Рішення

від 12.06.2013 по справі 911/1450/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" червня 2013 р. Справа № 911/1450/13

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «БАНК «ТАВРИКА» доТовариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР-ВВ» про стягнення 137 860 730,63 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:Онищук Д.В. (довіреність №309 від 21.03.2013 року); від відповідача:не з'явились; секретар судового засідання: Жиленко Е.В.

Обставини справи:

17.04.2013 року Публічне акціонерне товариство «БАНК «ТАВРИКА» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою вих. №23/1558 від 15.04.2013 року (вх. №1318) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР-ВВ» (далі - відповідач) про стягнення 137 860 730,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії №34-08-КЛ від 28.03.2008 року, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача:

- 125 000 000,00 грн. заборгованості по кредиту,

- 12 580 863,09 грн. заборгованості по процентам, яка складається з суми несплачених своєчасно процентів у розмірі 9 635 657,61 грн. та нарахованих процентів за користування кредитом за період з 01.03.2013 року по 12.04.2013 року у розмірі 2 945 205,48 грн.,

- 279 867,54 грн. пені по своєчасно несплаченим процентам,

а разом 137 860 730,63 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.04.2013 року призначено розгляд справи на 23.05.2013 року.

23.05.2013 року до початку судового засідання через канцелярію господарського суду від позивача надійшли пояснення вих.№02/2274 від 22.05.2013 року (вх. №11857) разом з документами на вимогу ухвали суду від 17.04.2013 року, а також заява вих.№02/2276 від 22.05.2013 року (вх. №43) про забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду від 23.05.2013 року у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову відмовлено.

23.05.02013 року в судове засідання представники відповідача, які у відповідності до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду від 17.04.2013 року не виконали.

Ухвалою господарського суду від 23.05.2013 року, на підставі п.3 ч. 1 ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 12.06.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні 12.06.2013 року позов підтримав повністю, з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях по справі.

У судове засідання 12.06.2013 року представники відповідача, який у відповідності до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, повторно не з'явились. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 17.04.2013 року не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору .

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, належно повідомленого про дату, час та місце судового засідання.

Крім того, у зв'язку з неподанням відповідачем на вимогу суду відзиву на позов, суд на підставі ст.75 ГПК України вважає за можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 12.06.2013 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників позивача, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив:

28.03.2008 року між Акціонерним банком «ТАВРИКА» (перейменований в подальшому у Публічне акціонерне товариство «БАНК «ТАВРИКА» відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства») (надалі - позивач або банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР-ВВ» (надалі - відповідач або позичальник) було укладено договір про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії №34-08-КЛ (далі - Кредитний договір).

Згідно п. 1.1. кредитного договору банк відкриває позичальнику мультивалютну відновлювальну відкличну кредитну лінію, надалі «Кредитна лінія», в сумі еквівалентній 35 500 000,00 грн., терміном користування з 28 березня 2008р. по 27 березня 2009р. включно. Кредитні кошти, які надалі разом іменуються «Кредити», а кожний окремо «Кредит», надаються згідно письмових заявок позичальника. Кредит може надаватися в гривні, в доларах США або в Євро в еквіваленті по курсу НБУ на день видачі кредиту.

Відповідно до п. 1.2. кредитного договору цільове використання кредитів - поповнення обігових коштів, (здійснення господарської діяльності згідно Статуту).

При цьому, плату за користування кредитними коштами встановлено в розмірі 16,5% річних в гривні, 13,0% річних в доларах США та 12,5% річних в Євро (п. 1.3. кредитного договору).

Банк зобов'язаний відкрити позичальнику позичкові рахунки №2062 2 3011438 в національній валюті, №206223011438 в Доларах США та №2062 2 3011438 в Євро в АБ «ТАВРИКА», МФО 300788 (п. 2.1.1 кредитного договору).

Відповідно до п.п. 2.2., 2.2.4., 2.2.6. договору банк має право стягнути достроково з позичальника фактичну суму заборгованості за кредитом, що залишилась та процентами, які підлягали сплаті за договором, при порушенні позичальником будь-яких умов договору та/або умов договору застави заставодавцем або при порушенні судом справи про банкрутство позичальника (заставодавців, поручителів, гарантів). При цьому строк повернення кредитних коштів вважається таким, що настав, а вся заборгованість за договором підлягає сплаті на десятий календарний день від дати прострочення позичальником будь-якої частини грошового зобов'язання за договором. В разі погіршення фінансового стану позичальника, наявності простроченої заборгованості по процентам та/або кредиту або невиконання ним інших зобов'язань по договору, договору застави, який укладений в забезпечення договору, та/або відсутності вільних кредитних ресурсів банк має право призупинити або припинити виконання своїх зобов'язань, вказаних в п. 1.1. договору та вимагати дострокового повернення кредиту в тому числі шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

Пунктами 4.1., 4.3. договору сторони погодили, що позичальник здійснює повернення кредитних коштів на відкриті позичкові рахунки № 2062 2 3011438 в національній валюті, №2062 2 3011438 в Доларах США та №2062 2 3011438 в Євро в АБ «ТАВРИКА», МФО 300788. Нараховані проценти за користування кредитом позичальник перераховує на рахунок №2068 8 3011438 в національній валюті, №2068 8 3011438 в Доларах США та №2068 8 3011438 в Євро в АБ «ТАВРИКА», МФО 300788 до останнього робочого дня місяця, за який здійснюється розрахунок, та в останній день погашення кредиту.

Згідно п. 10.2. договору договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань.

В подальшому між банком та позичальником було укладено низку Додаткових угод до Кредитного договору, за якими, зокрема, змінювалась плата за користування кредитними коштами, продовжувався строк дії користування кредитом та ін.

Зокрема, згідно додаткової угоди №66 від 18.10.2011 року сторонами було внесено зміни, зокрема, до п. 1.1. кредитного договору, а саме, банк відкриває позичальнику мультивалютну відновлювальну відкличну кредитну лінію, надалі «Кредитна лінія», в сумі еквівалентній 125 000 000,00 грн., терміном користування по 03 травня 2009р. включно. Кредитні кошти, які надалі разом іменуються «Кредити», а кожний окремо «Кредит», надаються згідно письмових заявок позичальника. Кредит може надаватися в гривні, в доларах США або в Євро в еквіваленті по курсу НБУ на день видачі кредиту.

Суд встановив, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконував належним чином, що підтверджується листами-заявами про надання кредиту та виписками по позичкових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР-ВВ» (копії наявні в матеріалах справи).

Відповідач, в порушення умов договору, починаючи з листопада 2012 року припинив сплачувати проценти за користування кредитними коштами, що підтверджується виписками по позичкових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР-ВВ».

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з претензіями №793/1 від 18.02.2013 року та №23/890 від 26.02.2013 року з вимогами виконати зобов'язання за кредитним договором.

Однак, вимоги позивача щодо необхідності погашення заборгованості були залишені відповідачем без задоволення.

Станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем у загальному розмірі 137 860 730,63 грн. не погашена, що підтверджується Довідкою-розрахунком заборгованості по договору №34-08-КЛ від 28.03.2008 року, укладеному з ТОВ «ІНТЕР-ВВ» станом на кінець дня 12.04.2013 року, що підписана головним бухгалтером та уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів ФО на ліквідацію банку, підписи яких скріплені печаткою банку.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (п. 1 ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2.2.4 кредитного договору банк має право стягнути достроково з позичальника фактичну суму заборгованості за кредитом, що залишилась та процентами, які підлягали сплаті за цим договором, при порушенні позичальником будь-яких умов цього договору та/або умов договору застави заставодавцем або при порушенні судом справи про банкрутство позичальника (заставодавців, поручителів, гарантів). При цьому строк повернення кредитних коштів вважається таким, що настав, а вся заборгованість за цим договором підлягає сплаті на десятий календарний день від дати прострочення позичальником будь-якої частини грошового зобов'язання за цим договором.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 125 000 000,00 грн. заборгованості по кредиту, 12 580 863,09 грн. заборгованості по процентам, є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, відповідачем не спростованими і відповідно підлягають задоволенню в повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання з погашення відсотків по кредиту, позивачем за період з 30.11.2012 року по 12.04.2013 року нарахована пеня в сумі 279 867,54 грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За несвоєчасне погашення заборгованості за договором, зокрема наданого кредиту, процентів за користування ним, позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення (п. 6.2. кредитного договору).

Приймаючи до уваги вищенаведене, а також періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому розрахунку пені, господарський суд дійшов висновку, що розрахунок позивача є арифметично вірним, а тому з відповідача підлягає стягненню 279 867,54 грн. пені по своєчасно несплаченим процентам.

Приписами статті 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на те, що відповідач не подав докази, що підтверджують виконанням ним своїх зобов'язань, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є правомірними, документально підтвердженими, відповідачем не спростованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач повідомив, що 20.12.2012 року на підставі постанови Правління Національного банку України №548, керуючись пунктом 2 частини п'ятої ст. 12 та ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», АТ «БАНК «ТАВРИКА» віднесено до категорії неплатоспроможних.

Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 20.12.2012 року №33 щодо здійснення тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство «БАНК «ТАВРИКА».

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору (ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи, що відповідач не звільнений від сплати судового збору згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР-ВВ» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Шевченка, буд. 15; код ЄДРПОУ 31410676) на користь Публічного акціонерного товариства «БАНК «ТАВРИКА» (01601, м. Київ, Шевченківський район, вул. Дмитрівська, буд. 92-94; код ЄДРПОУ 19454139) 125 000 000 (сто двадцять п'ять мільйонів) грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 12 580 863 (дванадцять мільйонів п'ятсот вісімдесят тисяч вісімсот шістдесят три) грн. 09 коп. заборгованості по процентам та 279 867 (двісті сімдесят дев'ять тисяч вісімсот шістдесят сім) грн. 54 коп. пені по простроченим процентам.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР-ВВ» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Шевченка, буд. 15; код ЄДРПОУ 31410676) в доход Державного бюджету України 68 820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять гривень) 00 коп. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В. М. Антонова

Повне рішення складено 13.06.2013 року