Рішення

від 17.06.2013 по справі 916/946/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" червня 2013 р.Справа № 916/946/13

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Брагіна Я.В.

Секретар судового засідання: Галюк Т.В.

За участю представників:

від позивача: Піскун О.В. за довіреністю №127 від 04.03.13.

від відповідача: не з'явився

Розглянув справу за позовом:

Приватного акціонерного товариства „Київстар" (м.Київ) в особі Одеської філії ПрАТ „Київстар" ( м.Одеса);

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мобістар-Інтерактив (м.Одеса);

про стягнення 7929,44грн.

Спір розглядався у більш тривалий строк за клопотанням сторони на підставі ст.69 ГПК України.

08.04.2013р. Публічне акціонерне товариство „Київстар" в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства „Київстар" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мобістар-Інтерактив", в якій просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 7929,44грн., із яких 7722,58грн. - основний борг, пеня в сумі - 206,86грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві. Пояснив, що відповідач не сплатив борг, просив закінчувати розгляд справи та задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення ухвал суду.

Отже, справа розглядається за наявними в матеріалах справи доказами на підставі ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

24.01.2008р. між Закритим акціонерним товариством „Київстар Дж.Ес.Ем" в особі Одеської філії, правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство „Київстар" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Мобістар-Інтерактив" укладено договір №28/2008 про надання телекомунікаційних послуг.

Відповідно до розділу 1 зазначеного договору позивач зобов'язувався надавати відповідачу послуги, зокрема: надання у користування виділених некомутованих каналів електрозв'язку, постійний доступ до Глобальної мережі Інтернет, інші послуги передавання даних (п.1.2. договору), а відповідач зобов'язувався прийняти надані послуги та сплачувати їх вартість у порядку, передбаченому цим договором (п.1.3 договору).

Додатком „Б" до договору №28/2008 від 24.01.08. сторони погодили плату за надання послуг з користування некомутованим каналом електрозв'язку в сумі 1800,00грн. в місяць (а.с.13).

Згідно п.5 ч.1 ст.33 Закону України „Про телекомунікації" №1280-IV від 18.11.2003р. споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

За умовами п.2.2.5 та 3.5 договору, відповідач оплачує послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання ( ст. 901 ЦК України ).

Відповідно до частини 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивачем згідно умов договору від 24.01.08. надані послуги відповідачу в період з квітня 2012р. по вересень 2012р. на суму 7722,58грн., що підтверджується копіями рахунків за телекомунікаційні послуги та не заперечується відповідачем про отримання послуг позивача, про що свідчать гарантійні листи відповідача та акт звірки взаємних розрахунків.

Проте, відповідачем умови договору про надання телекомунікаційних послуг належним чином не виконані щодо оплати отриманих послуг за період з квітня 2012р. по вересень 2012 року, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 7722,58грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 7722,58грн. є обґрунтованими, підтвердженими доказами, що знаходяться в матеріалах справи і про задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем оплата наданих послуг за договором №28/2008 своєчасно проведена не була, що є порушенням зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст.230 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України "Про телекомунікації" у разі затримки плати за надані оператором телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Пунктом 4.11 договору №28/2008 сторони погодили, що у разі невиконання відповідачем п.2.2.5 та п.3.5 договору, останній сплачує позивачу пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки оплати.

Позивач надав розрахунок пені, згідно якого пеня становить 206,86грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд приходить до висновку, що нарахування пені за період із 21.04.12. по 20.05.12. в сумі 67,66грн. не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, ч.6 ст. 232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та п.3.5 договору №28/2008 від 24.01.08р., відповідно до якого, споживач здійснює розрахунки з виконавцем за надані за звітний період послуги у національній валюті України, шляхом перерахування відповідних сум на поточний рахунок виконавця щомісячно, до 20-го числа місяця наступного за звітним.

Отже, вартість послуг за квітень 2012 року відповідач повинен був оплатити до 20.05.12. Але послуги за квітень 2012 року відповідач не оплатив, то з врахуванням вимог ч.6 ст.232 ГК України і умов договору, позивач вправі нараховувати пеню за несвоєчасну оплату послуг із 21.05.12., а не із 21.04.12. Тому пеня нарахована за період із 21.04.12. по 20.05.12. в сумі 67,66грн. нарахована позивачем безпідставно.

Таким чином, суд задовольняє позов в частині стягнення пені в сумі 139,20грн. (206,86грн. - 67,66грн.), а відмовляє в позові в частині стягнення пені в сумі 67,66грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач позовні вимоги не спростував, докази сплати заборгованості не надав, в акті звірки взаємних розрахунків визнав борг.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 7722,58грн., пені в сумі 139,20грн., оскільки в цій частині позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства та підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи. А відмовляє в позові в частині стягнення пені в сумі 67,66грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст.33,34,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „Мобістар-Інтерактив (65088, м.Одеса, Люстдорфська дорога, 92/94, код ЄДРПОУ 35358767)

на користь Приватного акціонерного товариства „Київстар" (03110, м. Київ, Червонозоряний проспект, 51, код ЄДРПОУ 21673832):

- 7722,58грн. - основного боргу;

- 139,20грн. - пені,

- 1705,82грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 67,66грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складання та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано: 19.06.2013р.

Суддя Брагіна Я.В.