Рішення

від 14.06.2013 по справі 5011-32/7519-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-32/7519-2012 14.06.13

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві Ей Бі Лізинг", м. Київ

до першого відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Європа", м. Київ

до другого відповідача Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006", м. Пологи

про стягнення 31843, 48 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Машлятін О.А - юрисконсульт

від першого відповідача: Шовага Є.А. - юрисконсульт

від другого відповідача:

За клопотанням відповідача, з урахуванням виняткових обставин справи, значного обсягу доказів, витребування від учасників судового процесу додаткових матеріалів, які підлягають належній правовій оцінці, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (п'ятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду.

СУТЬ СПОРУ : Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі ЛІЗИНГ", звернулось до господарського суду з позовом до першого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Європа", до другого відповідача - Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006", про стягнення основного боргу в сумі 24 977,43 грн., трьох процентів річних в сумі 2 145,32 грн. та інфляційних втрат в сумі 4 720,73 грн. відповідно до Договору фінансового лізингу № 070306-16/ФЛ-Ю-А від 06.03.12р.

Позивач вказує на порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, а тому наполягає на задоволенні його позовних вимог.

Перший відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Європа" письмово на листі, в розумінні ст. 22 ГПК України, надав суду пояснення за змістом яких проти позову заперечив за наступними обставинами, зокрема:

Ш при укладанні договору тристороннього № 090720-25/1 від 17.07.2009 року, в сил у положень ст. 512 ЦК України, до другого відповідача одночасно перейшли права кредитора та боржника;

Ш після укладення зазначеного договору,стала відсутньою правова підстава за якою перший відповідач сплачував відшкодування (компенсації) частини вартості майна" за договором лізингу;

Ш згідно рахунків позивача перший відповідач мав сплатити та сплатив кошти в розмірі 25 682, 68 грн., а тому заборгованість у нього відсутня;

Ш пункт 7 договору № 090720-25/1 від 17.07.2009 року підлягає визнанню недійсним, як такий, що суперечить ст. ст. 511, 762 ЦК України.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.08.2012 року, за приписами ст. 24 ГПК України, залучено до участі у вправі іншого відповідача - Приватне підприємство "БІЗОН-ТЕХ 2006".

Другий позивач у справі - Приватне підприємство "БІЗОН-ТЕХ 2006" надав суду відзив на позов, в якому проте позову заперечив в зв'язку із наступним, зокрема:

Ш Приватне підприємство "БІЗОН-ТЕХ 2006" не є стороною грошового зобов'язання на підстав укладеного договору лізингу;

Ш борг першого відповідача не передавався за договором № 090720-25/1 від 17.07.2009 року обов'язок щодо сплати 24 997, 43 грн.;

Ш цей борг уторився за період користування предметом лізингу саме першим відповідачем у справі;

Ш другий відповідач не має заборгованості перед позивачем, оскільки придбав предмет лізингу, а тому договір лізингу припинив свою дію;

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 06.03.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ві Ей Бі Лізинг", далі Лізингодавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ві Ей Бі Пенсія" (найменування якого в подальшому було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ЄВРОПА"), далі Лізингоодержувач, було укладено договір фінансового лізингу № 070306-16L2499-06/ФЛ-Ю-А, далі Договір лізингу, предметом якого (п. 1.1.) є надання Лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу Лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна, одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена в специфікації, на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Відповідно до Специфікації (додаток № 2 до Договору лізингу) предметом лізингу є автомобіль марки Chevrolet Aveo В4ММ554, загальною вартістю разом із ПДВ - 71 400, 00 грн.

На виконання умов Договору лізингу, Лізингодавець придбав передав в платне володіння та користування Лізингоодержувач Предмет лізингу,що зафіксовано у акті приймання-передачі від 19.04.2007 року.

За приписами розділу 3 Договору лізингу Лізингоодержувач виплачує лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів, який є додатком № 1 до Договору. Так, згідно з Графіком сплати лізингових платежів, сума виплати, належної Лізингодавцю становить 104 973, 62 грн., в т. ч винагорода - 33 573, 62 грн., яка розбита на 62 лізингових платежі.

17 липня 2009 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ві Ей Бі Лізинг" , як Кредитором, Товариством з обмеженою відповідальністю "Ві Ей Бі Пенсія", як Первісним боржником, та Приватним підприємством "БІЗОН-ТЕХ 2006", як Новим боржником, укладено тристоронній договір № 09720-25/1 про передання прав та обов'язків, далі Договір, згідно з яким Первісний боржник переводить на Нового боржника, за згодою Кредитора, свій борг, що витікає з умов Договору фінансового лізингу № 070306-16L2499-06/ФЛ-Ю-А, від 06.03.2007 року, а Новий боржник приймає на себе зазначені борги первісного боржника.

Пунктом 7 Договору Первісний боржник визнав свою заборгованість перед Кредитором по відшкодуванню (компенсації) частини вартості мана розмірі 24 977, 43 грн. та зобов'язується погасити її шляхом перерахування Кредитору протягом 2-х робочих днів, з моменту підписання цього договору.

Втім, зобов'язання з боку першого відповідача не припинилися виконанням проведеним належним чином, борг в сумі 24 977, 43 грн. на адресу позивача не перерахований, в зв'язку з чим останній намагається його стягнути.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, а тому намагається стягнути з нього додатково три проценти річних в сумі 2 145, 32 грн. та інфляційні в розмірі 4720, 73 грн. за період прострочення з 21.07.2009року по 30.05.2012року.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір лізингу.

Відповідно до приписів ст. ст. 1, 6 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст. ст. 806, 807 ЦК України та ст. ст. 180, 181, 292 ГК України, договір вважається укладеним, згідно частини 8 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Згідно ст. 806 ЦК України за договором Лізингу одна сторона (Лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (Лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить Лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із Лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених п. 2 ст. 806 ЦК України та законом.

Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Статтею 520 ЦК України встановлено, що Божник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, а письмова форма такого правочину визначена нормами ст. ст. 513, 521 названого кодексу.

Так, за умовами укладеного договору № 09720-25/1 від 17.07.2009 року Новий боржник прийняв на себе борги Первісного божника перед Кредитором. Відповідно до п. 7 вказаного договору, саме Первісний боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ві Ей Бі Пенсія", визнав та зобов'язався перед Кредитором погасити заборгованість в сумі 24 977, 43 грн.

Разом з тим, рішенням Господарського суду м. Києва від 26.11.2012 року у справі № 5011-75/10110-2012 не встановлено підстав для визнання п. 7 вказаного договору недійсним за законом, оскільки укладаючи спірний договір сторонами було досягнуто домовленості щодо врегулювання наслідків припинення правовідносин між позивачем та відповідачем-1 за договором фінансового лізингу та переведення прав і обов'язків за договором фінансового лізингу на відповідача-2, що є практичною реалізацією принципів дизпозитивності, свободи та обов'язковості договору. Разом з тим, встановлено що оспорюваною статтею договору про передання прав та обов'язків Товариством з обмежено відповідальністю "Європа" погодилося, що сума заборгованості за договором становить 24977,43 грн. і, як встановлено судом, є боргом за користування предметом лізингу, що утворився за період користування об'єктом лізингу саме позивачем. Вказане грошове зобов'язання виникло у позивача до укладення оспорюваного договору на умовах договору фінансового лізингу.

За загальним правилом, кожна особа, що бере участь у справі, повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень(стаття 33 ГПК України). Водночас коментована стаття визначає підстави, з яких ці особи звільняються від обов'язку доказування. Підстави звільнення від доказування можна поділити на три групи:

· а) обставини, визнані господарським судом загальновідомими (частина першої статті 35 ГПК України;

· б) преюдиціальні факти (частини 2-4 статті 35 ГПК України);

· в) законні презумпції ( частина п'ята статті 35 ГПК України).

Вищевказане рішення від 26.11.2012 року у справі № 5011-75/10110-2012 приймається судом до уваги за приписами ст. 35 ГПК України та розцінюється як встановлені факти, які не потребують доказування.

Таким чином, оскільки спірний пункт 7 договору № 09720-25/1 від 17.07.2009 року не визнаний в судовому порядку недійсним, тому зобов'язання першого відповідача у справі щодо перерахування на адресу Кредитора заборгованість в сумі 24 977, 43 грн. Однак матеріали справи не містять доказів виконання з боку Первісного боржника взятого на себе обов'язку.

В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються ним в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено факт невиконання відповідачем зобов'язань за договором договору № 09720-25/1 від 17.07.2009 року. Натомість, перший відповідач не довів суду підстав для відповідальності перед позивачем саме Новим боржником за договором про переведення боргу - другим відповідачем у справі. Доказів перерахування боргу в сумі 24 977, 43 грн. суду не надав. Другий відповідач довів суду те, що за договором про переведення боргу повинен відповідати саме Первісний боржник - перший відповідач у справі.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі ЛІЗИНГ" щодо стягнення з першого відповідача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Європа" боргу в сумі 24 977, 43 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Наданий позивачем розрахунок річних відповідає вимогам вказаної статті. Оскільки мало місце прострочення перерахування боргу за договором позовні вимоги у частині стягнення з першого відповідача трьох процентів річних в сумі 2 145, 32 грн. та інфляційних втрат в сумі 4 720, 73 грн.

У задовленні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі ЛІЗИНГ" до другого відповідача - Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006", слід відмовити, як не обґрунтовано заявленого. Витрати по сплаті судового збору в умі 1 609, 50 грн. покладаються на першого відповідача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Європа", згідно вимог ст. 44, ч. 5 ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 12.06.2013 року згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 6, 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст. ст. 513, 520, 521, 599, 806, 807 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 193, 292 ГК України, ст.ст. 33, 34, 34, 43, 44, 49, 69, 82, 82-1, 84, 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві Ей Бі Лізинг" до першого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Європа" та другого відповідача - Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Європа", 04119, м.Київ, вул. Сім'ї Хохлових, буд. 15, корпус "А", на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві Ей Бі Лізинг", 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21, літера "Г", борг в сумі 24 977, 43 грн., три проценти річних в сумі 2 145, 32 грн., інфляційні в сумі 4 720, 73 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 609, 50 грн., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві Ей Бі Лізинг" до другого відповідача - Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006" відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 14.06.2013 року

Суддя Ю.О. Підченко