Рішення

від 17.06.2013 по справі 904/3137/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.06.13р. Справа № 904/3137/13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Нікополь", м.Нікополь

Дніпропетровська область

до Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м.Нікополь

Дніпропетровська область

про стягнення 2 136,25 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Бойко Н.Л., дов. № 197-4016 від 19.04.11р.

Суть спору :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Нікополь" (далі - позивач) звернувся до господарського суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 06.06.13р., просить стягнути з Публічного акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод феросплавів" (далі - відповідач) суму 1 944,98 грн. пені, 621,43 3% річних, 115,43 грн. інфляційних, а всього суму 2 681,84 грн. заборгованості за порушення виконання зобов'язань за договором поставки № 1204908 від 15.10.12р.

Заявою від 06.06.13р. позивач наполягає на задоволенні збільшених позовних вимог та просить розглянути справу за відсутністю уповноваженого представника позивача.

Відповідач заперечує проти позову, посилаючись на необґрунтованість вимог позивача.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

Як вбачається з рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.13р. у справі №9/5005/11572/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Нікополь" до Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про стягнення 76 193,56 грн. заборгованості за порушення виконання зобов'язань за договором поставки № 1204908 від 15.10.12р., судом встановлено наступні факти.

15.10.2012 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір поставки № 1204908 (далі - Договір), у відповідності з умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, повне найменування якого, марка, вид, сорт вказується в специфікації (додатку) до Договору (далі - товар), які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар в порядку і за умовами, передбаченими цим Договором (п.1.1 Договір).

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 265 Господарського кодексу України вказує, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).

На виконання умов Договору позивач поставив товар, за який відповідач не розрахувався у строки, встановлені пунктами 2, 3 специфікації № 1 до Договору, у зв'язку з чим у останнього виникла основна заборгованість перед позивачем в розмірі 57 715,20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно заяви про збільшення позовних вимог від 15.01.13р. позивач заявив до стягнення з відповідача суму 57 715,20 грн. основного боргу, 28 865,85 грн. пені за період з 23.10.12р. по 31.01.13р., 115,43 грн. інфляційних за грудень 2012 року, 474,36 грн. 3% річних за період з 23.10.12р. по 31.01.13р.

За викладених обставин, 31.01.13р. господарським судом Дніпропетровської області було прийнято рішення, яким вимоги позивача задоволено частково, а саме стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Нікополь" суму 57 715,20 грн. основного боргу, 2 367,32 грн. пені, 115,43 грн. інфляційних, 474,36 грн. 3% річних, 1 213,44 грн. судового збору, в решті позовних вимог - відмовлено. На виконання зазначеного рішення господарським судом Дніпропетровської області 15.02.13р. видано відповідний наказ.

11.04.13р. Дніпропетровський апеляційний господарський суд змінив рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.13р. у справі №9/5005/11572/2012 та постановив:

- стягнути з Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Нікополь" суму 57 715,20 грн. основного боргу, 2 247,05 грн. пені, 115,43 грн. інфляційних, 474,36 грн. 3% річних, 1 211,04 грн. судового збору;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Нікополь" на користь Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" 01, 66 грн. витрат по сплаті судового збору за апеляційною скаргою;

- повернути Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" з Державного бюджету України 11, 37 грн. надмірно сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, перерахованого платіжним дорученням №142995 від 20.02.2013р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №9/5005/11572/2012;

- припинити стягнення за наказом господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2013р. по справі №9/5005/11572/2012 в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Нікополь" 120, 27 грн. пені та 02, 40 грн. судового збору.

На виконання вищевказаної постанови, господарським судом Дніпропетровської області 17.04.13р. видано наказ у справі №9/5005/11572/2012 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Нікополь" на користь Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" 1, 66 грн. витрат по сплаті судового збору за апеляційною скаргою, а також винесено ухвалу про повернення Публічному акціонерному товариству "Нікопольський завод феросплавів" з Державного бюджету України 11, 37 грн. надмірно сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, перерахованого платіжним дорученням №142995 від 20.02.2013р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №9/5005/11572/2012

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Станом на день пред'явлення позову до суду відповідач не виконав рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.13р. у справі №9/5005/11572/2012, змінене постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.13р.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Так, згідно заяви про збільшення позовних вимог від 06.06.13р., на підставі п.9.3 Договору та ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 01.02.13р. по 24.04.13р. на суму 1 944, 98 грн., інфляційні витрати в сумі 115,43 грн. за січень 2013 року та 3% річних у розмірі 621,43 грн. за період з 01.02.13р. по 11.06.13р.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

З урахуванням встановлених обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Положеннями ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Згідно приписів ст.599 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Викладене є підставою для задоволення збільшених позовних вимог.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплата судового збору покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд.310, ЄДРПОУ 00186520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Нікополь" (53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Херсонська, буд. 539-а, ЄДРПОУ 38309644) суму 1 944 грн. 98 коп. (одна тисяча дев'ятсот сорок чотири грн. 98 коп.) пені, 115 грн. 43 коп. (сто п'ятнадцять грн. 43 коп.) інфляційних, 621 грн. 43 коп. (шістсот двадцять одна грн. 43 коп.) 3% річних, 1 720 грн. 50 коп . (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано - 17.06.2013р.