Рішення

від 11.06.2013 по справі 905/3105/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.06.2013р. Справа № 905/3105/13

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Державного територіального-галузевого обєднання «Південно-Західна залізниця», м.Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Приор-Стил», Донецька область, м. Костянтинівка,

про: стягнення 345339грн.88коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Яковенко А.О. (за довіреністю №1931-ню від 21.05.2013р.);

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Державне територіально-галузеве обєднання «Південно-Західна залізниця», м.Київ (далі - позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приор-Стил», Донецька область, м. Костянтинівка (далі -відповідач) про стягнення 345339грн.88коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 293693грн.45коп., пені в сумі 28126грн. 96коп., 3% річних у сумі 2311грн.81коп., штрафу у розмірі 20558грн.54коп. та інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 649грн.12коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого за договором поставки № ПЗ/НХ-126684/НЮ від 27.09.2012р. товару.

21.05.2013р. на вимогу суду позивач надав письмові пояснення від 20.05.2013р., за змістом яких вважає граничним строком оплати кожної партії товару 5-ти денний строк, обчислений від дати оформлення виконавчого рахунку. Повідомив, що попередні рахунки, якими повідомлявся відповідач про плануємий обсяг відвантаження товару у кожному місяці та суму до сплати, направлялися ТОВ «Приор-Стил» факсом.

У зв'язку з неявкою відповідача та з метою надання йому права на захист, справа слуханням відкладалась, але відповідач у судові засідання не з'явився, витребуваних документів не надав, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України , не скористався.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань. Ухвали суду направлялися відповідачу за адресою, вказаною позивачем в позовній заяві та Витягу з ЄДР станом на 20.05.2013р. - 85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Громова, буд. 21, кв.133.

За змістом п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. В разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Під час судового засідання 11.06.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги, повідомив про відсутність інших доказів в обґрунтування позиції зі спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відсутність представника відповідача в судовому засіданні не може перешкоджати здійсненню судом правосуддя в установленому порядку та у передбачені законодавством строки.

Про необхідність витребування від сторін будь-яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося.

Явка представників сторін у судове засідання ухвалою суду від 21.05.2013р. не була визнана обов'язковою.

З врахуванням вищенаведеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши під час судових засідань представника позивача та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

27.09.2012р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір № ПЗ/НХ-126684/НЮ (далі-договір), згідно із яким постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю брухт, відходи кольорових металів і сплавів надалі товар, а покупець зобов'язується прийняти, оплатити цей товар на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору, кількість та асортимент товару вказані в специфікації №1 (додаток №1), яка є невід'ємною частиною даного договору.

У відповідності із п. 3.1. договору, оплата вартості товару здійснюється таким чином:

3.1.1. - 100% вартості товару, плануємого до відвантаження покупець сплачує на протязі 5 банківських днів із моменту отримання попереднього рахунка-фактури, який є підставою для оплати.

3.1.2. - при умові відвантаження товару у кількості, яка перевищує заплановану, залишок вартості партії товару покупець сплачує на протязі 5 банківських днів від дати оформлення виконавчого рахунку, який є підставою для остаточних розрахунків.

Згідно із п. 9.1 договору сторони визначили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2012р.

Додатковою угодою № 1 від 18.10.2012р. до договору сторони дійшли згоди щодо викладення п. 2.3. договору у іншій редакції, а саме дійшли згоди, що сума договору становить 9071900грн.00коп.

На виконання п. 2.1. договору сторони уклали Специфікації №1 та №1 (нова редакція) до договору № ПЗ/НХ-126684/НЮ від 27.09.2012р., якими визначили найменування товару, кількість в тонах, ціну в гривнях без ПДВ, суму в гривнях без ПДВ.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позові посилається на те, що на виконання умов договору № ПЗ/НХ-126684/НЮ від 27.09.2012р. протягом 2012року за актами приймання-передачі товару №б/н від 04.10.2012р., №1 від 04.10.2012р., №1 від 21.11.2012р., №18 від 23.11.2012р., №19 від 23.11.2012р., №638 від 23.11.2012р., № 19 від 27.11.2012р., №20 від 27.11.2012р., №1 від 30.11.2012р., №б/н від 04.12.2012р., №1 від 07.12.2012р., №б/н від 27.12.2012р., №1 від 28.12.2012р. здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 1276693грн. 45коп., у виконання п. 3.1.2. оформив виконавчі рахунки №1 від 31.10.2012р. на суму 761464грн. 51коп., №2 від 30.11.2012р. на суму 279545грн.55коп., №3 від 31.12.2012р. на суму 235683грн.39коп.

За змістом позову відповідач здійснив часткову оплату товару у сумі 983000грн., внаслідок чого станом на 05.04.2013р. товар на суму 293693грн. 45коп. залишився неоплаченим.

06.03.2013р. позивач направив відповідачу претензією №НЮ-1659/13 від 06.03.2013р. з вимогою сплатити суму боргу в розмірі 293693грн.45коп., а також суму пені, штрафу, 3% річних, інфляційних нарахувань, однак означена претензія залишена без відповіді та задоволення.

Викладені обставини призвели до звернення позивача до суду з позовом до відповідача.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов наступних висновків:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову є стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 293693грн.45коп., пені в розмірі 28126грн.96коп., штрафу у розмірі 20558грн.54коп., інфляційного збільшення у розмірі 649грн.12коп., 3% річних у сумі 2311грн.81коп., підставою позову є неналежне виконання умов договору № ПЗ/НХ-126684/НЮ від 27.09.2012р. щодо своєчасної та повної оплати товару.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки, підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору № ПЗ/НХ-126684/НЮ від 27.09.2012р. у позивача виник обов'язок передати товар, а у покупця прийняти та оплатити його вартість.

Згідно приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Факт поставки відповідачу товару загальною вартістю 1276693грн. 45коп. підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі товару №б/н від 04.10.2012р., №1 від 04.10.2012р., №1 від 21.11.2012р., №18 від 23.11.2012р., №19 від 23.11.2012р., №638 від 23.11.2012р., № 19 від 27.11.2012р., №20 від 27.11.2012р., №1 від 30.11.2012р., №б/н від 04.12.2012р., №1 від 07.12.2012р., №б/н від 27.12.2012р., №1 від 28.12.2012р., за якими здійснювалось відвантаження кожної партії товару відповідачу.

Факт отримання товару підтверджується підписом представника відповідача, який скріплений печаткою юридичної особи на вказаних накладних в графі „Отримав".

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання в частині здійснення поставки товару позивач виконав.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як встановлено судом, у п. 3.1.1. договору сторони дійшли згоди, що 100% вартості товару, плануємого до відвантаження , покупець сплачує на протязі 5 банківських днів із моменту отримання попереднього рахунка-фактури, який є підставою для оплати.

Позивач у письмових поясненнях від 20.05.2013р., які надійшли до канцелярії суду 21.05.2013р., стверджував, що на виконання п. 3.1.1. договору протягом терміну його дії виставляв відповідачу попередні рахунки-фактури № 1 від 28.09.2012р. на суму 761464грн. 51коп., № 2 від 31.10.2012р. на суму 279545грн. 55коп., № 3 від 30.11.2012р. на суму 235683грн. 39коп. За вказаними письмовими поясненнями попередні рахунки направлялися відповідачу факсом.

Як встановлено судом, в матеріалах справи наявні вказані рахунки, але належні та допустимі докази їх надсилання відповідачу або їх отримання покупцем позивачем суду не надані, в матеріалах справи відсутні.

Посилання позивача в підтвердження отримання покупцем попередніх рахунків на те, що ТОВ «Приор-Стил» здійснювало часткову оплату товару, судом до уваги не приймаються з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що оплата товару здійснювалася відповідачем саме у виконання вказаних попередніх рахунків. Відповідно до наявних в матеріалах справи банківських виписок здійснюючи оплату товару відповідач посилається лише на договір № ПЗ/НХ-126684/НЮ.

Таким чином, за наявними в матеріалах справи доказами неможливо встановити момент отримання попередніх рахунків-фактур відповідачем, а відповідно і визначити конкретний строк оплати плануємомого до відвантаження товару відповідно до умов п. 3.1.1. договору.

За наявними в матеріалах справи банківським випискам суд встановив, що у період з 18.10.2012р. по 03.01.2013р. відповідач перерахував позивачу грошові кошти у загальному розмірі 983000грн. посилаючись в призначенні платежу на договір № ПЗ/НХ-126684/НЮ від 24.09.2012р.

Не співпадання в банківських виписках в посиланні на дату договору (24.09.2012р. замість 27.09.2012р.) за умови співпадання номеру договору, відсутності доказів існування окремого договору від 24.09.2012р. за тим же номером розцінюється судом як помилкове.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, поставка спірного товару була здійснена позивачем без 100% оплати за нього, товар залишився неоплаченим відповідачем у сумі 293693грн. 45коп.

За позицією позивача строк оплати суми несплаченого товару повинен розраховуватися відповідно до умов п. 3.1.2 договору, а саме на його думку граничним строком оплати кожної партії товару є п'ятиденний строк, обчислений від дати оформлення виконавчого рахунку. Так, в матеріалах справи наявні наступні виконавчі рахунки-фактури: №1 від 31.10.2012р. на суму 761464грн. 51коп., №2 від 30.11.2012р. на суму 279545грн. 55коп., №3 від 31.12.2012р. на суму 235683грн. 39коп., загальною вартістю 1276693грн. 45коп.

Суд не погоджується з позицією позивача в цій частині, оскільки сторонами передбачено застосування п.3.1.2. договору тільки при настанні певної умови - при відвантаженні товару у кількості, що перевищує заплановану.

Однак, як свідчать матеріали справи, позивачем здійснена поставка товару відповідачу загальною вартістю 1276693грн. 45коп., що повністю відповідає загальній вартості товару відповідно до попередніх рахунків № 1 від 28.09.2012р., № 2 від 31.10.2012р., № 3 від 30.11.2012р. Тобто у даному випадку позивачем здійснений плануємий обсяг відвантаження товару відповідачу.

Зокрема безпосередньо у наданих суду 21.05.2013р. письмових поясненнях позивач підтверджує, що шляхом оформлення попередніх рахунків він повідомляв про плануємий обсяг відвантаження товару та належну суму до сплати.

Оскільки позивачем не доведений факт відвантаження товару відповідачу у кількості, яка перевищує заплановану, за висновками суду відсутні і підстави для застосування строків оплати, передбачених п. 3.1.2 договору.

Враховуючи вищевикладені висновки суду, суд вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин приписи ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідно до яких якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 530 Цивільного кодексу України не передбачає в якій саме формі повинна бути пред'явлена вимога.

Як вбачається з представленого суду опису вкладення, позивачем 04.03.2013р. були направлені на адресу відповідача разом з супровідним листом №НХ-4/252 від 01.03.2013р. рахунки-фактури №1 від 31.10.2012, №2 від 30.11.2012р., №3 від 31.12.2012р., які розцінюються судом як вимога, оскільки вказаний супровідний лист містить пряме посилання на договір № ПЗ/НХ-126684/НЮ від 27.09.2012р. та розмір заборгованості.

Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України у листі №05-05/276/608 від 17.11.2009р., за змістом якого статтею 530 ЦК України не визначено форму пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання рахунка-фактури, так шляхом звернення до боржника листом телеграмою тощо.

З урахуванням нормативних строків щодо пересилання поштової кореспонденції відповідно до Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України „Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів" (Між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5) відповідач повинен був отримати претензію в період з 04.03.2013р. по 09.03.2013р.

Виходячи з викладеного, семиденний строк оплати для відповідача наступив у період з 10.03.2013р. по 16.03.2013р. включно, а вже з 17.03.2013р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання з повної оплати отриманого товару.

06.03.2013р. позивач шляхом направлення відповідачу претензії №НЮ-1659/13 від 06.03.2013р. повторно звернувся до відповідача з вимогою оплатити суму заборгованості

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем товару, докази погашення боргу в сумі 293693грн. 45коп. суду не представлені, наявність боргу у вказаному розмірі підтверджена довідкою Державного територіального-галузевого обєднання «Південно-Західна залізниця» в особі відокремленого підрозділу за підписом начальника служби та головного бухгалтера станом на 17.05.2013р., суд вважає позовні вимоги в цій частині такими що підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у сумі 2311грн. 81коп. та інфляційне збільшення заборгованості у розмірі 649грн.12коп. нараховані наступним чином:

- за рахунком-фактурою № 1 від 31.10.2012р. за період з 08.11.2012р. по 08.11.2012р. на суму 53464грн.51коп.; за період з 09.11.2012р. по 13.11.2012р. на суму 18464грн.51коп.;

- за рахунком-фактурою №2 від 30.11.2012р. за період з 10.12.2012р. по 25.12.2012р. на суму 178010грн. 06коп.; за період з 26.12.2012р. по 03.01.2013р. на суму 78010грн.06коп.; за період з 04.01.2013р. по 01.04.2013р. на суму 58010грн.06коп.;

- за рахунком-фактурою №3 від 31.12.2012р. за період з 10.01.2013р. по 01.04.2013р. на суму 235683грн. 39коп.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши розрахунки суд встановив, що позивачем невірно був визначений момент виникнення права вимагати від відповідача оплати товару, оскільки як вже встановлено судом, право вимоги виникло у позивача відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України з 17.03.2013р.

У зв'язку з чим, суд зробивши власний арифметичний розрахунок 3% річних за рахунком фактурою №2 від 30.11.2012р. за період з 17.03.2013р. по 01.04.2013р. на суму 58010грн. 06коп., а також за рахунком-фактурою №3 від 31.12.2012р. за період з 17.03.2013р. по 01.04.2013р. на суму 235683грн. 39коп. (враховуючи право здійснювати таке нарахування лише з 17.03.2013р., в межах обраних позивачем періодів та сум боргу, так як суд не має право виходити за межі обраних позивачем періодів нарахування та сум на які таке нарахування здійснюється) вважає, що обґрунтованою та такою, що підлягають задоволенню є сума 3% річних у розмірі 386грн.23коп., внаслідок чого суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1925грн.58коп.

Так як суд не може виходити за межі обраних позивачем періодів нарахування, враховуючи висновки суду відносно виникнення права вимоги у позивача та те, що нарахування індексу інфляції може здійснюватися не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, суд дійшов висновку, що позивач може нараховувати інфляційні за квітень 2013р., але так як індекс інфляції за вказаний місяць становить « 100,0», вимоги позивача в цій частині суд вважає такими, що не підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу в сумі 20558грн. 54коп. та пені в сумі 28126грн.96коп.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Зокрема, у ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Так, пунктом 5.2 договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної доплати покупцем залишків вартості поставленого товару (п.3.1.2.), покупець сплачує пеню в розмірі 0.1% від суми несвоєчасної доплати, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Тобто, нарахування пені та штрафу у даному випадку можливе лише у разі порушення відповідачем передбачених у п.3.1.2 договору строків оплати.

Оскільки позивач не довів суду, що відповідач прострочив здійснення оплати саме за товар, кількість якого перевищує заплановану, у суду відсутні підстави для застосування передбачених п.5.2. договору штрафних санкцій, за підстав чого вимоги в частині стягнення пені та штрафу задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 216, 230, 232, 264-271 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Державного територіального-галузевого обєднання «Південно-Західна залізниця», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приор-Стил», Донецька область, м. Костянтинівка про стягнення суми основного боргу в розмірі 293693грн.45коп., пені в сумі 28126грн. 96коп., 3% річних у сумі 2311грн. 81коп., штрафу у розмірі 20558грн.54коп. та інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 649грн.12коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Приор-Стил» (юридична адреса: 85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Громова, буд.21, кв.133, код ЄДРПОУ 37884117) на користь Державного територіального-галузевого обєднання «Південно-Західна залізниця» (юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Лисенка, будинок 6, код ЄДРПОУ 04713033) суму основного боргу в розмірі 293693грн. 45коп., 3% річних у сумі 386грн. 23коп., судові витрати в сумі 5881грн. 60коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

У судовому засіданні 11.06.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 17.06.2013р .

Суддя Ю.В. Макарова