Рішення

від 11.06.2013 по справі 910/7546/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7546/13 11.06.13

За позовом Приватного підприємства «Текском»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Текстиль»

про стягнення 560 015,41 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Павлюк В.М. (представник за довіреністю від 30.04.2013р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Приватне підприємство «Текском» (надалі - позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Текстиль» (надалі - відповідач) заборгованості по оплаті вартості товару на суму 560 015,41 грн., в тому числі 534 600,00 грн. основного боргу та пені в розмірі 25 415,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором не виконав, вартість товару у строки визначені договором не оплатив.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому визнав суму основного боргу у розмірі 534 600,00 грн., яка виникла у зв'язку з придбанням товару за договором, крім того, у зв'язку зі складним фінансовим становищем просив не стягувати суму пені, а також розглянути справу за наявними матеріалами в справі та за відсутності представника відповідача.

Ухвалою суду від 19.04.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі, справі присвоєно №910/7546/13 та призначено до розгляду на 21.05.2012р. Ухвалою суду від 21.05.2013р. розгляд справи було відкладено до 04.06.2013р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 04.06.2013р. у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. у відпустці справу №910/7546/13 було передано для розгляду судді Чебикіній С.О. Ухвалою суду від 04.06.2013р. справа №910/7546/13 прийнята до свого провадження суддею Чебикіна С.О., розгляд справи призначено на 11.06.2013р.

Розпорядженням Голови господарського суду м. Києва Князькова В.В. від 11.06.2013р. у зв'язку з виходом судді Морозова С.М. з відпустки, матеріали справи №910/7546/13 було передано на розгляд судді Морозову С.М., розгляд справи призначено на 11.06.2013р.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 11 червня 2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2012 року між позивачем (продавець - за Договором) та відповідачем (покупець - за Договором) було укладено Договір №5 купівлі-продажу (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого, позивач зобов'язувався передати, а відповідач - прийняти та оплатити товар на умовах ЕХW (франко-склад продавця) або за додатковою згодою сторін на умовах FCA (франко-перевізник, склад продавця або база перевізника) згідно «Інкотермс»-2010.

Згідно п. 1.2. Договору загальний обсяг купівлі-продажу за Договором (ціна Договору) на умовах ЕХW (франко-склад продавця) становить 534 600,00 грн., в тому числі ПДВ 89 100,00 грн. Вартість кожної окремої партії товару вказується продавцем у видатковій накладній на цю партію товару за цінами продавця на дату підписання вказаної видаткової накладної, яка є невід'ємною частиною Договору.

Позивач у відповідності до умов Договору передав відповідачу товар на загальну суму 534 600,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією видаткової накладної №262 від 22.11.2012р.

Товар був прийнятий відповідачем, що підтверджується підписом директора відповідача Смірнова А.В. на видатковій накладній та наявною у матеріалах справи копією довіреності №2606 від 16.11.2012р. на отримання від позивача цінностей за Договором на ім'я директора Смірнова А.В.

Згідно п. 2.1. Договору покупець повинен повністю оплатити товар протягом 30 (тридцять) днів з дати його поставки, якщо видатковою накладною не буде передбачений інший порядок оплати.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач свої зобов'язання за Договором щодо оплати вартості товару виконав неналежним чином, вартість отриманого від позивача товару не оплатив.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті вартості товару складає 534 600,00 грн. Вказана сума боргу визнана відповідачем у відзиві на позовну заяву, а також підтверджується наявним в матеріалах справи актом звіряння взаємних розрахунків станом на 21.05.2013р. між сторонами.

Таким чином, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази та визнання суми боргу відповідачем, позовні вимоги в частині стягнення з останнього суми основної заборгованості в розмірі 534 600,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем до стягнення з відповідача заявлено суму пені в розмірі 25 415,41 грн.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 3.1. Договору за прострочення оплати товару покупець зобовязаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд не стягувати суму пені у зв'язку зі складним фінансовим становищем, однак останнім не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження викладених у відзиві на позовну заяву обставин.

Перевіривши розрахунок суми пені за зазначений у позовній заяві період прострочення оплати вартості товару за договором, судом встановлено, що наданий позивачем розрахунок є помилково нарахованим, а тому, за розрахунками суду за період з 23.12.2012р. по 16.04.2013р. сума пені складає 25 485,04 грн.

Пеня нарахована за наступною формулою: 534 600,00 грн. (вартість отриманого відповідачем товару) * 116 (кількість днів прострочки з 23.12.2012р. по 16.04.2013р.) * 15% подвійна облікова ставка НБУ)/365/100.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Однак, враховуючи те, що позивачем у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України не заявлялось клопотань про можливість суду виходити за межі позовних вимог, то до стягнення з відповідача підлягає сума пені в розмірі 25 415,41 грн., заявлена позивачем.

За таких обставин, позовні вимоги у справі № 910/7546/13 підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу в розмірі 534 600,00 грн. та 25 415,41 грн. пені.

Судовий збір позивача у розмірі 11 200,30 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Текстиль» (ідент. код 37117011, адреса: вул. Сортувальна, 2, м. Київ, 02081) на користь Приватного підприємства «Текском» (ідент. код 31323196, адреса: вул. Дзержинського, 1, м. Бориспіль, Київська область, 08300) 534 600,00 грн. (п'ятсот тридцять чотири тисячі шістсот гривень 00 копійок) основного боргу, 25 415,41 грн. (двадцять п'ять тисяч чотириста п'ятнадцять гривень 41 копійку) пені та судовий збір у розмірі 11 200,30 грн. (одинадцять тисяч двісті гривень 30 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.06.2013р.

Суддя С.М. Морозов