Рішення

від 10.06.2013 по справі 905/2580/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2013 Справа №905/2580/13 Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Нокіан Шина" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінн Тайр" про представники сторін: від позивача: від відповідача:стягнення 1142603,29грн. Зорін О.В. -представник за довіреністю; не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нокіан Шина" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінн Тайр" про стягнення заборгованості на загальну суму 1142603,29 грн., у тому числі основного боргу у розмірі 687667,22грн., пеню у розмірі 360801,86 грн., 3% річних у розмірі 94134,21 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору поставки №ДПЗ/11-049 від 01.08.2011 в частині своєчасної та повної сплати вартості поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 687667,22 грн.

До початку розгляду справи по суті, позивачем подана заява про зміну підстав позову, яка полягає у тому, що позивач у позовній заяві невірно вказав номер договору, на підставі якого заявлені позовні вимоги, вірним є договір №ДПЗ/11-049/1 від 01.08.2011, позовні вимоги при цьому залишаються незмінними та усі первинні документи додані до позовної заяви також, окрім копії договору №ДПЗ/11-049.

Судом прийнята заява про зміну підстав позову. Підставою позову вважається невиконання відповідачем зобов'язань по договору №ДПЗ/11-049/1 від 01.08.2011.

Позивач у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не надав, представник в судовому засіданні призначеному на 23.04.2013 клопотав про відкладення розгляду справи, в подальшому явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява були надіслані відповідачу на адресу, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. В матеріалах справи наявні повідомлення про вручення відповідачу ухвали суду.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

В судовому засіданні 22.04.2013 оголошувалась перерва до 28.05.2013 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням позивача, розгляд справи здійснювався із застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

01.08.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нокіан Шина", як постачальником (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінн Тайр", як покупцем (відповідач) укладено договір поставки зимових шин №ДПЗ/11-049/1 (далі-договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язався передавати у власність покупцю, а покупець зобов'язався приймати і оплачувати в порядку, встановленому цим договором, шини для легкових автомобілів.

Конкретні кількість, ціна (вартість), асортимент, номенклатура товару, його часткове співвідношення за видами, марками визначаються специфікаціями, що підписуються сторонами, скріплюються їх печатками (п1.5 договору).

Згідно з п. 2.6 договору зобов'язання постачальника щодо поставки (передачі) товару за цим договором вважаються виконаними після передачі товару покупцю та підписання ним товаро-транспортних накладних. Датою поставки (передачі) товару є дата підписання покупцем товаро-транспортних накладних.

Підписана сторонами товаро-транспортна та/або видаткова накладна є достатнім і допустимим доказом, що підтверджує факт передачі (поставки) покупцю партії за цим договором (п. 2.10 договору).

Договір вступає в дію з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2012 включно, але не раніше моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 10.2 договору).

Між сторонами підписані та погоджені специфікації до договору, а саме: від 16.09.2011 на суму 114520,56 грн., від 21.09.2011 на суму 237727,68 грн., від 21.09.2011 на суму 273588,89грн., від 21.09.2011 на суму 336164,89 грн., від 26.09.2011 на суму 176104,40 грн., від 28.09.2011 на суму 168755,26 грн., від 30.09.2011 на суму 94267,87 грн., від 31.10.2011 на суму 262904,47 грн., від 31.10.2011 на суму 275511,77 грн., від 14.11.2011 на суму 281168,11 грн., від 16.11.2011 на суму 268803,73 грн., від 16.11.2011 на суму 144355,73 грн., від 22.11.2011 на суму 91192,39 грн. Всього на загальну суму 2723065,75 грн.

Договір та специфікації до договору підписані сторонами та скріплені їх печатками, копії містяться в матеріалах справи.

На виконання умов договору та специфікацій, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 2723065,75 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, а саме: №НШ-0004307 від 16.09.2011 на суму 114520,56 грн., №НШ-0004390 від 21.09.2011 на суму 237727,68 грн.,№НШ-0004392 від 21.09.2011 на суму 273588,89грн., №НШ-0004393 від 21.09.2011 на суму 336164,89 грн., № НШ-0004499 від 26.09.2011 на суму 176104,40 грн., №НШ-0004685 від 28.09.2011 на суму 168755,26 грн., №НШ-0004875 від 30.09.2011 на суму 94267,87 грн., №НШ-0005472 від 31.10.2011 на суму 262904,47 грн., №НШ-0005473 від 31.10.2011 на суму 275511,77 грн., №НШ-0005787 від 14.11.2011 на суму 281168,11 грн., №НШ-0005848 від 16.11.2011 на суму 268803,73 грн., №НШ-0005849 від 16.11.2011 на суму 144355,73 грн., №НШ-0005946 від 22.11.2011 на суму 91192,39 грн.

Також позивачем до матеріалів справи надано копії товаро-транспортних накладних та копії рахунків-фактур на вказану поставку товару. Окрім того, позивачем до матеріалів справи надано копії податкових накладних виписаних позивачем на кожну видаткову накладну, декларації з ПДВ за вересень-листопад 2011, разом з додатками №5.

Товар по вищевказаним видатковим накладним отримано уповноваженими представниками відповідача, що підтверджується копіями довіреностей на отримання товаро-матеріальних цінностей №155 від 16.09.2011, №156 від 23.09.2011, №161 від 27.09.2011, №165 від 30.09.2011, №176 від 27.10.2011, №187 від 12.11.2011, №188 від 14.11.2011, №189 від 16.11.2011, №190 від 18.11.2011, які наявні в матеріалах справи.

З представлених вищевказаних видаткових накладних, товаро- транспортних накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять усі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання продукції. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару. Відповідачем не надано жодних зауважень щодо отримання від позивача товару на виконання договору.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що поставка товару позивачем відповідачу на підставі вищевказаних видаткових накладних здійснювалась на виконання договору поставки №ДПЗ/11-049/1 від 01.08.2011. Відповідач не надав жодних доказів в спростування вказаних обставин.

Оскільки відповідачем отримано товар, відповідно до вищезазначених видаткових накладних, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись у терміни, передбачені сторонами у договорі.

Відповідно до п.4.1, п. 4.2.1 договору оплата покупцем партії здійснюється на підставі відповідної специфікації за рахунком, який постачальник виписує на кожну партію товару та передає покупцю у день підписання сторонами специфікації на відповідну партію; партії підлягають оплаті у такому порядку: кожна партія товару повинна бути оплачена протягом 14 календарних днів з дати виставлення рахунку на відповідну партію товару.

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, відповідач частково повернув позивачу товар на суму 317719,63 грн., що підтверджується наявними копіями видаткових накладних на повернення, а саме: №ВП-0000049 від 21.12.2011 на суму 109039,68 грн., №ВП-0000051 від 21.12.2011 на суму 33696,00 грн., №ВП-0000043 від 21.12.2011 на суму 64512,00 грн., №ВП-0000035 від 21.12.2011 на суму 34896,00 грн., №ВП-0000060 від 21.12.2011 на суму 8823,98 грн., №ВП-0000053 від 21.12.2011 на суму 52015,97 грн., №ВП-0000041 від 21.12.2011 на суму 14736,00 грн.

За таких обставин, позивач здійснив поставку товару відповідачу на суму 2723065,75 грн., відповідач частково повернув товар позивачу на суму 317719,63 грн.

Відповідачем інших доказів в підтвердження здійснення оплати вартості отриманого товару та повернення товару, не надано.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджується наявність неоплаченої вартості товару на суму 2405346,12 грн.

Оцінивши зміст даного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення умов п. 4.2.1 договору, відповідач зобов'язання щодо повної оплати вартості отриманого товару не виконав.

Відповідно до матеріалів справи відповідачем отримано товар на суму 2723065,75 грн., повернуто товар на суму 317719,63 грн. За таких обставин, заборгованість відповідача становить 2405346,12грн.

Окрім того, як зазначає позивач у позовній заяві, розмір заборгованості зменшився у зв'язку із заявою позивача до відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог. Заява позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог надіслана відповідачу 16.03.2013, докази чого наявні в матеріалах справи. Як вбачається з поданої позивачем копії заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, зарахуванню, на думку позивача, підлягає заборгованість відповідача перед позивачем по договору №ДПЗ/11-049 від 11.08.2011 року, згідно якого поставка підтверджується видатковими накладними №НШ-0004307 від 16.09.2011, №НШ-0004390 від 21.09.2011, №НШ-0004392 від 21.09.2011, №НШ-0004393 від 21.09.2011, №НШ-0004499 від 26.09.2011, №НШ-0004685 від 28.05.2011, №НШ0004875 від 30.09.2011, №НШ-0005472 від 31.10.2011, №НШ-0005473 від 31.10.2011, №005787 від 14.11.2011, №НШ-0005848 від 16.11.2011, №НШ-0005849 від 16.11.2011, №НШ-0005946 від 22.11.2011 та заборгованість позивача перед відповідачем на суму 1717678,90 грн., яка виникла в рамках окремих договірних зобов'язань між позивачем та відповідачем, без уточнення первинних документів. За таких обставин, просить відповідача прийняти вказану заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1717678,90 грн. та сплатити решту заборгованості на суму 687667,22 грн.

Позивачем на вимогу суду, до матеріалів справи надано копії видаткових накладних, рахунків-фактур та товаро-транспортних накладних, виписаних на підставі договору №04/09/12-1 (самого тексту договору, позивачем не додано) в підтвердження наявності заборгованості позивача перед відповідачем на суму 1717678,90 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо):,

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Частина 2 ст. 601 Цивільного кодексу України зазначає, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Це означає, що заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд приходить до висновку про неможливість прийняти до розрахунку суми основного боргу факт зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки позивачем не надано жодних доказів в підтвердження настання строку виконання зобов'язань позивача перед відповідачем, в заяві про зарахування йдеться посилання на те, що зобов'язання відповідача перед позивачем виникли на підставі договору №ДПЗ/11-049 від 11.08.2011, хоча в подальшому зазначені видаткові накладні, які, як встановлено судом вище, підтверджують поставку товару на виконання договору №ДПЗ/11-049/1 від 01.08.2011. Окрім того, позивачем до матеріалів справи надано договір №ДПЗ/11-049 укладений 01.08.2011, а не як зазначено 11.08.2011.

Відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження перерахування позивачу коштів у розмірі 2405346,12 грн., а матеріали справи таких не містять.

Однак, суд не виходить за рамки позовних вимог, тому з відповідача підлягає стягненню основний борг у розмірі 687667,22 грн.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 8.1 договору просить стягнути з відповідача пеню за період з 25.12.2012 по 12.03.2013 у розмірі 99563,14грн.

Відповідно до п. 5.1 договору за прострочення строку оплати партії згідно п. 4.2.1 договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 10% від вартості партії за кожен день прострочення та до моменту фактичного отримання коштів постачальника. Сторони цим домовились , що обмеження передбачені п. 6 ст. 231 та п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не застосовуються до відповідальності сторін, врегульованих даним договором.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені позивача, який зроблений з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем не враховано фактичну кількість днів у 2012 році, не вірно визначена дата з якої підлягає нарахуванню пеня.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення щодо періоду протягом якого позивач просить стягнути з відповідача пеню. Позивачем пояснено, що розрахунок пені здійснений з 23.03.2012 по 23.03.2012. За розрахунком суду здійсненим по кожній накладній окремо з урахуванням строку настання платежу по кожній накладній окремо, з урахуванням розміру заборгованості визначеного позивачем по кожній накладній окремо, а також враховуючи те, що сторонами погоджено нарахування пені більш ніж за 6 місяців, розмір пені є більшим ніж просить позивач.

За таких обставин, оскільки суд не виходить за рамки позовних вимог, задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 360801,86 грн.

Враховуючи несвоєчасну оплату відповідачем отриманого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 30.09.2011 по 15.03.2013 у розмірі 94134,21 грн. Судом враховано, що згідно позовних вимог розмір 3% річних становить 94134,21 грн., а згідно доданого до заяви про зміну підстав позову, розрахунку 3% річних розмір останніх становить 99675,82 грн. Позивач пояснив, що вимоги залишаються незмінними., інших заяв не подав.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача суд визнає його невірним, оскільки позивачем не враховано фактичну кількість днів у 2012 році, не вірно визначена дата, з якої підлягають нарахуванню 3% річних..

За розрахунком суду здійсненим по кожній накладній окремо з урахуванням строку настання платежу по кожній накладній окремо, з урахуванням розміру заборгованості визначеного позивачем по кожній накладній окремо, розмір 3% є більшим ніж просить позивач.

За таких обставин, оскільки суд не виходить за рамки позовних вимог, задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 94134,21 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінн Тайр" (вул. Воїнська, буд.37 а, м. Донецьк, Донецька область, 83096, ЄДРПОУ 36062538 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженої відповідальністю "Нокіан Шина" (вул. Жилянська, 75а, м. Київ, код 34453885) основний борг у розмірі 687667 (шістсот вісімдесят сім тисяч шістсот шістдесят сім) грн. 22 коп., пеню у розмірі 360801 (триста шістдесят тисяч вісімсот одна) грн.86 коп., 3% річних у розмірі 94134 (дев'яносто чотири тисячі сто тридцять чотири) грн. 21 коп., судовий збір у розмірі 22852 (двадцять дві тисячі вісімсот п'ятдесят дві) грн. 07 коп.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нокіан Шина" (вул. Жилянська, 75а, м. Київ, код 34453885) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 7 (сім) грн. 93 коп.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік

Дата складення повного рішення 17.06.2013.