Рішення

від 18.06.2013 по справі 909/423/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2013 р. Справа № 909/423/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,

при секретарі судового засідання Андріїв Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом науково-виробничого приватного підприємства "Комбі"

(вул. Б. Хмельницького, 109 А, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300;

поштова адреса: вул. Січових Стрільців, 7/51, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300)

до спільного українсько-македонського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон" (вул. Короля Данила, 16 а, м. Івано-Франківськ, 76010)

про стягнення заборгованості у розмірі 30 338,54 грн., з яких 29 855,20 грн. основного боргу, 114,50 грн. пені, 39,30 грн. інфляційних втрат, 229,54 грн. суми 3% річних,

за участю представників сторін:

від позивача: Квасній В.М. - представник, (довіреність № 6 від 04.02.2013; паспорт серії СС № 207039, виданий Калуським МВ УМВС в Івано-Франківській області від 12.11.1996 р.); від відповідача: не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Науково-виробниче приватне підприємство "Комбі" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до спільного українсько-македонського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон" про стягнення заборгованості у розмірі 30 338,54 грн., з яких 29 855,20 грн. основного боргу, 114,50 грн. пені, 39,30 грн. інфляційних втрат, 229,54 грн. суми 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду щодо здійснення розрахунку за виконані позивачем підрядні роботи з благоустрою території багатоквартирного житлового будинку по вул. Підвальній в м. Калуші, Івано-Франківської області на суму 29 855,20 грн.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 10.04.2013 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 24.04.2013 р.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської від 24.04.2013 р. розгляд справи відкладено на 23.05.2013 р.

У судовому засіданні 23.05.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав з викладених у позовній заяві підстав.

Представник відповідача в судове засідання на вимогу суду не з'явився, відзив на позов та докази, що його підтверджують, суду не надіслав, відтак своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 10.04.2013 р. та від 24.04.2013 р. Письмових заяв, повідомлень щодо поважності причин відсутності представників відповідача в судовому засіданні до суду не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальним правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин справи суд згідно із ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, одночасно запобігаючи безпідставному затягуванню розгляду справи та сприяючи своєчасному відновленню порушеного права.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи та дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час розгляду справи, 03.12.2012 р. між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник) укладено договір № 1-14 (далі - договір; а.с. №13), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручив, а підрядник зобов'язався виконати роботи з благоустрою території багатоквартирного житлового будинку по вул. Підвальній в м. Калуші, Івано-Франківської області згідно існуючої кошторисної документації.

Відповідно до п. 1.2 договору підрядник зобов'язався виконати доручені йому роботи своїми силами та засобами виробництва.

У пункті 3.1 договору сторони погодили, що загальна вартість робіт складає 39 970,80 грн., з врахуванням ПДВ.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи, згідно представлених виконавцем актів прийому виконаних робіт.

У відповідності до умов договору підрядник виконав роботи, що підтверджується актом приймання виконаних робіт за формою № КБ-2в за грудень 2012 р., підписаним та скріпленим печатками сторін (а.с. №№ 14-15).

Відповідно до довідки про вартість виконаних робіт за формою № КБ-3 за грудень 2012 р., підписаної та скріпленої печатками сторін, фактична вартість виконаних робіт (за виключенням вартості матеріальних ресурсів поставки замовника) становить 39 697,20 грн. (а.с. № 16).

У пункті 3.2 договору сторони встановили, що замовник виплачує підряднику аванс на придбання матеріалів в розмірі 50 % від суми кошторису перед початком цих робіт. Решта суми виплачуються після підписання обома сторонами актів здавання-прийомки робіт протягом 10 банківських днів.

Однак, відповідно до п. 3.4 договору розрахунки за договором проводяться банківським переказом або внесенням готівки в касу підприємства до десятого числа наступного за звітним місяцем на основі підписаних актів КБ-2В та рахунків.

На підставі п. 3.4 договору та підписаного сторонами акта приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2012 р. позивачем направлено відповідачу рахунок-фактуру № КО-0000091 від 28.12.2012 р. (а.с. № 35) з вимогою оплатити виконані роботи на суму 39 697,20 грн.

Факт отримання відповідачем рахунку-фактури № КО-0000091 від 28.12.2012 р. підтверджується частковою сплатою 22.02.2013 р. та 11.03.2013 р. відповідачем заборгованості за договором на загальну суму 9 842,00 грн. на підставі цього рахунку (а.с. № 38).

У зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на суму 29 855,20 грн. основного боргу.

У силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні приписи містить ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, згідно з положеннями якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також, вказаною нормою передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (ч. 2 зазначеної статті).

У відповідності до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи те, що відповідач прийняв виконані позивачем роботи без жодних зауважень, він зобов'язаний оплатити їх вартість на умовах встановлених в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог суду сторони склали акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2013 р. по 20.04.2013 р. (а.с. № 39), згідно з яким відповідач визнав та підтвердив заборгованість у сумі 29 855,20 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що докази, які б спростовували доводи позивача та/або свідчили про сплату заборгованості за виконані роботи станом на час розгляду справи, відповідачем не надано та в матеріалах справи відсутні.

У зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що відповідач взяті на себе зобов'язання згідно з укладеним договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Виходячи з вищенаведеного, позовні вимоги про стягнення 29 855,20 грн. заборгованості за виконані роботи є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Під час розгляду справи судом здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку інфляційних втрат за січень 2013 р. та суми 3 % річних за період з 17.01.2013 р. по 05.04.2013 р. (а.с. № 7).

Враховуючи встановлення судом факту прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати виконаних робіт та з огляду на те, що заявлені до стягнення суми інфляційних втрат та суми 3% річних, не перевищують відповідних сум, розрахованих судом, позовні вимоги в частині стягнення 39,30 грн. інфляційних втрат і 229,54 грн. суми 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, у відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 230 зазначеного кодексу передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 231 Господарського кодексу України визначає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч. 1 цієї статті) та штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 цієї статті).

У пункті 5.2 договору сторони встановили, що за порушення термінів прийому-здачі та оплати виконаних робіт винувата сторона платить пеню в розмірі 0,5% вартості робіт за кожен день затримки.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі ст. 3 зазначеного закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи те, що позивачем нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (а.с. № 7) та заявлена до стягнення сума пені за період з 17.01.2013 р. по 05.04.2013 р., не перевищує відповідної суми, розрахованої судом, позовні вимоги в частині стягнення 114,50 грн. пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За правилами, встановленими ст. 49 ГПК України, судові витрати у справі підлягають покладенню на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 121, 124 Конституції України, ст. ст. 526, 530, 549, 625, 837, 853, 854 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, 230, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язання", ст. ст. 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов науково-виробничого приватного підприємства "Комбі" до спільного українсько-македонського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон" про стягнення заборгованості у розмірі 30 338,54 грн. задовольнити.

Стягнути з спільного українсько-македонського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон" (вул. Короля Данила, 16 а, м. Івано-Франківськ, ідентифікаційний код 31523962 ) на користь науково-виробничого приватного підприємства "Комбі" (вул. Б. Хмельницького, 109 А, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300; поштова адреса: вул. Січових Стрільців, 7/51, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300, ідентифікаційний код 22174539) 29 855,20 грн. (двадцять дев"ять тисяч вісімсот п"ятдесят п"ять гривень 20 коп.) основного боргу, 114,50 грн. (сто чотирнадцять гривень 50 коп.) пені, 39,30 грн. (тридцять дев"ять гривень 30 коп. ) інфляційних втрат, 229,54 грн. (двісті двадцять дев"ять гривень 54 коп. ) суми 3% річних та 1 720,50 грн. (одна тисячу сімсот двадцять гривень 50 коп.) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.06.2013 р.

Суддя Т.Е. Валєєва

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"