Рішення

від 12.06.2013 по справі 910/9010/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9010/13 12.06.13

За позовом Фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прего Юкрейн»

про стягнення 9 579,60 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Ніколаєв О.С. - представник за довіреністю б/н від 25.04.13

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні 12.06.13, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прего Юкрейн» про стягнення 9 579,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що 0110.2011 між Фірмою «Т.М.М.» - товариством з обмеженою відповідальністю та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прего Юкрейн» було укладено договір оренди місця для розташування інформаційної вивіски № 247. За доводами позивача відповідачем порушено умови договору щодо повноти та вчасності сплати орендної плати, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 7 000,00 грн за період з 01.10.2011 по 31.12.2011 р. Крім цього, з посиланням на п. 8.3. Договору оренди та ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 461,91 грн., 3 % у розмірі 285,69 грн та збитки від інфляції у розмірі 112,00 грн.

Ухвалою суду від 16.05.2013 р. порушено провадження у справі № 910/9010/13 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 12.06.2013 р.

10.06.2013 р позивач через канцелярію суду подав клопотання про виправлення описки в позовній заяві.

У судове засідання, призначене на 12.06.2013 р. позивач з'явився, надав документи на виконання вимог ухвали суду, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими конвертами, які були повернуті підприємством зв'язку із посиланням про відсутність адресата (відповідача).

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва від 16.05.2013р. були надіслані на адреси відповідача, зазначені в позовній заяві - 01034, м. Київ, вул.. Володимирська, 49-А, та 04080, м. Київ, вул. Юрківська/Фрунзе, 2-6/32А, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

01.10.2011 року між між Фірмою «Т.М.М.» - товариством з обмеженою відповідальністю (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прего Юкрейн» (орендар, відповідач) було укладено договір оренди місця для розташування інформаційної вивіски № 247 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору в порядку і на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язується передати у платне користування, а орендар зобов'язується прийняти у платне користування місце для розташування інформаційної виписки, що визначене у цьому Договорі, та зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Місцем для розташування інформаційної вивіски є зовнішня поверхня будинку по вул. Володимирській, 49, а в м. Києві (п. 1.2. Договору).

Згідно з п. 3 Договору об'єкт оренди становить частину зовнішньої поверхні будинку (згідно графічного зображення), загальною площею 10 кв.м. та придатний для використання у відповідності до мети оренди, зазначеної у п. 2.1. Договору - для розміщення інформаційної вивіски ресторану «Mana».

Відповідно до п. 3.1. Договору об'єкт оренди повинен бути переданий орендодавцем та прийнятий орендарем в 5 денний термін після отримання орендарем, у встановленому чинним законодавством порядку, дозволу на розміщення інформаційної вивіски. Передача об'єкта оренди орендарю оформляється актом здачі-приймання, де зазначаються санітарно-технічний стан об'єкта оренди, підписання якого свідчить про фактичну передачу об'єкта оренди в оренду.

Згідно з розділом 5 Договору розмір місячної орендної плати, за площу об'єкта оренди, яка зазначені в п. 1.2. цього Договору складає: 5 000,00 грн, в т.ч. ПДВ. Орендна плата сплачується в гривнях, в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця до 10 числа кожного поточного (розрахункового) місяця за поточний місяць.

Строк оренди становить 365 днів, перебіг строку починається з дня підписання акта здачі-приймання об'єкта оренди (п.п. 4.1.,42. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв вищезазначений об'єкт оренди, що підтверджується актом прийому-передачі від 01.10.2011 року (копія якого знаходиться у матеріалах справи).

Позивач вказує, що відповідач взятого на себе грошового зобов'язання зі сплати орендних платежів належним чином не виконав, так за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2011 р., орендарю було нарахована орендна плата на суму 15 000,00 грн, які оплачені відповідачем 06.12.2011 р. лише у розмірі 8 000,00 грн. Відтак, заборгованість утворилася на суму 7 000,00 грн (15 000,00 грн - 8 000,00 грн).

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по сплаті орендних платежів.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (акт приймання-передачі від 01.10.2011 р, довідка за підписом генерального директора та головного бухгалтера позивача про наявність заборгованості відповідача станом на 07.06.2013 р. за договором № 247 від 01.10.2011 р.) підтверджується факт передачі нерухомого майна в оренду, користування ним відповідачем у спірний період та існування за відповідачем станом на момент звернення позивача до суду заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 7 000,00 грн., яка утворилась за період з жовтня 2011 по грудень 2011 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п.п. 5.1., 5.3. договору оренди від 01.10.2011 строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних та комунальних платежів за Договором на момент розгляду справи настав.

Факт наявності суми основної заборгованості зі сплати орендних відповідачем не спростовано, доказів повної сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Згідно із ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів у розмірі 7 000,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 461,00 грн., яка нарахована позивачем за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 224 Господарського процесуального кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.3. Договору сторони погодили, що орендар за порушення строків орендної плати, сплачує орендодавцю, за вимогою останнього, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 461,91 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Перевіривши розрахунки позивача, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення суми інфляційного збільшення заборгованості, що складає 112,00 грн. та 3 % річних у розмірі 461,91 грн. обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 44, 49, 75, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 49 А, ідентифікаційний код 37393866) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення на користь Фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю (03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б, ідентифікаційний код 14073675), заборгованість за договором оренди у розмірі 7 000 (сім тисяч) грн 00 коп., пеню у розмірі 461 (чотириста шістдесят одну) грн 91 коп., 3 % річних у розмірі 112 (сто дванадцять) грн 00 коп., збитки від інфляції у розмірі 285 (двісті вісімдесят п'ять) грн 69 коп. та судові витрати у розмірі 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн 50 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.06.2013 р.

Суддя Пукшин Л.Г.