Рішення

від 18.06.2013 по справі 914/1748/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.13 р. Справа № 914/1748/13

За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВМ ТРАНС", м.Івано-Франківськ

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕВ ТРАНС" , Пустомитівський район, с.Сокільники

Про: стягнення 19 868,38 грн

Суддя Запотічняк О.Д.

При секретарі Колодці І.І.

Представники:

від позивача:Синишин П.Є.-представник;

від відповідача: не з'явився;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВМ ТРАНС",( м.Івано-Франківськ) звернулось до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕВ ТРАНС" , Пустомитівський район, (с.Сокільники) про стягнення 19 868,38 грн., з яких: 19 316,32 грн. - основний борг, 427,87 грн. - пені, 85,56 грн.-3% річних, 38,63 грн.- інфляційні втрати та 1000 грн. витрат на послуги адвоката.

Ухвалою суду від 13.05.2013 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 22.05.2013 р.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду від 22.05.2013 р.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання 18.06.13р. не забезпечив, проте через канцелярію суду (вх..№ 20417 від 04.06.13) про розгляд справи без участі представника, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку, проте вимоги ухвали суду від 13.05.13р. виконав повністю, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач явки повноважного представника в судові засідання не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання; витребовуваних судом документів не подав, з клопотаннями та заявами до суду не звертався, хоча був належним чином повідмлений про час та місце розгляду спору, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 81130 0041996 4.

В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце наступного судового засідання. (Постанова пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р.).

Крім того, згідно ч.1 ст.64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою; у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

16.10.2012р. між ТзОВ «ВМ ТРАНС» (далі-позивач) та ТзОВ «ЛЕВ ТРАНС» (далі-відповідач) було укладено договір-заявку №16/10/12Н.В. на транспортне замовлення..

Згідно договору заявки №16/10/12Н.В. підписаного обома сторонами, відповідач зобов'язаний виконати транспортне перевезення за маршрутом: Німеччина (06258) Schkopau-Україна (Київ), з договірною вартістю перевезення 1850,00 Євро по курсу НБУ на день розвантаження, яка була прийнята до виконня. Перевезення вантажу здійснювалось вантажним транспортним засобом МАН реєстраційний номер АТ 5792 АС, причіп АТ 2248 ХХ..

У відповідності до договору-заявки №16/10/12Н.В від 16.00.12р, відповідно до якої вартість перевезення по замовленню за автопоїзд становить 1850 євро, по курсу НБУ на день розвантаження.

Факт надання послуг та їх вартість зафіксована рахунком-фактурою № 145 від 23.10.2012р., актом №145 прийому-здачі робіт від 23.10.2012р., CMR від 17.10.12р. та податковою накладною №152 від 16.10.2012р. копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до умов договору-заявки, оплата наданих послуг здійснюється протягом 20 банківськиїх днів після отримання оригіналів CMR, акта виконаних робіт, рахунку-фактури та податкової накладної. Вказані документи були надіслані відповідачу рекомендованим листом 25.10.2012р., відповідачем вони отримані 29.10.2012р., що підтверджується квитанцією №1825 від 25.10.12р. та повідомленням про вручення №7601101019629.

Відповідачем акт №145 прийому-здачі виконаних робіт від 23.10.2012 р. не підписано.

18.01.2013р. позивач звернувся до відповідача з претензією №465, вимагаючи погашення існуючої заборгованості.(докази направлення претензії наявні в матеріалах справи).Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді.

Свій обов'язок щодо остаточного розрахунку за надані послуги з перевезення вантажу відповідач не виконав, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 19 316,32 грн.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобо'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

До договору перевезення застосовуються загальні положення про надання послуг, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України закріплено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором - заявкою №16/10/12Н.В. від 16.10.2012 р. виконав, здійснивши перевезення, а відповідач, вчасно не розрахувавшись по договору за послуги перевезення порушив взяті на себе договірні зобов'язання, в результаті чого заборгував перед позивачем 19 316,32 грн.

До пред'явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами). Позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк. (ч.ч. 1,2 ст. 925 ЦК України).

У позовній заяві Позивач наводить розрахунок неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за відповідний період.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Враховуючи зазначення Позивачем у позовній заяві про стягнення пені та те, що до стягнення Позивач наводить неустойку, яку обчислює в подвійної облікової ставки НБУ за час прострочення, суд приходить до висновку, що заявлена Позивачем до стягнення неустойка за своєю правовою природою є пенею.

При цьому Позивач зазначає у позовній заяві, відповідно до укладеного договору-заявки №16/10/12Н.В. на підставі статті 546 ЦК України нараховує відповідачу пеню в розмірі 427,87 грн..

Проте, укладеним між сторонами договором-заявкою №16/10/12Н, не передбачено стягнення пені, в тому числі за порушення розрахунків.Крім того, посилається на Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, сплата неустойки повинна бути передбачена договором або законом. Крім того, як зазначено у ч.4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Проте, законом не передбачено сплата неустойки (пені) для даного виду зобов'язань з врахуванням сторін (жодна із сторін не належить до державного сектора економіки), та укладеним між Сторонами Договором сплата неустойки за порушення строків розрахунку також не передбачена.

Крім того, згідно ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін ; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, законом не передбачена сплата пені за порушення розрахунку, враховуючи також те, що жодна із сторін не належить до державного сектора економіки, беручи до уваги також те, що укладеним між Сторонами Договором не передбачено сплати пені за порушення розрахунку за поставлений товар та не визначено її розмір , суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги в частині сплати пені.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно розрахунку позовних вимог відповідачу нараховано інфляційні втрати в розмірі 38,63 грн.та 3% річних у розмірі 85,56 грн., які підлягають стягненню.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати наданих послуг перевезення згідно з договором - заявкою №16/10/12 від 16.10.2012 р. Факт наявності заборгованості належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а отже такими, що підлягають частковому задоволенню , а саме " 19 316,32 грн. основного боргу, 85,56 грн.-3% річних, 38,63 грн.-інфляційних втрат.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами у відповідності до ст. 4 3 ГПК України.

Судовий збір покладається на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. (Роз'яснення, Вищий арбітражний суд, від 04.03.1998, № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Відшкодуванню відповідачем позивачу підлягають витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 1000,00 грн.. До матеріалів справи долучено всі підтверджуючі документи, які засвідчують факт надання адвокатом правової допомоги при підготовці матеріалів та ведення справи в суді, а також їх оплату відповідачем. (копія договору №06/13 про надання правових послуг, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №654, оригінал квитанції №037643 від 30.04.2013 р. на суму 1000,00 грн.).

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 4 3 , 33, 34, 35, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕВ ТРАНС" (81130, Львівська область, Пустомитівський район, село Сокільники, вул. Кривоноса, буд. 3, ідентифікаційний код 35472228) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ ТРАНС"(76011, м. Івано-Франківськ, вул.Отця І.Блавацького, буд. 45, ідентифікаційний код 37409624) 19 316,32 грн. основного боргу, 85,56 грн.-3% річних, 38,63 грн.-інфляційних втрат 1683,45 грн. судового збору та 1000 грн. витрат на послуги адвоката.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Запотічняк О.Д.