Рішення

від 10.06.2013 по справі 922/2091/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2013 р.Справа № 922/2091/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровой К.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Газоконденсатне родовище "Денисівське", м. Харків до ТОВ "Гравеліт 21", м. Харків про визнання недійсним договору за участю представників сторін:

позивача - Худякова Н.О., дов. б/н від 30.12.12 р.;

відповідача - Терезюк Т.М., дов. б/н від 24.05.12 р.;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Газоконденсатне родовище «Денисівське», код ЄДРПОУ 32030408, звернувся до господарського суду із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Гравеліт-21», код ЄДРПОУ 34013604, про визнання недійсним договору.

До початку розгляду справи по суті, позивачем була подана заява про уточнення позовних вимог в яких позивач просив визнати недійсними укладені між позивачем та відповідачем договори суборенди № 3/1 від 01.03.2013 р., № 4/1 від 01.03.2013 р., № 6/1 від 01.03.2013 р.

Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав поданий позов (з урахуванням уточнень від 04.06.2013 р., які були прийняті судом) та просив суд його задовольнити. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що укладені між позивачем та відповідачем договори суборенди № 3/1 від 01.03.2013 р., № 4/1 від 01.03.2013 р., № 6/1 від 01.03.2013 р. мають бути визнані недійсними, оскільки, на думку позивача, вони укладені під впливом помилки щодо обставин, які мають істотне значення, оскільки Відповідачем було відмовлено у відшкодуванні витрат Позивача для відшкодування збитків за користування земельними ділянками відповідно до ст. 97 Земельного кодексу України, на території яких розташоване майно виробничо-технічного призначення, що орендується Відповідачем за договорами суборенди. Таким чином, Позивач посилаючись на положення ст. 203, ст. 229 Цивільного кодексу України вважає, що зазначені договори суборенди можуть бути визнані недійсними.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі у зв'язку із відсутністю обґрунтованих правових підстав для визнання недійсними договорів суборенди № 3/1 від 01.03.2013 р., № 4/1 від 01.03.2013 р., № 6/1 від 01.03.2013 р., оскільки ані положеннями договорів суборенди, ані Протоколами погодження договірної ціни до них не передбачено обов'язок Відповідача з відшкодування витрат Позивача за користування земельними ділянками на території яких знаходиться майно виробничо-технічного призначення наданого в суборенду. Крім того, відповідно до законодавства обов'язок з відшкодування шкоди за користування земельними ділянками на яких розташоване майно виробничо-технічного призначення покладено на Позивача.

Враховуючи те, що норми ст. 38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Між позивачем та відповідачем було укладено договір суборенди № 6/1 від 01.03.2013 р. відповідно до положень п. 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Позивач (Орендодавець) зобов'язується передати Відповідачеві (Орендареві), а Відповідач (Орендар) зобов'язується прийняти у тимчасове користування (суборенду) майно виробничо-технічного призначення. Перелік майна наведено в Акті прийому-передачі майна в суборенду. Згідно з Актом приймання-передачі майна в суборенду від 01.03.2013 р. до договору суборенди № 6/1 від 01.03.2013 р., Позивач (Орендодавець) передав, а Відповідач (Орендар) прийняв в суборенду газопромислове обладнання: об'єкти облаштування Денисівського ГКР розташовані у Чугуївському районі Харківської області.

Також позивачем та відповідачем, як особою, що є відповідальною за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання Договору про спільну діяльність від 16.02.2013 р. № 4, було укладено договори суборенди № 3/1 від 01.03.2013 р., № 4/1 від 01.03.2013 р.

Відповідно до п. 1.1. договору суборенди № 3/1 від 01.03.2013 р., в порядку та на умовах, визначених цим договором, Позивач (Орендодавець) зобов'язується передати Відповідачеві (Орендареві), а Відповідач (Орендар) зобов'язується прийняти у тимчасове користування (суборенду) майно виробничо-технічного призначення. Згідно з Актом приймання-передачі майна в суборенду від 01.03.2013 р. до договору суборенди № 3/1 від 01.03.2013 р., Позивач (Орендодавець) передав, а Відповідач (Орендар) прийняв в суборенду газопромислове обладнання: свердловину № 3 Денисівського ГКР, розташовану в Чугуївському районі Харківської області.

Відповідно до п. 1.1. договору суборенди № 4/1 від 01.03.2013 р., в порядку та на умовах, визначених цим договором, Позивач (Орендодавець) зобов'язується передати Відповідачеві (Орендареві), а Відповідач (Орендар) зобов'язується прийняти у тимчасове користування (суборенду) майно виробничо-технічного призначення. Згідно з Актом приймання-передачі майна в суборенду від 01.03.2013 р. до договору суборенди № 4/1 від 01.03.2013 р., Позивач (Орендодавець) передав, а Відповідач (Орендар) прийняв в суборенду газопромислове обладнання: свердловину № 4 Денисівського ГКР, розташовану в Чугуївському районі Харківської області.

Положеннями п. 2.1. договорів суборенди № 3/1 від 01.03.2013 р., № 4/1 від 01.03.2013 р., № 6/1 від 01.03.2013 р. передбачено, що вищенаведені об'єкти передаються в суборенду з метою здійснення розробки Денисівського газоконденсатного родовища. З матеріалів справи вбачається, що розробка Денисівського газоконденсатного родовища здійснюється Відповідачем в межах Договору про спільну діяльність від 16.02.2012 р. № 4 (в редакції Додаткової угоди № 1 від 18.09.2012 р.), укладеного між Позивачем, Відповідачем та ТОВ «Енергія-95», що є власником спеціального дозволу на користування надрами (видобування вуглеводнів) Денисівського газоконденсатного родовища № 5640 від 18.09.2012 р. Невід'ємною частиною спеціального дозволу на користування надрами № 5640 від 18.09.2012 р. є Програма робіт з видобування корисних копалин Денисівського ГКР (Додаток № 2 до Угоди про умови користування надрами з метою видобування природного газу та конденсату Денисівського родовища від 18.09.2012 р. № 5640).

У судовому засіданні встановлено, що майно виробничо-технічного призначення надане в суборенду відповідно до договорів суборенди № 3/1 від 01.03.2013 р., № 4/1 від 01.03.2013 р., № 6/1 від 01.03.2013 р. розташоване в Чугуївському районі Харківської області на земельних ділянках, наданих у користування Позивачеві відповідно до 97 Земельного кодексу України для проведення розвідувальних робіт на Денисівському ГКР.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 97 Земельного кодексу України, підприємства, установи та організації, які здійснюють геологознімальні, пошукові, геодезичні та інші розвідувальні роботи, можуть проводити такі роботи на підставі угоди з власником землі або за погодженням із землекористувачем. Строки і місце проведення розвідувальних робіт визначаються угодою сторін.

Згідно з п. 1 Угоди б/н від 21.11.2009 р., укладеної між Позивачем та Істоміним Іваном Петровичем - власником земельної ділянки № 264, що знаходиться на території Введенської селищної ради Чугуївського району Харківської області (Державний акт на право приватної власності на землю серія РЗ № 780234), Позивачем було прийнято в строкове платне користування частину земельної ділянки № 264 для проведення робіт по облаштуванню пошукової свердловини № 3 Денисівського газоконденсатного родовища в порядку ст. 97 Земельного кодексу України. Згідно з п. 2 Угоди б/н від 21.11.2009 р., в користування передається земельна ділянка загальною площею 0,39 га. Склад угідь - рілля. Згідно з п. 4 Угоди б/н від 21.11.2009 р., угоду укладено на 5 (п'ять) років. Положеннями п. 5 Угоди б/н від 21.11.2009 р. передбачено, що Позивач (Сторона-2) відшкодовує збитки та неодержані доходи власника земельної ділянки у готівковій формі згідно протоколу погодження збитків та неодержаних доходів за кожен рік поспіль.

Згідно з п. 1 Угоди № 166/06-12 від 13.05.2009 р. (в редакції Додаткової угоди № 1 від 10.05.2011 р.) укладеної між Позивачем та Чугуївською районною державною адміністрацією Харківської області, Позивач прийняв в строкове користування частину земельної ділянки № 272 із земель запасу на території Введенської селищної ради Чугуївського району Харківської області для проведення розвідувальних робіт шляхом облаштування свердловини № 4 Денисівського ГКР в порядку ст. 97 Земельного кодексу України з правом розміщення обладнання та споруд для облаштування свердловини. Згідно з п. 2 Угоди № 166/06-12 від 13.05.2009 р. (в редакції Додаткової угоди № 1 від 10.05.2011 р.), в користування передається земельна ділянка загальною площею 0,39 га. Склад угідь - рілля. Згідно з п. 4 Угоди № 166/06-12 від 13.05.2009 р. (в редакції Додаткової угоди № 1 від 10.05.2011 р.), угоду укладено на п'ять років. Положеннями п. 5 Угоди № 166/06-12 від 13.05.2009 р. передбачено, що Позивач (Сторона-2) відшкодовує збитки в безготівковій формі за кожен рік користування у розмірі визначеному у протоколі, згідно протоколу погодження розміру збитків, який є невід'ємною частиною угоди.

Згідно з п. 1 Угоди б/н від 27.01.2012 р., укладеної між Позивачем та Васіною Наталією Миколаївною, яка є власником земельної ділянки № 383, що знаходиться на території Старопокровської сільської ради Чугуївського району Харківської області (Державний акт на право приватної власності на землю серія ЯЛ № 207522), Позивачем було прийнято в строкове платне використання частину земельної ділянки № 383 для проведення робіт по облаштуванню установки підготовки газу Денисівського газоконденсатного родовища в порядку ст. 97 Земельного кодексу України. Згідно з п. 2 Угоди б/н від 27.01.2012 р., в користування передається земельна ділянка загальною площею 0,0701 га, саме під амбар аварійного спалювання газу - 0,0697 га, під опору електромережі - 0,0004 га. Склад угідь - рілля. Згідно з п. 4 Угоди б/н від 27.01.2012 р., угоду укладено на 5 (п'ять) років. Положеннями п. 5 Угоди б/н від 27.01.2012 р., передбачено, що Позивач (Сторона-2) відшкодовує збитки та неодержані доходи власника земельної ділянки у готівковій формі, згідно протоколу погодження збитків та неодержаних доходів за кожен рік поспіль.

Згідно з п. 1 Угоди № 224/06-12 від 01.09.2010 р. укладеної між Позивачем та Чугуївською районною державною адміністрацією Харківської області, Позивачу було надано земельну ділянку сільськогосподарського призначення (угіддя - рілля), загальною площею 2,03 га із земель запасу на території Старопокровської сільської ради Чугуївського району Харківської області строком п'ять років для проведення пошуково-розвідувальних робіт, а Позивач зобов'язався своїми силами або за допомогою інших осіб виконати у відповідності до умов даної угоди та згідно вимог чинного законодавства розвідувальні роботи, а також компенсувати власнику даних земельних ділянок усі збитки, в тому числі неодержані доходи, та за свій рахунок привести займану земельну діяльну у попередній стан.

Листом вих. № 46/1 від 15.04.2013 р. Позивач звернувся до Відповідача з проханням відшкодувати його витрати для відшкодування збитків за користування вказаними земельними ділянками за 2013 рік у загальній сумі 19 086,83 грн., а саме за договором суборенди № 3/1 від 01.03.2013 р. кошти у сумі 1 968,85 грн. (згідно з Угодою б/н від 21.11.2009 р.), за договором суборенди № 4/1 від 01.03.2013 р. кошти у сумі 2 427,08 грн. (згідно з Угодою № 166/06-12 від 13.05.2009 р.), за договором суборенди № 6/1 від 01.03.2013 р. кошти у сумі 14 693,90 грн. (згідно з Угодами б/н від 27.01.2012 р., № 224/06-12 від 01.09.2010 р.). Згідно листа Відповідача вих. № 69/1 від 16.05.2013 р., що міститься в матеріалах справи вбачається, що Відповідачем було відмовлено у відшкодуванні витрат Позивача за користування земельними ділянками, оскільки між сторонами у договірному порядку за договорами суборенди № 3/1 від 01.03.2013 р., № 4/1 від 01.03.2013 р., № 6/1 від 01.03.2013 р. не було погоджено зазначене питання.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог статей 525, 526, 629 Цивільного Кодексу України та ст. 193 Господарського Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Позивач зазначає, що укладаючи спірні договори суборенди № 3/1 від 01.03.2013 р., № 4/1 від 01.03.2013 р., № 6/1 від 01.03.2013 р., він розраховував на відшкодування Відповідачем його витрат на відшкодування збитків за користування земельними ділянками, на території яких розташоване майно виробничо-технічного призначення (газопромислове обладнання: об'єкти облаштування, свердловина № 3 та свердловина № 4 Денисівського ГКР), що орендується Відповідачем за договорами суборенди № 3/1 від 01.03.2013 р., № 4/1 від 01.03.2013 р., № 6/1 від 01.03.2013 р.

Як вбачається зі змісту укладених між позивачем та відповідачем договорів суборенди № 3/1 від 01.03.2013 р., № 4/1 від 01.03.2013 р., № 6/1 від 01.03.2013 р., згідно з п. 4.1. договорів, орендна плата за об'єкт оренди визначається у протоколах погодження договірної ціни які є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток №2). Протокол погодження договірної ціни за перший місяць складається на дату підписання Акту прийому-передачі Майна в оренду. Пунктом 4.3. договорів суборенди № 3/1 від 01.03.2013 р., № 4/1 від 01.03.2013 р., № 6/1 від 01.03.2013 р. передбачено, що орендна плата сплачується Відповідачем щомісяця, в безготівковому порядку на поточний рахунок Позивача.

З матеріалів справи вбачається, що між Позивачем та Відповідачем підписані Протоколи погодження договірної ціни до всіх вказаних договорів суборенди, а саме: протокол № 1 від 01.03.2013 р. за договором суборенди № 3/1 від 01.03.2013 р., протокол № 2 від 01.03.2013 р. за договором суборенди № 3/1 від 01.03.2013 р., протокол № 1 від 01.03.2013 р. за договором суборенди № 4/1 від 01.03.2013 р., протокол № 2 від 01.03.2013 р. за договором суборенди № 4/1 від 01.03.2013 р., протокол № 1 від 01.03.2013 р. за договором суборенди № 6/1 від 01.03.2013 р. При цьому, ані положеннями договорів суборенди № 3/1 від 01.03.2013 р., № 4/1 від 01.03.2013 р., № 6/1 від 01.03.2013 р., ані протоколами погодження договірної ціни до них не передбачено обов'язок Відповідача з відшкодування витрат Позивача за користування земельними ділянками на території яких знаходиться майно виробничо-технічного призначення наданого в суборенду.

У судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Позивач є одним із учасників Договору про спільну діяльність від 16.02.2012 р. № 4 (в редакції Додаткової угоди № 1 від 18.09.2012 р.) в межах якого здійснюється розробка Денисівського газоконденсатного родовища.

Відповідно до положень ч. 4. ст. 13 Закону України «Про нафту і газ» від 12.07.2001 р. № 2665-III, користувач нафтогазоносними надрами, який має спеціальний дозвіл на видобування нафти і газу, має право проводити в межах наданої йому ділянки надр пошук і розвідку нових покладів нафти і газу. Згідно з абз. 2 п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 р. № 615 «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами», надрокористувач, якому надано дозвіл на видобування корисних копалин, має право проводити дорозвідку (довивчення) родовища у межах наданої йому ділянки надр.

Судом встановлено, що проведення розвідувальних робіт на Денисівському ГКР передбачено умовами спеціального дозволу на користування надрами (видобування вуглеводнів) № 5640 від 18.09.2012 р., що підтверджується Програмою робіт з видобування корисних копалин Денисівського ГКР (Додаток № 2 до Угоди про умови користування надрами з метою видобування природного газу та конденсату Денисівського родовища від 18.09.2012 р. № 5640), яка є невід'ємною частиною спеціального дозволу на користування надрами № 5640 від 18.09.2012 р., якою передбачено в тому числі будівництво розвідувальної свердловини № 20, проведення сейсморозвідувальних робіт в межах західного перспективного блоку, буріння пошуково-розвідувальної свердловини № 5.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 97 Земельного кодексу України, підприємства, установи та організації, які здійснюють геологознімальні, пошукові, геодезичні та інші розвідувальні роботи, можуть проводити такі роботи на підставі угоди з власником землі або за погодженням із землекористувачем. Строки і місце проведення розвідувальних робіт визначаються угодою сторін.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність застосування положень статті 97 Земельного кодексу України до розробки Денисівського ГКР, на підставі Спеціального дозволу на користування надрами (видобування вуглеводнів) № 5640 від 18.09.2012 р.

Як встановлено у судовому засіданні, Позивачем було прийнято в строкове платне використання земельні ділянки, що знаходяться на території Чугуївського району Харківської області для проведення розвідувальних робіт в порядку ст. 97 Земельного кодексу України: згідно з п. 1 Угоди б/н від 21.11.2009 р. Позивачем було прийнято в строкове платне використання частину земельної ділянки № 264 для проведення робіт по облаштуванню пошукової свердловини № 3 Денисівського газоконденсатного родовища; згідно з п. 1 Угоди № 166/06-12 від 13.05.2009 р. (в редакції Додаткової угоди № 1 від 10.05.2011 р.), Позивачем було прийнято в строкове користування частину земельної ділянки № 272 із земель запасу на території Введенської селищної ради Чугуївського району Харківської області для проведення розвідувальних робіт шляхом облаштування свердловини № 4 Денисівського ГКР з правом розміщення обладнання та споруд для облаштування свердловини; згідно з п. 1 Угоди б/н від 27.01.2012 р., Позивачем було прийнято в строкове платне використання частину земельної ділянки № 383 для проведення робіт по облаштуванню установки підготовки газу Денисівського газоконденсатного родовища; згідно з п. 1 Угоди № 224/06-12 від 01.09.2010 р. Позивачем було прийнято в строкове користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (угіддя - рілля), загальною площею 2,03 га із земель запасу на території Старопокровської сільської ради Чугуївського району Харківської області для проведення пошуково-розвідувальних робіт.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Позивачем відповідно до вимог Земельного кодексу України, Закону України «Про нафту і газ» від 12.07.2001 р. № 2665-III правомірно здійснюється використання земельних ділянок на території Чугуївського району Харківської області (Угода б/н від 21.11.2009 р., Угода № 166/06-12 від 13.05.2009 р., Угода б/н від 27.01.2012 р., Угода № 224/06-12 від 01.09.2010 р.) в межах Договору про спільну діяльність від 16.02.2012 р. № 4, одним із учасників якого є Позивач. Дані угоди є чинними, дійсними та повністю відповідають положенням діючого законодавства України.

Відповідно до ч. 4 ст. 97 Земельного кодексу України, підприємства, установи та організації, які проводять розвідувальні роботи, зобов'язані відшкодовувати власникам землі та землекористувачам усі збитки, в тому числі неодержані доходи, а також за свій рахунок приводити займані земельні ділянки у попередній стан.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідно до ч. 4 ст. 97 Земельного кодексу України, саме на Позивача який на законних підставах займає земельні ділянки на території яких знаходиться майно виробничо-технічного призначення, покладено обов'язок з відшкодування збитків за користування зазначеними земельними ділянками.

У відповідності до п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Також у відповідності до п. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Враховуючи викладене, оскільки умовами договорів суборенди на Відповідача не було покладено обов'язок відшкодування витрат Позивача за користування земельними ділянками на території яких знаходиться майно виробничо-технічного призначення наданого в суборенду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсними договорів суборенди № 3/1 від 01.03.2013 р., № 4/1 від 01.03.2013 р., № 6/1 від 01.03.2013 р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частина 1 ст. 43 ГПК України, встановлює, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги заявлені позивачем є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 6, 626, 627 525, 526, 629 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193 Господарського кодексу України, статтею 97 Земельного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Повне рішення складено 13.06.2013 р.

Суддя Інте Т.В.