Рішення

від 11.06.2013 по справі 909/632/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2013 р. Справа № 909/632/13 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П., при секретарі судового засідання: Харук Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМ і Компанія"

вул. Гетьмана Сагайдачного, 42а, м. Івано-Франківськ, 76007

до відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_1

про стягнення 28 339 грн. 63 коп., з яких:

27 190 грн. 70 коп. - основний борг;

1 148 грн. 93 коп. - 3% річних

За участю представників сторін:

від позивача: Длугош О.І. - представник, (довіреність №198 від 27.05.13);

від відповідача:ОСОБА_1 - фізична особа-підприємець,

(свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_3, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Івано-Франківським

МУВС МВС в Івано-Франківській області 15.08.98)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІМ і Компанія" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 28 339 грн. 63 коп., з яких: 27 190 грн. 70 коп. - основний борг, 1 148 грн. 93 коп. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 29.05.13 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 11.06.13.

11.06.13 присутнім в судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 2011/04 від 01.01.2011 року, у зв»язку з чим у останнього утворилася заборгованість в сумі 27190 грн. 70 коп. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано 3% річних в сумі 1148 грн. 93 коп.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнає в повному обсязі.

Згідно вимог ч. 3 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об»єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01.01.11 між позивачем (надалі - постачальник) та відповідачем (надалі - покупець) укладено договір поставки № 2011/04 (далі - Договір).

Пунктом 1.1 Договору, постачальник зобов»язався відпустити (відвантажити), а покупець прийняти і оплатити молочнокислу продукцію в кількості, асортименті і по ціні згідно з накладною.

У відповідності до умов Договору, позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 30919 грн. 92 коп. Виконання позивачем договірних зобов»язань підтверджується наявними в матеріалах справи товаро-транспортними накладними, а саме:

№ НФ-0130165 від 11 серпня 2011 року на суму 11039 грн. 87 коп.;

№ НФ-0130166 від 11 серпня 2011 року на суму 3700 грн. 00 коп.;

№ НФ-0135984 від 12 жовтня 2011 року на суму 5920 грн. 00 коп.;

№ НФ-0148641 від 27 лютого 2012 року на суму 4052 грн. 00 коп.;

№ НФ-0149102 від 02 березня 2012 року на суму 4316 грн. 00 коп.;

№ НФ-0151429 від 02 квітня 2012 року на суму 1892 грн. 05 коп.

Порядок розрахунків та відповідальність сторін визначені в розділі 5 Договору.

Пунктом 5.2. Договору сторони погодили, що оплата за відвантажену продукцію здійснюється шляхом внесення коштів на розрахунковий рахунок постачальника напротязі 7 (семи) днів з моменту одержання продукції.

Всупереч умов договору, покупець прийняті на себе договірні зобов»язання належним чином не виконав; суму заборгованості проплатив частково в розмірі 3729 грн. 22 коп., оплату залишку вартості товару в сумі 27 190 грн. 70 коп. не здійснив.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов»язань.

Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Приписами ст.33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Станом на день розгляду справи, відповідач не надав суду будь-яких документальних доказів, які б спростовували доводи позивача.

Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 27190 грн. 70 коп. за поставлений позивачем на підставі товаро-транспортних накладних товар, на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи.

З огляду на вищевикладене та приймаючи до уваги часткову сплату відповідачем заборгованості в сумі 3729 грн. 22 коп., підписання акту звірки взаємних розрахунків станом на 05.06.2013р., визнання позову відповідачем в судовому засіданні у суду достатньо підстав вважати, що вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 27190 грн. 70 коп. обґрунтована та підлягає задоволенню.

Факт прострочки виконання грошового зобов»язання за договором поставки № 2011/04 від 01.01.11 підтверджується матеріалами справи.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов»язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України).

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов»язання виникають нові додаткові зобов»язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов»язання і за своєю правовою природою є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов»язань.

Суд, на підставі ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга», перевірив нарахування позивачем 3% річних в сумі 1148 грн. 93 коп. та дійшов висновку про задоволення зазначеної вимоги за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи. Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов»язання за договором поставки № 2011/04 від 01.01.11 підтверджується матеріалами справи, отже вимога позивача щодо стягнення 3% річних в сумі 1148 грн. 93 коп. обґрунтована та підлягає задоволенню.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 610, 625, 629, 712ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 49, 55, ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМ і Компанія" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 28 339 грн. 63 коп., з яких: 27 190 грн. 70 коп. - основний борг, 1148 грн. 93 коп. - 3% річних задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ід. номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМ і Компанія"(вул. Гетьмана Сагайдачного, 42а, м. Івано-Франківськ, 76007; код 33645620) - 27190(двадцять сім тисяч сто дев»яносто) грн. 70 коп. основного боргу, 1148(одна тисяча сто сорок вісім) грн. 93 коп. 3% річних та 1720(одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.06.13

Суддя І.П. Кавлак

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"