Рішення

від 27.02.2013 по справі 5023/6056/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2013 р.Справа № 5023/6056/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Захід агропродукт", м. Бучач до ТОВ Науково-виробниче підприємство "Кіатон", м. Харків про стягнення коштів у розмірі 118 068,24 грн. за участю представників сторін:

позивача - Сенів А.Р., за дов., Сембрат М.М., за дов.

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Захід агропродукт" звернулось із позовом до суду про стягнення з ТОВ Науково-виробниче підприємство "Кіатон" попередньої оплати у сумі 98 800,00 грн., пені в сумі 4152,07 грн. та 15116,77 грн. завданих збитків.

13.02.2013 року до суду надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з ТОВ Науково-виробниче підприємство "Кіатон" попередньої оплати у сумі 98 800,00 грн., пені в сумі 6430,64 грн. та 25 572,99 грн. завданих збитків.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.02.2013 року в порядку ст. 22 ГПК України була прийнята заява позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Представники позивача в судовому засіданні підтримують заявлені позовні вимоги з урахуванням уточнень в повному обсязі та просять суд їх задовольнити.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, у зв'язку з находженням керівника підприємства на лікарняному.

Відповідно до ч.ч.1, 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

2-х місячний термін розгляду справи № 5023/6056/12 закінчується 27.02.2012 року.

На підставі викладеного, враховуючи відсутність клопотання сторін про продовження терміну розгляду справи, суд не має процесуальної можливості для відкладення розгляду справи, а тому суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та слухає справу в порядку ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне:

20 серпня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Захід агропродукт» (позивач по справі; Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю науково виробниче підприємство «КІАТОН» (відповідач по справі; Виконавець) було укладено договір № 08/20, згідно якого ТзОВ «Захід агропродукт» доручає, а ТзОВ НВП «КІАТОН» зобов'язується здійснити поставку маркировочного комплексу «ЕКСТ-ДРАКОН п'ятиголовочний («Обладнання») протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання передоплати на розрахунковий рахунок відповідача.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним-використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до підпункту 2.2 вищевказаного Договору позивач згідно платіжного доручення №2720 від 22 серпня 2012 року здійснило попередню оплату в розмірі 40% від загальної суми Договору, що становить 49 400,00 грн., а 29 серпня 2012 року відповідно до платіжного доручення №2765 згідно підпункту 2.3 Договору здійснено наступну попередню оплату в розмірі 40% від загальної суми Договору, що становить 49 400,00 грн. (копії платіжних доручень містяться в матеріалах справи).

Таким чином, судом встановлено, що позивачем здійснено попередню оплату на суму 98 800,00 грн., що підтверджує виконання своїх договірних зобов'язань згідно договору №08/20 від 20 серпня 2012 року.

Відповідач свій обов'язок по доставці Обладнання відповідно до п.1.1 Договору мав виконати на протязі 10 днів після отримання попередньої оплати. Попередня оплата позивачем проведена 22 і 29 серпня 2012 року, тобто відповідач мав поставити дане обладнання в період з 30.08.2012 р. по 12.09.2012 р.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 07 грудня 2012 року відповідачем не виконано зобов'язання по доставці та встановленні обладнання, чим порушено умови Договору.

Позивач на адресу відповідача направив претензію (вих. №427 від 23 жовтня 2012р.) про повернення попередньої оплати в сумі 98 800,00 грн. та сплату пені, відповідачем претензія отримана 29.10.2012р., що підтверджується повідомленням про вручення. Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що не виконав умови Договору в частині поставки Обладнання, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з ТОВ НВП "Кіатон" попередньої оплати в сумі 98 800,00 грн., суд вважає обґрунтованими та такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягаючи задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до п.8.1 Договору у разі порушення строків здачі Обладнання в експлуатацію (п.1.1) з Виконавця стягується пеня у розмірі 0,5% від суми Договору за кожен день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки НБУ.

Так, позивачем за порушення строків поставки Обладнання відповідачу була нарахована пеня в сумі 6 430,64 грн.

Враховуючи, що сума боргу в частині стягнення пені відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів виконання умов Договору, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 6 430,64 грн. обґрунтованими, такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення завданих збитків в сумі 25 572,99 грн., то суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі (ст.226 ГК України).

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст.225 ГК України розмір збитків, що виникли в результаті господарського правопорушення, доводиться потерпілим суб'єктом господарювання.

Згідно вимог діючого законодавства України для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки (збитки), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, вина правопорушника.

Таким чином, позивачем не доведено суду факт того, що саме внаслідок протиправних дій чи бездіяльності відповідача сталася подія, в результаті якої було завдано майнову шкоду позивачу саме на суму 25 572,99 грн..

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів, які б підтверджували наявність в діях саме відповідача повного складу цивільного правопорушення (наявність протиправної поведінки, причинного зв'язку та вини правопорушника) який є єдиною підставою застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, а тому позовні вимоги щодо стягнення збитків не підлягають задоволенню через їх необґрунтованість та недоведеність.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 526, 530 ЦК України, ст.ст. 1, 12, 22, 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи - відмовити.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково виробниче підприємство «КІАТОН» (вул. Астрономічна 17/40, м. Харків, р/р 26000052201144 у відділені №16 філії «Харківського ГРУ ЗАО «ПриватБанк», МФО 351533, код ЄДРПОУ 31633477) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід агропродукт» (48400, вул. Галицька 174, м. Бучач, Тернопільська область, р/р 26007705998419 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 31877853) попередню оплату в сумі 98 800,00 грн., пеню в сумі 6 430,64 грн., судовий збір в сумі 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Повне рішення складено 04.03.2013 р.

Суддя Прохоров С.А.

справа № 5023/6056/12