Рішення

від 11.06.2013 по справі 910/7094/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7094/13 11.06.13

За позовом Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та

регулювання рибальства у Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рось-1"

про зобов'язання вчинити дії ; ціна позову 12 852,61 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Купрацевич Ю.Г. (дов. №876 від 18.04.2013р.)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 11.06.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Київській області (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рось-1" (далі за текстом - відповідач) про зобов'язання відповідача здійснити заміну талонів старого зразка, наявних у позивача на талони нового зразка, зобов'язання відповідача здійснити на користь позивача поставку недопоставлених нафтопродуктів у кількості 5070 л. за договором поставки № 2-12 від 19.12.2008 року та покладання судових втрат на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/7094/13, розгляд справи призначено на 21.05.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 11.06.2013 року, в зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, необхідністю надання додаткових доказів та пояснень по справі.

10.06.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про приєднання документів до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання 11.06.2013 року не з'явився про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті справи, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до поданої позивачем довідки ЄДРПОУ, адреса відповідача є тією ж, яка вказана у позовній заяві, а саме: м. Київ, вул. Закревського, 22.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем, як покупцем та відповідачем, як постачальником 19.12.2008 року укладено договір поставки № 2-12 (далі за текстом - договір № 2-12), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти, надалі - продукція, а саме газ (пропан-бутан) відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору № 2-12 кількість, найменування, та ціна продукції вказується в рахунку-фактурі на оплату та видатковій накладній, який видається постачальником покупцю на підставі усної заявки останнього, і є невідємною частиною цього договору.

Згідно п. 2.1. договору № 2-12 покупець зобов'язується оплатити 100 % вартості продукції, зазначеної в рахунку - фактурі на оплату відповідно п. 1.2. цього договору, протягом 3 банківських днів з дати отримання продукції. Сума договору складає: 10 855, 44 грн.

В статті 3 договору № 2-12 сторони погодили умови, терміни і порядок поставки продукції. Так, відповідно до п. 3.1. договору № 2-12 нафтопродукти поставляються постачальником шляхом заправки автомобілів покупця на АЗС постачальника після пред'явлення уповноваженою покупцем особою відпускної облікової картки. Відпускні облікові картки видаються покупцю постачальником після виставлення рахунку-фактури, на підставі довіреності встановленого зразка (п. 3.2. договору № 2-12).

Згідно пунктів 4.2.2., 4.2.3. договору № 2-12 постачальник зобов'язався забезпечити цілодобову заправку автомобілів покупця, включаючи суботу, неділю та святкові дні та після закінчення строку дії договору по відпускним обліковим карткам, якщо вони були оплачені покупцем, але залишились нереалізованими.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем 19.12.2008 року виставлено позивачу рахунок № 2-015710 за 4340 л газу на суму 10 849, 98 грн., який був оплачений позивачем 22.12.2008 року, відповідно до платіжного доручення № 588. Видаткова накладна на поставку 4340 газу на суму 10 849, 98 грн. була оформлена сторонами 19.12.2008 року за № 2-031147.

Також, між позивачем, як покупцем та відповідачем, як постачальником 10.12.2009 року було укладено договір поставки № 6214 (далі за текстом - договір № 6214), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти, надалі - продукція, а саме газ для побутових потреб у відпускних облікових картках, відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору № 6214 кількість, найменування, та ціна продукції вказується в видатковій накладній, рахунку-фактурі на оплату, які видаються постачальником покупцю на підставі усної заявки останнього, і є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п. 2.1. договору № 6214 загальна вартість продукції, що визначена в п. 1.1. договору, з урахуванням ПДВ становить 10 000, 00 грн. Покупець зобов'язуються оплатити 100 % вартості продукції, зазначеної в рахунку - фактурі на оплату відповідно п. 1.2. цього договору протягом 7 календарних днів з дати отримання продукції.

Згідно п. 3.1. договору № 6214 нафтопродукти за цим договором також постачаються постачальником шляхом заправки автомобілів покупця на АЗС постачальника після пред'явлення відпускної облікової картки. Відповідно до п. 3.2. договору № 6214 відпускні облікові картки видаються покупцю постачальником після оплати останнім вартості нафтопродуктів відповідно до доданих видаткової накладної та рахунку-фактури, на підставі довіреності встановленого зразка.

Відповідно до пунктів 4.2.3., 4.2.4. договору № 6214 постачальник зобов'язався забезпечити цілодобову заправку автомобілів покупця, включаючи суботу, неділю, святкові дні та цілодобову заправку автомобілів після закінчення строку дії договору по відпускним обліковим карткам, якщо вони були оплачені покупцем, але залишились нереалізованими.

Із матеріалів справи вбачається, що рахунок - фактура по договору № 6214 був виставлений відповідачем позивачу 10.12.2009 року (№ 2-034388) та оплачений позивачем 11.12.2009 року (платіжне доручення № 472). Видаткова накладна оформлена сторонами 10.12.2009 року на 3030 л газу (№ 2-064038).

Відповідно до матеріалів справи за зазначеними вище договорами позивач недоотримав 5070 л газу на суму 12 582, 61 грн. Як стверджує позивач, причиною цього стала відмова АЗС постачальника приймати відпускні талони наявні у позивача, з посиланням на те, що представники позивача надають талони старого зразка, за якими АЗС не має можливості відпускати нафтопродукти.

Позивач звертався до відповідача з листом про заміну зразків талонів, проте, за його твердженням відповіді на своє звернення не отримав.

25.05.2013 року позивач направив відповідачу Вимогу здійснити поставку недопоставленої продукції згідно договору поставки № 2-12 від 19.12.2008 року та договору поставки № 6214 від 10.12.2009 року Вих. № 115 від 23.05.2013 року, якою вимагав у строк до 07.06.2013 року передати на користь позивача 5070 л газу. Відповіді відповідача на вказану вимогу матеріали справи не містять.

У позовній заяві позивач просить суд 1) зобов'язати відповідача здійснити заміну талонів старого зразка, наявних у позивача на талони нового зразка та 2) зобов'язати відповідача передати на користь позивача недопоставлені нафтопродукти у кількості 5070 л газу за укладеними з відповідачем договорами поставки.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою договори № 2- 12, № 6214 є договорами поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, на підставі вищевказаних договорів позивач отримав від відповідача попередньо оплачений газ у формі талонів на загальну суму 20 848, 98 грн. в кількості 7370 л. При цьому за умовами укладених договорів, нафтопродукти постачаються постачальником шляхом заправки автомобілів покупця на АЗС постачальника після пред'явлення уповноваженою покупцем особою відпускної облікової картки.

Враховуючи, що позивач не має змоги отримати на АЗС постачальника 5070 л газу, шляхом пред'явлення відпускних карток наданих йому відповідачем за договорами, суд дійшов висновку, що відповідач не належним чином виконав свої зобов'язання по договорам поставки укладеним з позивачем, внаслідок чого позивачу не поставлено 5070 л газу, оплаченого позивачем на умовах передплати.

Обставини справи викладені позивачем в позовній заяві не спростовані відповідачем, доказів іншого ніж зазначено позивачем в позовній заяві матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За викладених обставин, позовні вимоги позивача в частині зобов'язанні відповідача передати на користь позивача недопоставлені нафтопродукти у кількості 5070 л газу доведені, документально підтверджені, і відповідно є такими, що підлягають задоволенню.

Вимога позивача зобов'язати відповідача здійснити заміну талонів старого зразка, наявних у позивача на талони нового зразка, задоволенню не підлягає, оскільки в частині надання/видачі відпускних облікових карток покупцю відповідач свої зобов'язання за договорами поставки виконав в повному обсязі, а договори № 2-12 та № 6214 не містять положень щодо зобов'язань відповідача замінювати талони старого зразка на талони нового зразка. Доказів іншого матеріали справи не містять.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку із задоволенням позову судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Рось - 1» (02222, м. Київ, вул. Закревського, б. 22; код ЄДРПОУ 25636839) передати на користь Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Київській області (04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, 82-А, код ЄДРПОУ 35017437) недопоставлені нафтопродукти у кількості 5070 л газу, а саме: 2040 л газу відповідно до договору поставки № 2-12 від 19.12.2008 року та 3030 л газу відповідно до договору поставки № 6214 від 19.12.2009 року.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рось - 1» (02222, м. Київ, вул. Закревського, б. 22; код ЄДРПОУ 25636839; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Київській області (04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, 82-А, код ЄДРПОУ 35017437) 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.06.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко