Постанова

від 11.06.2013 по справі 809/1569/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

               ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД                                                               ПОСТАНОВА                                                       ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ  17 год. 10 хв.  "11" червня 2013 р.                                                                   Справа № 809/1569/13-a  м. Івано-Франківськ                        Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Остап'юк С.В., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю "Друг ІФ" про стягнення податкового боргу в розмірі 6441,35 гривень, - ВСТАНОВИВ:            20.05.2013 року Державна податкова інспекція у місті Івано-Франківську Державної податкової служби звернулася до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Друг ІФ" про стягнення податкового боргу в розмірі 6441,35 гривень. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» та статті 1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» не сплатив пеню, нараховану за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 6271,35 гривень та штрафні санкції, за порушення вимог валютного законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 170 гривень. Всього відповідачем утворено 6441,35 гривень податкового боргу, який ним не сплачено. 22.05.2013 року відповідно до пункту 4 частини 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України судом винесена ухвала про відкриття скороченого провадження по даній адміністративній справі, в якій містяться відомості про порядок і строк подання заперечення проти позову та наслідки неподання такого заперечення, копія якої, згідно частини 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України, направлена відповідачу за адресою його місцезнаходження (індекс 76018, вулиця Левинського, 1/3, місто Івано-Франківськ), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. 29.05.2013 року на адресу суду повернулося поштове відправлення, з надісланою судом ухвалою про відкриття скороченого провадження, з відміткою центру поштового зв'язку «підприємство відсутнє». Згідно частини 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою місцезнаходження, що зазначене в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Відповідно частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Таким чином, враховуючи положення статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач вважається повідомлений належним чином про порядок і строк подання заперечення проти позову та наслідки неподання такого заперечення. Відповідно пункту 2 частини 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача. Враховуючи, що до суду не було подано заперечення відповідача проти заявленого позову та те, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача, поданий Державною податковою інспекцією у місті Івано-Франківську Державної податкової служби позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Друг ІФ" про стягнення податкового боргу в розмірі 6441,35 гривень підлягає розгляду в строк визначений пунктом 2 частиною 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд, в порядку скороченого провадження, відповідно до вимог статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України розглянувши матеріали адміністративної справи, оцінивши повідомлені сторонами обставини, прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення. Судом встановлено, що 11.04.2011 року Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради здійснено державну реєстрацію юридичної особи – товариства з обмеженою відповідальністю " Друг ІФ ". Відповідач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у місті Івано-Франківську, є платником податку на прибуток підприємств. Підприємством допущено утворення податкового боргу в розмірі 6441,35 гривень, що виник в результаті несплати пені нарахованої за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 6271,35 гривень та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 170 гривень. Судом встановлено, що в період з 27.11.2012 року до 30.11.2012 року службовими особами позивача, проведено документальну позапланову виїзну перевірку відповідача з питань дотримання вимог валютного законодавства України при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності та оподаткування у сфері зовнішньоекономічної діяльності за період з 12.04.2011 року до 31.08.2012 року. За результатами проведеної перевірки позивачем 02.10.2012 року складено акт за №8913/12-5/37581718 про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Друг ІФ" з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності та оподаткування у сфері зовнішньоекономічної діяльності за період з 12.04.2011 року до 31.08.2012 року. За наслідками розгляду акта за №8913/12-5/37581718 від 02.10.2012 року позивач податковим повідомленням-рішенням за №0000652205 від 16.10.2012 року нарахував суму грошового зобов'язання в розмірі 6271,35 гривень та податковим повідомленням-рішенням за №0000662205 від 16.10.2012 року нарахував штрафні санкції в розмірі 170 гривень. Підставою для визначення вказаних зобов'язань слугували висновки проведеної перевірки, згідно яких відповідачем порушено статтю 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при здійсненні експортних операцій  з нерезидентом «SERVET INALOGLU SEYYAR KAPLAME VE KERESTE TICARETI CUMHURIYET MAX. DOGY SOK. NO 43 DUZCE-TURKIYE» по контракту за №1-12/S від 09.12.2011 року на загальну суму 2447 доларів США, а саме: розрахунки проведені з порушенням законодавчо встановлених термінів розрахунків, шляхом поступлення валютної виручки на поточний валютний рахунок товариства №26007032163 у Івано-Франківському відділенні ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК» та при здійсненні експортних операцій  з нерезидентом «OZ INSAAT Kuyumchuluk Ve Aritma Sistemirri SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI» (м. Стамбул, Туреччина) по контракту за №1-12/2 від 08.02.2012 року на загальну суму 3564 доларів США, а саме: розрахунки проведені з порушенням законодавчо встановлених термінів розрахунків, шляхом поступлення валютної виручки в сумі 2000  доларів США, а також порушення пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та статті 1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в України валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами», а саме: не проведено декларування заборгованості  в розмірі 2447 доларів США по розрахунках з нерезидентом «OZ INSAAT Kuyumchuluk Ve Aritma Sistemirri SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI», згідно контракту №1-12/2 від 08.02.2012 року, яка обліковувалася станом на 01.07.2012 року. Статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики. Згідно частини 1 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). У відповідності до частини 2 статті 4 даного Закону у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується. У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом (частина 4 статті 4 даного Закону). Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2007 року за №1409 затверджено Порядок продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, який визначає механізм віднесення операцій резидентів до таких, що здійснюються за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, а також умови видачі висновків щодо перевищення встановлених у статтях 1 і 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" строків проведення розрахунків за такими операціями. Суду не надано доказів того, що товариство з обмеженою відповідальністю "Друг ІФ" не зверталося із позовною заявою до Міжнародного комерційного арбітражного суду про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 вказаного Закону, у підприємства відсутній висновок центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики на перевищення 180-денного терміну розрахунків по контрактах за №1-12/S від 09.12.2011 року та за №1-12/2 від 08.02.2012 року. Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства. Згідно частини 1 статті 9 даного Декрету валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Відповідно абзацу 8 пункту 2 статті 16 вказаного Декрету до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються міри відповідальності (фінансові санкції): за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України. Згідно пункту 2.7 Постанови Національного банку України «Про затвердження Положення про валютний контроль» невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність: - порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період; - порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно статті 1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» за №319/94 від 18.06.1994 суб'єктам підприємницької діяльності України, незалежно від форм власності, у десятиденний строк: продекларувати у Національному банку України наявність (або відсутність) з визначенням сум усіх належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, в тому числі одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України; подати Головній державній податковій інспекції України декларацію щодо сум на їх рахунках у банках та інших іноземних фінансових установах, а також щодо сум надходжень валютних цінностей у вигляді доходів (дивідендів), одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України. Згідно пункту 5 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України, квартальна фінансова звітність (крім зведеної та консолідованої) подається підприємствами органам, зазначеним у пункті 2, не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна - не пізніше 9 лютого наступного за звітним року. Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем порушено вимоги статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» та статті 1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами». Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків – сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до пункту 113.1 статті 113 Податкового кодексу України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори. Відповідно підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків. Таким чином, суми вищезазначених грошових зобов'язань відповідача, визначених вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, які відповідачем не оскаржувалися, у відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, є узгодженими з моменту отримання податкового повідомлення-рішення. Як наслідок, відповідачем не сплачено узгоджені грошові зобов'язання з сплати пені, нарахованої за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та штрафної санкції, за порушення вимог валютного законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності в загальному розмірі 6441,35 гривень до державного бюджету, в строки визначені нормами Податкового кодексу України. У відповідності до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно пункту 59.5 даної статті Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Судом встановлено, що позивачем на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України надіслано податкову вимогу за №1817 від 29.10.2012 року, яку відповідач залишив без реагування, а податковий борг за нею, не сплатив. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем в порушення вищевказаних норм Податкового кодексу України не виконано податкові зобов'язання з сплати вказаних грошових зобов'язань в загальному розмірі 6441,35 гривень. Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання утворює податковий борг. Таким чином, узгоджене грошове зобов'язання з вказаних платежів в розмірі 6441,35 гривень утворює податковий борг відповідача, який ним  не сплачено. Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Згідно частини 5 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею. Відповідно підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Згідно пункту 95.3 статті 95 Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Відповідно до пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення сума є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачено та підлягає стягненню з рахунків у банках, що обслуговують відповідача та за рахунок готівки, що йому належить. Враховуючи викладене, суд вважає, що  вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення. Враховуючи вищевикладене, на підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 2, 8-14, 86, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -                                                         ПОСТАНОВИВ: Позов задовольнити повністю.             Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують товариство з обмеженою відповідальністю "Друг ІФ" (індекс 76018, вулиця Левинського, 1/3, місто Івано-Франківськ, ідентифікаційний код 37581718) та за рахунок готівки, що йому належить в дохід державного бюджету податковий борг в розмірі 6441 (шість тисяч чотириста сорок одна) гривня 35 копійок.           Постанову звернути до негайного виконання. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 та частини 8 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.           Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.           Відповідно до частини 9 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.                       Суддя:                                                                                                              Остап'юк С.В.