Постанова

від 19.12.2006 по справі а17/398-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А17/398-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

19.12.06р.

Справа № А17/398-06

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Геоград”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про скасування рішень   

                                                                                                     Суддя —Стрелець Т. Г.

                                                             Секретар судового засідання —Хохлова Т. А.

Представники:

від позивача: Попков О.О., довіреність № 14 від 29.10.2006р., юрист; Тищенко Н.М., довіреність № 193 від 06.12.2006р., комерційний директор;

від відповідача: Шмагайло О.Л., довіреність № 20231/10/100 від 30.10.2006р., начальник юридичного відділу; Кожан І.Є., довіреність № 20339/10/230 від 30.10.2006р., головний державний податковий ревізор-інспектор.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Геоград” (у подальшому —позивач) звернулось до господарського суду з позовом про скасування актів ненормативного характеру —податкових повідомлень-рішень Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі (у подальшому —відповідач) № 0001762301/0 від 12.04.2006р., № 0001762301/1 від 03.05.2006р., № 0001762301/2 від 17.07.2006р., якими позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємству розмірі 11130,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач неправомірно донарахував позивачеві податкові зобов'язання з податку на прибуток, оскільки позивач отримав металопродукцію від ВАТ “Макіївський металургійний комбінат” на підставі відповідного договору, оплатив її, і тому вказаний товар не може вважатись таким, що безоплатно отриманий. Відповідно, на думку позивача, висновок відповідача про необхідність збільшення валового доходу за рахунок позареалізаційних операцій та інших джерел є неправомірним. Також позивач вважає необґрунтованим посилання відповідача на те, що позивачем при здійсненні вказаної операції порушений пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. №283/97-ВР (у подальшому —Закон “Про прибуток”), оскільки на час проведення перевірки відповідачеві були надані документи, що підтверджують наявність валових витрат позивача.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, у поданому відзиві зазначає, що податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств нараховані ним правомірно, оскільки у позивача відсутні документи на придбання металопродукції, в залишках товару вказаної металопродукції немає, тому сума у розмірі 29681,46 грн. є доходом з інших джерел на підставі п. 1.23 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону “Про прибуток”.

У судовому засіданні 19.12.2006р. була проголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Дослідивши докази, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, —

в с т а н о в и в :

Відповідачем проведено виїзну позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивачем за період з 01.07.2004р. по 31.12.2005р., за результатами якої був складений Акт від 31.03.2006р. № 97/230-30299189.

Актом перевірки було встановлено, зокрема, порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону “Про прибуток”, внаслідок чого об'єкт оподаткування за 2004 рік був занижений на 29,7 тис. грн., а також було донараховано податку на прибуток на суму 7420,36 грн.

Наказом відповідача №262 від 22.03.2006р. терміни проведення перевірки були продовжені до 28.03.2006р. включно.

Перевірка була здійснена на підставі направлень №343-23/0 від 16.03.2006р., №464 від 16.03.2006р., та у відповідності з Програмою, затвердженою начальником відповідача.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення №0001762301/0 від 12.04.2006р., яким позивачеві було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 11130,54 грн., у тому числі 7420,36 грн. —основний платіж, 3710,18 грн. —штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач подав відповідачеві скаргу від 20.04.2006р. №167.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 03.05.2006р. №7887/10/250 відповідач відмовив позивачеві у задоволенні його скарги, податкове повідомлення-рішення залишив без змін.

Також відповідачем було винесене нове податкове повідомлення-рішення №0001762301/1 від 03.05.2006р., яким позивачеві було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 11130,54 грн., у тому числі 7420,36 грн. —основний платіж, 3710,18 грн. — штрафні (фінансові) санкції.

Позивач подав вторинну скаргу в адресу ДПА У Дніпропетровській області від 16.05.2006р. №169.

Рішенням про результати розгляду скарги від 11.07.2006р. №16671/10/25-008 ДПА у Дніпропетровській області відмовила позивачеві у замовленні його скарги, податкові повідомлення-рішення залишила без змін.

Також за результатами розгляду вторинної скарги відповідачем було винесене нове податкове повідомлення-рішення №0001762301/2 від 17.07.2006р., яким позивачеві було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 11130,54 грн., у тому числі 7420,36 грн. —основний платіж, 3710,18 грн. — штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав скаргу до ДПА України №178 від 25.07.2006р.

Рішенням про результати розгляду скарги від 27.009.2006р. №10804/6/25-0115 ДПА України залишила скаргу позивача без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Також за результатами розгляду вторинної скарги відповідачем було винесене нове податкове повідомлення-рішення №0001762301/2 від 17.07.2006р., яким позивачеві було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 11130,54 грн., у тому числі 7420,36 грн. —основний платіж, 3710,18 грн. — штрафні (фінансові) санкції.

З матеріалів справи і пояснень представників сторін вбачається наступне:

–          в акті перевірки (арк. справи 57) зазначено, що позивач відпустив згідно видаткової накладної №10/14-01 від 14.10.2004р. катанку (обрізь) в кількості 15,54 тон на загальну суму 29681,46 грн., в тому числі ПДВ 4946,91 грн. При цьому відповідач зазначає. Що документи на придбання позивачем катанки у кількості 15,54 тон на загальну суму 29681,46 грн. на момент перевірки відсутні, тому дана сума є доходом з інших джерел на підставі п. 1.23 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону “Про прибуток”;

–          22.09.2004р. між позивачем (покупець) і ВАТ “Макіївський металургійний комбінат” (продавець) був укладений договір №1266/04, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець –прийняти і оплатити металопродукцію, номенклатура, кількість, ціна і загальна вартість якої визначаються у додатках до цього договору;

–          на виконання вказаного договору позивач перерахував на поточний рахунок продавця 28800,00 грн., у тому числі ПДВ 4800,00 грн., призначення платежу: за катанку (обрізь) 5,5-6,5 мм згідно рахунку №900378 від 05.10.2004р. (платіжне доручення №357 від 12.10.2004р.);

–          за першою подією (отримання грошовий коштів на рахунок у банку) ВАТ “Макіївський металургійний комбінат” було виписано податкову накладну від 12.10.2004р. №4113 на суму 28800,00 грн., у тому числі ПДВ 4800,00 грн.;

–          вказана податкова накладна відображена у книзі придбання товарів (робіт, послуг), що підтверджується матеріалами справи;

–          також у матеріалах справи містяться докази того, що комерційний директор позивача з 13 по 14 жовтня 2006р. перебував у відрядженні на ВАТ “Макіївський металургійний комбінат”, а також на нього була виписана довіреність від 13.10.2004р. строком дії до 23.10.2004р.;

–          видаткова накладна №3477 містить дві дати 13.10.2004р., 19.10.2004р.;

–          05.10.2004р. між позивачем (продавець) і ПП “Марта” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №10051, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар —металопрокат. Строк поставки —5-10 банківських днів з моменту отримання повної передплати від покупця;

–          на виконання вказаного договору позивач виставив на ПП “Марта” рахунок №10/05-01 від 05.10.2004р. на суму 29681,46 грн., у тому числі ПДВ 4946,91 грн., також сторонами договору була складена видаткова накладна №10/14-01 від 14.10.2004р., а позивачем була виписана податкова накладна №10/05-01 від 05.10.2004р. на суму 29681,46 грн.;

–          у матеріалах справи наявна довіреність від 14.10.2004р. серія ЯИА №691969, виписана працівнику ПП “Марта” для отримання останнім від позивача катанки 5,5-6,5 мм;

Господарський суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у повному обсязі на підставі наступного.

У відповідності з п. 1.23 ст. 1 Закону “Про прибуток” безоплатно надані товари (роботи, послуги) –це, зокрема, товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

У пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону “Про прибуток” наведений невиключний перелік доходів з інших джерел, які відносяться до складу валових.

Позивачем надано належні і допустимі доказі того, що він дійсно оплатив товар, придбаний у ВАТ “Макіївський металургійний комбінат” (платіжне доручення №357 від 12.10.2004р.).

З наведеного вбачається, що металопродукція придбана у ВАТ “Макіївський металургійний комбінат” за договором №1266/04 від 22.09.2004р.не є безоплатно наданим товаром.

Щодо посилань відповідача на те, що рахунок накладна на отримання датована 19.10.2004р., а позивач вже реалізував вказаний товар 14.10.2004р., то господарський суд приймає до уваги те, що вказані операції здійснювались у межах одного календарного місця і одного податкового періоду.

Розбіжність у декілька днів, яка не мала наслідків у вигляді ухилення від сплати податків, не може бути підставою вважати товари безоплатно отриманими за умов наявності всіх підтверджуючих документів щодо їх придбання (договір, накладна, податкова накладна, платіжне доручення).

Слід зазначити, що у цьому випадку відповідачем не врахований пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, зокрема, у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Тобто, оскільки відповідач вважає, що позивач мав збільшити валові доходи на суму 29,7 тис. грн. на підставі пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону “Про прибуток”, то він одночасно мав зменшити валові доходи позивача на ту ж саму суму, які виникли у позивача і були ним відображені на підставі пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону “Про прибуток” у відповідній податковій декларації.

Вимоги відповідача щодо подвійного оподаткування однієї і тієї ж господарської операції є необґрунтованими і такими, що підтверджуються чинним податковим законодавством.

Також неправомірними є посилання відповідача на порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону “Про прибуток”, у відповідності з яким не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

По-перше, валові витрати підтверджені належними документами, наявними в матеріалах справи, зокрема платіжним дорученням №357 від 12.10.2004р. і податкової накладною.

По-друге, в спірних податкових повідомленнях-рішеннях і в акті перевірки йдеться про заниження позивачем валового доходу, тому посилання відповідача на завищення валових витрат не приймаються судом як такі, що не мають відношення до предмету спору.

Частинами 1, 2 ст. 71 КС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

У порушення наведених норм, відповідачем не надано доказів заниження позивачем об'єкту оподаткування податком на прибуток у 2004р., а також доказів безоплатного отримання товарів і подальшої їх реалізації.

За вказаних обставин позовні вимоги підлягають повному задоволенню, а саме податкові повідомлення-рішення, якими позивачеві визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток з приватних підприємству загальному розмірі 11130,54 грн. мають бути скасовані у повному обсязі.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 160, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, —

п о с т а н о в и в :

Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Геоград” повністю.

Скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі № 0001762301/0 від 12.04.2006р.

Скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі № 0001762301/1 від 03.05.2006р.

Скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі № 0001762301/2 від 17.07.2006р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Геоград” (50007, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.. Якіра, 3а, р/рахунок 2600603610057 в АКБ “Правекс-Банк”, МФО 321983, код ЄДРПОУ 30299189) 3 грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Суддя                                                                                                                    Т. Г. Стрелець

21.12.2006р.