Постанова

від 10.06.2013 по справі 809/1205/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2013 р. Справа № 809/1205/13-a

09 год. 15 хв.

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Тимощука О.Л.

при секретарі Маковійчук С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області ДПС

до відповідача: Спільного українсько-російського підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпати"

про стягнення заборгованості в сумі 1870,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Калуська об'єднана державна податкова інспекція Івано-Франківської області ДПС (надалі також - позивач) звернулася в суд з позовною заявою до Спільного українсько-російського підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпати" (надалі також - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1870,00 грн.

Позовна заява мотивована тим, що на момент звернення до суду за відповідачем обліковується податкова заборгованість, яка виникла у зв'язку із нарахуванням штрафних (фінансових) санкцій за неподання звітності з податку на прибуток в загальній сумі 1870,00 грн., відповідно до податкового повідомлення-рішення №0000941501 від 03.03.2012 року. Враховуючи, що відповідач суму податкового боргу в добровільному порядку не сплатив, позивач просить стягнути заборгованість в судовому порядку.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, до канцелярії суду подав заяву про розгляд справи без участі уповноваженого представника. Вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити (а.с.47).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду адміністративної справи повідомлявся належним чином, але поштове відправлення повернулося на адресу суду із зазначенням причини невручення (а.с.37,44). Додатково, суд вжив заходи щодо повідомлення відповідача телефонограмою у відповідності до статті 38 КАС України, про що складено довідку (а.с.54).

Відповідно до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Враховуючи те, що ухвала про відкриття провадження в даній адміністративній справі, направлялась поштовим відправленням зі штампом "судова повістка", та повернулася на адресу суду, остання вважається врученою належним чином.

Частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За наведених підстав, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши письмові докази та інші матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.04.1994 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - спільного українсько-російського підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпати". Згідно із ст. 15 Податкового кодексу України відповідач є платником податків та зборів.

Відповідно до Довідки позивача від 08.04.2013 року, станом на 08.04.2013 р., за відповідачем рахується податкова заборгованість по податку на прибуток за період з 28.03.2011 року по 08.04.2013 року в загальному розмірі 1870,00 грн. (а.с.7). Заборгованість відображена також у виписці з облікових карток платника станом на 31.12.2012 року (а.с.23). та станом на 29.04.2013 року (а.с.24).

Судом встановлено, що у зв'язку із неподанням відповідачем податкової звітності з податку на прибуток, позивачем проведено камеральну перевірку податкової звітності. За результатами перевірки, актом камеральної перевірки податкової звітності за №387/1501/20548220 від 28.02.2012 року (а.с.12) встановлено порушення пп.4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000р., чинного на момент виникнення спірних правовідносин та п.16.4 ст.16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р., чинного на момент виникнення спірних правовідносин та пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме: неподання декларації з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2009 року, 9 місяців 2009 року, 2009 рік, І квартал 2010 року, І півріччя 2010 року, 9 місяців 2010 року, 2010 рік, І квартал 2011 року, ІІ квартал 2011 року, ІІ-ІІІ квартал 2011 року, ІІ-ІV квартал 2011 року, та згідно з пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України накладено штрафні (фінансові) санкції за неподання звітності в сумі 1870,00 грн.

Оскільки керівник відповідача відмовився від підписання вищевказаного акту камеральної перевірки, за правилами абзацу 2 пункту 86.3 статті 86 Податкового кодексу України, а саме, те що у разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови, позивачем складено акт відмови від підпису №77 від 28.02.2012 року (а.с.13)

На підставі акту перевірки №387/1501/20548220 від 28.02.2012 року, позивачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000941501 від 03.03.2012 року, яким відповідачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1870,00 грн (а.с.14). Дане податкове повідомлення-рішення направлялося відповідачу, проте повернулось адресату із зазначенням причини невручення (а.с.15), на підставі чого додатково складено акт про неможливість вручення податкового повідомлення-рішення, яке розміщено на дошці податкових оголошень.

У відповідності до абзацу 3 пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Таким чином, вищевказане податкове повідомлення-рішення вважається врученим належним чином та відповідачем не оскаржувалося.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом. Згідно із статтею 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відповідно до пункту 16.4 статті 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р., чинного на момент виникнення спірних правовідносин, податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181-III встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

У відповідності до пункту 6.1 статті 6 Закону №2181-III, у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Згідно з пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 152.9 статті 152 ПК України визначено, що для податку на прибуток використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік, а тому подання декларації з даного виду податку відбувається щоквартально.

Згідно з пунктом 49.18 статті 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Судом встановлено, що відповідачем не подавалися декларації з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2009 року, 9 місяців 2009 року, 2009 рік, І квартал 2010 року, І півріччя 2010 року, 9 місяців 2010 року, 2010 рік, І квартал 2011 року, ІІ квартал 2011 року, ІІ-ІІІ квартал 2011 року, ІІ-ІV квартал 2011 року.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу надсилалися податкові вимоги форми ''Ю1'' за №1/28417144/240 від 04.08.2008 року та ''Ю2'' за №2/34420806/10/240 від 08.09.2008 року (а.с.9). Вказані податкові вимоги не відкликалися, згідно з довідкою позивача №2163/10/190 від 29.04.2013 року (а.с.26).

Положеннями пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Аналогічна правова норма щодо порядку направлення вимоги і формування нового податкового боргу відображена у підпункті 6.2.1. пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який діяв до 01.01.2011 року. Суд зазначає, що нормами матеріального права, до і після 2011 року, питання направлення податкової вимоги і звернення податкового органу на підставі неї до суду про стягнення заборгованості, врегульовано ідентично, а тому підстав для повторного надсилання податкової вимоги за правилами Податкового кодексу України у позивача не було.

Пунктом 120.1 статті 120 ПК України передбачено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Відповідно до пункту 58.1. статті 58 ПК України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 57.3. статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Враховуючи, що відповідачем не розпочато процедуру оскарження податкового повідомлення-рішення № 0000941501 від 03.03.2012 року, а у встановлений законом строк, застосовані суми штрафів добровільно не сплачені, суд приходить до висновку, що штрафні (фінансові) санкції, визначені в податковому повідомленні - рішенні № 0000941501 від 03.03.2012 року підлягають до стягнення.

Таким чином, судом встановлено систематичне порушення відповідачем норм Податкового кодексу України в частині обліку податку на прибуток підприємств, а саме: не подання податкових декларацій з податку на прибуток підприємств, що призвело до застосування штрафних (фінансових) санкцій в загальній сумі 1870,00 грн.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний, зокрема сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 14.1.175 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Статтею 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно із п. 95.3. ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.4 ст.95 ПК України встановлено, що орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що на момент судового розгляду даної справи суду не надано підтвердження сплати відповідачем податкового боргу в розмірі 1870,00 грн., вказана сума підлягає стягненню в судовому порядку.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з розрахункових рахунків у банках, що обслуговують Спільне українсько-російське підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпати" (ідентифікаційний код 20548220) та за рахунок готівки, що належить Спільному українсько-російському підприємству Товариству з обмеженою відповідальністю "Карпати" (ідентифікаційний код 20548220) в дохід бюджету податковий борг в розмірі 1870 (Одна тисяча вісімсот сімдесят) гривень 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.

Постанова складена в повному обсязі 14.06.2013 року.