Постанова

від 05.06.2013 по справі 823/1545/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Черкаси

05 червня 2013 року Справа № 823/1545/13-а

14 год. 55 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Чубар Т.М.,

секретар - Дуженко С.А.,

за участю представника позивача приватного підприємства «Інтерком Україна» Трушкова В.Л. - за довіреністю № 3 від 28.01.2013р.,

представника відповідача Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби Батаргіної Ю.О. - за довіреністю № 2298/10-051 від 18.03.2013р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Інтерком Україна» до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулося приватне підприємство «Інтерком Україна», в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби № 0000032301 від 08.01.2013р. та № 0000012301 від 08.01.2013р. про застосування адміністративно-фінансових (фіскальних) санкцій до приватного підприємства «Інтерком Україна» у вигляді збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 1 250 грн. та у вигляді збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 1 438 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, обґрунтовуючи їх тим, що для підтвердження права на податковий кредит або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Господарські відносини між приватним підприємством «Інтерком Україна» та його контрагентом підтверджуються наявними в матеріалах справи видатковою накладною, податковою накладною, платіжним дорученням тощо. Господарська операція, яка фактично відбулася, не може бути віднесена до нікчемного правочину, оскільки спрямована на реальне настання правових наслідків. Посадові особи відповідача здійснюючи висновки про нікчемність угод між приватним підприємством «Інтерком Україна» та його контрагентом не можуть керуватися лише припущеннями щодо фіктивності укладених договорів.

Представник відповідача проти заявленого адміністративного позову заперечує, мотивуючи це тим, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що приватне підприємство «Інтерком Україна» зареєстроване як суб'єкт господарювання Смілянською районною державною адміністрацією Черкаської області 20.10.1993р., ідентифікаційний код 21376695; свідоцтво платника податку на додану вартість № 32417392 від 16.08.1999р.

18 грудня 2012 року інспекторами Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби було проведено позапланову виїзну документальну перевірку приватного підприємства «Інтерком Україна» щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Айсем АГ» (код ЄДРПОУ 37264194) за період з 01.06.2011р. по 30.06.2011р. (акт № 2674/22/21376695). Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 138.1, п. 138.2 статті 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 438 грн., в тому числі, за 2 квартал 2011 року в сумі 1 438 грн., а також порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 250 грн., в тому числі, за червень 2011 року в сумі 1 250 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Смілянська об'єднана державна податкова інспекція Черкаської області Державної податкової служби прийняла податкові повідомлення-рішення № 0000032301 від 08.01.2013р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 250 грн. за основним платежем та в розмірі 1 грн. за штрафними санкціями, та № 0000012301 від 08.01.2013р., яким позивачу зменшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 438 грн.

Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що згідно п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999р. господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 Податкового кодексу України (п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Таким чином, наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною умовою формування податкового кредиту, оскільки відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані платником податку господарські операції. Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що грошові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість в загальному розмірі 2 688 грн., нараховані приватному підприємству «Інтерком Україна» згідно оскаржуваних в судовому порядку податкових повідомлень-рішень, є наслідком відображення в податковому обліку результатів господарських відносин позивача з контрагентами - товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Айсем АГ» (свідоцтво платника податку на додану вартість № 100317334 від 30.12.2010р.). Означені господарські відносини підтверджуються наступними наявними в матеріалах справи первинними документами: прибуткова накладна № ПН-0000005 від 02.06.2011р. на поставку обладнання на загальну суму з ПДВ 7 500 грн., податкова накладна № 202 від 02.06.2011р. на загальну суму з ПДВ 7 500 грн.

В підтвердження факту оплати за придбане обладнання позивачем надане платіжне доручення № 102 від 02.06.2011р. про сплату за обладнання згідно рахунку за червень 2011 року 7 500 грн.

В підтвердження факту реалізації придбаного у зазначеного вище контрагента обладнання позивачем надана видаткова накладна № РН-0000005 від 02.06.2011р. на поставку товариству з обмеженою відповідальністю «Терія» карти Technotrend S2-1600 на загальну суму з ПДВ 7 420 грн. 06 коп.

Окрім того, позивачем надана виписка з відомості по 63 рахунку «розрахунки з постачальниками та підрядниками» за червень 2011 року, контрагент - товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Айсем АГ», сума угоди 7 500 грн.; реєстр виданих та отриманих податкових накладних за червень 2011 року.

В той же час, ні з наданої позивачем прибуткової накладної № ПН-0000005 від 02.06.2011р., ні з податкової накладної № 202 від 02.06.2011р. не можна встановити, яке саме обладнання (найменування обладнання) було придбано приватним підприємством «Інтерком Україна» у товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Айсем АГ», його характеристики (в тому числі вага та об'єм), що надали б можливість ідентифікувати останнє. Вищезазначена видаткова накладна не містить також ПІБ, а також посади особи, яка отримала товар з боку позивача.

Представником позивача в судовому засіданні надано єдиний документ, який, на думку останнього, дозволяє ідентифікувати придбане обладнання - видаткову накладну № РН-0000005 від 02.06.2011р. на поставку товариству з обмеженою відповідальністю «Терія» карти Technotrend S2-1600 на загальну суму з ПДВ 7 420 грн. 06 коп.

Однак, по-перше, ціна продажу товару нижче ніж ціна його придбання; по-друге, згідно наданої позивачем виписки з відомості по 28 рахунку (товар на складі) за червень 2011 року обладнання (карта S2-1600) дійсно придбане 02.06.2011р., але в кількості 14 шт., по 375 грн. за одиницю, загальна сума угоди складає 5 250 грн., в той час коли у товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Айсем АГ» придбавалось обладнання в кількості 1 шт., за ціною 7 500 грн. з ПДВ за одиницю.

Більше того, згідно тієї ж виписки з відомості по 28 рахунку (товар на складі) за червень 2011 року реалізовано обладнання (карта S2-1600) так само в кількості 14 шт. по ціні 441 грн. 67 коп. за одиницю, загальна сума угоди - 6 183 грн. 38 коп. Тобто, як придбано, так і реалізовано карту S2-1600 в кількості 14 шт. з отриманням прибутку в сумі 933 грн. 38 коп.

Не відповідає укладена між приватним підприємством «Інтерком Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Айсем АГ» угода і виду діяльності контрагента позивача - «будівництво будівель».

Разом з тим, згідно акту державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 1073/23-6/37264194 від 10.08.2011р. за результатами документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Айсем АГ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.05.2011р. по 30.06.2011р. встановлено: по-перше, відсутність товариства за місцезнаходженням; по-друге, неможливість фактичного здійснення товариством господарських операцій через не підтвердження стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, відсутності виробничо-складських приміщень тощо, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності товариства; по-третє, сектором з техніко-криміналістичного забезпечення роботи Печерського РУ НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві проведено почеркознавче дослідження податкової звітності товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Айсем АГ» (висновок спеціаліста № 605 від 03.08.2011р.), згідно якого підписи від імені гр. ОСОБА_4 в податковій декларації з ПДВ за травень, червень 2011 року виконані не гр. ОСОБА_4, який є засновником та директором товариства, а іншою особою.

Таким чином, оцінюючи у сукупності первинну документацію, пояснення представника позивача, суд вважає доведеним висновок відповідача про те, що господарські операції між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Айсем АГ» з поставки обладнання фактично не здійснювались та оформлені лише документально з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат виробництва, які беруть участь у формуванні об'єкта оподаткування.

Формування витрат, які беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту за господарськими операціями, які фактично не здійснювались, а відбувся виключно обмін податковими накладними, видатковими накладними тощо, чинним законодавством не передбачене, тому внаслідок відображення у податковому обліку господарських операцій з придбання товарів у товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Айсем АГ» позивачем порушено п. 138.1, п. 138.2 статті 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

За таких обставин суд не знаходить підстав для задоволення адміністративного позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Т.М. Чубар

Повний текст постанови виготовлений 10 червня 2013 року.