Постанова

від 30.05.2013 по справі 804/5413/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 р. Справа № 804/5413/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Дніпропетровськ Дніпропетровської області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю "Приват" про стягнення коштів за податковим боргом, -

ВСТАНОВИВ :

17.04.2013 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Дніпропетровськ Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі Лівобережна МДПІ у м.Дніпропетровськ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Приват» (далі ТОВ «Приват»), в якому позивач просить стягнути кошти з рахунків ТОВ «Приват» на користь державного бюджету на р/р згідно бюджетної класифікації в рахунок погашення податкового боргу в розмірі 14746,73 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що заборгованість ТОВ «Приват» перед бюджетом виникла по податку на додану вартість, внаслідок несплати підприємством узгоджених податкових зобов'язань з цих видів податку на суму14746,73 грн., яка по теперішній час не погашена відповідачем у добровільному порядку у встановлений законодавством термін, тому підлягає примусовому стягненню в судовому порядку.

Ухвалою суду від 19.04.13р. відкрито провадження у адміністративній справі №804/5413/13-а та призначено її до розгляду на 14.05.13р., в подальшому розгляд справи відкладено на 30.05.13р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін.

Позивач просив суд розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоч належним чином повідомлений про дату, час та місце засідання суду, заперечень та доказів на їх підтвердження на пропозицію суду не надав, причин неприбуття не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав.

Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (ч.2 ст. 49 КАС України).

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених ст.128 КАС України, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглядати справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч.6 ст.128 цього Кодексу).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне розглянути дану справу у письмовому проваджені на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне:

ТОВ «Приват» згідно довідки з ЄДРПОУ (знаходиться у справі) зареєстровано як юридична особа та включено до ЄДРПОУ за №10002574755, код ЄДРПОУ 32793937, за юридичною адресою: 49045, м. Дніпропетровськ, вул.Верхня, б.7.

Відповідно до чинного законодавства відповідач є платником податків, зборів (обов'язкових платежів) і перебуває на податковому обліку в Лівобережній МДПІ у м.Дніпропетровська.

Згідно п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній ) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлену цим Кодексом.

Зі змісту п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України вбачається, що податкова декларація, розрахунок, - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків -фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п.п.36.1-36.3 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та боргу в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем подано до Лівобережної МДПІ у м.Дніпропетровську податкові декларації з податку на додану вартість, а саме:

- №42858 від 20.11.2012 р., відповідно до якої самостійно визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 14768,00 грн., яку зменшено за рахунок наявної переплати в розмірі 2211,27 грн. (залишок податкового зобов'язання 12556,73 грн.);

- №43918 від 19.12.2012 р., відповідно до якої самостійно визначена сума податкового зобов'язання складає 1718 грн.;

- №49768 від 24.01.2013 р., відповідно до якої самостійно визначена сума податкового зобов'язання складає 390,00 грн.;

- №1577 від 20.02.2013 р., відповідно до якої самостійно визначена сума податкового зобов'язання складає 82,00 грн.

Таким чином, заборгованість з податку на додану вартість ТОВ «Приват» складає 14746,73 грн.

Оскільки у встановлений законодавством строк ТОВ «Приват» не сплатило самостійно визначені та узгоджені податкові зобов'язання вони набули статусу податкового боргу.

п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, визначено обов'язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом, та п. 57.1 ст. 57 ПК України, згідно якого платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом, підприємством не сплачено суму самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строку, визначеного Податковим кодексом України.

Згідно вимог п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно платити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

З наявних у справі облікових карток вбачається, що станом на 05.04.2013 року відповідач має податковий борг на загальну суму 14746,73 грн.

У відповідності до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг -сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження , але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п.87.1 ст.87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також сум надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (п.п. 95.1, 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України).

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої сум грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

Згідно п. 59.9 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

У відповідності до приписів п.60.6 ст.60 Податкового кодексу України на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається.

Судом з'ясовано, що позивачем у відповідності до ст.59 ПК України направлено відповідачу податкову вимогу №1177 від 03.12.12р. (в справі наявні докази вручення її відповідачу 11.01.13р.).

У зв'язку з тим, що відповідач не відреагував на вищезазначену податкову вимогу та не погасив заборгованість, інші вимоги податковим органом не формувались.

Згідно ст.ст. 67, 68 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і у розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України встановлено обов'язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Докази сплати відповідачем наявної у нього заборгованості в розмірі 14746,73 грн. у справі відсутні.

Частиною 1 п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органом державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

В позовній заяві вказано відомі податковому органу рахунки відповідача у банках.

Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Статтею 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а частиною 2 статті 19 Конституції України - що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи до уваги усе вище викладене та враховуючи, що на час розгляду справи сума боргу відповідачем не сплачена в добровільному порядку, доказів протилежного суду не надано, то суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що належить задоволити.

Керуючись ст.ст.2, 8-12, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Дніпропетровськ Дніпропетровської області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Приват» про стягнення заборгованості - задоволити повністю.

Стягнути кошти з рахунків ТОВ «Приват» (код ЄДРПОУ 32793937 на користь державного бюджету на р/р згідно бюджетної класифікації в рахунок погашення податкового боргу в розмірі 14746,73 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук