Рішення

від 10.03.2009 по справі 10053.1-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

10053.1-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 323

РІШЕННЯ

Іменем України

10.03.2009Справа №2-21/10053.1-2008

За позовом Севастопольської міської державної адміністрації (99000, м. Севастополь, вул. Леніна, 2)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Сігма» (95001, АР Крим, м. Сімферополь , вул. Некрасова 30, кв. 14)

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

За участю військової прокуратури Севастопольського гарнізону (99011, м. Севастополь, вул. Суворова, 27)

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Сігма», м. Сімферополь

до відповідача Севастопольської міської державної адміністрації, м. Севастополь

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, -

1. Міністерство оборони України в особі Центрального (спеціалізованого) будівельного управління (03100, м. Київ , вул. Артьома, 59);

2. Севастопольська міська рада, 99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3.

3. Військова частина А-3009 (с. Флотське, м. Севастополь)

про визнання права користування земельною ділянкою та спонукання до укладення договору.  

Суддя Господарського

Суду Автономної Республіки Крим

С.І. Чонгова

Представники:

Позивач не з'явився

Відповідач Дюкарь Р.С., довіреність № б/н  від 25.01.2009 р., представник;

Третя особа 1. Куркчі Р.М., довіреність № 220/971/д від 24.11.2008 р.,  представник;

2. Чиркова О.М., довіреність № 03-15|5324 від 29.12.2008 р., представник;

3. Полтєв Є.О., довіреність № 603 від 06.03.2009 р., юрисконсульт

Прокурор Бучко Р.В., посвідчення № 299;

Сутність спору: Севастопольська міська державна адміністрація звернулась до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Сігма», м. Сімферополь, в якій просить усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, розташованою в с. Флотське, м. Севастополь, площею 185,09 га, шляхом її звільнення від ТОВ «Техно-Сігма».

ТОВ “ТЕХНО-СІГМА” у процесі розгляду справи була подана зустрічна позовна заява, згідно якої ТОВ просить визнати право користування земельною ділянкою, що розташована в с. Флотське м. Севастополь, площею 185,09 га за ТОВ “ТЕХНО-СІГМА” в межах координат згідно каталогу координат меж землекористування та відомості обчислення площі, а також просить зобов'язати Севастопольську міську державну адміністрацію заключити договір оренди земельної ділянки, що розташований в с. Флотське м. Севастополь, площею 185,09 га за ТОВ “ТЕХНО-СІГМА” в межах координат згідно каталогу меж землекористування та відомості обчислення площі, у зв'язку з тим, що він є належним землекористувачем  згідно договору від 14.03.2006 року між ним та третьою особою.

Рішенням Господарського суду АР Крим від 30.07.2007 р. у первісному позові відмовлено, зустрічний позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.07.2008 р.  рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.07.2007 року по справі № 2-17/10516-2007 скасоване. Справу направлено на новий розгляд до Господарського суду АР Крим.

Згідно з ухвалою Верховного суду України від 18.09.2008 р. відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 10.07.2008 р. по справі № 2-17/10516-2007.

Відповідно до ухвали Господарського суду АР Крим від 07.10.2008 р. справу № 2-21/10053.1-2008 було прийнято до провадження суддею Господарського суду АР Крим Чонговою С.І. та призначено до слухання.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 27.11.2008 р. до участі в справі в якості третьої особи було залучено Севастопольську міську раду.

У процесі розгляду справи третьою особою – Севастопольською міською радою було надано пояснення щодо суті позовних вимог первісного та зустрічного позовів, у яких третя особа просить відмовити у задоволені позовів.

Відповідно до ухвали Господарського суду АР Крим від 10.02.2009 р. до участі в справі третьою особою було залучено Військову частину А-3009.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) у судове засідання не з'явився, про день слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність позивача за первісним позовом, оскільки у матеріалах справи є достатньо документів для розгляду справи. Крім того, у позивача за первісним позовом було достатньо часу для надання документів, необхідних за його думкою, для розгляду спору.

У порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, проти позову заперечував, вимоги зустрічного позову підтримав.

Представники третіх осіб у засідання суду з'явилися.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представника відповідача, третіх осіб, висновок прокурора, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду АР Крим від 30.07.2007 р. у справі № 2-17/10267-2007 за позовом Міністерства оборони України, м. Київ, в особі Центрального спеціалізованого будівельного управління (гозрахункове), м. Київ, до ТОВ “ТЕХНО-СІГМА”, м. Сімферополь, про розірвання договорів, та за зустрічним позовом ТОВ “ТЕХНО-СІГМА”, м. Сімферополь, до Міністерства оборони України, м. Київ, в особі Центрального спеціалізованого будівельного управління (гозрахункове),  м. Київ, про визнання договору дійсним та визнання  права власності, у первісному позові було відмовлено повністю; зустрічний позов задоволено. Визнаний дійсним договір № 10/4/03-062/СБФ2 від 22 березня 2006 р. про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі № 10/3/03-061/СБФ1  від 14 березня 2006 р. про спільне будівництво (реконструкцію) об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) згідно розробленого i затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін. Визнано за ТОВ "ТЕХНО-СІГМА” (код ЄДРПОУ 33918152) право власності на будівлі і споруди військового містечка № 461/10 (м. Севастополь, вул.. Пролетна, 55), що складається з: КП  літ. “А” з двома ганками; будівля з казармами літ. «Б»  з двома ганками; будівля літ. «В» з естакадою і трьома сходами;  складу літ. « Г»; навіс літ. «Д» ; котельня літ. «Е» ; баня літ.»Ж» з ганком; складу літ. «З»; овочесховище літ. «И»; бомбосховище літ. «К»; дзотів літ. «Л» та літ. «М»; складу літ. «Н»; трансформаторна підстанція літ. «О» з ганком; контрольно – пропускний пункт літ. «П»; навіс літ. «Р»; огороджень та інших споруд.

Стаття 115 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Стаття 329 Цивільного кодексу України визначає, що юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до вимог статті 316 Цивільного кодексу України - правом  власності є право особи на річ (майно),  яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею,  незалежно від  волі інших осіб.  

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм Майном (стаття 317 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 321 Цивільного кодексу України встановлює, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до вимог статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позивач не надав доказів на обґрунтування порушення його прав відповідачем щодо використання земельної ділянки, на якій знаходиться нерухоме майно, що належить відповідачу на праві власності.

Відповідно наданому ТОВ «ТЕХНО-СІГМА» звіту про незалежну оцінку спірного майна загальна площа саме майна складає 4233,3 кв. м.

Позивачем не зазначено яким чином відповідач чинить перешкоди у користуванні земельною ділянкою саме зазначеною у позовних вимогах площею 185,09 га.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зазначене майно знаходиться на земельній ділянці, що передана у користування В/ч А-3009 на підставі рішення виконавчого комітету Севастопольської міської ради № 4/86 від 15.11.1994 р., що підтверджено державним актом на право постійного користування земельною ділянкою ІІ-КМ № 002442.

З користування В/ч А-3009 спірна земельна ділянка не вилучена.

Частина 2 статті 95 Земельного кодексу України встановлює, що порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Проте, землекористувач – В/ч А-3009 або Міністерство Оборони України з вимогами про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки не звертався.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача за первісним позовом задоволенню не підлягають.

Позивач за зустрічним позовом просить визнати право користування земельною ділянкою, що розташована в с. Флотське м. Севастополь, площею 185,09 га за ТОВ “ТЕХНО-СІГМА” в межах координат згідно каталогу координат меж землекористування та відомості обчислення площі, а також просить зобов'язати Севастопольську міську державну адміністрацію заключити договір оренди земельної ділянки, що розташований в с. Флотське м. Севастополь, площею 185,09 га за ТОВ “ТЕХНО-СІГМА” в межах координат згідно каталогу меж землекористування та відомості обчислення площі, у зв'язку з тим, що він є належним землекористувачем  згідно договору від 14.03.2006 року між ним та третьою особою.

Суд дійшов висновку, що вимоги позивача за зустрічним позовом задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Крім того, статтею 377 Цивільного кодексу України встановлюється, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Вилучення та надання у користування земельних ділянок має бути проведеним за проектом землевідведення та з урахування порядку, встановленого статтею 123 та статтею 151 Земельного кодексу України.

Приймаючи до уваги, що відповідно до звіту про незалежну експертну оцінку вартості об'єктів нерухомості, розташованих на території військового містечка № 461/10 в м. Севастополь, Балаклавський район, с. Флотське, який надано позивачем за зустрічним позовом, загальна площа саме майна, яке передано у власність позивача арифметично складає 4233,3 кв. м., площа, яка необхідна для обслуговування об'єктів власності, не встановлена, суд не може вважати обґрунтованою вимогу позивача про визнання його права користування земельною ділянкою розміром саме 185,09 га.

Суд не може прийняти до уваги посилку позивача за зустрічним позовом, що відповідно інвестиційному договору № 10/3/03-061/СБФ1 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих за адресою: АР Крим, м. Севастополь, Балаклавський район, с. Флотське, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін від 14.03.2006 р., площа земельної ділянки на якій буде здійснено будівництво (реконструкція) об'єктів житлово-цивільного призначення та на якій знаходиться власне нерухоме майно позивача, становить 185,09 га, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2.5. зазначеного договору площа 185,09 га є необхідною для обслуговування існуючих та новостворених будівель та споруд.

Згідно з пунктом 2.6. договору на будівельному майданчику знаходиться нерухоме майно, на яке рішенням суду визнане право власності за ТОВ «ТЕХНО-СІГМА», розділення ділянки за необхідністю для обслуговування існуючого майна та новоствореного не проведено.

Відповідно до вимог статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (стаття 1131 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5.1. договору визначено, що Сторона-1 (Міністерство Оборони України) протягом 30 днів з дня укладення договору отримує у встановленому порядку документи (у тому числі землевпорядні), необхідні для проектування та проведення робіт з будівництва та реконструкції і замовляє необхідні дані для здійснення проектів будівництва об'єктів житлово-цивільного призначення і створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (на будівельному майданчику у визначеному у пункту 2.5. договору). У свою чергу Сторона-2 (ТОВ «ТЕХНО-СІГМА») забезпечує оформлення землевпорядної документації, оформлення користування земельною ділянкою, цільовим призначенням якої є будівництво об'єкту, а також отримання необхідних дозволів, технічних умов (ТУ) та іншої необхідної документації для знесення існуючих будівель, споруд  і зелених насаджень, винесення інженерних мереж з території забудови, приведення земельної ділянки у стан, придатний до початку будівництва та виконання Стороною-2 своїх зобов'язань за договором. Якщо, протягом 30 днів з дня укладення договору Сторона-1 не надає Стороні-2 документів, зазначених в частині 1, 2 п. 5.1., Сторона-2 на підставі даного договору має право від імені Сторони-1 здійснити дії по отриманню цих документів за власний рахунок. В даному випадку будь-яких додаткових дозволів або доручень від Сторони-1 не вимагається, підставами для здійснення цих дій є дійсний договір або витяг з цього договору.

Зазначеним договором не передбачено передачу у користування позивачу за зустрічним позовом (Стороні-1 за договором) спірної земельної ділянки.

Суд також зазначає, що передача земельних ділянок з земель оборони у якості пайового внеску у спільну діяльність не передбачена діючим законодавством.

Крім того, як зазначалось, спірна земельна ділянка знаходиться у користуванні Військової частини А-3009.

Частина 3 статті 29 Закону України «Про планування та забудову територій» визначає, що дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а у разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні, - нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову.

Позивач не надав документів, які б свідчили про відмову землекористувача або Міністерства Оборони України у встановленому законодавством порядку від спірної земельної ділянки, або про надання у встановленому порядку згоди на забудову  саме спірної земельної ділянки для отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Таким чином, не можна вважати обґрунтованою посилку позивача за зустрічним позовом про його право на спірну земельну ділянку на підставі інвестиційного договору № 10/3/03-061/СБФ1 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих за адресою: АР Крим, м. Севастополь, Балаклавський район, с. Флотське, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін від 14.03.2006 р.

Крім того, суд зазначає, що пункт 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначає, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані  об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Пунктом 10 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що рішення про розмежування земель державної і комунальної власності в межах населених пунктів приймають відповідні сільські, селищні, міські ради за погодженням з органами виконавчої влади, а за межами населених пунктів - органи виконавчої влади за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування.

Відповідно рішенню виконавчого комітету Севастопольської міської ради народних депутатів від 08 лютого 1997 р. № 3/93 «Про межі районів міста Севастополя» та рішення Севастопольської міської ради 22 скликання від 29.12.1994 р. № 81 «Про затвердження меж сільських населених пунктів та окремих житлових районів селищного типу, розташованих на території Балаклавського та Нахімовського районів м. Севастополя» спірна земельна ділянка знаходиться у межах міста Севастополя.

Стаття 77 Земельного кодексу України встановлює, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

За ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони» землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно законодавства України. Землі оброни можуть перебувати у державній та комунальній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Відповідно до вимог частини 2 статті 4 Закону України «Про використання земель оборони» землі оборони можуть використовуватися для будівництва об'єктів соціально-культурного призначення, соціального та доступного житла.

Відповідно вимогам статті 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі оборони, крім земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

За поясненням Севастопольської міської філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» спірна земельна ділянка включена до державної власності, оскільки надана у користування військовій частині. Проте, таке пояснення засноване на припущеннях, оскільки документів на підтвердження розподілу спірної земельної ділянки на землі державної та комунальної власності не надано.

Крім того, за поясненнями третьої особи – Севастопольської міської ради – будь-яких рішень щодо розмежування земель державної та комунальної власності у межах м. Севастополя не приймалося.

Відповідач за зустрічним позовом не надав документів на підтвердження своїх повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою або щодо її розмежувань.

Отже, крім зазначених вище підстав щодо неправомірності вимог позивача про встановлення права користування та передачі в оренду спірної земельної ділянки у розмірі 185,09 га, суд також дійшов висновку, що Севастопольська державна адміністрація не є належним відповідачем щодо спірної земельної ділянки, оскільки зазначена земельна ділянка перебуває у комунальній власності.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати державного мита та судові витрати, пов'язані з інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу підлягають віднесенню на сторін.

У засіданні суду було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення оформлено та підписано відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 18 березня 2009 р.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 120, 77, 84, 123, 151 Земельного кодексу України, ст. ст. 377, 1130, 1131 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені первісного позову відмовити.

У задоволені зустрічного позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Чонгова С.І.