Рішення

від 10.03.2009 по справі 3057-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

3057-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

10.03.2009Справа №2-22/3057-2008

За позовом ТОВ «Полістар», 84634, м. Горлівка, вул. Тургенєва, 43

До відповідача ТОВ «Агротехносервіс»,  97562, Сімферопольський район,  с. Укрїнка,  вул. Октябрьська, 16

Про стягнення  69097,36 грн.   

Суддя   Калініченко А.А.

Представники:

Від позивача –   не з'явився

Від відповідача –  Поставничий Ю.М., представник, дов. від 03 січня 2008 року

Обставини справи:

Позивач –   ТОВ «Полістар» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - ТОВ «Агротехносервіс», просить суд стягнути з відповідача  борг в сумі 50000,00 грн.,  індекс інфляції в сумі 7238,31 грн.,  відсотки за користування грошовими коштами постачальника у розмірі  8736,99 грн., 3% річних – 873,71 грн., пеню в сумі 2248,35 грн., всього 69097,36 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, у порушення взятих на себе зобов'язань, не здійснив оплату поставленого товару, у зв'язку з чим за відповідачем склалась заборгованість в сумі 50000,00 грн.

21 квітня 2008 року до Господарського суду АР Крим надійшло клопотання позивача про доповнення  позовних вимог, відповідно до якого просить суд додатково стягнути з відповідача  оплату послуг адвокату у розмірі 6900,00 грн.

06 травня 2008 року позивач уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача суму основного  боргу у розмірі 50000,00 грн.,  індекс інфляції у розмірі 7238,31 грн.,  30% річних у розмірі 8736,99 грн.,  пеню в сумі 2248,35 грн., та судові витрати.

Крім того, відповідно до наданих суду уточнень позовних вимог, позивач відмовився від вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 873,71 грн. в порядку п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. З наслідками відмови від частини позовних вимог позивач ознайомлений, про що свідчить відповідний напис, а.с. 57.

Вказані уточнення позовних вимог прийняті судом до розгляду.

Відповідач заперечує проти позовних вимог з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, просить суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

16 вересня 2008 року позивач надав суду заперечення на відзив відповідача на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 16 вересня 2008 року у справі № 2-28/3057-2008 провадження у справі призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Кримському науково – дослідному інституту судових експертиз.

За резолюцією заступника Голови Господарського суду АР Крим Тіткова С.Я. від 09 жовтня 2008 року, у зв'язку з переходом суді Господарського суду АР Крим Альошиної С.М. на посаду судді Господарського суду м. Севастополя, справу № 2-28/3057-2008 передано на розгляд судді Господарського суду АР Крим Калініченко А.А.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 20 жовтня 2008 року справу № 2-28/3057-2008 прийнято до провадження судді Господарського суду АР Крим Калініченко А.А. із привласненням справі № 2-22/3057-2008.  

17 грудня 2008 року  до Господарського суду АР Крим надійшов висновок експерта №  2831 від 05 грудня 2008 року.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 17 грудня 2008 року провадження у справі № 2-22/3057-2008 поновлено, справу призначено до розгляду.

06 березня 2009 року до суду надійшли пояснення позивача на висновок судово – економічної експертизи, відповідно до яких позивач  повністю підтримує висновки судової експертизи.

Відповідач в судовому засіданні надав суду клопотання про призначення по справі додаткової судово – бухгалтерської експертизи, з переліком питань, які, на думку відповідача, потребують вирішення експертом.

Однак, вказане клопотання не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

Пунктом 4 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що  у випадках недостатньої  ясності чи неповноти  висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову експертизу.

Але, поданий до суду висновок експерта №  2831 від 05 грудня 2008 року, враховуючи положення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, прийнятий судом до уваги.

Таким чином, суд вважає за недоцільне призначення по справі додаткової експертизи.

Позивач в судове засідання не з'явився, 06 березня 2008 року до суду надійшло клопотання про розгляд справи  у відсутність представника позивача.

Розгляд справи  відкладався  в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, суд –

встановив:

12 квітня 2005 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки № А/12/04/05.

Пунктом 8.1. даного договору було встановлено, що  даний договір діє до 31 грудня 2005 року.

Відповідно до ст.  642 Цивільного кодексу України відповідь  особи,  якій  адресована   пропозиція   укласти договір,   про   її  прийняття  (акцепт)  повинна  бути  повною  і безумовною.

Якщо особа,  яка одержала пропозицію  укласти  договір,  у межах  строку  для  відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору  (відвантажила  товари,  надала  послуги, виконала  роботи,  сплатила  відповідну  суму  грошей  тощо),  яка засвідчує  її  бажання  укласти  договір,  ця  дія  є   прийняттям пропозиції,  якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Так, відповідач здійснив дії, які свідчать про пролонгацію договору поставки № А/12/04/05 в частині виконання та прийняття на себе певних прав та обов'язків в рамках даного договору, а саме:  прийняв товар по рахунку та витратною накладною № 92 від 14 вересня 2007 року, де підставою поставки є договір № А/12/04/05 від 12 квітня 2005 року, про що свідчить підпис уповноваженої особи та печатка, а.с. 19-20; а також  сплатив пеню у відповідності до п. 6.2. договору, що підтверджується банківською випискою № 525 від 30 листопада 2007 року.

Відповідно до п. 1.1. договору поставки,  постачальник поставив, а покупець прийняв вспінюючий полістирол ПСВС 14 вересня 2007 року у загальній кількості 10 тон на загальну суму 110500,00 грн., що, в свою чергу, підтверджується  витратною накладною № 92 від 14 вересня 2007 року, а.с. 20; довіреністю ЯМЯ № 739971 від 14 вересня 2007 року, а.с. 21; рахунком № 92 від 14 вересня 2007 року, а.с. 19 – на суму 110500,00 грн.

Відповідач частково здійснив оплату поставленого товару, а саме: за період з 17 жовтня 2007 року по 23 січня 2008 року оплатив 60500,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, сума боргу склала 50000,00 грн.

За вих. від 11 лютого 2008 року позивач звернувся до відповідача з претензією  про погашення суми боргу у розмірі 50000,00 грн., а.с. 34.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в матеріалах справи, а.с. 35-36, наявний акт звірки взаєморозрахунків, скріплений підписами та печатками сторін, складений станом на 27 лютого 2008 року, відповідно до якого сторони визначили наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 50000,00 грн.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідач під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі  50000,00 грн.

Крім того, слід звернути увагу на наступне.

Відповідно до ст.  42 Господарського процесуального кодексу України висновок  судового  експерта  для  господарського  суду  не є обов'язковим   і  оцінюється  господарським  судом  за  правилами, встановленими  статтею 43 цього Кодексу.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що   Господарський   суд   оцінює   докази   за  своїм  внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до висновку судового експерта № 2831 від 05 грудня 2008 року, який прийнятий судом до уваги,  встановлено, що  відповідно до наданих судовому експерту документів,  первинних бухгалтерських документів, наявність заборгованості ТОВ «Агротехносервіс» перед ТОВ «Полістар» за видатковою накладною № 92 від 14 вересня 2007 року, за договором постачання № А/12/04/05 від 12 квітня 2005 року підтверджується в сумі 50000,00 грн.; відповідно до наданих експерту документів, первинних бухгалтерських документів факт постачання 14 вересня 2007 року ТОВ «Полістар» ТОВ «Агротехносервіс» у кількості 10 тон, на виконання умов договору  постачання № А/12/04/05 від 12 квітня 2005 року підтверджується.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача індекс інфляції у розмірі 7238,31 грн.,  30% річних у розмірі 8736,99 грн.,  пеню в сумі 2248,35 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник   не   звільняється   від   відповідальності    за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід звернути увагу на те, що пунктом 6.4. договору встановлено, що  окрім пені, вказаній у п. 6.2. договору, у випадку  несвоєчасного виконання грошових зобов'язань  покупець оплачує постачальнику відсотки у розмірі 30% річних від суми прострочення за кожен день  неправомірного користування грошовими коштами, а також, збитки від інфляції.  

Відповідно до ст.. 1 Закону України  «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.

Статтею   3  Закону України  «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір   пені,  передбачений  статтею  1  цього Закону,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 6900,00 грн. – витрат на оплату послуг адвокату – суд вважає дану вимогу обґрунтованою з огляду на наступне.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 року № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів                 окремих норм процесуального права», пунктом 10 листа визначене таке:

Нормами процесуального права передбачено відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені учасником судового процесу за отримання лише послуг адвокатів,  а не інших представників  такого учасника.

Статтею 28 Господарського процесуального кодексу України, визначаючи підстави представництва юридичних осіб та громадян у господарському суді,  не обмежує їх у виборі тих осіб, які здійснюватимуть таке представництво.

Водночас у  вирішенні  питань,  пов'язаних  з розглядом вимог сторін та третіх осіб  про  відшкодування  їх  витрат  на  послуги представників у господарському суді, слід враховувати таке.

За приписом  частини  третьої  статті  48 Господарського процесуального кодексу України витрати,  що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому    Законом    України    «Про   адвокатуру».  Дія цього Закону поширюється тільки на осіб,  які  є адвокатами.

Таким чином,  стаття  44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування як судових витрат сум,  що були сплачені стороною за отримання лише послуг адвокатів, а не будь-яких представників.

Так, суду були надані  договір на надання правової допомоги у  господарській справі б/н від 17 січня 2008 року, а.с. 46; акт виконаних робіт від 01 квітня 2008 року, а.с. 47; квитанція № 158951, а.с. 48;  копія свідоцтва  про право на заняття адвокатською діяльністю, а.с. 49.  

Отже,  суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково, з урахуванням заяви позивача про відмову від вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 873,71 грн., оскільки провадження у  справі в цій частині підлягає припиненню в порядку п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на  відповідача.

Крім того,  відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми,   які   підлягають   сплаті   за   проведення   судової  експертизи,    послуги    перекладача    адвоката,    витрати   на інформаційно-технічне   забезпечення   судового  процесу  та  інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Таким чином, витрати з оплати судової експертизи, відповідно до наданої суду калькуляції, а.с.110, покладаються на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 11 березня 2009 року.

З огляду на викладене, ст. 44-49, п. 4 ст. 80, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд –

                                                           вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.  

2.          Стягнути з   ТОВ «Агротехносервіс» (97562, Сімферопольський район,  с. Укрїнка,  вул. Октябрьська, 16; рахунок № 26007000131144 в «ЧБРР» м. Сімферпооль, МФО 384577, ЄДРПОУ 32315977) на користь ТОВ «Полістар» (84634, м. Горлівка, вул. Тургенєва, 43; рахунок № 26006301553043 в ЦГО АК «ПІБ» м. Горлівка, МФО 334464, ЄДРПОУ 31726833) суму основного  боргу у розмірі 50000,00 грн.,  індекс інфляції у розмірі 7238,31 грн.,  30% річних у розмірі 8736,99 грн.,  пеню в сумі 2248,35 грн., всього – 68223,65 грн.

3.          Стягнути з   ТОВ «Агротехносервіс» (97562, Сімферопольський район,  с. Укрїнка,  вул. Октябрьська, 16; рахунок № 26007000131144 в «ЧБРР» м. Сімферпооль, МФО 384577, ЄДРПОУ 32315977) на користь ТОВ «Полістар» (84634, м. Горлівка, вул. Тургенєва, 43; рахунок № 26006301553043 в ЦГО АК «ПІБ» м. Горлівка, МФО 334464, ЄДРПОУ 31726833) 682,23 грн. державного мита.

4.          Стягнути з   ТОВ «Агротехносервіс» (97562, Сімферопольський район,  с. Укрїнка,  вул. Октябрьська, 16; рахунок № 26007000131144 в «ЧБРР» м. Сімферпооль, МФО 384577, ЄДРПОУ 32315977) на користь ТОВ «Полістар» (84634, м. Горлівка, вул. Тургенєва, 43; рахунок № 26006301553043 в ЦГО АК «ПІБ» м. Горлівка, МФО 334464, ЄДРПОУ 31726833) 116,51 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5.          Стягнути з   ТОВ «Агротехносервіс» (97562, Сімферопольський район,  с. Укрїнка,  вул. Октябрьська, 16; рахунок № 26007000131144 в «ЧБРР» м. Сімферпооль, МФО 384577, ЄДРПОУ 32315977) на користь ТОВ «Полістар» (84634, м. Горлівка, вул. Тургенєва, 43; рахунок № 26006301553043 в ЦГО АК «ПІБ» м. Горлівка, МФО 334464, ЄДРПОУ 31726833) 6900,00 грн. – витрат на оплату послуг адвокату.

6.          Стягнути з   ТОВ «Агротехносервіс» (97562, Сімферопольський район,  с. Укрїнка,  вул. Октябрьська, 16; рахунок № 26007000131144 в «ЧБРР» м. Сімферпооль, МФО 384577, ЄДРПОУ 32315977) на користь Кримського науково – дослідного  інституту судових експертиз (м. Сімферополь,  вул. Чехова, 55а; рахунок № 35224001000218 УДК в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 26225794) 4692,00 грн. вартості проведеної експертизи.   

7.          Видати накази після набрання  рішенням законної сили.

8.          Провадження  у справі в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 873,71 грн. – припинити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.