Рішення

від 17.06.2013 по справі 903/502/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 червня 2013 р. Справа № 903/502/13

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Шевчук Світлана Анатоліївна

за участю представників сторін:

від прокуратури: Куприянчик С.І. (дов. № 96-6965 від 06.12.2012 р.)

від позивача: Тарасюк Т.П. - представник (дов. № 169-3416 від 11.06.2013 р.), Сковорода О.А. - представник (дов. № 170-34-16 від 12.06.2013 р.)

від відповідача: н/з

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом прокурора міста Луцька в інтересах держави та територіальної громади м. Луцька в особі відділу управління майном міської комунальної власності Луцької міської ради до приватного підприємства "КРП і Партнери" про стягнення 26 565,26 грн.

В судовому засіданні 13.06.2013 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ: прокурор міста Луцька в інтересах держави та територіальної громади м. Луцька в особі відділу управління майном міської комунальної власності Луцької міської ради звернувся в суд з позовом до приватного підприємства "КРП і Партнери" про стягнення 27 124,85 грн.

Ухвалою господарського суду від 20.05.2013 р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні. 12.06.2013 р. в судовому засіданні було оголошено перерву для надання додаткових доказів.

Представник прокуратури та представники позивача в судовому засіданні 13.06.2013 р. позов підтримали у повному обсязі. Вимоги ухвали суду виконали.

12.06.2013 р. та 13.06.2013 р. подали заяви про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку із частковою сплату боргу відповідачем. Прокурор проти зменшення суми позову не заперечив.

Суд прийняв подані заяви, тому має місце нова ціна позову-26 768,24 грн. з них: 25 565,26 грн. боргу та 1 202,98 грн. пені.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату і час розгляду справи, про що свідчить його підпис на розписці про оголошення перерви. 27.05.2013 р. в поясненнях на позов зазначає, що погасити заборгованість в обсягах та в терміни вказані в претензіях позивач не може у зв'язку із скрутним фінансовим становищем. 12.06.2013 р. подав клопотання в якому просить долучити до матеріалів справи платіжні доручення №№ 342, 344 на суму 2000,00 грн., що свідчать про часткове погашення боргу.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор міста Луцька в інтересах держави та територіальної громади м. Луцька в особі відділу управління майном міської комунальної власності Луцької міської ради звернувся в суд з позовом до приватного підприємства "КРП і Партнери" про стягнення 27 124,85 грн.

Позов мотивував тим, що прокуратурою м. Луцька встановлено, що на підставі рішення Луцької міської ради від 29.02.2012 р. № 21/32 та від 19.10.2012 р. № 704-3 відділом управління майном міської комунальної власності Луцької міської ради та приватним підприємством "КРК і Партнери" було укладено договір оренди нежитлових приміщень від 29.10.2012 р. № 755.

Відповідно до договору позивач надав відповідачу нежитлове приміщення для розміщення офісного приміщення.

Прокурор зазначає, що договором на відповідача було покладено обов'язок своєчасно і в повному об'ємі вносити орендну плату. Однак, відповідач не виконав своїх зобов'язань і в нього виникла заборгованість в сумі 26 565,26 грн. за період з грудня 2012 р. по березень 2013 р.

16.01.2013 р., 19.02.2013 ., 02.04.2013 р. позивач листами попереджав відповідача, що в разі несплати боргу буде подана позовна заява до суду.

29.03.2013 р. відповідачем було надіслано лист про розірвання договору оренди за згодою сторін. Приміщення було передане позивачу, що підтверджується актом прийому-передачі, однак заборгованість залишилась не погашена.

Станом на 01.05.2013 р. заборгованість відповідача становить 26 565,26 грн., крім того позивач нарахував відповідачу 1 202,98 грн. пені. Всього просить суд стягнути із відповідача 26 768,24 грн.

Заслухавши пояснення прокурора, представників позивача, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що приватне підприємство "КРП і Партнери" подало до відділу управління майном міської комунальної власності Луцької міської ради заяву про надання приміщення в оренду на термін з 01.11.2012 р. по 01.11.2014 р.(01.11.2015 р.) (а.с. 12).

19.10.2012 р. рішенням Луцької міської ради № 704-3 погоджено відділу управління майном міської комунальної власності Луцької міської ради на укладення договору оренди нежитлового приміщення з приватним підприємством "КРП і Партнери". (а.с. 12).

29.10.2012 р. між відділом управління майном міської комунальної власності Луцької міської ради та приватним підприємством "КРП і Партнери" було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 755 (а.с. 10-11).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець (позивач) передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення за адресою м. Луцьк, пр-т. Молоді, 5б, яке знаходиться на балансі ТОВ "МЖК".

Вступ орендаря у користування приміщенням настає одночасно із підписанням договору оренди нежитлового приміщення (п. 2.1.).

29.10.2012 р. позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, передав відповідачу приміщення в оренду, що підтверджується актом прийому-передачі нежитлового приміщення (а.с. 13).

29.03.2013 р. приватним підприємством "КРП і Партнери" у зв'язку із скрутним фінансовим становищем достроково розірвало договір оренди (а.с. 15) та передало позивачу орендовані приміщення, що підтверджується актом прийому-передачі від 31.03.2013 р. (а.с.13).

Підписавши акт прийму-передачі відповідач зобов'язався до 30.04.2013 р. сплатити заборгованість по орендній платі в сумі 27 133,31 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем неодноразово надсилались на адресу відповідача претензії з вимогою погасити борг і як зазначає відповідач в поясненнях від 27.05.2013 р. частина з них не отримувалась, зазначає і те, що відповідач звертався до позивача з проханням реструктуризації боргу на що було отримано відмову (а.с.22-23).

Судом встановлено, що загальна сума основного боргу становила 25 565,26 грн. , однак представник відповідача долучив до матеріалів справи платіжне доручення на суму 1000,00 грн., що свідчить про часткову сплату боргу (а.с. 35).

Отже, беручи до уваги часткове погашення суми боргу відповідачем, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають до задоволення частково, в сумі 24 565,26 грн.

В частині стягнення 1 000,00 грн. провадження по справ підлягає припиненню на підставі ч. 1 п. 1-1 ст. 80 ГПК України (відсутній предмет спору), оскільки представник відповідача долучив до матеріалів справи платіжні доручення, що свідчать про часткову сплату боргу (а.с. 35-36).

Щодо стягнення пені слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 8.1. договору при несвоєчасному внесенні орендної плати орендар сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Як вбачається із розрахунку позивача він нарахував відповідачу 1 202,98 грн. пені за період з листопада 2012 р. по квітень 2013р. Сума пені нарахована підставно, тому підлягає до стягнення з відповідача в повному обсязі.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. (ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов'язання виникли з договору від 29.10.2012 р.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України). Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори) (ст. 202 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином. Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, враховуючи виконання належним чином зобов'язань позивачем та не належне виконання взятих на себе зобов'язань відповідачем, часткову сплату боргу відповідачем після подачі позову, позовні вимоги підлягають до задоволення частково в сумі 25 768 (двадцять п'ять тисяч сімсот шістдесят вісім грн.) 24 коп. боргу з них: 24 565,26 грн. - основного боргу та 1202,98 грн. пені. Провадження по справі в частині стягнення 1000 грн. основного боргу слід припинити.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються: органи прокуратури - при здійсненні своїх повноважень.

Відповідно до п. 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" та приписів ст. 49 ГПК України в разі, коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені статтею 49 ГПК України, та приписи статей 3, 6 Закону України "Про судовий збір" щодо обов'язковості справляння та сплати судового збору, та враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, результати вирішення спору та відсутність правових підстав для звільнення відповідача від його сплати, з відповідача належить стягнути 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. на користь спеціального фонду Державного бюджету України судового збору за результатами розгляду позовної заяви.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України та на підставі ст.ст. 174, 173, 193, ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 625, 626, 627, 629, 509 Цивільного кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "КРП і Партнери" (вул. Галшки Гулечівни, 6/5, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 38009701) на користь відділу управління майном міської комунальної власності Луцької міської ради (пр-т. Президента Грушевського, 1, м. Луцьк, ідентифікаційний номер 37610633) 25 768 (двадцять п'ять тисяч сімсот шістдесят вісім грн.) 24 коп. боргу з них: 24 565,26 грн. - основного боргу та 1202,98 грн. пені.

Провадження по справі в частині стягнення 1000 грн. основного боргу припинити.

Стягнути з приватного підприємства "КРП і Партнери" (вул. Галшки Гулечівни, 6/5, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 38009701) в доход Держбюджету судовий збір в сумі 1 720 (одна тисячі сімсот двадцять грн.) 50 коп. отримувач коштів - УДКСУ у м. Луцьку Волинської області., код за ЄДРПОУ- 38009628, банк отримувача - ГУДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код банку отримувача (МФО) - 803014, рахунок отримувача - 31219206783002, код класифікації доходів бюджету - 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", призначення платежу "Судовий збір, за позовом прокурора міста Луцька в інтересах держави та територіальної громади м. Луцька в особі відділу управління майном міської комунальної власності Луцької міської ради до приватного підприємства "КРП і Партнери".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено

17.06.13

Суддя І. О. Гарбар