Рішення

від 13.06.2013 по справі 925/657/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 року Справа № 925/657/13

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Кучеренко О.І., при секретарі судового засідання Голосінській Н.М., за участю представників сторін:

від позивача - Ганнисик О.Ю. - представник за довіреністю,

від відповідача - Мананкова І.О.- представник за довіреністю,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду справу за позовною заявою

позивача: Канівського комунального підприємства теплових мереж

до відповідача комунального підприємства "Місто"

про стягнення 27 304,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

Канівське комунальне підприємство теплових мереж звернулося до суду з позовом до комунального підприємства "Місто" про стягнення з відповідача 27 304,49 грн. в тому числі: 24 000,00 грн. основного боргу, 1 816,49 грн. - 3% річних, 1 488,00 грн. інфляційних та відшкодування судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі письмової заявки та рахунку №СФ-0000076 від 26.04.2010, між сторонами був укладений договір у спрощеній формі, на виконання якого позивач здійснив попередню оплату за послуги екскаватора в сумі 24 000 грн., однак відповідач послуги не надав, на вимогу позивача попередню оплату не повернув. Також згідно зі ст.625 ЦК України позивач просить стягнути із відповідача три відсотки річних від простроченої суми та суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з обставин викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях до позову.

Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечує з наступних підстав. 26.04.2010 між позивачем та відповідачем дійсно було досягнуто домовленості про надання відповідачем послуг екскаватора ЕО-2621, на виконання якої позивачем, згідно рахунку-фактури №СФ-0000076 від 26.04.2010, було перераховано кошти в сумі 24 000 грн. як передоплату за послуги екскаватора. У зв'язку із неможливістю надати обумовлені послуги, відповідач 12.05.2010 платіжним дорученням №586 повернув позивачу кошти в сумі 24 000 грн. Отже, на момент пред'явлення вимоги і на день розгляду справи у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за ненадані послуги тому, просить припинити провадження у справі.

В судовому засідання 10.06.2013 було оголошено перерву до 12 год.00 хв. 13.06.2013.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Позивач та відповідач у справі є комунальними підприємствами, метою діяльності позивача є забезпечення тепловою енергією житлового фонду, комунально-побутових підприємств, соціально-культурних та інших в зоні його дії, а відповідача - діяльність пов'язана з організацією прибирання та іншими видами діяльності, спрямованої для виконання своїх статутних цілей.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 24 000 грн., яка виникла в останнього у зв'язку із невиконанням взятих на себе зобов'язань та відмови повернути позивачу передоплату. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що Канівське комунальне підприємство теплових мереж звернулося до комунального підприємства «Місто» з листом від 21.04.2010 №213, у якому просило виконати земельні роботи екскаватором ЕО-2621 у строки з 28 квітня 2010 року по 01 жовтня 2010 року. Згідно рахунку-фактури №СФ-0000076 від 26.04.2010, позивач платіжним дорученням №352 від 28.04.2010 перерахував відповідачу 24 000 грн. передоплати.

У встановлені строки відповідач не виконав обумовлені роботи, тому позивач направив відповідачу вимогу №519 від 13.10.2010, у якій повідомив, що оскільки відповідачем послуги у встановлені строки не надані, необхідність у їх отриманні у підприємства відсутня, тому просить повернути попередньо сплачені підприємством кошти в сумі 24 000 грн. у строк до 18.10.2010. За доводами позивача, на день його звернення з цим позовом до суду відповідач вказані кошти не повернув.

Також судом встановлено, що між позивачем та відповідачем існували і інші правовідносини, які також були пов'язані з наданням послуг по виконанню земляних робіт відповідачем. Так, 29.12.2008 Канівське комунальне підприємством теплових мереж направило комунальному підприємству «Місто» листа №801 від 29.12.2008 про надання транспортних послуг на виконання земельних робіт. На підставі рахунку № СФ-0000129 від 29.12.2008, позивач платіжним дорученням №1314 від 29.12.2008 перерахував відповідачу 20 000 грн. передоплати.

Крім того, згідно рахунку-фактури №СФ-0000131 від 28.05.20009, яка була виставлена відповідачем за транспортні послуги, позивач перерахував комунальному підприємству «Місто» передоплату в сумі 10 000 грн., платіжним дорученням №461 від 28.05.2009.

Послуги, за цими домовленостями, відповідачем надані не були.

Позивач зазначає, що 12.05.2010 відповідач повернув позивачу 24 000 грн., у зв'язку із відсутністю посилання на період, дату та номер договору, згідно якого здійснено платіж, позивач зарахував кошти в сумі 24 000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за минулі роки, а саме: 20 000,00 грн. - повернення відповідачем попередньої оплати за усною домовленістю від 29.12.2008 та 4 000,00 грн., як частково повернутий аванс за ненадані відповідачем послуги згідно домовленості від 28.05.2009. Позивач зазначає, що зарахування коштів без чіткого посилання платника на призначення платежу в погашення заборгованості за минулі періоди не заборонено нормами законодавства.

На момент подачі позовної заяви відповідач попередньо сплачені кошти за угодою від 26.04.2010 не повернув, тому позивач просить стягнути їх із відповідача у примусовому порядку.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За загальним порядком укладання господарських договорів вони викладаються у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст.181 Господарського кодексу України).

Правочин згідно зі ст. 205 Цивільного кодексу України може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі листів та усної домовленості, за умовами яких відповідач зобов'язувався виконувати для позивача земляні роботи, власними технічними засобами. Про те, що запропоновані позивачем умови були прийняті відповідачем, свідчать виставлені останнім рахунки, тому суд приходить до висновку про існування між сторонами договірних відносин, а отже виникнення у сторін цивільних прав і обов'язків (ст.11 ЦК України).

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників, позивача та відповідача, суд прийшов до висновку, що вказані договори за своєю правовою природою є договорами про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На виконання цих договорів позивач перерахував відповідачеві: 20 000 грн. передоплати (платіжне доручення №1314 від 29.12.2008), 10 000 грн., (платіжне доручення №461 від 28.05.2009), 24 000,00 грн. (платіжне дорученням №352 від 28.04.2010), а всього 54 000 грн.

Відповідач на вказану суму роботи замовлені позивачем не виконав, що не заперечувалось представниками відповідача у судовому засіданні.

Судом встановлено, що згідно платіжного доручення №586 від 12.05.2010 (а. с. 38, 40) відповідач повернув позивачу 24 000 грн., позивач зарахував ці кошти в рахунок погашення заборгованості за минулі роки, а саме: 20 000,00 грн. - повернення відповідачем попередньої оплати за договором від 29.12.2008 та 4 000,00 грн. як частково повернутий аванс за ненадані відповідачем послуги згідно договору від 28.05.2009.

Суд критично оцінює заперечення відповідача у відзиві на позов та його представника у судовому засіданні стосовно того, що у нього відсутня заборгованість за договором від 28.04.2010, з підстав повернення коштів за цим договором та відсутності обов'язку по поверненню передоплати за договорами від 29.12.2008 та від 28.05.2009 через списання заборгованості у зв'язку зі збігом позовної давності, з огляду на те, що оскільки при перерахуванні коштів у сумі 24 000 грн. відповідач не зазначив по якому саме договору, відбулося це повернення, позивач правомірно зарахував їх в рахунок погашення за попередніми договорами.

Крім того, з аналізу пропозиції позивача до відповідача щодо проведення земельних робіт екскаватором ЕО-2621 від 21.04.2010 та з огляду на те, що вказані замовлені роботи були необхідні позивачу протягом певного періоду, а саме: з 28 квітня 2010 року по 01 жовтня 2010 року, у зв'язку із закінченням опалювального періоду та проведення випробувальних робіт теплових мереж, суд прийшов до висновку, що позивач правомірно зарахував вказані кошти, як повернення за договорами від 29.12.2008 та від 28.05.2009, оскільки повернення авансу відбулося 12.05.2010, тобто до закінчення строку на який замовлялися послуги екскаватора. Доказів на підтвердження відмови відповідача від виконання своїх зобов'язань, чи неможливості надання таких послуг, відповідач суду не надав.

Суд також не приймає до уваги твердження відповідача про те, що позивач не мав права зараховувати повернуті ним кошти в рахунок оплати боргів попередніх періодів, а повинен був керуватися нормами чинного законодавства стосовно зарахування зустрічних однорідних вимог оскільки, порядок повернення передоплати договором не визначений і одержувач не позбавлений права зарахувати погашення заборгованість в хронологічному порядку, тобто в рахунок оплати боргів попередніх періодів.

Відповідно до ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Частиною 2 ст.903 ЦК України встановлено, що тільки за наявності вини, виконавець несе відповідальність за невиконання договору про надання послуг. За відсутності непереборної сили чи вини замовника, якщо інше не передбачено договором чи законом, виконавець повністю втрачає право на оплату, а якщо вона була раніше виплачена, то, повинна бути повернена.

Позивач листом-повідомленням №519 від 13.10.2010 звернувся до відповідача з вимогою щодо повернення попередньої оплати оскільки, необхідність у їх наданні відпала.

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи, суд дійшов висновку, що позивач втратив інтерес щодо виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань згідно договору від 25.04.2010, тому він відмовився від його виконання, що є підставою для повернення відповідачем, сплачених позивачем коштів у сумі 24 000 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, виходячи з чого позивач нарахував відповідачу 1 488 грн. інфляційних нарахованих за період з жовтня 2010 по березень 2013 року та 1 816, 49 грн. - 3% річних за період з жовтня 2010 по квітень 2013.

Перевіривши надані позивачем розрахунки, суд прийшов до висновку, що вказані вимоги підлягають до часткового задоволення, у сумі 1 344,00 грн. - інфляційних та 1 810,85 грн. - 3% річних (за період з листопада 2010 року по березень 2013).

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог підлягають стягненню 1 711,07 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства «Місто» (19000, м. Канів, Черкаської області, вул. 1-го Травня, 21, код 31423140) на користь Канівського комунального підприємства теплових мереж (19000, м. Канів, Черкаська область, вул. Енергетиків, 30, код 02082657) - 24 000,00 грн. - основного боргу, 1 344,00 грн. - інфляційних, 1 810,85 грн. - 3% річних та 1 711,07 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 18.06.2013

Суддя О.І. Кучеренко