Постанова

від 10.06.2013 по справі 23/87

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2013 року Справа № 23/87

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.,

суддів Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Сімейко А.І.

від відповідача: не з'явився

3-тоьї особи: не з'явився

розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2013р.

у справі № 23/87 Господарського суду Луганської області

за позовом Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Комунального підприємства "Сєвєродонецькі теплові мережі"

про стягнення 9 708 грн. 40 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 9708грн. 40коп. за поставлену теплову енергію.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 23.02.2012р., залишеним без змін Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.08.2012р., позовні вимоги були задоволені у повному обсязі, з відповідача на користь позивача стягнуто 9708грн. 40коп.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2012р. вищезазначені рішення та постанову було скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

При новому розгляді, Господарський суд Луганської області ухвалою від 21.02.13 р. залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "Сєвєродонецькі теплові мережі".

Рішенням Господарського суду Луганської області від 07.03.2013р. (суддя Середа А.П.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2013р. (судді: Діброва Г.І., Богатир К.В., Стойка О.В.), у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у справі при новому розгляді рішенням та постановою, Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

У відзиві на касаційну скаргу Комунальне підприємство "Сєвєродонецькі теплові мережі" підтримує вимоги касатора.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

Рішенням Виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради Луганської області від 09.08.2005р. № 1314 "Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді міської ради" позивач - Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" був визначений виконавцем послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води у житловому фонді міської ради.

Позивач, у встановленому чинним законодавством порядку, отримав відповідні ліцензії на право виробництва теплової енергії, її постачання та транспортування магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" у цьому Законі основні терміни вживаються в такому значенні:

магістральна теплова мережа - комплекс трубопроводів і споруд, що забезпечують транспортування теплоносія від джерела теплової енергії до місцевої (розподільчої) теплової мережі;

місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача;

постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Господарськими судами встановлено:

01.03.2007р. між позивачем (енергопостачальна організація) та відповідачем (споживач) було укладено договір № 403 на постачання теплової енергії в гарячій воді, за умовами якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати її за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором. Пунктом 10.1 договору передбачено, що термін дії договору встановлено з 01.03.2007 року по 01.03.2008 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" у цьому Законі основні терміни вживаються в такому значенні: теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Як випливає з приписів даної правової норми, термін "теплова енергія" визначений як товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання, і ця продукція призначена для купівлі-продажу споживачам, а споживачі використовують цю продукцію для опалення, підігріву питної води та інших потреб.

Господарськими судами встановлено, що за твердженням позивача, ним за договором № 403 від 01.03.2007р. було поставлено відповідачеві теплову енергію в гарячій воді в період з листопада 2009 року по квітень 2010 року у приміщення, яке займає продовольчий магазин відповідача, за адресою: АДРЕСА_1 та виставлено відповідачу рахунки, які останній не оплатив, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виник борг.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії зокрема має право на приєднання до теплової мережі відповідно до нормативно-правових актів.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають зокрема право видавати дозволи та технічні умови на підключення споживачів до розподільчих теплових мереж.

Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" теплопостачальні організації, які здійснюють діяльність із постачання теплової енергії з використанням власних теплових мереж, зобов'язані забезпечити рівноправний доступ до цих мереж усіх суб'єктів господарської діяльності відповідно до укладених договорів.

Проте, господарськими судами встановлено, що приміщення відповідача не приєднано до теплових мереж позивача. Не посилається на дану обставину і позивач.

Господарськими судами також встановлено, що об'єкт відповідача - приміщення знаходиться у житловому будинку за вищевказаною адресою та підключений до внутрішньобудинкових теплових мереж цього будинку і дані внутрішньобудинкові мережі позивачу не належать.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

внутрішньобудинкові системи - мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди;

комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Оскільки об'єкт відповідача - нежитлове приміщення підключений до внутрішньобудинкових мереж, то відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг.

Як вже було зазначено, рішенням Виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради Луганської області від 09.08.2005р. № 1314 "Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді міської ради" позивач - Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" був визначений виконавцем послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води у житловому фонді міської ради.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Положеннями п. 1 вищезазначених Правил встановлено, що ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги).

Відповідно до п. 2 названих Правил централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Відповідно до п. 22 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 630, точками розподілу, в яких здійснюється передача послуг від виконавця споживачеві, у багатоквартирному будинку послуги з централізованого опалення є відгалуження від стояків у межах квартири.

Проте, господарськими судами не встановлено, що позивачем надавалися відповідачу послуги з централізованого опалення у точці розподілу, якою є відгалуження від стояків у межах квартири. Не посилається на дані обставини і позивач.

Із вищезгаданого випливає, що суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, що позивач не надавав відповідачу житлово-комунальні послуги з централізованого опалення та не продавав відповідачу теплову енергію як товарну продукцію відповідно до договору № 403 від 01.03.2007р.

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини та норми вищенаведеного законодавства, суди попередніх інстанцій правомірно відмовили в задоволенні позовних вимог.

З урахуванням викладеного, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2013р. у справі №23/87 - без змін .

Головуючий суддя Карабань В.Я . Суддя Жаботина Г.В. Суддя Ковтонюк Л.В.