Рішення

від 18.06.2013 по справі 910/9486/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9486/13 18.06.13 За позовом фізичної особи-підприємця Немірова Юрія Миколайовича

до товариства з обмеженою відповідальністю "Українська поштова група"

про стягнення 22 770,50 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача Неміров .М. (паспорт)

Від відповідача Не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд господарського суду міста Києва передані вимоги Немірова Ю.М. до товариства з обмеженою відповідальністю "Українська поштова група" про стягнення 22 770,50 грн. заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням умов договору транспортного перевезення вантажу експедирування від 04.07.2011 № 04-07/11.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.05.2013 порушено провадження у справі № 910/9486/13 та призначено її до розгляду на 06.06.2013.

В судове засідання 06.06.2013 сторони не з»явилися, причин неявки не повідомили, а тому суд відклав розгляд справи на 18.06.2013.

В судове засідання 18.06.2013 з'явився позивач, надав пояснення по суті справи, надав витребувані судом докази.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

В судове засідання 18.06.2013 представники відповідача не з'явились, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Місцезнаходження відповідача є: 01067 , м.Київ, Голосіївський р-н, вул. Либідська.б.1 А

Ухвала суду від 27.05.2013 за вказаною адресою отримана відповідачем 06.06.2013, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 03067 05011151( в матеріалах справи).

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції " у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.07.2011 між фізичною особо-підприємцем Неміровим Юрієм Миколайовичем (надалі у тексті -Позивач, «Перевізник») та товариством з обмеженою відповідальністю "Українська поштова група" (надалі у тексті - Відповідач, «Замовник-відправник») укладено Договір № 04-07/11 (далі за текстом - Договір) перевезення вантажу автомобільним транспортом на внутрішніх(міжміських) сполученнях, який підписаний уповноваженими представниками і скріплений печатками сторін.

Розділом 1 вказаного Договору сторонами передбачено, що перевізник зобов»язується здійснити перевезення (доставити) ввіреного йому відправником (відповідачем) збірного вантажу згідно товарно-транспортної накладних, а відправник зобов»язується сплатити за перевезення вантажу плату, встановлену даним договором. Згідно з п.1.2 Договору факт виконання робіт підтверджується укладеними і виданими перевізнику відправником товарно-транспортними накладними, актами виконаних робіт, які є невід»ємною частиною цього договору.

Пунктом 1.3 та та 1.4 Договору сторони узгодили, що перевезення вантажу сплачується у гривнях у безготівковому розрахунку на підставі актів виконаних робіт, що підрисуються представниками обох сторін.

Відповідно до п.3.6. Договору оплата за послуги перевезення здійснюється замовником не пізніше 14 календарних днів після надання таких послуг.

Судом встановлено та відповідачем не спростовано, що відповідно до наданих відповідачем товарно-транспортних накладних (в матеріалах справи) в період з 27.09.2011 до 22.11.2011 позивач на виконання умов даного договору здійснив перевезення ввіреного йому вантажу на загальну суму 21050,00 гривень.

Вказані перевезення були виконані належним чином, що підтверджується підписаними сторонами без зауважень актами виконаних робіт

-№0У-0000240 від 30.09.2011 на суму 900 грн.;

-№0У-0000255 від 06.10.2011 на суму 900 грн.;

-№0У-0000256 від 07.10.2011 на суму 900 грн.;

-№0У-0000262 від 13.10.2011 на суму 900 грн.;

-№0У-0000264 від 13.10.2011 на суму 1000 грн.;

-№0У-0000265 від 14.10.2011 на суму 1300грн.;

-№0У-0000268 від 15.10.2011 на суму 900 грн.;

-№0У-0000274 від 18.10.2011 на суму 900 грн.;

-№0У-0000276 від 19.10.2011 на суму 900 грн.;

-№0У-0000277 від 20.10.2011 на суму 900 грн.;

-№0У-0000278 від 21.10.2011 на суму 900 грн.;

-№0У-0000279 від 22.10.2011 на суму 1100 грн.;

-№0У-0000302 від 02.11.2011 на суму 900 грн.;

-№0У-0000303 від 02.11.2011 на суму 1500 грн.;

-№0У-0000304 від 03.11.2011 на суму 1100 грн.;

-№0У-0000305 від 11.11.2011 на суму 1300 грн.;

-№0У-0000306 від 11.11.2011 на суму 900 грн.;

-№0У-0000307 від 12.11.2011 на суму 1300 грн.;

Вказані акти приймаються судом у якості належного доказу виконання позивачем своїх зобов»язань за Договором транспортного перевезення.

Оскільки Акти здачі-прийняття (надання послуг) були підписані сторонами , ці дні вважаються датою початку терміну оплати.

Однак, всупереч умовам договору відповідач зазначену суму повністю не сплатив. Даний борг відповідач визнав та листом від 24.11.2012 просив перенести строк погашення заборгованості з розстрочкою платежу з 03.09.2012 до 31.10.2012(лист в матеріалах справи). Позивач з цим погодився, але станом на 15.05.2013 відповідач заборгованість так і не сплатив, що змусило позивача звернутись до суду за захистом свої охоронюваних законом прав.

Таким чином, на дату розгляду справи борг відповідача перед позивачем складає 21050.00 грн, що повністю підтверджується матеріалами справи та наданими позивачем доказами.

Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Загальні положення про перевезення викладені в ст.908 ЦК України, відповідно до котрої перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Частиною першою статті 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов»язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення і видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві0, а відправник зобов»язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Отже, факт несплати відповідачем позивачу винагороди за отримані послуги належним чином доведений, а також доведений обов'язок відповідача оплатити позивачу винагороду за отримані послуги, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 21050,00 грн.

Частина 2 ст.614 ЦК України покладає тягар доказу про відсутність вини на особу, яка порушила зобов»язання. Відповідач по даній справі ТОВ «Українська поштова група» не надав суду жодного письмового доказу, який би доводив відсутність його вини.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ФОП Немірова Ю.М. задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Українська поштова група" (03097, м. Київ, Голосіївський район, вул. Либідська, буд.1 А, код ЄДРПОУ 37250223) на користь фізичної особи-підприємця Немірова Юрія Миколайовича (21000, Вінницька область, м. Вінниця, Замостянський район, вулиця 50-річчя Перемоги, будинок 1, квартира 71, реєстраційний номер 20037745425, ідентифікаційний код 2750220030) основний борг в розмірі 21 050(двадцять одну тисячу пятдесять) грн..00 коп. , судовий збір в розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять ) грн. 50 коп.

3. Видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 19.06.2013