Постанова

від 13.06.2013 по справі 820/3671/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Харків

13 червня 2013 р. справа № 820/3671/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Сагайдак В.В.,

при секретарі судового засідання - Ромащенко М.П.,

за участю:

представника позивача - Скороходової Л.С.,

представника відповідача - Корнієвського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНГРІДІЄНТ Україна" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНГРІДІЄНТ Україна" , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000072240 від 27.02.2013 р., винесене ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова по результатам перевірки господарської діяльності ТОВ "ІНГРІДІЄНТ Україна" .

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі акту перевірки від 06.02.2013 р. № 419/2204/33673820 "Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "ІНГРІДІЄНТ Україна" (код ЄДРПОУ 33673820) з питань перевірки відносин з ПП "РЕСТ-ПРОФІ" (код ЄДРПОУ 35860329) за період 01.05.2012 р. по 31.05.2012 р.", відповідачем винесене податкове повідомлення - рішення від 27.02.2013 р. № 0000072240. Позивач вважає висновки акту перевірки неправомірними, а вказане податкове повідомлення - рішення таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на законних підставах, просив у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "ІНГРІДІЄНТ Україна" зареєстроване Управлінням державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Харківської міської ради 19.08.2005 р., має код за ЄДРПОУ 33673820, перебуває на обліку в органах державної податкової служби з 09.09.2005 р. Позивач є платником ПДВ, згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 15.05.2012 р. № 200044371, індивідуальний податковий номер 336738220304.

Фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ "ІНГРІДІЄНТ Україна" з питань перевірки відносин з ПП "РЕСТ-ПРОФІ" за період 01.05.2012 р. по 31.05.2012 р.

Результати перевірки оформлені актом від 06.02.2013 р. № 419/2204/33673820 (а.с. 44-51). В акті зазначено про порушення ТОВ "ІНГРІДІЄНТ Україна" , зокрема: п. 198.2, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит за період травень 2012 на загальну суму 6340,00 грн., встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у сумі 5407,50 грн. (а.с. 51).

На підставі висновків акту відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 27.02.2013 р. № 0000072240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 6760,00 грн., з яких: за основним платежем - 5408,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1352,00 грн. (а.с. 56).

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про порушення контрагентом позивача ПП "РЕСТ-ПРОФІ" своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад) .

В основу висновку податкового органу покладено відомості акту ДПІ у Дзержинському районі від 31.07.2012 р. № 666/2204/35860329 "Про результати проведення зустрічної звірки ПП "РЕСТ-ПРОФІ" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків та їх реальності та повноти відображення в обліку за травень 2012 року", яким встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ПП "РЕСТ-ПРОФІ". Суд зазначає, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2012 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 р., були визнані незаконними дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС з проведення зустрічної звірки ПП "РЕСТ-ПРОФІ" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків та їх реальності та повноти відображення в обліку за травень 2012 року.

Отже, відповідач дійшов висновку, що правочини, укладені ТОВ "ІНГРІДІЄНТ Україна" з ПП "РЕСТ-ПРОФІ" в травні 2012 року, є нікчемними.

Судом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ПП "РЕСТ-ПРОФІ". Між ТОВ "ІНГРІДІЄНТ Україна" (Замовник) та ПП "РЕСТ-ПРОФІ" (Постачальник) 04.05.2012 р. укладено договір поставки № 163, згідно якого Постачальник зобов'язується у порядку та на умовах, визначених договором, відпустити обладнання згідно накладної Замовника, а Замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти цю продукцію та своєчасно її оплатити (а.с. 64).

ПП "РЕСТ-ПРОФІ" було виписано позивачу видаткову накладну № РН-040504 від 04.04.2012 р. та податкову накладну № 29 від 04.05.2012 р. на суму 19896,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3316,00 грн. (а.с. 75, 81).

Оплата товару була здійснена у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем коштів на розрахунковий рахунок ПП "РЕСТ-ПРОФІ", що підтверджується платіжним дорученням № 69 від 29.05.2012 р. (а.с. 78).

Також, позивачем було придбано у ПП "РЕСТ-ПРОФІ" товар згідно рахунку-фактури № 1005 від 10.05.2012 р. (а.с. 73).

ПП "РЕСТ-ПРОФІ" було виписано позивачу видаткову накладну № РН-100505 від 10.05.2012 р. та податкову накладну № 79 від 10.05.2012 р. на суму 18144,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3024,00 грн. (а.с. 74, 80).

Оплата товару була здійснена у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем коштів на розрахунковий рахунок ПП "РЕСТ-ПРОФІ", що підтверджується платіжним дорученням № 70 від 29.05.2012 р. (а.с. 78).

Суд вважає безпідставною правову позицію відповідача, що правочини між ТОВ "ІНГРІДІЄНТ Україна" та ПП "РЕСТ-ПРОФІ" здійснені без мети настання реальних наслідків з огляду на таке.

Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Отже, згідно вказаної норми закону, первинні документи по відображенню господарських операцій, є основою для податкового обліку.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України. Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд зазначає, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, ТОВ "ІНГРІДІЄНТ Україна" ) права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично отриманих товарів) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

З наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, суд зазначає, що ТОВ "ІНГРІДІЄНТ Україна" виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні отриманих товарів контрагента ПП "РЕСТ-ПРОФІ", який в свою чергу, виконав вимоги діючого законодавства, видавши ТОВ "ІНГРІДІЄНТ Україна" належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Відповідно до ст. 202 Цивільного Кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 ЦК України. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ покладається на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства контрагентами.

Якщо контрагент можливо не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладених між ТОВ "ІНГРІДІЄНТ Україна" та ПП "РЕСТ-ПРОФІ" правочинів, та як наслідок, правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Виконання договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, договори між позивачем і контрагентом мали реальний характер. Судом не встановлені факти, які б свідчили, що зміст договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отримані позивачем від контрагента зазначені податкові накладні не мають недоліків, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, що спричиняють втрату нею статусу первинного документа.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд приходить до висновку, що правочини відповідають положенням чинного законодавства України. Фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом і правомірність включення до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді сум ПДВ по отриманим податковим накладним.

З огляду на викладене, доводи відповідача щодо нікчемності угод є безпідставними і судом до уваги не приймаються, оскільки укладені договори виконані з боку ТОВ "ІНГРІДІЄНТ Україна" в повному обсязі, на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавались, а податкові накладні в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам, вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення. За таких умов, оскаржуване позивачем податкове повідомлення - рішення від 27.02.2013 р. № 0000072240 не відповідає вимогам закону, що є підставою для його скасування.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНГРІДІЄНТ Україна" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000072240 від 27.02.2013 р., винесене Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби по результатам перевірки господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНГРІДІЄНТ Україна" .

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанову складено 18.06.2013 р.

Суддя Сагайдак В.В.