Рішення

від 04.06.2013 по справі 911/1476/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД Київської області 01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16                                              тел. 235-24-26 РІШЕННЯ Іменем України "04" червня 2013 р.                                                                 Справа № 911/1476/13 Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Тернопільгаз”, м. Тернопіль до Приватного підприємства “Нафтогазінвест”, м. Кагарлик про стягнення 39834,25 грн. за участю представників: сторін:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином суть спору: До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Тернопільгаз” (далі - позивач) до Приватного підприємства “Нафтогазінвест” (далі - відповідач) про стягнення 39834,25 грн., з яких 35000 грн. основний борг, 150,80 грн. інфляційні втрати, 362,56 грн. 3% річних, 1870,89 грн. пеня та 2450 грн. штраф. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений скраплений газ у визначені договором строки. Сторони, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явились. Відповідач відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив. Проте, від позивача надійшов лист від 30.05.2013р. № 01/2909, яким останній повідомив про те, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив суд здійснювати розгляд справи за відсутності його представника. Враховуючи, що неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами. Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив: Між сторонами у справі було укладено договір поставки від 27.11.2012р. № 245-СГ (далі – договір), відповідно до умов якого постачальник - позивач зобов'язався поставляти та передавати у власність покупця – відповідача скраплений газ (надалі товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і вчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору  (п. 1.1 договору). Відповідно до п. 2.2 договору кількість поставки скрапленого газу погодження та зазначається у накладних. Згідно п. 3.3 договору товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем за кількістю і якістю згідно підписаних сторонами накладних. Вартість скрапленого газу (товару) на момент поставки погоджується в додаткових погодженнях на відпуск товару та вказується в рахунку ПАТ “Тернопільгаз” (п. 4.1 договору). Відповідно до п. 4.2 договору оплата вартості скрапленого газу (товару) здійснюється покупцем попередньо на протязі 3 банківських днів з моменту виписки рахунку на оплату товару. Даний договір набуває чинності з моменту підписання і діє в частині поставки товару до 31.12.2012р., а в частині розрахунків – до повного виконання (п. 9.1 договору). Додатковим погодженням від 27.11.2012р. № 1 до договору сторони погодили, що відповідно до умов договору постачальник передає у власність, а покупець приймає скраплений газ (товар): вартість однієї тонни скрапленого газу становить 11600 грн., в тому числі ПДВ; кількість переданого у власність товару – 3,250 тонн; загальна вартість товару – 37700 грн. в т.ч. ПДВ; розрахунки за поставлений скраплений газ здійснюються покупцем у відповідності до п. 4.2 договору. На виконання умов договору позивач по накладній від 30.11.2012р. № 03756 поставив, а відповідач прийняв скраплений газ на загальну суму 37700,02 грн. Зазначена накладна підписана в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплена печатками підприємств, завірена копія якої залучена до матеріалів справи. Для оплати поставленого товару позивач виставив відповідачу рахунок від 27.11.2012р. № 36  на суму 37700 грн., завірена копія якого залучена до матеріалів справи. Проте відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань за поставлений скраплений газ в строки встановлені договором в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 35000 грн. – різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю поставленого скрапленого газу. Розмір зазначеної заборгованості підтверджується також актом звіряння розрахунків між сторонами у справі, згідно якого сальдо станом на 31.01.2013р. на користь позивача складає суму 35000 грн. Зазначений акт підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.    Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін. Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що  покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений скраплений газ, в зв'язку з чим за ним на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 35000 грн. Доказів сплати зазначеного боргу відповідач суду не надав. Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 35000 грн. заборгованості за поставлений скраплений газ. Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений гаг, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати за загальний період прострочення з грудня 2012 року по січень 2013 року складають 150,80 грн., 3% річних з простроченої суми за загальний період прострочення з 30.11.2012р. по 10.04.2013р. складають 362,56 грн. Згідно ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Положеннями ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Отже, враховуючи зазначені норми Цивільного кодексу України, положення п. 4.2 договору, згідно якого оплата здійснюється на протязі 3 банківських днів з моменту виписки рахунку на оплату, а також, дату виписки позивачем відповідачу відповідного рахунку для оплати за поставлений скраплений газ згідно договору – 27.11.2012р., прострочення виконання відповідачем зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений скраплений газ починається з 01.12.2012р. Разом з тим, зазначене не вплинуло на правильність здійснення позивачем розрахунків інфляційних втрат та 3% річних, які є арифметично вірними, відповідають вказаним вимогам законодавства та обставинам справи. Крім того, позивач на підставі п. 5.2 договору просить суд стягнути з відповідача за несвоєчасну оплату поставленого скрапленого газу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми боргу за кожен день прострочення, яка за його розрахунком за період з 30.11.2012р. по 10.04.2013р. складає 1870,89 грн. Також, позивач на підставі п. 5.2 договору просить суд стягнути з відповідача за прострочення оплати поставленого скрапленого газу понад 30 днів штраф у розмірі 7% від суми вказаної вартості, який за розрахунком позивача складає 2450 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.   Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. З урахуванням встановленої судом дати початку прострочення виконання відповідачем зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений скраплений газ, здійснені позивачем розрахунки пені та штрафу є арифметично вірними, відповідають вказаним вимогам законодавства та обставинам справи. З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 35000 грн. основного боргу, 150,80 грн. інфляційних втрат, 362,56 грн. 3% річних, 1870,89 грн. пені та 2450 грн. штрафу є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій. Доказів протилежного відповідач суду не надав. Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив: 1.  Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Приватного підприємства “Нафтогазінвест” (09200, Київська область, Кагарлицький р-н, м. Кагарлик, вул. Білоцерківська, 1 Г, ідентифікаційний код 36113110) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Тернопільгаз” (46006, м. Тернопіль, вул. Чернівецька, 54, ідентифікаційний код 03353503) 35000 (тридцять п'ять тисяч) грн. основного боргу, 150 (сто п'ятдесят) грн. 80 коп. інфляційних втрат, 362 (триста шістдесят дві) грн. 56 коп. 3% річних, 1870 (одну тисячу вісімсот сімдесят) грн. 89 коп. пені, 2450 (дві тисячі чотириста п'ятдесят) грн. штрафу, 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили. Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.       Суддя                                                                                                        Подоляк Ю.В. Дата підписання рішення 18.06.2013р.