Рішення

від 10.06.2013 по справі 910/4181/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4181/13 10.06.13

За позовом Приватного підприємства «СОІС»

до Приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова

компанія «Інвестсервіс»

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -

ВАТ «Запоріжсталь»

про стягнення 22 733,81 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники учасників судового процесу:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

від третьої особи: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передано позов Приватного підприємства «СОІС» до ПАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» про стягнення 22 733,81 грн. в результаті настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 30.05.11 р. за участю транспортних засобів ГАЗ, державний номер АР6663АІ, що належить ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» та транспортного засобу екскаватора марки ЕК-14, державний номер 00167АР, що належить ПП «СОІС».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.03.13 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/4181/13, призначено справу до розгляду на 27.03.13 р; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ВАТ «Запоріжсталь»; зобов'язано сторін та третю особу надати певні документи; ухвалено направити запит до МТСБУ щодо відомостей про страхування цивільно-правової відповідальності власника автомобіля, водій якої винен у ДТП.

Через службу діловодства господарського суду 26.03.13 р. від МТСБУ надійшла відповідь на судовий запит, яка долучена до матеріалів справи.

Представники сторін та третьої особи у судове засідання 27.03.13 р. не з'явилися, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином, вимог ухвали суду від 07.03.13 р. не виконали, про поважні причини неявки не повідомили.

Ухвалою суду від 27.03.13 р. відкладено розгляд справи до 15.04.13 р., у зв'язку з нез'явленням представників сторін та третьої особи у призначене судове засідання та невиконанням ними вимог ухвали суду від 07.03.13 р.

Через службу діловодства господарського суду 28.03.13 р. та 13.04.13 р. від третьої особи надійшли клопотання, в яких ВАИ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» просило суд зобов'язати позивача направити на його адресу копію позовної заяви у справі № 910/4181/13 для ознайомлення та підготовки письмових пояснень по суті спору.

Розглянувши подане третьою особою клопотання про направлення позивачем позовної заяви з додатками на адресу ВАТ «Запоріжсталь», суд його відхилив, оскільки судом було зобов'язано позивача направити на адресу третьої особи копію позовної заяви. Крім того, суд зазначає, що третя особа мала право та достатньо часу відповідно до ст. 22 ГПК України ознайомитися з матеріалами справи, підготуватися до судового засідання та надати письмові пояснення по суті спору.

Представник позивача у судове засідання 15.04.13 р. повторно не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду від 27.03.13 р. не виконав, про причини неявки не повідомив.

Представник відповідача у судове засідання 15.04.13 р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Зокрема, відповідно до повідомлення відділення поштового зв'язку - «вибули».

Представник третьої особи у судове засідання 15.04.13 р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 03.04.13 р., яке підтверджує отримання третьою особою - 08.04.13 р. ухвали про порушення провадження у даній справі, вимог ухвали суду від 27.03.13 р. не виконав.

Ухвалою суду від 15.04.13 р. відкладено розгляд справи до 26.04.13 р., у зв'язку з нез'явленням представників сторін та третьої особи у призначене судове засідання та невиконанням ними вимог ухвали суду від 27.03.13 р.

Судове засідання 26.04.13 р. не відбулось.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 26.04.13 р., у зв'язку з перебуванням судді Гавриловської І.О. на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.11 р. (протокол № 1 від 03.02.11 р.) та ст. 4-6 ГПК України, справу

№ 910/4181/13 передано на розгляд судді Нечаю О.В.

Ухвалою від 26.04.13 р. суддею Нечаєм О.В. дану справу прийнято до свого провадження, призначено її до розгляду на 13.05.13 р., зобов'язано учасників судового процесу надати суду певні документи.

26.04.13 р. через службу діловодства господарського суду м. Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення по суті спору, які залучено до матеріалів справи.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойко Р.В. від 13.05.13 р., у зв'язку з виходом судді Гавриловської І.О. з лікарняного, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.11 р. (протокол № 1 від 03.02.11 р.) та ст. ст. 4-6 ГПК України, справу № 910/4181/13 передано судді Гавриловській І.О. для подальшого розгляду.

Ухвалою суду від 13.05.13 р. суддя Гавриловська І.О. прийняла справу № 910/4181/13 за позовом Приватного підприємства «СОІС» до ПАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» про стягнення 22 733,81 грн. до свого провадження.

У судове засідання 13.05.13 р. представники позивача, відповідача та третьої особи не з'явились; позивач та відповідач вимок ухвали суду від 26.04.13 р. не виконали, витребуваних документів не надали.

З матеріалів справи вбачається, що всі ухвали, які направлялись на адресу відповідача, поверталися без вручення з відміткою органу поштового зв'язку «вибули». У наявному в матеріалах справи рішенні господарського суду Запорізької області від 29.05.12 р. у справі № 5009/1185/12 за позовом ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» до Приватного підприємства «СОІС», треті особи Таран А.Ф. та ПрАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» про стягнення 19 514,81 грн. зазначено, що Держфінпослуг схвалило рішення члена Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України - директора інспекційного департаменту від 14.12.11 р. № 85-л про анулювання ліцензій на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та на здійснення добровільного страхування наземного транспорту, виданих ПрАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс».

Оскільки у господарського суду немає доступу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та немає можливості здійснити витяг з цього реєстру для перевірки адреси відповідача і встановлення чи не припинено діяльність підприємства, судом було повторно витребувано у позивача довідку-витяг державного реєстратора про включення відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на день розгляду справи.

Враховуючи наведене, ухвалою суду від 13.05.13 р. розгляд справи № 910/4181/13 було відкладено на 10.06.13 р.; повторно зобов'язано сторін надати суду на підтвердження їх статусу юридичної особи і повного найменування оригінал і належним чином засвідчену копію статуту 9положення), свідоцтва про державну реєстрацію, довідку з органів статистики про включення до ЄДРПОУ, довідку з обслуговуючого банку про наявність відкритих рахунків та їх реквізити. Крім того, даною ухвалою повторно зобов'язано позивача надати суду: власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, відсутні права зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та рішення цих органів з такого спору; оригінали для огляду в судовому засіданні та належним чином засвідчені копії доданих до позовної заяви документів для залучення до матеріалів справи; довідку-витяг державного реєстратора про включення відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на день розгляду справи в суді; направити на адресу третьої особи копію позовної заяви з доданими до неї документами. Також зазначеною ухвалою було повторно зобов'язано відповідача надати суду письмовий відзив на позовну заяву в порядку, передбаченому ст.. 59 ГРК України, з поясненнями по суті заявлених позовних вимог та доказами, якими вони обґрунтовуються; докази надіслання цього відзиву на адресу позивача.

У судове засідання 10.06.13 р. представники позивача, відповідача та третьої особи в черговий раз не з'явились, вимог ухвали суду від 13.05.13 р. не виконали, про поважні причини неявки суду не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представників вищезазначених учасників судового процесу.

У судовому засіданні 10.06.13 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.05.11 р. на вулиці Автобусній в м. Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу екскаватора «ЕК-14», державний номер 00167АР, яким керував Таран А.Ф., що належить ПП «СОІС», та транспортного засобу «ГАЗ», державний номер АР6663АІ, під керуванням Калужського Д.О., що належить ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь».

Таран А.Ф., керуючи транспортним засобом екскаватор «ЕК-14», державний номер 00167АР, при повороті ліворуч не впевнився в безпеці, продовжив рух, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «ГАЗ», державний номер АР6663АІ, під керуванням Калужського Д.О., що належить ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», чим порушив п. 2.3. «б» та 16.13. Правил дорожнього руху України, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Про наведене свідчить довідка ДАІ та постанова Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04.06.11 року в адміністративній справі № 3-1278/11, відповідно до якої Тарана А.Ф. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та було піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04.06.11 року в адміністративній справі № 3-1278/11, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Вищезазначеною постановою Таран А.Ф. визнаний винним у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «ГАЗ», державний номер АР6663АІ, під керуванням Калужського Д.О., що належить ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь».

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування» (надалі - Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.

На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого автомобілю марки «ГАЗ», державний номер АР6663АІ, було замовлено у судового експерта-автотоварознавця Костильова М.В. проведення експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку, завданого вищезазначеному автомобілю.

30.06.11 р. було надано висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 721, складений експертом-автотоварознавцем Костильовим М.В. (вища технічна освіта, кваліфікація судового експерта з правом проведення автотоварознавчих експертиз за спеціальністю 12.2 «Визначення вартості дорожніх транспортних засобів, розміру збитку, нанесеного власнику транспортного засобу», свідоцтво судового експерта МЮУ № 865 від 23.07.04 р.), який складений відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.03 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440, згідно з яким визначено, що вартість матеріального збитку, без врахування втрати товарної вартості, завданого автомобілю «ВАЗ», державний номер АР6663АІ, становить 19 514,81 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Оскільки цивільно-правова відповідальність винної особи - водія Тарана А.Ф., який керував транспортним засобом екскаватор «ЕК-14», державний номер 00167АР, застрахована в ПрАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс», згідно з полісом ОСЦПВВНТЗ № ВЕ/4458342, то ПП «СОІС» неодноразово зверталося до страхувальника щодо відшкодування завданої внаслідок ДТП матеріальної шкоди.

Однак страхувальник не виконав свої зобов'язання та не надав вмотивованої відповіді щодо відмови від такого відшкодування.

У відповідності до п. 34.1. статті 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Згідно з п. 34.2. статті 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Відповідно до п. 34.3. статті 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Оскільки ПрАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» проігнорувало виконання своїх зобов'язань щодо відшкодування матеріальної шкоди згідно з умовами договору ОСЦПВВНТЗ № ВЕ/4458342, то ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» звернулося до господарського суду Запорізької області із позовом про стягнення з ПП «СОІС» завданої внаслідок ДТП матеріальної шкоди.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.05.12 р. у справі № 5009/1185/12 було встановлено, що Таран А.Ф., якого судом Хортицького районного суду м. Запоріжжя було визнано винним у скоєнні ДТП, оскільки він на момент скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з ПП «СОІС» та виконував трудові обов'язки під час керування належним ПП «СОІС» транспортним засобом екскаватором «ЕК-14», державний номер 00167АР. Також у зазначеному рішенні судом було встановлено, що страхова виплата у розмірі 19 514,81 грн., яка була визначена автотоварознавчим дослідженням як розмір матеріальної шкоди, нанесеної власнику транспортного засобу «ГАЗ», державний номер АР666АІ, страховиком ПрАТ «УІСК «Інвестсервіс» не була виплачена ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь».

У зв'язку з вищенаведеним, позов ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» було задоволено повністю та стягнено з ПП «СОІС» 19 514,81 грн. завданої майнової шкоди і 1 609,50 грн. витрат на сплату судового збору.

11.07.12 р. ПП «СОІС» перерахувало на користь ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» 19 514,81 грн. матеріальної шкоди та 1 609,50 грн. судового збору, що підтверджується платіжним дорученням № 57 від 11.07.12 р. на суму 21 124,31 грн.

Відповідно до п. 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 35.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», встановлено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно з п. 36.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

У відповідності до п. 36.2. статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

ПП «СОІС» двічі зверталось до ПрАТ «УІСК «Інвестсервіс» з вимогами щодо відшкодування вищезазначених витрат на виконання рішення господарського суду Запоріжської області від 29.05.12 р. у справі № 5009/1185/12.

Однак, вказані вимоги були залишені відповідачем без відповіді та реагування.

За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного підприємства «СОІС до Приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» про стягнення страхового відшкодування в розмірі 22 733,81 грн., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо сплати суми страхового відшкодування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно з п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів», виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу екскаватора «ЕК-14», державний номер 00167АР, зокрема до відповідача у даній справі - Приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія» (дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика (страхова сума) - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

В п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

У відповідності до п.п. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Перебіг позовної давності щодо вимог страховика про відшкодування збитків у порядку регресу починається з моменту виконання страховиком свого зобов'язання за договором добровільного страхування (постанова Вищого господарського суду України № 58/168 від 27.03.12 р.).

У відповідності до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/4458342, укладеного по відношенню до транспортного засобу екскаватора «ЕК-14», державний номер 00167АР, встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) - 25 500,00 грн. та франшиза - 510,00 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач жодних обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані сторонами докази, документи та пояснення в їх сукупності, Господарський суд м. Києві дійшов висновку про обґрунтованість вимог Приватного підприємства «СОІС» щодо стягнення 19 514,81 грн. суми страхового відшкодування у зв'язку з несплатою відповідачем суми матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 30.05.11 р. на вулиці Автобусній в м. Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу екскаватора «ЕК-14», державний номер 00167АР, яким керував Таран А.Ф., що належить ПП «СОІС», та транспортного засобу «ГАЗ», державний номер АР6663АІ, під керуванням Калужського Д.О., що належить ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь».

Крім того, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми судового збору у розмірі 1 609,50 грн., що була сплачена за рішенням господарського суду Запорізької області від 29.05.12 р. у справі № 5009/1185/12.

Суд зазначає, що позовна вимога ПП «СОІС» в частині стягнення 1 609,50 грн. не містить розрахунку та обґрунтування у позові, у зв'язку з чим господарський суд відмовляє в її задоволенні.

Таким чином, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Автогруп» до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» підлягають задоволенню частково.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1166, 1187, 1188, 1198 Цивільного кодексу України; 32, 33, 35, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» (вул. Кудрявський узвіз, 5 б, офіс 208, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 23498273) на користь Приватного підприємства «СОІС» (вул. Чуйкова, 24/157, м. Запоріжжя, 69096, ідентифікаційний код 30105429) 21 124 (двадцять одна тисяча сто двадцять чотири) грн. 31 коп. заборгованості та 1 598 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 69 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Стягнути з Приватного підприємства «СОІС» (вул. Чуйкова, 24/157, м. Запоріжжя, 69096, ідентифікаційний код 30105429) на користь Державного бюджету України 43 (сорок три) грн. 50 коп. витрат на сплату судового збору.

4. У решті позовних вимог відмовити.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 14.06.2013 р.

Суддя Гавриловська І.О.