Рішення

від 03.06.2013 по справі 922/1309/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2013 р.Справа № 922/1309/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Яровому А.С.

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепличне господарство", м. Первомайське про стягнення 92793,83 грн. за участю представників:

позивача - Антипова С.Л., довіреність №01-62юр/7133 від 17.09.2012 р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна компанія "Харківобленерго" (позивач) звернулася до господарського суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепличне господарство" (відповідача) заборгованість в розмірі 92 793,83 грн. за договором про постачання електричної енергії №74074 від 01.11.2011 р., з яких: заборгованість за електричну енергію в розмірі 82 000,3 грн. (де: 68 333,58 грн. тарифна складова та 13 666,72 грн. ПДВ 20%), заборгованість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в розмірі 4 706,39 грн., пеню в розмірі 4 482,71 грн., 3% річних в розмірі 948,12 грн. та інфляційні втрати в розмірі 656,31 грн. Позивач також просить суд стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 1 856,00 грн.

03.06.2013 р. від позивача надійшла заява (вх.№20077) про сплату відповідачем на користь позивача заборгованості за електричну енергію в розмірі 17 959,00 грн. (де: 14 965,83 грн. тарифна складова та 2 993,17 грн. ПДВ) після звернення до суду з даним позовом. На підтвердження сплати зазначеної суми позивач надав копії платіжних доручень №38 від 23.04.2013 р., №39 від 23.04.2013 р., які долучено судом до матеріалів справи.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про те, що подана позивачем заява за своєю правовою природою є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи те, що ст. 22 ГПК України наділяє позивача правом зменшити розмір позовних вимог до прийняття рішення по суті спору і такі дії позивача не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, господарський суд прийняв дану заяву до розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні зменшені позовні вимоги підтримав та просив стягнути з відповідача решту заборгованості в розмірі 74 834,83 грн., з яких: заборгованість за електричну енергію в розмірі 64 041,3 грн. (де: 53 367,75 грн. тарифна складова та 10 673,55 грн. ПДВ 20%), заборгованість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в розмірі 4 706,39 грн., пеню в розмірі 4 482,71 грн., 3% річних в розмірі 948,12 грн., інфляційні втрати в розмірі 656,31 грн. та судовий збір в розмірі 1 856,00 грн.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Через канцелярію суду надав свій розрахунок суми позову станом на 30.05.2013 р. за період січень - лютий 2013 р. та платіжне доручення №50 від 30.05.2013 р. про сплату заборгованості за електричну енергію в розмірі 500,00 грн. за лютий 2013 р. Згідно з наданим розрахунком відповідач визнає заборгованість в розмірі 74 334,83 грн., з яких: заборгованість за електричну енергію в розмірі 63 541,30 грн. (де: 52 967,75 грн. тарифна складова та 10 573,55 грн. ПДВ 20%), заборгованість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в розмірі 4 706,39 грн., пеня в розмірі 4 482,71 грн., 3% річних в розмірі 948,12 грн. та інфляційні втрати в розмірі 656,31 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.05.2013 р. було задоволено клопотання позивача про продовження строку вирішення спору поза межами 2-х місячного терміну вирішення спорів, встановленого ч. 3 ст. 69 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

01.11.2011 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії №74074 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався продавати електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача дозволеною потужністю, зазначеною у додатку №3.1 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію до цього договору, а відповідач зобов'язався оплачувати позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.

Пунктом 2.2.2. договору передбачено, що постачальник електричної енергії зобов'язується постачати електричну енергію в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, з урахуванням умов розділів 6 договору, відповідно до Додатку № 1 "Договірні величини електроспоживання".

В п. 2.3.3. договору сторони домовилися про те, що відповідач зобов'язаний своєчасно оплачувати позивачеві вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами Додатку №2 "Порядок розрахунків".

Згідно із п. 5 Додатку № 2 остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом). За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток №20 "Акт про використану електричну енергію", який споживач отримує разом із рахунками та повинен повернути підписаним та скріпленим печаткою в термін до 5 днів. Для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділенні відповідного РВЕ або у відділі розрахунків з юридичними особами СО "Харківенергозбут" рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 операційних днів з дня його отримання.

Розрахунковим періодом вважається період з 01 числа місяця до 1 числа наступного місяця (п. 1 Додатку №2 до договору).

Визначення вартості спожитої електричної енергії проводиться відповідно до чинних тарифів та згідно звітів про спожиту електричну енергію. В суму заборгованості за вартість спожитої електричної енергії включений податок на додану вартість, який нараховується відповідно до Розділу 5 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ, із наступними змінами та доповненнями.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав повністю та належним чином, здійснив відпуск електричної енергії відповідачеві. Але відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок чого у нього виникла заборгованість з електричної енергії, яка станом на 01.03.2013 р. становила 82 000,3 грн. (де: 68 333,58 грн. тарифна складова та 13 666,72 грн. ПДВ) за січень-лютий 2013 р.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як свідчать надані позивачем до матеріалів справи докази (копії платіжних доручень №38 від 23.04.2013 р., №39 від 23.04.2013 р., а.с. 87), відповідач після звернення позивача з позовом до суду частково погасив існуючу заборгованість за електричну енергію в розмірі 17 959,00 грн. (де: 14 965,83 грн. тарифна складова та 2 993,17 грн. ПДВ). На цій підставі позивач зменшив позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за електричну енергію до 64 041,3 грн. (де: 53 367,75 грн. тарифна складова та 10 673,55 грн. ПДВ 20%).

Крім того, з наданих відповідачем доказів (копія платіжного доручення №50 від 30.05.2013 р. а.с. 103) судом встановлено, що після звернення позивача з позовом до суду відповідач перерахував на користь позивача ще 500,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за електричну енергію (де: 400,00 грн. тарифна складова та 100,00 грн. ПДВ).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що провадження у справі в цій частині підлягає припиненню за відсутністю предмету спору у відповідності до вимог п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи вказані обставини і те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним решти боргу за електричну енергію в розмірі 63 541,30 грн. (де: 52 967,75 грн. тарифна складова та 10 573,55 грн. ПДВ 20%) у встановлений договором строк, суд вважає позовні вимоги позивача в цій частині обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами і такими, що підлягають задоволенню.

З приводу решти позовних вимог суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у січні 2013 року відповідачем використана електрична енергія в обсягах, що перевищують договірні величини.

Статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" від 16.16.1997 р. № 575/97-ВР передбачено відповідальність споживачів за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у вигляді сплати на користь енергопостачальної організації двократної вартості різниці між фактично спожитою величиною електроенергії і договірною величиною.

Відповідно до абзацу 6 п. 4.2. "Правил користування електричною енергією", затверджених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996 р. (далі - Правила) та п. 5.1. договору між сторонами визначені договірні величини споживання електричної енергії (Додаток №1 до договору).

В січні 2013 року відповідно до Додатку № 1 до договору встановлено договірну величину в розмірі 45 000 кВт/год. Згідно звіту за січень 2013 р. відповідачем фактично було використано електричну енергію в кількості 51266 кВт/год. Таким чином, відповідач перевищив договірні величини споживання на 6266 кВт/год (51 266 кВт/год (фактично спожита кількість е/е) - 45 000 кВт/год (договірна величина е/е) = 6266 кВт/год (перевищення договірної величини). Відповідно до вимог п. 6.14. Правил позивачем складено Повідомлення №1754 від 11.02.2013 р. про перевищення договірної величини споживання електричної енергії за підсумками розрахункового періоду за січень 2013 р. (а.с. 27), яким до відповідача доведено про факт перевищення ним договірних величин споживання електричної енергії на 6266 кВт/год. вартість якої складає 4 706,39 грн. Проте, відповідач заборгованість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в розмірі 4 706,39 грн. не сплатив.

Враховуючи вказані обставини і те, що відповідач визнав факт існування вищевказаного боргу і не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в розмірі 4 706,39 грн. у встановлений договором строк, суд вважає позовні вимоги позивача в цій частині обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування 3% річних в розмірі 948,12 грн. за період січень-лютий 2013 р. та інфляційних втрат в розмірі 656,31 грн. за період січень-лютий 2013 р., суд дійшов висновку про те, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, відповідає наданому позивачем розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Окрім того, пунктом 4.2.1. договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктом 2.3.3.-2.3.4. договору, з порушенням термінів, визначених додатком №2 "Порядок розрахунків", відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Дослідивши правильність нарахування пені в розмірі 4 482,71 грн. за січень-лютий 2013 р., суд вважає, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України та пунктом 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" та вважає, що оскільки спір доведено до суду саме з вини відповідача і частину заборгованості він погасив вже після звернення позивача із позовом до суду, судовий збір у повному обсязі слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 ГК України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст. ст. 1, 4, 12, 32-33, 43, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепличне господарство" (64104, Харківська область, м. Первомайське, ДП Хімпром, код ЄДРПОУ 37706702, р/р 26004010067959 в АТ "Банк Золоті ворота", МФО 351931) на користь Акціонерної компанії „Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954) на:

- п/р 260323012307 в філії ХОУ ВАТ ДОБУ, МФО 351823, код ЄДРПОУ 00131954 - заборгованість за електричну енергію в розмірі 63 541,30 грн. (де: 52 967,75 грн. тарифна складова та 10 573,55 грн. ПДВ 20%) та заборгованість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в розмірі 4 706,39 грн.

- п/р 26003010050912 в АТ "Банк Золоті ворота", МФО 351931, код ЄДРПОУ 00131954 - пеню в розмірі 4 482,71 грн., 3% річних в розмірі 948,12 грн., інфляційні втрати в розмірі 656,31 грн. та судовий збір в розмірі 1 856,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог провадження у справі припинити.

Повне рішення складено 05.06.2013 р.

Суддя Макаренко О.В.