Постанова

від 21.05.2013 по справі 804/5160/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 210513

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 р. Справа № 804/5160/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіНіколайчук С.В. при секретаріБринза О.В. за участю представників: від позивача - від відповідача - Руднєва І.В. (дов. у спр.); не з'явився (належ. повідомл.); розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Метал до державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

10.04.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Метал України»» (далі ТОВ «ІК «Метал України»») подало адміністративний позов до державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі ДПІ в АНД районі), у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.03.2013 року форми «Р» №0000752250 за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 76 914,00 грн. та форми «В4» №0000762250, відповідно до якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 199 724,00 грн. направлене на адресу ТОВ «ІК «Метал України»» (код ЄДРПОУ 30431978) повністю.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що складаючи акт та направляючи до ТОВ «ГК «Метал України» спірні податкові повідомлення-рішення, посадові особи ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровськ діяли не у спосіб передбачений нормативно-правовими актами України і їх дії вчиненні поза межами наданих законом повноважень, спрямовані не на перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства, а виключно на визнання господарських угод позивача нікчемними з метою подальшого поширення таких протизаконних висновків. Позивачем були надані у повному обсязі інформація та документи, що підтверджують реальність проведення господарської операції. Актом перевірки не встановлено відсутності необхідних документів передбачених діючим законодавством. Такі дії порушили права та законні інтереси позивача, що є підставою для визнання таких дій протиправними та скасування і визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 25.03.2013 року форми «Р» №0000752250 за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 76 914,00 гривень та форми «В4» №0000762250, відповідно до якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 199 724,00 гривень.

Ухвалою суду від 12.04.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №804/5160/13-а та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 30.04.2013р.

19.04.2013 року до суду надійшло клопотання представника ТОВ «ІК «Метал України»», в якому просить перенести судове засідання через відрядження до м. Києва.

30.04.2013 року надійшло клопотання представника ДПІ у АНД районі в зв'язку з перебуванням в інших судових засіданнях.

Крім того, представник відповідача надав письмові заперечення на позов, посилаючись на те, що документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ІК «Метал України»» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Главдніпрострой» (код ЄДРПОУ 36934025) за березень 2012 року проведена на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України. За результатами перевірки встановлено порушення ст. 185, ст. 188, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України завищено податковий кредит по операціях з придбання товарів від ТОВ «Главдніпрострой» (код ЄДРПОУ 36934025) за період березень 2012 року на суму 1 506 000,00 грн., у т.ч. сума ПДВ у розмірі 251 000,00 грн. Такі висновки обґрунтовані обставинами, викладеними в акті документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ІК «Метал України»».

Судовий розгляд справи відкладено на 21.05.2013 року.

В судове засідання представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задоволити.

Відповідач жодного разу в судове засідання не з'явився, хоч був належним чином повідомлений про час та місце засідання суду, докази чого наявні у справі; заперечень на позовні вимоги не надав; причин неявки в судове засідання не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (ч.2 ст.49 КАС України).

Заслухавши присутнього представника позивача, дослідивши матеріали справи та чинне законодавство, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зробив висновок, що позов належить задоволити з наступних підстав:

в період з 25.02.2013 року по 01.03.2013 року на підставі довідки №49, виданої 10.11.2011 року ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська, згідно з п.п.є 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та п. 79.1 ст. 79 ПК України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Метал України»» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Главдніпрострой» (код ЄДРПОУ 36934025) за березень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт №867/22-6/30431978 від 07.03.2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ІК «Метал України»» (код ЄДРПОУ 30431978) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Главдніпрострой» (код ЄДРПОУ 36934025) за березень 2012 року», в якому зафіксовано порушення ст. 185, ст. 188, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, завищено податковий кредит по операціях з придбання товарів від ТОВ «Главдніпрострой» (код ЄДРПОУ 36934025) за період березень 2012 року на суму 1 506 000,00 грн., у т.ч. сума ПДВ у розмірі 251 000,00 грн.

На підставі цього акту перевірки податковим органом 25.03.2013 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000752250, яким згідно з п. 54.3 ст. 54 глави 4 розділу ІІ ПК України та відповідно до п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та п. 79.1 ст. 79 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 76 914,00 грн., з яких 51 276,00 грн. за основним платежем, 25 638,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000762250, яким згідно з п. 54.3 ст. 54 глави 4 розділу ІІ ПК України та відповідно до п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та п. 79.1 ст. 79 ПК України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 199 724 грн.

Не погоджуючись з такими висновками відповідача позивач просить вищезазначені податкові повідомлення-рішення визнати протиправним та скасувати їх.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 №509-ХП державні податкові інспекції виконують функції по контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів. Згідно до пункту 20.1.4. Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Види перевірок, які мають проводитися органами державної податкової служби наведені у пункті 75.1. ПК, це - камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Обставин для проведення документальної невиїзної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Таким чином, виходячи із аналізу статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість але, лише на підставі та в порядку, визначеному законодавством.

Згідно ст. 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм, необхідно прийти до висновку стосовно того, що перевірка платника податків проводиться виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, а право на проведення такої перевірки надається лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки.

Згідно із пунктом 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту- 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Невиїзна документальна перевірка має бути призначена тільки за обставин, визначених ст.ст. 77 та 78 ПК України.

Листом від 03.01.2013 року №6/2/0119-1322.6-21 податковий орган запросив від ТОВ «ІК «Метал України»» копії первинних документів щодо підтвердження фінансово-господарської |діяльності підприємства ТОВ «ІК «Метал України» по взаємовідносинам з підприємством ТОВ «Главдніпрострой» за березень 2011 року.

Разом з цим, податковий орган жодним чином не приділив увагу тому, що запит було направлено з порушенням, а саме: в запиті податкового органу не було зазначено жодної підстави для надіслання такого запиту.

Відповідно до п.73.3 ст. 73 ПК України органи державної податкової служби мають звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; у разі проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених цим Кодексом.

У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених у цьому пункті, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Також, відповідачем не наведено в акті перевірки жодного доказу проведення перевірок інших платників податків, в наслідок яких було виявлено будь-які факти порушення позивачем законодавства.

Разом з цим, не зважаючи на те, що податковий орган посилається на п.п.78.1.1 та 78.1.14 ст. 78 ПК України, в запиті не наведено, яка саме інформація була використана податковим органом, з якої вбачається про порушення платником податків норм чинного законодавства. Такої інформації не міститься і в самому наказі про проведення перевірки.

Щодо висновків викладених у акті документальної виїзної перевірки ТОВ «ІК Метал України»» суд зазначає наступне: господарські відносини між ТОВ «ІК «Метал України» та ТОВ «Главднепрострой» на підставі договору купівлі-продажу №2903-2012 від 29.03.2012 року, відповідно до якого постачальник (ТОВ «Главднепрострой») зобов'язався в обумовлений період поставити покупцю (ТОВ «ІК «Метал України»») поліефірну емаль, мак, поліефірний грунт, плівку ламіновану, алюмінієву стрічку сплаву 3003Н24 у рулонах, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар.

Реальність проведення даної господарської операції підтверджена всіма необхідними первинними документами (податкові, видаткові накладні тощо), розрахунки між підприємствами проведено у безготівкові формі та підтверджені платіжними дорученнями, розрахунки відображено по оборотно-сальдовим відомостям.

Крім того, транспортування товару відбувалося на підставі договору №01/10 від 01.10.2011 року ТОВ «ПС «Метал України» з ТОВ «Сталь-Інвест-Груп».

Дана господарська операція також належним чином підтверджена всіма необхідними первинними документами, товарно-транспортними накладними, розрахунки між підприємствами проведено у безготівкові формі та підтверджені платіжними дорученнями, розрахунки відображено по оборотно-сальдовим відомостям.

Всі вказані документи відображено в акті перевірки і податковий орган жодним чином не вказав на будь-які недоліки даних документів та відсутності будь-яких необхідних первинних документів.

В акті перевірки податковий орган вказує на використання ним інформації, взятої з акту від 29.11.2012 року №664/221/36934025 «Про неможливість проведення зустрічної суб'єкта господарювання ТОВ «Главднепрострой» (код ЄДРПОУ 36934025) щодо підтвердження відомостей та господарських відносин із платниками податків ТОВ «Інтертерра» ( код ЄДРПОУ 32677066) за січень 2012 р. та березень 2012 р.».

Підставою для встановлення цих порушень з боку позивача стали лише дані податкової звітності його контрагента. На цій підставі податковий орган також робить висновок про факт нереальності проведення господарських операцій.

Викладені в акті перевірки стосуються лише обставин реєстрації контрагента ТОВ «Главдніпрострой» та подання ними податкової звітності, і, жодним чином не доводять недобросовісність ТОВ «ІК «Метал України» та не свідчать про відсутність і господарських операцій.

ТОВ «ІК «Метал України»», як покупець послуги у ТОВ «Главдніпрострой» не може нести ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогам захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу №1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідкувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п. 43, п. 69 рішення Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 року «Булвес «АД проти Болгарії»).

Відповідно до норм Податкового Кодексу України ведення податкового обліку покладено окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Перевіряючими під час проведення перевірки, не надано належної оцінки наявним первинним документам, податковим органом не зазначено про дефектність документів, та підтверджено про наявність та належність всіх необхідних первинних документів.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Цивільним Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Аналізуючи наведені норми, можна зробити висновок, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх не недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Відповідач, зробивши висновок у акті від 07.03.2013 р. про нікчемність правочину, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного позивачем договору, його позиція про те, що цей правочин очевидно суперечить інтересам держави, не підкріплена належними доказами, а саме: рішеннями суду про визнання його таким або вироком суду про визнання вини посадових осіб позивача щодо ухилення від сплати податків, що набрали законної сили. Але, податковий орган після проведення відповідної перевірки та маючи сумнів у реальності виконання сторонами вищевказаних договорів до органів податкової міліції з відповідними службовими документами не зверталися, кримінальної справи щодо посадових осіб позивача не порушувалося.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. При цьому, як вже вище було зазначено, судове рішення про визнання правочинів недійсними (нікчемними), відсутнє. Також не існує і вироку відносно посадових осіб як позивача, так і його контрагентів.

Крім того, відповідно до норм Податкового Кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

На момент вчинення правочинів, ТОВ «Главдніпрострой» було зареєстровано у встановленому законом порядку, їх свідоцтва про реєстрацію як платника податку не скасовані, інформації про наявність судових рішень про визнання правочинів недійсними та обвинувальних вироків в акті, який заперечується, не міститься.

З урахуванням викладеного, в акті перевірки, податковим органом не доведено, що зміст господарської операції не відповідає вимогам чинного законодавства, не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір ПП «ТВФ «Гетьман» ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання пільг з оподаткування тощо.

Статтею 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного петріоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду (198.3 ПК України).

Згідно з п. 135.1. ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 135.2. ст. 135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Системний аналіз правових норм, якими регулюються правовідносини, вказує на те, що у разі, якщо добросовісний платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо документального підтвердження розміру валових витрат, податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій, він не може бути позбавлений права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгу постачання товарів, робіт, послуг не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, який виконав зобов'язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього кодексу.

Так, на підтвердження вказаних господарських операцій є наявність видаткових накладних, податкових та банківських платіжних документів на перерахування грошових коштів через установи банку постачальнику. На вказану поставку товарів контрагент виписав податкові накладні, на підставі яких сума ПДВ була внесена позивачем до складу податкового кредиту. Видані позивачеві контрагентом податкові накладні відповідають вимогам діючого законодавства і є належним доказом правомірності формування податкового кредиту по ПДВ. На момент видачі постачальник був зареєстрований платником ПДВ, а отже, мав право їх виписувати. В свою чергу, покупець мав правові підстави включити суму ПДВ по таким податковим накладним в податковий кредит. Реальність (дійсність) вказаних господарських операцій підтверджена, в тому числі видатковими накладними, податковими накладними.

У зв'язку із вищевикладеним, висновок відповідача щодо завищення податкового кредиту по операціях з придбання товарів від ТОВ «Главдніпрострой» (код ЄДРПОУ 36934025) за період березень 2012 року на суму 1 506 000,00 грн., у т.ч. сума ПДВ у розмірі 251 000,00 грн., є необґрунтований, суперечить законодавству з питань оподаткування та фактичним обставинам справи, а тому спірне податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Мотивація та докази, на які посилається відповідач, заперечуючи проти позову, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи позивача, а встановлені у справі обставини не підтверджують позиції відповідача, покладеної в основу оскаржуваного рішення.

Від-так, позов належить задоволити в повному обсязі.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Позивачем, сплачено 2294,00 грн. судового збору, тому дана сума має бути стягнута на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Метал України»» до державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.03.2013 року форми «Р» №0000752250 за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 76 914,00 грн. та форми «В4» №0000762250, відповідно до якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 199 724,00 грн. направлене на адресу ТОВ «ІК «Метал України»» (код ЄДРПОУ 30431978) повністю.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Метал України»» судові витрати у розмірі 2294,00 грн. з Державного бюджету України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 27 травня 2013 року

Суддя С.В. Ніколайчук