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ 12 червня 2013 р.           Справа № 902/588/13   Провадження № 2/902/37/13 Господарський суд Вінницької області у складі судді Мельника П.А., при секретарі судового засідання Віннік О.В., розглянувши матеріали за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіт-Люкс" 04119, м.Київ,  вул. Сім''ї Хохлових, 8а, оф.304    до:  Приватного підприємства "Інвест - Сервіс" 21100, м.Вінниця, вул.Київська, буд.14, оф.408   про стягнення 6 000, грн. боргу та розірвання договору Представники сторін не з''явились ВСТАНОВИВ : Заявлено позов  Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіт-Люкс" до Приватного підприємства "Інвест - Сервіс" про стягнення 6 000, грн. боргу, пені та річних та розірвання договору № 47 03 12 від 12.03.12 р. на створення науково- технічної продукції. Ухвалою господарського суду Вінницької області від 18.04.13 р. порушено провадження у справі № 902/588/13 та призначено засідання на 12.06.13 р. В судове засідання представники сторін не з''явились, причини своєї неявки суду не повідомили. При цьому, будь - яких клопотань та/або заяв від останніх не надходило. Зважаючи на встановлений ст. 69 ГПК України процесуальний строк розгляду справи, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами в порядку ст.75 вказаного кодексу. Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне. Як слідує із матеріалів справи, 12 березня 2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Софіт-Люкс" (далі по тексту - "Позивач") та Приватним підприємством "Інвест - Сервіс" (далі по тексту - "Відповідач")  був укладений договір про створення науково - технічної продукції № 47 03 12. Згідно до п. 1.1. укладеного Договору Відповідач взяв на себе зобов'язання власними силами виконати робочий проект будівництва фотоелектричної (сонячної) електростанції потужністю 10 кВт на покрівлі корпусу по вул. Сім"ї Хохлових буд. 8-а у Шевченківському районі міста Києва. Відповідно до п. 2.1. Договору строк виконання робіт: початок - 15.03.2012 року,  закінчення - 16.04.2012 року. Позивач відповідно до вимог п. 3.2.  здійснив попередню оплату у розмірі 50% від загальної вартості за даним договором. тобто 6 000,00 грн. Відповідачем були порушені договірні зобовязання та безпідставно невиконані взяті на себе зобов'язання. Даний факт підтверджується відсутністю акту здавання - приймання НТП, який був передбачений п. 4.1 Договору. Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням повернути сплачені ним кошти та розірвати договір (претензія від 04.10.12 р.), однак,  відповідач претензію позивача залишив без розгляду. Добровільна відмова відповідача від повернення отриманого авансу та від виконання прийнятих на себе зобов''язань, спонукала позивача звернутись з даним позовом до суду. Крім основного боргу, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 215,40 грн. пені та 3% річних в розмірі 177,04 грн. за користування чужими грошовими коштами. Беручи до уваги встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав. Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Виконавець повинен надати послугу особисто. Як вбачається із платіжного доручення № 14185 від 15.03.13 р., позивач належним чином виконав обумовлені умови Договору, перерахувавши на рахунок відповідача вартість попередньої оплати в розмірі 6 000,00 грн. Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України). Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Сторони в умовах Договору (п.5.1.) передбачили, що за несвоєчасне виконання робіт виконавець (відповідач) сплачує замовнику (позивачу) неустойкуу розмірі 0,005% від вартості робіт за кожний день затримки. Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Матеріали справи не містять доказів виконання робіт відповідачем по Договору від 12.03.12 р. та доказів повернення отриманого авансу позивачу. В силу ст. 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Згідно ч.ч.1-4 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про те, що намір змінити або розірвати договір може бути реалізований за погодженням з іншою стороною. У випадках коли сторони не досягли домовленості щодо зміни або розірвання договору, а одностороння зміна/розірвання договору не допускається, заінтересована сторона має право звернутися до суду з відповідним позовом. Як вбачається із матеріалів справи і про що зазначалось вище, позивачем на адресу відповідача був направлений лист про дострокове розірвання договору. Слід вказати, що навіть недотримання стороною зазначеного порядку при наявності встановлених законом або договором матеріально-правових підстав для розірвання договору не може бути підставою для відмови у захисті судом порушеного цивільного права, оскільки інше суперечило б приписам статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, та статті 16 Цивільного кодексу України, згідно з якою кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, про припинення правовідношення. Вказана позиція знайшла своє відображення в п.2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року". Верховним Судом    України    з    посиланням    на   Рішення  Конституційного Суду України від 09.07.2002 у  справі  N  1-2/2002 (про   досудове   врегулювання   спорів) також  зазначалося,  що недотримання   позивачем   вимог   частини   другої   статті  188  Господарського   кодексу   України   (436-15)  щодо  обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої   необхідності   не  позбавляє  позивача  права звернутися за захистом порушеного права  шляхом  вчинення  прямого позову до відповідача про розірвання договору (Постанова названого суду від 17.06.2008 N 8/32пд). Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем своїх договірних зобов''язань по Договору від 12.03.12 р., в результаті чого позивач втратив інтерес для подальшої співпраці з відповідачем по даному правочину, суд дійшов висновку що борг відповідача існує та підлягає до стягнення. Фактично, подані позивачем матеріали свідчать про несумлінне виконання відповідачем обов'язків, покладених на нього за договором і порушення його умов. Дані обставини в сукупності приводять суд до висновку про підставність та правомірність позовних вимог позивача в частині розірвання договору, оскільки свідчать про наявність факту порушення договору зі сторони ПП "Інвест- сервіс", який призвів до того, що позивачем не отримано того результату, на який він розраховував при укладенні договору, що на думку суду є поважною причиною для розірвання договору. Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення. Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 32, 33, 34, 36, 43, 44,  49, 69, ст.ст. 75, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд - ВИРІШИВ : 1.  Позов задовільнити. 2. Стягнути з Приватного підприємства "Інвест- сервіс"  (21100, м.Вінниця, вул.Київська, буд.14, оф.408, код ЄДРПОУ 13303082) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіт- Люкс" (04119, м.Київ, вул. Сім''ї Хохлових, 8а, оф.304, код ЄДРПОУ 32591365) 6 000,00 грн. попередньої оплати, 215,40 грн. пені, 177,04 грн. річних та 2 867,00 грн. судового збору. 3. Розірвати договір на створення науково- технічної продукції за № 47 03 12 від 12.03.12 р. , укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Софіт- Люкс"  (04119, м.Київ, вул. Сім''ї Хохлових, 8а, оф.304) та Приватним підприємством "Інвест- сервіс"  (21100, м.Вінниця, вул.Київська, буд.14, оф.408).   4.  Видати наказ після набрання рішенням законної сили. 5. Рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. Повне рішення складено  17 червня 2013 р. Суддя                                             Мельник П.А.            віддрук. прим.: 1 - до справи 2 - позивачу  04119. м.Київ. вул, Сім''ї Хохлових, 8а, оф.304 3 - відповідачу  21100, м.Вінниця, вул.Київська, буд.14, оф.408