Рішення

від 11.06.2013 по справі 910/2145/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2145/13 11.06.13

За позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"

До Малого підприємства - Фірми «Гернік і Ко» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю

Про виселення

Головуючий суддя Ващенко Т.М.

Судді Жагорнікова Т.О.

Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: Гайдай Т.В. представник за довіреністю № 103-Н від 18.09.12.

Від відповідача: Юрчик М.В. представник за довіреністю № 19-02-13-Гс від 26.02.13.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства "Київський метрополітен" (далі - позивач) до Малого підприємства - Фірми «Гернік і Ко» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - відповідач) про виселення відповідача з орендованого майна, а саме кіоску, який розташований біля станції метро "Позняки", загальною площею 8,9 кв.м та передачу зазначеного майна за актом прийому-передачі Комунальному підприємству "Київський метрополітен".

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повернення орендованого майна після припинення дії Договору оренди № КД-117 від 01.10.97.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.13. порушено провадження у справі № 910/2145/13, розгляд справи призначено на 28.02.13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.13. розгляд справи № 910/2145/13, в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, невиконання ним вимог вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 06.02.13. про порушення провадження в даній справі та з огляду на подане ним клопотання, на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 14.03.13.

В судовому засіданні 14.03.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 04.04.13.

02.04.13. від відповідача через відділ діловодства суду надійшов письмовий відзив на позов, відповідно до якого Мале підприємство - Фірма «Гернік і Ко» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.

В судовому засіданні 04.04.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 16.04.13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.13. на підставі ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів.

11.04.13. представником позивача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.13., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача, розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 16.05.13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.13. призначено колегіальний розгляд справи № 910/2145/13.

Розпорядженням в.о. голови Господарського суду міста Києва від 19.04.13. визначений склад колегії суддів у справі № 910/2145/13: головуючий суддя Ващенко Т.М., судді: Домнічева І.О., Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.13. вказаною колегією суддів прийнято дану справу до свого провадження.

14.05.13. представником відповідача через відділ діловодства суду подано додаткові заперечення на позовну заяву та пояснення позивача.

В судовому засіданні 16.05.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 11.06.13.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 11.06.13. змінено склад колегії суддів в даній справі: головуючий суддя Ващенко Т.М., судді: Жагорнікова Т.О., Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.13. вказаною колегією суддів прийнято дану справу до свого провадження.

В судовому засіданні 11.06.13. представником позивача підтримано свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.06.13. проти позову заперечував.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/2145/13.

В судовому засіданні 11.06.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.97. між позивачем (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) було укладено Договір № КД-117 оренди (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування частину нерухомого майна, яке знаходиться на балансі позивача, а саме: частину приміщення вестибулю (переходу) станції метро «Позняки» площею 8,9 кв.м, визначену тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіоском) Орендаря.

Строк дії Договору погоджено п. 10.1 з 01.10.97. по 31.12.00. При цьому, Додатковою угодою № 193 від 28.09.11. до Договору сторонами погоджено строк його дії до 31.03.12. включно.

Згідно з п. 10.6 Договору, в разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну Договору після закінчення терміну його дії протягом місяця він вважається продовженим на той же термін на тих же умовах, які були передбачені Договором.

Відповідно до п. 10.8 Договору, його дія припиняється, зокрема, в разі закінчення терміну, на який він був укладений.

Крім того, п. 10.9 Договору сторонами передбачено, що в разі припинення дії Договору Орендар, за згодою з Орендодавцем, або звільняє орендовану частину приміщення вестибулю (переходу) станції метро «Позняки» від своїх тимчасових огороджуючих конструкцій, або інакше розпоряджується ними згідно з чинним законодавством України в місячний термін.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повернення орендованого майна після припинення дії Договору оренди № КД-117 від 01.10.97.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч. 1 ст. 760 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Листом № 489-НДВ від 26.04.12. позивач звернувся до відповідача з повідомленням про те, що Договір не буде продовжено на наступний термін та наголошено на припиненні терміну дії Договору і необхідності звільнити об'єкт оренди та повернути його позивачу за актом приймання-передачі.

Вказаний лист направлено відповідачу 26.04.12. згідно наявного в матеріалах справи фіскального чеку № 1482 від 26.04.12. та повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, з якого вбачається дата відправки 26.04.12.

При цьому, стосовно тверджень відповідача про те, що фіскальний чек не може були доказом направлення позивачем Листа № 489-НДВ від 26.04.12., суд відзначає, що нормами чинного законодавства України не встановлено обов'язковості направлення повідомлення про небажання продовжувати договір оренди листом з описом вкладення.

Крім того, в силу Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.09., розрахунковий документ - (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається відправникові з додержанням вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" і підтверджує факт надання послуги відділенням зв'язку.

Далі, листом № 11-03/1371 від 28.11.12. (направлений відповідачу 30.11.12. та отриманий останнім 05.12.12. згідно наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення) позивач повторно звернувся до відповідача з повідомленням про закінчення строку дії Договору та з вимогою до 26.12.12. звільнити об'єкт оренди та повернути його позивачу за актом приймання-передачі.

Дані листи залишені відповідачем без відповіді.

Згідно з ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві у тимчасове платне користування орендоване майно на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору після його припинення не звільнив орендоване майно.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що спірний Договір припинив свою дію в зв'язку з закінченням строку, на який укладався, а об'єкт оренди до даного часу Малим підприємством - Фірмою «Гернік і Ко» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю позивачу не повернуто, акт прийому-передачі не складено.

Із закінченням Договору відповідач втрачає статус орендаря і, оскільки інших доказів щодо підтвердження права найму спірних приміщень не має, то і підлягає виселенню, а об'єкт оренди підлягає поверненню Орендодавцю за актом приймання-передачі.

При цьому, суд критично ставиться до доводів відповідача стосовно того, що відсутні підстави для розірвання спірного Договору, оскільки вказані позовні вимоги позивачем в даній справі взагалі не пред'являлись.

Стосовно тверджень відповідача про те, що посилання позивача на порушення або невиконання відповідачем п. 12.2 Договору в частині незабезпечення дотримання п. 2.19 правил пожежної безпеки в метрополітенах не відповідають дійсності, суд відзначає наступне.

Підставою для звернення позивача з даним позовом до суду став факт порушення Орендарем взятих на себе зобов'язань після припинення дії Договору оренди № КД-117 від 01.10.97., а саме, неповернення відповідачем орендованого майна.

Предметом спору в даній справі не є питання правомірності чи неправомірності небажання позивача продовжувати з відповідачем Орендні правовідносини. При цьому, підставою для такого небажання і може бути, зокрема, порушення або невиконання відповідачем п. 12.2 Договору в частині незабезпечення дотримання п. 2.19 правил пожежної безпеки в метрополітенах.

Крім того, у відповідності до п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

З огляду на викладене нижче не беруться також до уваги і твердження відповідача про те, що Комунальне підприємство "Київський метрополітен" по даній справі не є підприємством, яке мало право на звернення до суду з позовом про виселення з орендованого приміщення та передачу за актом прийому-передачі майна, оскільки на дату звернення до суду з позовом до відповідача, позивач не був підприємством, установою або організацією, яке уповноважене бути орендодавцем нерухомого майна на станціях Київського метрополітену і тому мало право звернення до суду за захистом інтересів територіальної громади м. Києва в орендних відносинах щодо передання в оренду нерухомого майна на станціях Київського метрополітену.

Згідно приписів ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 року №34/6250, на яке посилається відповідач, орендодавцями за цим Положенням є:

- Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Головне управління) - щодо цілісних майнових комплексів комунальних підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації);

- районні в місті Києві державні адміністрації (далі - райдержадміністрації) - щодо майна, яке передане їм в управління;

- комунальні підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, яке закріплено за ними на праві господарського відання або оперативного управління.

Спірний договір же укладений відповідно рішення Київської міської ради від 28.09.06. № 34/91, яким затверджено Порядок передачі майна територіальної громади міста Києва в оренду, Методику розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, Типовий договір про оренду майна територіальної громади міста Києва.

Відповідно до даного Порядку (п. 2) Орендодавцями за ним є:

- органи, уповноважені органами місцевого самоврядування управляти майном щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів, часток у пакетах акцій або часток у статутних фондах юридичних осіб, майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації);

- підприємства, установи, в господарському віданні та в оперативному управлінні яких перебуває майно територіальної громади міста Києва (будівлі, споруди, приміщення; окреме індивідуально визначене майно).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивач правомірно звернувся до суду з позовом для захисту свого порушеного права.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами про виселення відповідача та повернення приміщення за актом приймання-передачі.

Згідно з п. 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.13. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Разом з тим, відповідно до платіжного доручення № 401 від 21.01.13. позивачем сплачене лише 1 147,00 грн. за одну вимогу немайнового характеру.

При цьому, п. 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.13. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» визначено, що якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк, за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні; у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів ч. 1-4 ст. 49 ГПК України або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

З огляду на те, що позивач не сплатив судовий збір у передбаченому законодавством порядку, то сума недоплаченого судового збору підлягає стягненню з позивача в доход спеціального фонду Державного бюджету України за рішенням суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Виселити Мале підприємство - Фірму «Гернік і Ко» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (02068, м. Київ, проспект Петра Григоренка, б. 9, кв. 2; ідентифікаційний код 16473864) з орендованого майна, а саме кіоску, який розташований біля станції метро "Позняки", загальною площею 8,9 кв.м.

3. Зобов’язати Мале підприємство - Фірму «Гернік і Ко» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (02068, м. Київ, проспект Петра Григоренка, б. 9, кв. 2; ідентифікаційний код 16473864) передати орендоване майно, а саме кіоск, який розташований біля станції метро "Позняки", загальною площею 8,9 кв.м за актом прийому-передачі Комунальному підприємству "Київський метрополітен" (03055, м. Київ, проспект Перемоги, б. 35; ідентифікаційний код 03328913).

4. Стягнути з Малого підприємства - Фірми «Гернік і Ко» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (02068, м. Київ, проспект Петра Григоренка, б. 9, кв. 2; ідентифікаційний код 16473864) на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03055, м. Київ, проспект Перемоги, б. 35; ідентифікаційний код 03328913) 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

5. Стягнути з Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03055, м. Київ, проспект Перемоги, б. 35; ідентифікаційний код 03328913) в доход спеціального фонду Державного бюджету України 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

6. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.06.13.

Головуючий суддя Т.М. Ващенко

Судді Т.О. Жагорнікова

Т.Ю. Трофименко