Рішення

від 11.06.2013 по справі 910/6227/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6227/13 11.06.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Стиль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Корпорація Пакопром"

про стягнення 9 075,78 грн

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Бережнюк В.В. (дов. б/н від 03.01.2013р.)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 11.06.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Т-Стиль" (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Пакопром" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 9075,78 грн. за договором поставки товарів № 17 від 28.03.2012 року, з яких 5292, 00 грн. сума основного боргу, 3783, 78 грн. - пені, а також позивач просить покласти на відповідача витраті по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду від 02.04.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/6227/13, розгляд справи призначений на 14.05.13 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.05.2013 року розгляд справи відкладено на 28.05.2013 року у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.05.2013 року строк вирішення справи продовжено на 15 календарних днів, розгляд справи відкладено на 11.06.2013 року, в зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

31.05.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача вартість непоставленого товару в розмірі 5 292, 00 грн. та пеню в розмірі 4 789, 26 грн., а також подав документи по справі.

В судове засідання 11.06.2013 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представником позивача в судовому засіданні надано усні пояснення по суті справи.

Збільшення позовних вимог прийнято судом у відповідності до ст. 22 ГПК України.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором поставки товарів № 17 від 28.03.2012 року щодо поставки передплаченого товару, обумовленого договором.

Відповідно до поданої позивачем довідки ЄДРПОУ, адреса відповідача є тією ж, яка вказана у позовній заяві, а саме: м. Київ, вул. Р. Окіпної, 3, офіс 139.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28 березня 2012 року між позивачем, як покупцем та відповідачем, як постачальником було укладено договір постави товарів № 17 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити пакувальні матеріали які по якості відповідають державним стандартам, в кількості, в строки, по ціні асортименту та найменуванню відповідно рахунку на конкретну партію товару, направленого на адресу покупця.

Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що покупець оплачує товари, що поставляються по цьому договору, за ціною вказаною у відповідному рахунку (накладній) постачальника. Відповідно до п. 2.3. договору розрахунок за товар здійснюється у вигляді 100 % передплати.

Згідно п. 4.2. договору за порушення строків відвантаження товарів, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0, 5 % від суми вартості поставлених товарів.

Строк поставки товарів сторонами в договорі погоджений не був.

На виконання умов договору відповідачем 17.07.2012 року було виставлено позивачу рахунок на оплату № 855 за плівку ПЕ ТУ 1100*40 мк на суму 5 292, 00 грн. зазначений рахунок був сплачений позивачем 18.07.2012 року, відповідно до платіжного доручення № 961.

01.09.2012 року позивач направив на адресу відповідача зазначену в розділі 7 договору (м. Кривий ріг, вул. Ватутіна, 31, 216) лист - вимогу про виконання зобов'язання за договором Вих. № 250, відповідно до якого позивач просив відповідача у відповідності до ст. 530 ЦК України поставити плівку ПЕ ТУ 1100*40 мк, 300 кг на адресу позивача, вказану в договорі в семиденний строк з дня отримання даної вимоги.

05.10.2012 року позивач направив на адресу відповідача, яка значить в ЄДР вимогу про виконання зобов'язання за договором Вих. № 292 від 05.10.2012 року, якою також просив відповідача у відповідності до ст. 530 ЦК України поставити плівку ПЕ ТУ 1100*40 мк, 300 кг на адресу позивача, вказану в договорі в семиденний строк з дня отримання даної вимоги.

Обидві зазначені вище вимоги були повернуті відправнику поштою з приміткою «за зазначеною адресою не проживає».

За твердженням позивача, обумовлений договором товар станом на момент звернення з позовною заявою до суду поставлений йому відповідачем не був.

28.05.2013 року позивач направив на адресу відповідача, яка значить в ЄДР та зазначену в розділі 7 договору вимогу про повернення коштів Вих. № 80, якою користуючись ст. 693 ЦК України просив повернути вартість непоставленого товару в розмірі 5 292, 00 грн.

Згідно тверджень позивача, кошти в розмірі 5 292, 00 грн. сплачені в якості передплати за договором повернуті йому відповідачем не були.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір поставки товарів № 17 від 28.03.2012 р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вимога про виконання зобов'язання по поставці обумовленого договором товару була направлена відповідачу на адресу його місцезнаходження 05.10.2012 року, та повернута на адресу відправника 30.10.2012 року, що вбачається із поштового штемпеля на конверті. Отже, у відповідача строк виконання обов'язку по поставці товару, відповідно до ст. 530 ЦК України сплив 06.11.2012 року.

Як встановлено судом відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, обумовлений договором товар в строк визначений ст. 530 ЦК України не поставив. Доказів іншого матеріали справи не містять.

Положеннями договору укладеного між сторонами за прострочення поставки товару передбачено нарахування пені в розмірі 0, 5 % від суми вартості поставлених товарів за кожен день прострочення. За розрахунком позивачем сума пені нарахованої відповідачу за період прострочення з 07.11.2012 року по 07.05.2013 року (шість місяців) відповідно п. 4.2 договору становить 4 789, 26 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 4 789, 26 грн. за період з 07.11.2012 року по 07.05.2013 року за порушення строків поставки товару підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання, з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6).

Позивачем вірно визначений період прострочення поставки, і правильно здійснено розрахунок пені, що підлягає стягненню, отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 4 789, 26 грн. пені за період з 07.11.2012 року по 07.05.2013 року за порушення строків поставки товару підлягають задоволенню, як доведені та обґрунтовані.

Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Вимога позивача про повернення коштів передплати за договором була направлена відповідачем 28.05.2013 року, і не була виконана відповідачем. Доказів іншого матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Враховуючи, що товар за договором поставлений не був, відповідач безпідставно набув 5 292, 00 грн. від позивача, і відповідно зобов'язаний був повернути вказані грошові кошти позивачу, в семиденний строк з моменту отримання вимоги про повернення коштів передплати.

Враховуючи зазначене позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 5 292, 00 грн. передплати за договором підлягають задоволенню як доведені, документально підтверджені і обґрунтовані.

Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Пакопром» (02002, м. Київ, вул. Р. Окіпної, б. 3, офіс 139; код ЄДРПОУ 37664694; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль» (29000, м. Хмельницький, вул. Курчатова, буд. 6; код ЄДРПОУ 35750435) 5 292 (п'ять тисяч двісті дев'яносто дві) грн. 00 коп. безпідставно отриманих грошових коштів, 4 789 (чотири тисячі сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 26 коп. пені за прострочення поставки товару та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.06.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко