Рішення

від 04.06.2013 по справі 911/1567/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" червня 2013 р. Справа № 911/1567/13

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», Київська область, м. Бориспіль

до Лінійного відділу в аеропорту «Бориспіль» ГУ МВС України в Київській області, Київська область, м. Бориспіль

про стягнення 32813,72 грн.

секретар судового засідання Бердило І.П.

за участю представників:

від позивача: Дзюбайло О.О. (довіреність №35-30-5 від 2 січня 2013 року);

від відповідача: Олешкевич С.В. (довіреність №3389 від 13 травня 2013 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Лінійного відділу в аеропорту «Бориспіль» ГУ МВС України в Київській області (далі - відповідач) про стягнення 32813,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди окремого індивідуально визначеного майна за №02.1.2-24-034 від 10 травня 2007 року, а саме, відповідач не повністю сплатив грошові кошти за надані позивачем в період з січня 2012 року по січень 2013 року послуги з оренди індивідуально визначеного майна, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 30252,15 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 1963,29 грн. та 3% річних в розмірі 598,28 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 25 квітня 2013 року та призначено справу до розгляду на 21 травня 2013 року.

У судовому засіданні 21 травня 2013 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 4 червня 2013 року.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечував.

4 червня 2013 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (за договором - орендодавець) та відповідачем (за договором - орендар) 10 травня 2007 року укладено договір оренди окремого індивідуально визначеного майна за №02.1.2-24-034.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що починаючи з дати підписання сторонами акту передачі-приймання орендованого майна, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, яке знаходиться на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

Пунктом 1.2 договору передбачено, що балансова вартість майна становить 123682,33 грн.

Відповідно до пункту 2.1 договору фактичне передання майна у користування орендарю оформлюється актом передачі-приймання майна, який засвідчується підписами та печатками сторін.

Пунктом 2.5 договору встановлено, що майно вважається повернутим орендодавцю з моменту оформлення сторонами відповідного акту передачі-приймання майна, який засвідчений підписами і печатками сторін.

Відповідно до пункту 2.6 договору обов'язок по укладанню акту передачі-приймання майна орендарю покладається на орендодавця, а в разі повернення майна орендодавцю, на орендаря.

Згідно пункту 3.1 договору оплата за користування майном здійснюється орендарем починаючи з дати підписання відповідного акту передачі-приймання майна, підписаного сторонами.

Відповідно до пункту 3.2 договору базова орендна плата визначається згідно з методикою розрахунку орендної плати, затвердженою Кабінетом Міністрів України і за місяць становить 1030,72 грн.

У відповідності до пункту 3.3 договору орендна плата за перший місяць фактичного користування майном визначається шляхом корегування базової орендної плати на індекс інфляції на дату виставлення рахунку.

Згідно пункту 3.4 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Якщо індекс інфляції за поточний місяць складає менше 100%, то орендна плата визначається на рівні орендної плати за попередній місяць.

Пунктом 3.7 договору передбачено, що орендодавець щомісячно виставляє орендарю рахунок за оренду майна за звітний місяць та акт приймання-передачі виконаних послуг. Орендар з 10-го числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержує в бухгалтерії орендодавця рахунок та акт приймання-передачі виконаних послуг. Сплата рахунку проводиться орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт приймання-передачі виконаних послуг орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію орендодавцю протягом 5-ти днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти днів акт не буде повернутий орендодавцю, він вважається підписаним сторонами.

У відповідності до пункту 3.8 договору при розірванні договору, оплата за оренду майна здійснюється до фактичного повернення орендарем майна, що має бути підтверджене актом передачі-приймання майна, належним чином оформленого сторонами.

Відповідно до пункту 3.9 договору у разі прострочення орендарем оплати, визначеної договором, орендарю нараховується пеня від суми заборгованості за кожну добу затримки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Згідно пункту 4.3 договору орендар зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктом 12.1 договору встановлено, що договір набуває чинності з дати підписання сторонами акту передачі-приймання майна і є дійсним протягом року.

Відповідно до пункту 12.2 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на кожний наступний рік на тих самих умовах.

На виконання пункту 1.1 договору позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування майно, що підтверджується актом передачі-приймання майна від 20 червня 2007 року (том 1, а.с. 21-22).

В матеріалах справи наявні рахунки-фактури від 31 січня 2012 року, від 29 лютого 2012 року, від 31 березня 2012 року, від 30 квітня 2012 року, від 31 травня 2012 року, 30 червня 2012 року, від 31 липня 2012 року, від 31 серпня 2012 року, від 30 вересня 2012 року, від 31 жовтня 2012 року, від 30 листопада 2012 року, від 31 грудня 2012 року та від 31 січня 2013 року та акти приймання-здачі виконаних послуг від 31 січня 2012 року, від 29 лютого 2012 року, від 31 березня 2012 року, від 30 квітня 2012 року, від 31 травня 2012 року, 30 червня 2012 року, від 31 липня 2012 року, від 31 серпня 2012 року, від 30 вересня 2012 року, від 31 жовтня 2012 року, від 30 листопада 2012 року, від 31 грудня 2012 року та від 31 січня 2013 року, які підтверджують надання відповідачу послуг з оренди майна за період з січня 2012 по січень 2012 року.

Крім того, матеріали справи містять докази отримання зазначених рахунків та актів відповідачем (том 1, а.с. 75-87)

Зазначені рахунки відповідачем не оплачені, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 30252,15 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечував.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не повністю виконав умови договору. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла у відповідача через порушення умов договору в розмірі 30252,15 грн. підлягає задоволенню.

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач стверджував, що 9 лютого 2011 року та 8 червня 2012 року відповідачем на адресу позивача направлялись листи про припинення договору.

Проте, судом встановлено, що акт приймання-передачі орендованого майна, щодо повернення орендованого майна відповідач позивачу не надсилав, як це передбачено пунктом 2.5 договору.

Крім того, як вже зазначалось, пунктом 2.6 договору передбачено, що обов'язок складення акту передачі-приймання майна покладається на орендаря в разі повернення майна орендарю.

Тобто, відповідач, маючи намір припинити дію договору з 9 лютого 2011 року, в період з січня 2012 року та станом на день прийняття рішення у справі продовжує користуватись орендованим майном, оскільки, в матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі орендованого майна, який свідчив би про факт повернення позивачу орендованого майна.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Розмір пені, нарахованої позивачем у сумі 1963,29 грн. є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Розмір 3% річних у сумі 598,28 грн. є обґрунтованим, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Лінійного відділу в аеропорту «Бориспіль» ГУ МВС України в Київській області (08307, Київська область, м. Бориспіль, аеропорт, код 08603471) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», код 20572069) - 30252 (тридцять тисяч двісті п'ятдесят дві) грн. 15 коп. заборгованості, 1963 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят три) грн. 29 коп. пені, 598 (п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 28 коп. 3% річних та 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 5 червня 2013 року

Суддя Заєць Д.Г.