Постанова

від 03.03.2009 по справі 10586-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

10586-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

ПОСТАНОВА

Іменем України

03.03.2009Справа №2-27/10586-2007А

За позовом – ДПІ в м. Сімферополь, м. Сімферополь.           

до відповідачів -  1. ВАТ «Кримхліб», м. Сімферополь.

                               2. ПП  «Спартак», м. Київ.  

Про  визнання недійсними угод.   

                                                                                                            Суддя Н.В. Воронцова.

При секретарі Пономаренко Н. О.

представники:

Від позивача –   Настенко, дор. у справі.                

Від відповідачів –  1.  Карпушенко, дор. у справі.      

2.          не з'явився.

Сутність спору:

Позивач звернувся з позовом до господарського суду АР Крим до відповідачів про визнання недійсною угод, укладених 20.06.2005 р. і 22.06.2005 р.  між ПП «Столетов», ПП «Спартак» та ВАТ «Кримхліб» як договори поруки,  на підставі  ст.. 207 Господарського кодексу України.  

Позовні вимоги обґрунтовано тим,  що  в наслідок укладення спірних правочинів були штучно створені умови для отримання відповідачем №2  неоподаткованого прибутку та безпідставного віднесення відповідачем №1  сплачених сум податку на додану вартість до складу валових витрат ( складу податкового кредиту з  ПДВ ), що у свою чергу призвело до зменшення об'єкта оподаткування і, відповідно,  до  ненадходження податків до державного бюджету України.   Приймаючи до уваги, що ПП «Столетов» ліквідовано за ухвалою суду у справ про банкрутство,  тобто стягнення з нього одержаних від ВАТ «Кримхліб» коштів не є можливим, а забовязання перед ВАТ «Кримхліб» не виконано, ДПІ в м. Сімферополь звернулося до суду з вказаним позовом про визнання недійсними спірних правочинів, без застосування наслідків,  передбачених ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України.

На підставі викладеного,  просить позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою ГС АР Крим від 26.07.2007 р. справу було прийнято до розгляду суддею ГС АР Крим Кураповою З. І.       

Позивач заявою від 26.11.2007 р. уточнив позовні вимоги та, керуючись ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, просить суд визнати недійсним господарське забовязання у вигляді договору поруки б/н, укладеного 20.06.2005 р. між ПП «Столетов», ПП «Спартак» та ВАТ «Кримхліб»,  яке таке,  що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.   Також просить визнати недійсним господарське забовязання у вигляді  договору поруки б/н, укладеного 22.06.2005 р. між ПП «Столетов», ПП «Спартак» та ВАТ «Кримхліб»,  яке таке,  що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.   

Суд прийняв до уваги уточнення позивача.

Позивач клопотанням від 11.12.2007 р. просив суд виключити з числа відповідачів ПП «Столетов». Також просив суд вважати позовні вимоги такими,  що заявлені до відповідачів – ВАТ «Кримхліб» і ПП «Спартак».

Вказане обґрунтував тим,  що відповідно до листа Головного Управління статистики у Донецької області від 05.12.2007 р. за вих.. №22-15/3752, ПП «Столетов» ( ЄДРПОУ 33454155 ) вилучено з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України 22.03.2006 р. на підставі рішення господарського суду,  про що було зроблено запис за №12661170002005583. На підставі викладеного,  позивач вважає, що ПП «Столетов» не існує, відповідно не має адміністративної процесуальної правоздатності та дієздатності і не може виступати особою, що бере  участь по даній  справі,  у тому числі у якості відповідача.   

Суд, розглянувши  вказане клопотання, та з врахуванням положень п. 5 ст. 157 КАСУ,    ухвалою 17.04.2008 р. закрив провадження по справі відносно відповідача -  ПП «Столетов».   

Резолюцією В.О. голови Господарського суду АРК Чумаченко С.А. від 03.10.2008 р. залучено до розгляду справи №2-14/10586-2008А замість судді ГС АРК Курапової З.І.. суддю ГС АРК Воронцову Н.В. Справа передана судді Воронцовій Н.В. Справі привласнено номер №2-27/10586-2007А.

Ухвалою від 06.10.2008 р. справу було прийнято до розгляду суддею ГС АР Крим Воронцовою Н. В.

В зв'язку з тим,  що кореспонденція суду, що відправлялася на юридичну адресу відповідача №2,  поверталася без отримання з відміткою «за зазначеною адресою не знаходиться», судом було зроблено запити від 02.12.2008 р. до Головного межрегіонального управління статистики м. Київ з питання надання довідки про перебування ПП «Спартак» у Єдиному реєстрі юридичних осіб України.

Відповідно до відповіді Головного межрегіонального управління статистики м. Київ від 26.12.2008 р. 312/1-7/2860 в ЄДРПОУ значиться ПП «Спартак», при цьому юридична особа вказаної особи була зазначена: м. Київ, Голосіївський район, просп. 40 – Річчя Жовтня, 100/2.

В зв'язку з вказаним,  кореспонденція суду стала надсилатися на нову юридичну адресу відповідача №2, яка отримувалася представниками відповідача №2 відповідно до підписів на поштових повідомленнях, однак явку представника в судове засідання  відповідач №2 знов жодного разу не забезпечив.     

Також судом було зроблено запит до ДПІ в Шевченківському району м. Київ від 02.12.2008 р. з питання надання реєстраційної  та звітної частини облікової справи ПП «Спартак».

У відповіді на запит суду від 30.12.2008 р. ДПІ в Шевченківському району м. Київ надало копії реєстраційної та звітної частини ПП «Спартак». Також додатково повідомило про те, що статутні документи у останні редакції до податкового органу не надавалися. Інформація про зміну місцезнаходження надійшла від Державного реєстратора в електронному  вигляді 14.04.2008 р.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.  Листом від 20.02.2009 р. повідомив суду про те, що витребувані судом листи ПП «Спартак» від 05.06.2005 р. і запит ДПІ в м. Сімферополь №6471/7/35-413-4 від 27.04.2007 р. він не  має  можливості представити в зв'язку з їх  відсутністю в матеріалах  перевірки ВАТ «Кримхліб».

Відповідач №1 проти позовних вимог заперечує. У поясненнях від 03.03.2009 р. повідомив про те, що у відповідності до вимог цивільного законодавства України він вільний в укладенні договорів,  визначенні умов договорів та у виборі контрагентів. Сторони за спірними договорами досягли згоди за всіма істотними умовами. На підставі викладеного, відповідач №1 вважає,  що умови договорів з  ПП «Столетов» і ПП «Спартак» за своєю природою близькі до умов договору поруки.

На підставі викладеного,  просить у позові відмовити.

Відповідач №2 явку представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином, за юридичною адресою, встановленою судом.     

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивача і  відповідача №1,  суд,  -     

В С Т А Н О В И В :

16.08.2003 р. між відповідачем №2 ( Продавець ) з  одного боку і відповідачем №1 ( покупець ) з іншого боку було укладено договір поставки №SP -035/03.

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору Продавець продає, а Покупець покупає борошно пшеничне і висівки  пшеничні в асортименті, в кількості і по цінами, вказаними у додатках до даного договору.

Відповідно до п. 4.1 вказаного договору продукція поставляється покупцю на умовах товарного кредиту з відстрочкою платежу – 15 днів з дати поставки. Покупець вправі сплатити вартість поставленої продукції достроково.

01.07.2005 р. між сторонами за вказаним договором було укладено додаткову угоду до договору поставки  №SP -035/03 від 16.08.2003 р.

Відповідно до п. 1 вказаної додаткової угоди сторони дійшли згоди продовжити строк оплати продукції, поставленої за договором, до 01.02.2006 р.

Відповідно до п. 2 вказаної  додаткової угоди з метою забезпечення виконання покупцем забовязань перед постачальником за договором Покупець забовязався до 01.08.2005 р. надати поруку третьої сторони або банківську гарантію.

У виконання вказаного, між приватним підприємством «Столетов» ( Поручитель ) з  одного боку, ПП «Спартак» ( Кредитор ) з  другого боку та ВАТ «Кримхліб» з іншого боку було укладено договір поруки від 22.06.2005 р.

Відповідно до п. 1.1  вказаного договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, Поручитель надає боржнику послуги з поручительства та забовязався відповідати перед Кредитором за виконання Боржником своїх забовязань, що виникли за договором поставки   №SP -035/03 від 16.08.2003 р. ( борошно пшеничне і висівки  пшеничні ).

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору поруки Поручитель відповідає за Боржника у обсязі, визначеним цим Договором, за умови невиконання або неналежного виконання боржником своїх забовязань за договором поставки.  

Відповідно до п. 1.3 вказаного договору поруки забовязання боржника за договором поставки, виконання якого забезпечується цим Договором,  полягають в оплаті поставленої Кредитором продукції за основним договором в загальній сумі 18023687,23 грн.

Термін  виконання забовязання за договором поставки №SP -035/03 від 16.08.2003 р. – до 01.02.2006 р.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою суми у розмірі 18023685,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору поруки Боржник сплачує  Поручителю за надання послуги з  поручительства винагороду у розмірі у розмірі 869415,00 грн., у тому числі ПДВ – 144902,50 грн.

Відповідно до п. 3.2  вказаного договору поруки боржник забовязався перерахувати Поручителю вищевказану  суму винагороди, в строк до 30.09.2005р. ( включно ).

Судом встановлено, що відповідачем №1 взяте на себе забовязання за вказаним договором доручення було виконане, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №24612 від 29.09.2005 р. відповідно до якого ПП «Столетов» відповідачем №1 було перераховано винагороду у розмірі у розмірі 869415,00 грн., у тому числі ПДВ – 144902,50 грн.

Також судом встановлено, що  між відповідачем №2 ( продавець ) з одного боку і відповідачем №1 ( Покупець ) з  іншого боку було укладено договір поставки б/н від 02.06.2004 р.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору продавець продає, а покупець покупає борошно пшеничне в асортименті, у кількості та за цінами,  вказаними у додатках до даного договору.

Відповідно до п. 4.1 вказаного договору продукція поставляється Покупцю на умовах товарного кредиту з відстрочкою платежу – 30 днів з дати поставки.

01.07.2005 р. між сторонами за вказаним договором було укладено додаткову угоду до договору поставки  б/н від 01.07.2005 р.

Відповідно до п. 1 вказаної додаткової угоди сторони дійшли згоди продовжити строк оплати продукції, поставленої за договором, до 01.03.2006 р.

Відповідно до п. 2 вказаної  додаткової угоди з метою забезпечення виконання покупцем забовязань за договором Покупець забовязався до 01.08.2005 р. надати поруку третьої сторони або банківську гарантію.

У виконання вказаного, між приватним підприємством «Столетов» ( Поручитель ) з  одного боку, ПП «Спартак» ( Кредитор ) з  другого боку та ВАТ «Кримхліб» з іншого боку було укладено договір поруки від 20.06.2005 р.

Відповідно до п. 1.1  вказаного договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, Поручитель надає боржнику послуги з поручительства та забовязався відповідати перед Кредитором за виконання Боржником своїх забовязань, що виникли за договором поставки   б/н від 02.06.2004 р. ( поставка  борошна пшеничного ) та договору №SP – 030/04 від 12.10.2004 р.

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору поруки Поручитель відповідає за Боржника у обсязі, визначеним цими договорами,  за умови невиконання або неналежного виконання боржником своїх забовязань за договором поставки.  

Відповідно до п. 1.3 вказаного договору поруки забовязання боржника за договором поставки, виконання якого забезпечується цим Договором, полягають в оплаті поставленої Кредитором продукції за  договорами поставки б/н від 02.06.2004 р. ( поставка  борошна пшеничного ) та договору №SP – 030/04 від 12.10.2004 р.  в загальній сумі 3267945,19 грн.

Термін  виконання забовязання за договором поставки б/н від 02.06.2004 р.   – до 01.03.2006 р. і за договором поставки  №SP – 030/04 від 12.10.2004 р.   – до 01.03.2006 р.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою суми у розмірі 3267945,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору поруки Боржник сплачує  Поручителю за надання послуги з  поручительства винагороду у розмірі у розмірі 175000,00 грн., у тому числі ПДВ – 29166,67 грн.

Відповідно до п. 3.2  вказаного договору поруки боржник забовязався перерахувати Поручителю вищевказану  суму винагороди, в строк до 01.01.2006 р., при цьому не менше 25% від суми виногороди має бути сплачено до 30.09.2005 р.  

Судом встановлено, що відповідачем №1 взяте на себе забовязання за вказаним договором доручення  було виконане, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №24663 від 30.09.2005 р. відповідно до якого ПП «Столетов» відповідачем №1 було перераховано винагороду у розмірі у розмірі 175000,00 грн., у тому числі ПДВ – 29166,67 грн.

Згідно статтям 43, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана суб'єктами  господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів в одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі вільного вибору видів підприємницької діяльності, комерційного розрахунку і власного комерційного ризику.  

Діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного  характеру, що мають цінову визначеність (стаття 3 Господарського кодексу України).

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та за метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва –підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Таким чином, з аналізу зазначених норм законодавства не випливає, що господарська діяльність підсумком якої є  збиток, або неотримання очікуваного прибутку, не є господарською діяльністю  у розумінні чинного законодавства.

Суб'єкти підприємницької діяльності мають право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання й перешкоджання господарської діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їхніх посадових осіб при здійснені ними державного контролю і нагляду забороняються (стаття 19 Цивільного кодексу України).

Позивач по справі вважає,  що  спірні угоди поруки  були укладені між сторонами по справі з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.     При цьому він обґрунтовує тим,  що юридична особа, що виступала поручителем по спірним договорам поруки,  була визнана банкрутом та ліквідована, а значить не мало фінансової можливості для їх виконання,  про що свідчить порушення господарським судом Донецької області справи про банкрутство приватного підприємства «Столетов». А таким чином, відповідачами по справі були створені штучні умови для безпідставного віднесення відповідачем №1 сплачених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по ПДВ.  

Судом встановлено, що ухвалою господарського суду Донецької області від 03.01.2006 р. була порушена справа про банкрутство ПП «Столетов».

Постановою  господарського суду Донецької області від 10.01.2006 р. ПП «Столетов» було визнано банкрутом, була відкрита ліквідаційна процедура строком на 3 місяці.

Ухвалою  господарського суду Донецької області від 14.03.2006 р. було затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ПП «Столетов», вказану юридичну особу ліквідовано та провадження по справі припинено.

Однак, поза увагою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим залишився той факт, що спірні  угоди поруки між сторонами по справі і ПП «Столетов» були укладені 22.06.2005 р. і 20.06.2005 р., тобто до порушення справи про банкрутство ПП «Столетов» і уж тим більш до його ліквідації  судом.

Судова палата з адміністративних справ Верховного Суду України у постанові від 14.02.2006р. (справа №21-321), вказує, що сам факт скасування державної реєстрації не тягне за собою недійсність всіх правочинів, які укладені з моменту його реєстрації і до моменту виключення із державного реєстру.

Згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Треба зауважити, що сам факт скасування державної реєстрації не тягне за собою недійсність всіх правочинів, укладених з моменту його реєстрації і до моменту виключення із Державного реєстру (постанова Судової палати з адміністративних справ Верховного Суду України від 14.02.2006р. по справі №21-321).  

Навпаки, судом встановлено, що спірні угоди поруки були виконані сторонами,  що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №24612 від 29.09.2005 р. і №24663 від 30.09.2005 р., тобто відповідачем взяті на себе забовязання були виконані  у встановлений вказаними договорами строк.  

Державною податковою інспекцію у м. Сімферополі АР Крим не спростовані доводи відповідача №1  про те, що на момент здійснення господарської операції, продавець – ПП «Столетов»    перебував  в Єдиному державному реєстрі.

Вказане підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою Головного управління статистики у Донецької області від 05.12.2007 р. №22-15/3752, відповідно до якої ПП «Столетов» було припинено 22.03.2006 р.  № запису 12661170002005583.  

Статтею 179 Господарського кодексу України визначені загальні умови укладення договорів, що породжують господарські зобов'язання.

Статтею  626 Цивільного кодексу України чітко встановлено, що договором є угода двох або більш сторін, направлена на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків, договір може бути  розірваний тільки у судовому порядку.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за   договором   поруки   поручитель   поручається   перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає    перед    кредитором   за   порушення зобов'язання боржником.  Порукою  може   забезпечуватися   виконання   зобов'язання частково або у повному обсязі.  Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Тобто порука відноситься до забовязально – правовим способам забезпечення виконання забовязань, які стимулюють боржника  ( у даному випадку – відповідача №1 ) до належного виконання забовязань шляхом створення можливості пред'явлення до нього або до третіх осіб, яки вступили до договору, забовязальної вимоги.

Порука -  це договір, за яким до забовязання основного боржника додатково приєднується  забовязання іншої особи, яке за нього ручається. У разі неспроможності основного боржника відповідальність несе особа, яка за нього поручилася, тобто поручитель ( ПП «Столетов» ).

Порука може бути оформлено як договір, який укладається між основним боржником,  поручителем і   кредитором по основному забовязанню, що і мало місце у спірних угодах.

Відповідно до ст. 558  Цивільного кодексу України поручитель   має  право  на  оплату  послуг,  наданих  ним боржникові.

З вказаної статті випливає, що поручитель має право на виногороду за послуги, надані боржника, якщо це передбачено договором.  Таким чином, забовязання боржника надати виногороду виникає не автоматично, а повинна бути передбачена договором.  

Як вже вказувалося судом, винагорода боржника поручителю передбачена відповідними  умовами обох спірних договорів.   

При цьому винагорода  була виплачена у повному обсязі відповідачем №1 по справі.

Дослідивши спірні угоди поруки, суд встановив, що вони були  укладені у відповідності до вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства,  звичаїв ділового обігу  та відповідають  вимогам розумності та справедливості.

До речі, вказане позивачем по справі не заперечується.

Позивач наполягає на тому, що ПП «Столетов» ( поручитель за спірними угодами поруки )  не виконало і не мало фінансової  можливості для їх виконання, про що  свідчить порушення господарським судом  Донецької області справи про банкрутство ПП «Столетов».

З вказаним доводом ніяким чином  не можно погодитися в зв'язку з наступним.

Як вже вказувалося вище спірні угоди поруки були укладені 20.06.2005 р. і 22.06.2005 р., а господарським судом Донецької області було порушено справу про банкрутство ПП «Столетов» ухвалою від 03.01.2006 р.

Тобто позивач повинен був представити суду насамперед докази того, що вже на момент укладення спірних угод поруки, тобто 20.06.2005 р. і 22.06.2005 р., ПП «Столетов» вже не мав фінансової можливості яким – небудь чином виконати свої забовязання за спірними договорами перед відповідачем №2 як поручитель, тобто така можливість у нього була відсутня з самого початку.  

Жодного такого доказу суду позивачем представлено так і не було.

Відповідно до норм чинного законодавства України підприємництво - це самостійна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана суб'єктами  господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів в одержання прибутку.

Можливо припустити,  що на момент укладання спірних угод ПП «Столетов» був досить фінансово спроможним та рентабельним підприємством, однак у подальшому в силу певних  обставин опинився у скрутному фінансовому становищі, що привело до подальшого банкрутства в судовому порядку.

У будь – якому разі доказів обратного позивач суду не представив.

Також позивач просить визнати спірні угоди поруки недійсним, оскільки вони, за його думкою протирічать інтересам держави і суспільства, тобто порушують публічний порядок.

Відповідно до  ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.    

Відповідно до вимог чинного законодавства України, не потрібно визнавати недійсним нікчемний правочин.

Однак не зважаючи на це, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.  

До того ж, Кодекс адміністративного судочинства України, зокрема, стаття 162 не передбачає рішення  за позовам суб'єкта владних повноважень про визнання недійсним договору, укладеного між двома суб'єктами господарювання.

Відповідно до ст.. 61 Конституції України    ніхто не може бути двічі притягнений до  юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.      Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, суд дійшов висновку, що визнання банкрутом ПП «Столетов» та його ліквідація    не тягне за собою визнання недійсними укладених ним угод.   

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадовці зобов'язані діяти тільки в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією України і Законами України.

Згідно  ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», посадовці органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись положень Конституції і Законов України, іншіх нормативно-правових актів, прав та інтересів громадян, що охороняються законом, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, і повною мірою використовувати надані їм права.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими, не підтверджуються матеріалами справи  та  не підлягають задоволенню.

Вступна і резолютивна частини проголошено 03.03.2009 р.

Постанова у повному обсязі складена 10.03.2009 р.  

На  підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 – 164, 167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

       У позові відмовити.

           У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.    

     Дійсну постанову направити сторонам рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Воронцова Н.В.