Постанова

від 11.06.2013 по справі 826/3797/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 червня 2013 року 10:23 № 826/3797/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Крилов А.В. (представник)

від відповідача - Пащенко В.А. (представник)

від третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «ВО-ТРАНС» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва ДПС третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Рімнус Маркет» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.12.2012 № 0027321520,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «ВО-ТРАНС» з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.12.2012 № 0027321520, яким визначено позивачу суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 61000,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 15250,0 грн.

Позивач зазначає, що спірне рішення складене за результатами камеральної перевірки поданої позивачем податкової декларації з ПДВ за березень 2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач, з урахуванням додаткових обґрунтувань, зазначає, що камеральна перевірка передбачає виявлення арифметичних або методологічних помилок шляхом перевірки поданої податкової звітності. Дослідження інших носіїв податкової інформації, як-то актів про неможливість звірок та первинних документів під час таких перевірок, не передбачено та є предметом документальних перевірок. У той же час, в даному випадку, як зазначає позивач, фактично проведено документальну перевірку без повідомлення позивача та з порушенням порядку її проведення, передбаченого положеннями статей 78, 79 ПК України, що, крім іншого, позбавило позивача права на надання пояснень та їх документального підтвердження.

При цьому, як зазначає позивач, висновки камеральної перевірки ґрунтуються на висновках акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки по контрагенту позивача - ТОВ «Рімнус Маркет», що, однак, як вважає позивач, само по собі не свідчить про нездійснення спірних операцій позивачем із зазначеною особою.

У той же час, як зазначає позивач, спірні операції (транспортно-експедиційні послуги) з контрагентом (ТОВ «Рімнус Маркет») фактично проведені, їх проведення оформлено первинними документами та супроводжуються податковими накладними, а отже підстав для невизнання податкових вигод позивача не має.

ДПІ з підстав, викладених в акті про результати проведення камеральної перевірки, вважає спірне рішення законним і обґрунтованим та просить у задоволенні позову відмовити.

Направлена третій особі копія ухвали суду про залучення її в якості третьої особи, а також повістки про виклик до суду, які були направлені за адресою, визначеною в ЄДР та у матеріалах справи, не вручені поштою з незалежних від суду причин, у зв'язку з чим та виходячи з положень абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України копія ухвали суду та повістки вважаються врученими в силу закону, а третя особа - належним чином повідомленою про розгляд справи. Проте, третя особа в судове засідання не з'явилась, поважних причин неявки у судове засідання не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи не подавала, виходячи з чого та з урахуванням того, що явка третьої особи не визнавалася обов'язковою, з урахуванням встановлених строків розгляду справи та відсутності підстав для відкладення розгляду справи, судом ухвалено розглядати справу за відсутності третьої особи.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 11.06.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши адміністративний позов, подані позивачем та відповідачем матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва складено акт від 04.12.2012 № 2053/15-225 (далі - Акт перевірки) про результати камеральної перевірки податкової звітності ПП «ВО-ТРАНС» (код ЄДР 37309418, адреса: 03039, м. Київ, провулок Деміївський, 7, кв. 5).

Предметом перевірки є податкова звітність з податку на додану вартість за березень 2012 р., яка подана 18.04.2012 р. за № 9019644443 з додатком № 5.

У вказаному акті камеральної перевірки зазначено, що згідно податкової звітності з ПДВ за березень 2012 року, яка подана ПП «ВО-ТРАНС», а також аналізом інформаційно-аналітичної системи ДПА України встановлено, що ПП «ВО-ТРАНС» задекларовано податковий кредит з ТОВ «Рімнус Маркет» (код ЄДР 37889487) за березень 2012 року на суму ПДВ 61000,0 грн.

У той же час, в акті перевірки надалі вказується, що від ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС надійшов акт від 17.07.2012 № 558/22-817/37889487 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Рімнус Маркет» щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за лютий та березень 2012 року. Також зазначено, що звіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Рімнус Маркет», відсутність об'єктів оподаткування при продажу товарів (послуг), не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «Рімнус Маркет» до підприємств-покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування тощо.

Таким чином, враховуючи зміст акту про неможливість проведення зустрічної звірки по контрагенту позивача, ДПІ в акті про результати камеральної перевірки приходить до висновку, що сума ПДВ, яка врахована ПП «ВО-ТРАНС» у складі податкового кредиту за березень 2012 року у розмірі 61000,0 грн., не відповідає сумі податкових зобов'язань, задекларованих підприємством ТОВ «Рімнус Маркет».

Враховуючи вищенаведене, як зазначає ДПІ, позивачем в порушення п. 198.3., 198.6., 201.4. ПК України завищено податковий кредит з ПДВ за березень 2012 р. на 61000,0 грн.

На підставі зазначених висновків акту перевірки позивача прийнято оскаржуване рішення.

Вирішуючи з урахуванням наступного спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 75.1. ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні , документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку , встановлених цим Кодексом.

Згідно з п/п. 75.1.1. ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних , зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

В контексті наведеного п. 76.1. ПК України передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

При цьому, камеральна перевірка декларацій з ПДВ проводиться у термін, встановлений п. 200.10 ст. 200 Кодексу, - протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, на що також звертає свою увагу ДПС України у листі від 23.03.2011 р. N 8073/7/16-1617.

Виходячи з системного аналізу наведених норм, суд дійшов висновку, що предметом дослідження камеральної перевірки можуть бути лише дані податкових декларацій (розрахунків) платника податків, зокрема, - правильність відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або методологія проведення цих розрахунків.

При цьому, під арифметичною помилкою слід розуміти помилки або описки, допущені платником податку при заповненні декларації або додатків до них, зокрема при виконанні арифметичних дій, передбачених при обчисленні об'єкта оподаткування з метою визначення податкових зобов'язань з податку, збору, обов'язкового платежу (додавання або вирахування відповідних рядків), а також описки, допущені при перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлена кома при застосуванні одиниці виміру, неправильно перенесений підсумок з додатка та ін.).

У свою чергу під методологічною помилкою слід розуміти помилку, допущену платником податків при складанні ним декларації, яка полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов'язання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу).

При цьому, будь-які дослідження документів, які були підставою для таких розрахунків, при проведенні камеральної перевірки не проводяться , оскільки це є предметом документальної перевірки .

У разі ж, якщо дослідженню підлягають документи по проведеним операціям, то така перевірка не може відноситися до категорії камеральної перевірки. За наявності підстав та для цілей з'ясування обставин формування відповідних показників податкової звітності на підставі іншої податкової інформації, ніж дані податкових декларацій, у встановлених ПК України випадках, зокрема визначених у п. 78.1. ПК України, проводиться документальна перевірка з відповідним інформуванням платника податків про її проведення, що у свою чергу надає право останньому надавати пояснення та їх документальне підтвердження.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, по-перше, камеральна перевірка проведена з порушенням встановленого п. 200.10. ПК України строку, тобто протиправно.

Крім того, як приходить до висновку суд, досліджуючи обставини формування позивачем спірних сум податкового кредиту на підставі іншої податкової інформації, ніж дані податкових декларацій, відповідач вийшов за межі камеральної перевірки, тобто діяв протиправно.

Виходячи з обставин, що перевірялися, фактично в даному випадку проведено документальну позапланову перевірку, без прийняття відповідного рішення та без повідомлення про її проведення позивача, що є порушенням вимог п. 78.4., ст. 79, ст. 81 ПК України, що, крім іншого, призвело до порушення прав позивача на надання документів та даних, право на що передбачено приписами п. 79.1. та п/п. 17.1.6. ПК України з урахуванням положень ст. 44 ПК України (щодо підтвердження даних, визначених у податковій звітності).

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що акт камеральної перевірки є доказом здобутим з порушенням закону, а отже, відповідно до ч. 3 ст. 70 КАС України, судом до уваги не береться та, відповідно, не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення, що, у свою чергу, зумовлює висновок суду про наявність підстав для його скасування, як прийнятого внаслідок порушення закону.

Окрім того, в контексті наведеного, слід зазначити, що акт камеральної перевірки не містить відомостей щодо наявності у податковій звітності позивача арифметичних або методологічних помилок.

Під час розгляду справи судом також не встановлено наявності у податковій звітності позивача арифметичних або методологічних помилок.

При цьому, під час розгляду справи з боку ДПІ не надано документального підтвердження наявності розбіжностей між даними позивача та даними контрагента при декларуванні результатів операцій, здійснених між цими особами, та повідомлення про їх наявність учасників операцій, як-то передбачено п. 201.6. ПК України.

Наведене також вказує на відсутність обставин, які встановлюються під час камеральних перевірок, наявність яких би призводила до невизнання спірних сум податкового кредиту на підставі даних податкової звітності.

При цьому, на підтвердження взаємовідносин позивача з контрагентом, останнім надано: (1) договір від 26.02.2012 № 398/Е, укладений з ТОВ «Рімнус Маркет» про надання консультацій з питань комерційної діяльності та транспортно-експедиційних послуг у сфері діяльності замовника; (2) акти приймання-передачі виконаних робіт (послуг); (3) податкові накладні (а.с. 22-35); (4) платіжні доручення про здійснення оплати за договором. Крім того, щодо подальшої реалізації робіт/послуг слід зазначити, що матеріали справи містять первинні документи із третіми особами щодо здійснення транспортного експедиційного обслуговування, а саме: договори, акти приймання-передачі виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення. Під час розгляду справи відповідачем не доведено юридичної дефектності зазначених первинних документів для цілей формування спірних сум податкових вигод та порушення позивачем п. 198.3., 198.6., 201.4. ПК України, на порушення яких ДПІ посилається в Акті перевірки.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наведені та інші положення КАС України дають підстави стверджувати, що в адміністративному судочинстві діє презумпція неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, який зобов'язаний в порядку судової процедури, визначеної законом, довести суду правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності.

Отже, адміністративне судочинство - це специфічний вид судочинства, де твердження особи про порушення прав вважаються правомірними, поки владний суб'єкт не доведе перед судом протилежне.

При цьому, в контексті наведеного та виходячи з положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, слід додати, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку ДПІ наявності тих обставин (фактичних підстав) та наявності підстав для застосування тих норм права, які наведені ДПІ в Акті перевірки, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

В даному випадку, враховуючи вищенаведене та виходячи з тих доводів, що викладені ДПІ в акті камеральної перевірки, суд приходить до висновку про недоведеність з боку ДПІ в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, законності та обґрунтованості висновків акту перевірки та, відповідно, оскаржуваного рішення. З огляду на наведене та з урахуванням приписів ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування спірного рішення. Під час розгляду справи позивач не наполягав на поверненні судового збору.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства «ВО-ТРАНС» (код з ЄДР 37309418; адреса: 03039, м. Київ, пров. Деміївський, 7 кв. 5) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС від 21.12.2012 № 0027321520.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано19.06.2013 р.