Рішення

від 04.06.2013 по справі 911/1393/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26 РІШЕННЯ

Іменем України

"04" червня 2013 р. Справа № 911/1393/13

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Прокурора Вишгородського району Київської області в інтересах держави в особі Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа", м. Вишгород до Товариства з обмеженою відповідальністю "Статпостач", м. Фастів про стягнення 60970,77 грн. за участю представників:

прокуратури:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином позивача:Дяченко Л.Л. - дов. від 18.09.2012р. № 1497/08 відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Прокурора Вишгородського району Київської області в інтересах держави в особі Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Статпостач" (далі - відповідач) про стягнення 60970,77 грн., з яких 58483,88 грн. основний борг, 120,24 грн. інфляційні втрати, 395,53 грн. 3% річних та 1971,12 грн. пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунків з оплати послуг постачання теплової енергії у гарячій воді.

Під час розгляду справи, позивач подав заяву від 04.06.2013р., відповідно до приписів ст. 22 ГПК України, в зв'язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості та здійсненим перерахунком розміру заявлених до стягнення сум зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 1658,64 грн., інфляційні втрати у сумі 112,25 грн., 3% річних в сумі 373,14 грн. та. пеню в сумі 1864,90 грн.

За таких обставин в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 1658,64 грн. основного боргу, 112,25 грн. інфляційних втрат, 373,14 грн. 3% річних та 1864,90 грн. пені.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог від 04.06.2013р. та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Прокурор та відповідач, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Відзиву на позовну заяву відповідач не надіслав.

Враховуючи, що неявка прокурора та відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності прокурора та представників відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між Вишгородським районним комунальним підприємством "Вишгородтепломережа" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Статпостач" був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 02.04.2012р. (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник - позивач, який одночасно являється виробником, транспортувальником та постачальником теплової енергії зобов'язується надати споживачеві - відповідачу теплову енергію у гарячій воді, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати теплову енергію за встановленими тарифами, у строки та на умовах передбачених цим договором (п. 1.1 договору).

Згідно п. 2.1 договору теплова енергія постачається споживачу у вигляді гарячої води в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору.

Відповідно до п. 7.2, 7.3 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач проводить оплату на протязі 10 днів після одержання рахунка постачальника за обліковий період.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 02.04.2013р. (п. 11.1 договору).

Додатком № 1 до договору сторони погодили обсяги постачання теплової енергії споживачу, зокрема на жовтень 2012 року в обсязі - 15,79 Гкал, на листопад 2012 року - 50,54 Гкал та на грудень 2012 року - 66,83 Гкал.

Додатком № 3 до договору сторони визначили та погодили перелік будівель та споруд на які надаються послуги згідно договору.

Постановою національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 30.09.2011р. № 45 "Про встановлення тарифів на теплову енергію Вишгородському РКП "Вишгородтепломережа" було встановлено тарифи на теплову енергію, зокрема, для потреб інших споживачів - у розмірі 968,61 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).

На виконання умов договору позивач в період з жовтня по грудень 2012 року надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді на загальну суму 105866,31 грн.

Для сплати наданих послуг позивачем були виставлені відповідачу рахунки: за жовтень 2012 року на загальну суму 13616,68 грн., за листопад 2012 року на загальну суму 36792,45 грн. та за грудень 2012 року на загальну суму 55457,18 грн., завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач в супереч умов договору та взятих на себе зобов'язань не розрахувався в повному обсязі за надані послуги, в зв'язку з чим за ним рахується заявлена до стягнення сума заборгованості в розмірі 1658,64 грн. - різниця між перерахованими коштами та загальною вартістю наданих послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку з постачання теплової енергії у гарячій воді у визначені договором строки, в зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 1658,64 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що прокурором правомірно заявлено позов про стягнення 1658,64 грн. основної заборгованості з оплати послуг з постачання теплової енергії у гарячій воді.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за надані згідно договору послуги, прокурор просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати за загальний період прострочення з грудня 2012 року по січень 2013 року включно складають 112,25 грн., три проценти річних з простроченої суми за загальний період прострочення з 17.11.2012р. по 31.03.2013р. складають 373,14 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Також, прокурор на підставі п. 8.2 договору просить суд за порушення відповідачем термінів оплати наданих згідно договору послуг стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості, розмір якої за розрахунком позивача за загальний період прострочення з 17.11.2012р. по 31.03.2013р. складає 1864,90 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1658,64 грн. основного боргу, 112,25 грн. інфляційних втрат, 373,14 грн. 3% річних та 1864,90 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюються у таких розмірах: 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 5 цього ж Закону органи прокуратури - при здійсненні своїх повноважень звільняються від сплати судового збору.

Згідно п 4.6 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. № 7 приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Статпостач" (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Шевченка, 4, ідентифікаційний код 37485328) на користь Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Кургузова, 3-В, ідентифікаційний код 13713569) 1658 (одну тисячу шістсот п'ятдесят вісім) грн. 64 коп. основного боргу, 112 (сто дванадцять) грн. 25 коп. інфляційних втрат, 373 (триста сімдесят три) грн. 14 коп. 3% річних та 1864 (одну тисячу вісімсот шістдесят чотири) грн. 90 коп. пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Статпостач" (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Шевченка, 4, ідентифікаційний код 37485328) в доход Державного бюджету України 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.

Дата підписання рішення 18.06.2013р.