Рішення

від 10.06.2013 по справі 914/1773/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                        10.06.13 р.                                                                              Справа № 914/1773/13 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ексімп-Т”, м. Тернопіль до відповідача: Приватного підприємства “Імексопттранс”, м. Львів про стягнення 10   500 грн. 00 коп. Суддя  Мазовіта А.Б. при секретарі  Волошин О.Я. Представники: від позивача: не з'явився; від відповідача: не з'явився Товариство з обмеженою відповідальністю “Ексімп-Т”, м. Тернопіль звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства “Імексопттранс”, м. Львів про стягнення 10   500 грн. 00 коп. Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 14.05.2013 р. призначив розгляд справи на 27.05.2013 р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 10.06.2013 р. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 12.03.2012 р. від відповідача надійшла пропозиція у вигляді замовлення на укладення договору на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні. На виконання умов вказаного договору, позивач надав відповідачу відповідні послуги. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати не виконав, станом на дату подання позову заборгованість становить 10   500 грн. 00 коп. Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 10   500 грн. 00 коп. боргу та 3   100 грн. 50 коп. судових витрат, в тому числі 1   380 грн. 00 коп. послуг адвоката. Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 14.05.2013 р. не виконав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (поштові повідомлення про вручення долучено до матеріалів справи), тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами. В судовому засіданні 10.06.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення підписано 12.06.2013 р. Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне. Приватним підприємством “Імексопттранс” електронною поштою було надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю “Ексімп-Т” замовлення на перевезення вантажу №189 см від 16.10.2012 р. Відповідно до замовлення №189 см від 16.10.2012 р. перевезення вантажу мало відбуватися за маршрутом: с. Широка Балка, Донецька область – Поланець, Польща. Згідно замовлення №189 см від 16.10.2012 р. вартість перевезення становила 10 500 грн. 00 коп. Умовами замовлення №189 см від 16.10.2012 р. встановлено, що оплата здійснюється по факту розвантаження. Позивач здійснив перевезення вантажу за маршрутом: с. Широка Балка, Донецька область – Поланець, Польща, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №089429. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати вартості послуг з перевезення не виконав, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 10   500 грн. 00 коп. При прийнятті рішення суд виходив з наступного. Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Частинами 1, 3 статті 181 ГК України визначено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму, тощо, у двадцятиденний строк після одержання договору. Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Оферта може мати письмовий вигляд коли вона має форму єдиного документа, тобто проекту договору, листа, телеграми тощо, що надсилаються акцептанту поштою чи за допомогою іншого технічного засобу зв'язку. Наслідком надання оферти є те, що коли адресат оферти відізветься й у будь-якій формі висловить згоду укласти договір на зазначених в оферті умовах, його слід визнати укладеним. Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції. Із змісту даної статті вбачається, що акцепт можливий й у вигляді конклюдентних дій, тобто здійснення особою, що отримала оферту, дій по виконанню вказаних в ній умов договору. Для конклюдентних дій характерно, що їх здійснення свідчить про волевиявлення особи укласти договір. Отже, відповідно до вищезазначених норм ЦК України, матеріалами, які підтверджують волю сторін на встановлення правовідносин, є направлена відповідачем до позивача пропозиція укласти договір та  прийняття позивачем пропозиції відповідача,  що свідчить про відсутність будь-яких застережень щодо умов оферти у відповіді на пропозицію. Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України). Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним  належним чином.   Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв  ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України. Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.    Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання  боржником, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається. За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання  боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 10   500 грн. 00 коп. основного боргу. Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог Позивачем на підтвердження його витрат на послуги адвоката надано копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №507, видане 16.05.2008 р., договору доручення №1 від 12.04.2013 р., акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 22.04.2013 р. та копію видаткового касового ордеру від 22.04.2013 р. про здійснення оплати вартості послуг адвоката. Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача. З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626, 909 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд – В И Р І Ш И В: 1.          Позов задоволити. 2.          Стягнути з Приватного підприємства “Імексопттранс”, м. Львів-Брюховичі, вул. Курортна, 2 (ідентифікаційний код 30388084) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ексімп-Т”, м. Тернопіль, вул. Гетьмана Мазепи, 2 (ідентифікаційний код 14035315) 10   500 грн. 00 коп. основного боргу, 1 720 грн. 50 коп. судового збору та 1380 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката. 3.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.           Суддя                                                                                 Мазовіта А.Б.