Постанова

від 12.06.2013 по справі 914/952/13-г

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2013 р. Справа № 914/952/13-г

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

Матущака О.І.

при секретарі Гуньці О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Магнусторгбуд» без номера і без дати (вх. №05-05/777/13 від 14.05.2013 року)

на рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2013 року

у справі №914/952/13-г

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Червоноград, Львівська область

до Приватного підприємства «Магнусторгбуд», смт. Гірник, Львівська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Соснівка, Львівська область

про стягнення 79000 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_5, адвокат (договір від 26.03.2013 року);

від відповідача: Вошик В.Б., представник (договір від 04.04.2013 року);

третьої особи: не з'явився (належно повідомлений).

Судом роз'яснено учасникам судового процесу права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Відводів складу суду в порядку ст.20 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України) не заявлялось.

Фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.04.2013 року у цій справі (суддя Іванчук С.В.) позов задоволено, стягнено з Приватного підприємства «Магнусторгбуд» (надалі ПП «Магнусторгбуд») на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (надалі ФОП ОСОБА_3.) 79000 грн. основного боргу та 1720,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ПП «Магнусторгбуд» оскаржило його в апеляційному порядку. Зокрема, апелянт зазначає, що власником ПП «Магнусторгбуд», ОСОБА_7 особисто вносились кошти за суборенду приміщення його власнику - ФОП ОСОБА_4 (третій особі), що, на думку скаржника, відповідає положенням ст.194 ГК України та підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів. Також апелянт зазначає про відсутність усіх необхідних елементів складу правопорушення для застосування майнової відповідальності у вигляді відшкодування збитків. ПП «Магнусторгбуд» просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що відповідачем не надано доказів отримання готівки в касі підприємства, а в наявних у справі прихідних ордерах оплата проведена ФОП ОСОБА_3 через фізичну особу ОСОБА_7, що не є доказом виконання суборендних зобов'язань. Окрім цього, ФОП ОСОБА_3 зазначає про відсутність доказів покладення на відповідача її обов'язку щодо виконання зобов'язань по договору оренди перед ФОП ОСОБА_4 Позивач зазначає, що предметом розгляду в даній справі не є стягнення збитків, а заборгованості за суборенду нежитлового приміщення. ФОП ОСОБА_3 просить залишити без змін оскаржуване рішення, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа відзиву на апеляційну скаргу не надала, явку повноважного представника не забезпечила, хоч про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Львівський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, та дослідивши наявні докази у справі, зробив висновок, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому, апеляційний суд встановив наступні обставини та керувався такими мотивами.

1 грудня 2009 року між Фізичної особою-підприємцем ОСОБА_4 (надалі ФОП ОСОБА_4, Орендодавець) та ФОП ОСОБА_3 (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №1 (Договір оренди), відповідно до п.1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар бере в тимчасове володіння та користування нежитлове приміщення площею 464,8 кв.м. по АДРЕСА_1.

Пунктом 7.1 Договору оренди передбачено право Орендаря, зокрема, здавати орендоване приміщення в суборенду без письмового погодження з Орендодавцем.

2 грудня 2009 року між ФОП ОСОБА_3 (Орендар, Суборендодавець) та ПП «Магнусторгбуд» (Суборендар) укладено договір суборенди нежитлового приміщення площею 70 кв.м. по АДРЕСА_1.

Відповідно до п.3.1 Договору суборенди приймання-передача об'єкта, що суборендується здійснюється за двостороннім актом прийому-передачі.

Розділом 4 Договору суборенди передбачено, що термін суборенди складає 34 місяці з моменту прийняття об'єкта, що орендується за актом здачі-приймання. Термін суборенди може бути скорочений лише за згодою сторін.

Розділом 5 Договору суборенди, з урахуванням додаткового правочину №2 від 25.01.2010 року до Договору суборенди нежитлового приміщення №1 врегульовано орендну плату та порядок розрахунків між сторонами. Розмір орендної плати за весь об'єкт, що орендується, за перший, другий місяці становить 3000 грн. за один місяць, а за усі наступні місяці, починаючи з третього - 3500 за один місяць (п.5.1). Орендна плата сплачується шляхом перерахунку Суборендарем грошових коштів на розрахунковий рахунок Орендаря або шляхом внесення готівкових коштів у касу Орендаря протягом двадцяти днів протягом місяця, за який нараховується суборенда нежитлового приміщення (п.5.2). Суборендар зобов'язаний протягом двадцяти днів з моменту прийняття об'єкта, що орендується сплатити орендну плату за перший місяць оренди (п.5.3).

Пунктом 7.2 Договору суборенди передбачено обов'язок Суборендаря, зокрема, своєчасно здійснювати орендні платежі.

Факт передачі приміщення Орендодавцем Орендарю 02.12.2009 року підтверджується Актом приймання-передачі нежитлового приміщення до договору суборенди нежитлового приміщення №1 від 02.12.2009 року.

30 грудня 2011 року між Орендарем та Суборендарем укладено Додаткову угоду про розірвання Договору суборенди, відповідно до якого сторони погодилися розірвати за взаємною згодою Договір суборенди з 31.12.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, за надані послуги суборенди з грудня 2009 року по грудень 2011 року заборгованість складає, з урахуванням часткових платежів, згідно з розрахунком позивача 79000 грн.

Частиною 1 статті 774 ЦК України визначено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (ч.3 ст.774 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні за змістом положення визначені ч.1 ст.283 ГК України.

Положеннями ч.1 ст.762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму (ч.2 ст.762 ЦК України). Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.5 ст.762 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Положенням ст.526 ЦК України визначено,що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В письмовій формі вчинено даний правочин. Іншої волі сторін, окрім вчинення додаткового правочину 25.01.2010 року, як-от: про переадресацію виконання зобов'язання матеріали справи не містять.

Щодо твердження апелянта про особисте внесення ОСОБА_7 (власником ПП «Магнусторгбуд») коштів за суборендну плату власнику нежитлового приміщення, доказом чого є, на думку апелянта, квитанції до прибуткових касових ордерів та відповідність зазначених дій статті 194 ГК України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.194 ГК України виконання господарського зобов'язання може бути покладено в цілому або в частині на третю особу, що не є стороною в зобов'язанні. Управнена сторона зобов'язана прийняти виконання, запропоноване третьою особою - безпосереднім виконавцем, якщо із закону, господарського договору або характеру зобов'язання не випливає обов'язок сторони виконати зобов'язання особисто.

Відтак, враховуючи положення вищенаведеної норми законодавства, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази покладення на третю особу (ОСОБА_7.) обов'язку виконання зобов'язання замість ФОП ОСОБА_3 перед ФОП ОСОБА_4 по договору оренди нежитлового приміщення №1 від 01.12.2009 року.

Окрім цього, в наявних в матеріалах справи копіях квитанцій до прибуткових касових ордерів зазначено, що оплата прийнята від ФОП ОСОБА_3 через ОСОБА_7, підстава «за оренду по договору №1 від 01.12.2009 року», що не є доказом оплати орендних платежів за Договором суборенди, укладеним між позивачем та відповідачем.

Окрім цього, безпідставним є посилання апелянта щодо необхідності наявності усіх елементів майнової відповідальності для стягнення збитків, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості зі сплати суборендних платежів, що є відмінним від інституту стягнення збитків.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2013 року у цій справі є законним та обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Також суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст.ст.49, 105 ГПК України, зробив висновок про те, що витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2013 року у справі №914/952/13-г без змін.

2. Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на Приватне підприємство «Магнусторгбуд».

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-І ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.06.2013 року

Головуючий суддя Дубник О.П.

Судді Скрипчук О.С.

Матущак О.І.