Рішення

від 17.06.2013 по справі 903/457/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 червня 2013 р. Справа № 903/457/13

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Шевчук Світлана Анатоліївна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом приватного підприємства "Альфамонолітбуд" державного підприємства "Мисливське господарство Звірівське", державного підприємства "Колківське ЛГ" про стягнення 42 757,70 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Нагурний Є.П. - представник (дов. від 01.04.2013 р.)

від відповідача - ДП "Колківське ЛГ" : Хотинець М.У. - представник (дов. № 307 від 05.12.2012 р.).

від відповідача - ДП "Мисливське господарство Звірівське" - н/з

В судовому засіданні 12.06.2013 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ: приватне підприємство "Альфамонолітбуд" звернулося в суд з позовом до державного підприємства "Мисливське господарство Звірівське" та державного підприємства "Колківське ЛГ" про солідарне стягнення 42 757,70 грн.

Ухвалою господарського суду від 30.04.2013 р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про відмову від позову в частині нарахування суми індексу інфляції. В решті позов підтримав у повному обсязі.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви (ст. 22 ГПК України). Отже, право відмови від позову - процесуальне право позивача, передбачене законодавством України. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

В даному випадку дії позивача не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, судом перевірено повноваження представника позивача та роз'яснено наслідки відмови від позову. Суд прийняв подану заяву.

Представник ДП "Мисливське господарство Звірівське" в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 4525000002631 від 05.06.2013 р. У відзиві на позов № 45 від 15.05.2013р. зазначає про те, що згідно з п. 9.7. розділу 9 договору підряду №11 від 09.09.2010р. у разі розірвання платником даного договору або відмови платника від розрахунків чи від будь-якої іншої умови даного договору всі зобов'язання платника виконує замовник. Від платника - державного підприємства "Колківське ЛГ" на адресу замовника - ДП "Мисливське господарство "Звірівське" не надходило відмов від зобов'язань за договором підряду № 12 від 09.09.2010 р., тому відповідальність за всі розрахунки згідно з договором лежить на ДП "Колківське ЛГ".

Представник державного підприємства "Колківське ЛГ" в судовому засіданні позов заперечила.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Альфамонолітбуд" звернулося в суд з позовом до державного підприємства "Мисливське господарство Звірівське" та державного підприємства "Колківське ЛГ" про солідарне стягнення 42 757,70 грн.

Позов мотивувало тим, що 09.09.2010 р. між ПП "Альфамонолітбуд", ДП "Мисливське господарство Звірівське" та ДП "Колківське ЛГ" було укладено договір підряду № 12.

Договором сторони узгодили, що генпідрядник (позивач) зобов'язується виконати за завданням замовника (ДП "Мисливське господарство Звірівське") та платника (ДП "Колківське ЛГ") комплекс робіт з ремонту контори та бані згідно з проектно-кошторисною документацією та з погодженою договірною ціною на проведення робіт. Загальна вартість робіт склала 43 200,00 грн., однак 09.09.2010 р. сторонами було узгоджено суму робіт в додатку до договору № 12. Відповідно до додатку сума робіт становить 63 954,68 грн.

Позивач зазначає, що відповідачі оплатили вартість робіт частково, тому сума боргу становить 37 954,68 грн.

Позивачем було надіслано відповідачам вимогу погасити суму боргу, однак остання залишилася без реагування.

У відповідності з договором та приписами чинного законодавства позивач нарахував відповідачам 3 862,46 грн. пені, 168,35 грн. інфляційних втрат та 772,49 грн. 3% річних. Всього просив суд стягнути з відповідачів солідарно 42 757,98 грн., однак із врахуванням заяви про відмову від позову в частині стягнення інфляційнх втрат, просить суд стягнути із відповідача 42 589,63 грн. з них: 37 954,68 грн. основного боргу, 3 862,46 грн. пені та 772,49 грн. 3% річних.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 09.09.2010 р. між ПП "Альфамонолітбуд", ДП "Мисливське господарство Звірівське" та ДП "Колківське ЛГ" було укладено договір підряду № 12 (а.с. 8-10).

Відповідно до п. 1.1. договору генпідрядник в рамках загальної суми договору зобов'язується виконати за завданням замовника та платника на свій ризик з залученням власних матеріалів комплекс робіт з ремонту контори та бані (об'єкти) згідно з проектно-кошторисною документацією та з погодженою договірною ціною на проведення робіт.

В п. 3.1. договору вказано, що загальна вартість робіт, передбачених даним договором, складає 43 200,00 грн. і може бути уточнена в процесі виконання робіт.

Зміна загальної суми договору здійснюється за згодою сторін шляхом укладення сторонами відповідної додаткової угоди до даного договору, яка з моменту підписання уповноваженими представниками сторін являється невід'ємною частиною даного договору (п. 3.3.).

Відповідно до додатку до договору № 12 від 09.09.2010 р. загальна вартість робіт складає 63 954,68 грн. і може бути уточнена в процесі виконання робіт.

Згідно п. 4.2.1. договору перша частина грошей сплачується в розмірі 30% від загальної вартості ремонтних робіт об'єкту шляхом перерахування їх на розрахунковий рахунок генпідрядника, як авансовий платіж згідно договору перед початком робіт.

Як встановлено в судовому засіданні зі слів представника позивача, відповідачі здійснили авансовий платіж у відповідності до п. п. 4.2.1. договору.

На виконання умов договору позивач виконав роботи з ремонту на загальну суму 63 954,68 грн. В квітні на суму 41 000,00 грн. та в травні 2012 р. на суму 22 954,68 грн., що підтверджується довідками про вартість виконаних робіт та актами приймання виконаних будівельних робіт (а.с.12-17).

Відповідач частково оплати вартість виконаних робіт в сумі 26 000,00 грн., що підтверджується виписками з рахунку позивач (а.с. 20-23). Однак заборгованість в розмірі 37 954,68 грн. відповідачами не погашена, тому підлягає до стягнення з них в повному обсязі.

Із матеріалів справи вбачається, що 20.03.2013 р. на адресу відповідачів позивачем було направлено вимогу про сплату боргу, однак остання залишилась без реагування (а.с. 18-19).

Пунктом 9.5. договору передбачено, що у випадку невиконання умов п. 4.2. договору замовник та/або платник зобов'язується сплатити штрафні санкції в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення терміну виплати.

Позивач нарахував відповідачам 3 862,46 грн. пені та 772,49 грн. 3% річних. Періоди та методика нарахування даних сум судом перевірені.

Щодо заперечень ДП "Мисливське господарство Звірівське" слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Предмет зобов'язання за договором підряду № 12 від 09.09.2010р.-сплата замовником і платником, якими є відповідачі, грошових коштів за виконані ремонтні роботи.

При цьому, договором не визначено розміру плати кожного із цих суб'єктів окремо, тобто предмет зобов'язання є неподільним, а відтак у відповідачів виник солідарний обов'язок розрахуватися за виконані ремонтні роботи.

З огляду на те, що відповідачі не виконали зобов'язання по оплаті, взятого за договором підряду № 12 від 09.09.2010 р., не оплатили вартості виконаних ремонтних робіт у повному обсязі, позовна вимога про стягнення з них солідарно 42 757,98 грн. боргу обгрунтована і підлягає до задоволення.

Згідно з п. 9.7. розділу 9 договору підряду № 12 від 09.09.2010 р. у розірвання платником даного договору або відмови платника від розрахунків чи від будь-якої іншої умови даного договору всі зобов'язання платника виконує замовник.

Жодних доказів, які б свідчили про розірвання платником (ДП "Колківське ЛГ") даного договору або відмови платника від розрахунків чи від будь-якої іншої умови даного договору не подано.

Натомість виписки з банківського рахунку позивача свідчать про те, що відповідач-2 перераховував кошти за виконані підрядні роботи.

За таких обставин, доводи ДП "Мисливське господарство Звірівське" про те, що відповідальність за всі розрахунки за договором має нести тільки ДП "Колківське ЛГ" - безпідставні.

У відповідності із ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов'язання виникли з договору від 09.09.2010 р.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України). Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори) (ст. 202 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. (ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином. Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, враховуючи виконання належним чином зобов'язань позивачем та не належне виконання взятих на себе зобов'язань відповідачами, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю в сумі 42 408,88 грн. боргу з них: 37954,68 грн. основного боргу, 3 862,46 грн. пені, 772,49 грн. 3% річних.

В частині позову про стягнення 168,35 грн. провадження по справі слід припинити на підставі п. 4 ч. 1 ч. 80 ГПК України (позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом).

Оскільки, спір до суду доведений з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 грн. згідно ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України та на підставі ст.ст. 174, 173, 193, ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 625, 626, 627, 629, 509, 837 Цивільного кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з державного підприємства "Мисливське господарство Звірівське" (вул. Мисливська, 12, с. Звірів, Ківерцівського району, код ЄДРПОУ 05538158) та державного підприємства "Колківське ЛГ" (вул. Центральна, 1, смт. Колки, Маневицького району, код ЄДРПОУ 00991597) на користь приватного підприємства "Альфамонолітбуд" (вул. Кравчука, 12/27, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 35778251) 42 408 (сорок дві тисячі чотириста вісім грн.) 88 коп. боргу з них: 37954,68 грн. основного боргу, 3 862,46 грн. пені, 772,49 грн.3% річних та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять грн.) 50 коп.

Провадження в частині стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 168,35 грн. припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено

17.06.13

Суддя І. О. Гарбар