Ухвала

від 13.06.2013 по справі 801/863/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/863/13-а

13.06.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кірєєв Д.В. ) від 28.02.13 у справі № 801/863/13-а

за позовом Приватного підприємства "Круїз-Тур" (вул. Радіщева, 83,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95007)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0011852204 та № 0011842204 від 10.12.2012 року,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Круїз-Тур» звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 10.12.2012 року №№ 0011852204, 0011842204.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.02.2013 року позов Приватного підприємства «Круїз-Тур» задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим ДПС № 0011842204 від 10.12.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 328 401,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 283 527,00 грн., штрафні (фінансові) санкції у сумі 44 874,00 грн.; № 0011852204 від 10.12.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 281 629,75 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 229 566,00 грн., штрафні (фінансові) санкції у сумі 52 063,75 грн.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.02.2013 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС, на підставі повідомлення № 672/22-1 від 19.09.2012 року та наказу ДПІ у м. Сімферополі № 2120 від 19.09.2012 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Круїз-Тур» було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Круїз-Тур» (ЄДРПОУ 32369708) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ БВП «Строитель-плюс» (ЄДРПОУ 31263808), ПП «Кримспецтехнолоджи» (ЄДРПОУ 36693441), ПП «Команд» (ЄДРПОУ 377081766), Фірма «Капітель-Плюс» (ЄДРПОУ 31095815), ПП «Базис Торг» (ЄДРПОУ 36165986) за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року (01.07.09 по 30.09.11).

За результатами перевірки складено акт № 7524/22-1/32369708 від 15.10.2012 року, у якому встановлені порушення:

- п.п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3. ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»;

- п.п. 14.1.191, п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.

- п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України;

- п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.4.1., 7.4.2, 7.4.5.п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі зазначеного акту прийняті податкові повідомлення - рішення № 0011842204 від 10.12.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 328 401,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 283 527,00 грн., штрафні (фінансові) санкції у сумі 44 874,00 грн.; № 0011852204 від 10.12.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 281 629,75 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 229 566,00 грн., штрафні (фінансові) санкції у сумі 52 063,75 грн.

Вказані порушення податкового законодавства виявлені по взаємовідносинам з ТОВ БВП «Строитель-плюс», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Команд», Фірма «Капітель-Плюс», ПП «Базис Торг».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено порушення позивачем податкового законодавства та як наслідок безпідставність прийнятих стосовно нього податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Перевіривши постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач дійшов висновку, що позивачем в податковому обліку занижено податок на прибуток у сумі 387 187,00 грн., у тому числі: 3 квартал 2009 року у сумі 103 660,00 грн., 4 квартал 2009 року у сумі 20 417,00 грн., 2 квартал 2010 року у сумі 42 500,00 грн., 3 квартал 2010 року у сумі 68 896,00 грн. 4 квартал 2010 року у сумі 47 708,00 грн., 1 квартал 2011 року 16 667,00 грн., 3 квартал 2011 року у сумі 87 366,00 грн.; занижено податкове зобов'язання з ПДВ за перевіряємий період у сумі 312 494,00 грн., у тому числі: липень 2009 року у сумі 56 000,00 грн., серпень 2009 року у сумі 5 833,00 грн., вересень 2009 року у сумі 21 095,00 грн., грудень 2009 року у сумі 16 333,00 грн., травень 2010 року у сумі 6 167,00 грн., червень 2010 року у сумі 27 833,00 грн., липень 2010 року у сумі 26 500,00 грн., серпень 2010 року у сумі 16 667,00 грн., вересень 2010 року у сумі 11 928,00 грн., жовтень 2010 року у сумі 6 667,00 грн., листопад 2010 року у сумі 15 667,00 грн., грудень 2010 року у сумі 15 833,00 грн., лютий 2011 року у сумі 3 333,00 грн., березень 2011 року у сумі 6 667,00 грн., квітень 2011 р. у сумі 3 333,00 грн., травень 2011 року у сумі 9 286,00 грн., червень 2011 року у сумі 31 024,00 грн., липень 2011 року у сумі 17 667,00 грн., серпень 2011 року у сумі 13 828,00 грн., вересень 2011 року у сумі 833,00 грн.

Такого висновку податковий орган дійшов внаслідок того, що визнав нечинними угоди, укладені між позивачем та ТОВ БВП «Строитель-плюс», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Команд», Фірма «Капітель-Плюс», ПП «Базис Торг» та як наслідок - відсутність правооих наслідків за цими угодами.

Разом з тим, колегією суддів безперечно встановлено, що між позивачем та зазначеними вище суб'єктами господарювання були договірні правовідносини на надання послуг.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, сторонами виконані укладені договори та за ними настали правові наслідки.

Реальність господарських операцій за договорами позивач підтвердив первинними бухгалтерськими документами, щодо оформлення яких зауваження у податкового органу відсутні.

Відсутні також зауваження стосовно оформлення податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит та наявність яких є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Що стосується висновків податкового органу про завищення позивачем валових витрат, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94ВР (далі - Закон № 334/94), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Перелік витрат, що не включаються до складу валових надано у п. 3 ст. 3 Закону № 334/94, у тому числі за даним пунктом не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зазначені приписи кореспондують з положеннями п.п.138.2, ст. 138 ПК України.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 Закону № 334/94 установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Беручи до уваги, що господарські операції між позивачем та ТОВ БВП «Строитель-плюс», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Команд», Фірма «Капітель-Плюс», ПП «Базис Торг» були товарними, реальними та підтверджені наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, судова коллегія погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність висновків відповідача про завищення позивачем суми валових витрат за спірний період.

Стосовно встановленого податковим органом завищення податкового кредиту за спірний період, судова колегія зазначає наступне.

Пунктом 1.7. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 р. (далі - Закон № 168) встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Пунктом 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону № 168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно п. 7.5 ст.7 Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначені обов'язкові реквізити податкової накладної.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічні норми містить Податковий кодекс України.

З аналізу вищевказаних норм, суд робить висновок, що для включення суми податку на додану вартість до суми податкового кредиту необхідно дотримання двох умов:

- наявність податкової накладної чи митної декларації,

- придбання або виготовлення товару і послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в рамках господарської діяльності платника податку; придбання (будівництво, спорудження) (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи) в тому числі з метою використання у виробництві або постачанні товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, умовами для включення нарахованої (сплаченої) суми ПДВ у складі податкового кредиту є наявність документального підтвердження використання витрат підприємства в його господарської діяльності та наявність належно заповнених податкових накладних.

Враховуючи дотримання норм чинного законодавства під час оформлення первинних бухгалтерських та податкових документів позивачем та його контрагентами, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про протиправність збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 281 629,75 грн.

Посилання відповідача у апеляційній скарзі на відомості досудового слідства по кримінальній справі, а також на комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи та на неможливість проведення зустрічних перевірок, є безпідставними, оскільки відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, дані досудового слідства та комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи ДПІ, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Судова колегія вважає бездоказовим посилання на матеріали досудового слідства по кримінальній справі ще й тому, що процесуального рішення за цією кримінальною справою судом не прийнято, а відтак докази, зібрані в ході досудового слідства по такій кримінальній справі судом не оцінені і не можуть бути покладені в основу висновків акту податкової перевірки контрагентів суб'єкта господарювання, відносно якого порушена кримінальна справа.

Доводи апеляційної скарги зводяться до нікчемності правочинів контрагентів позивача з третіми особами та за ланцюгом постачання із позивачем.

Колегія суддів зауважує, що такі доводи є неспроможними з наступних підстав.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, укладених позивачем з контрагентами, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з ТОВ БВП «Строитель-плюс», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Команд», Фірма «Капітель-Плюс», ПП «Базис Торг» правочинів на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується його суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з ТОВ БВП «Строитель-плюс», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Команд», Фірма «Капітель-Плюс», ПП «Базис Торг», на які платник податків посилається як на підставу виникнення у нього права на формування податкового кредиту та включення понесених витрат до складу валових витрат, відповідачем спростовані не були.

Колегія суддів зазначає, що за відсутністю вироку суду, яким підтверджено фіктивність здійснення операцій між позивачем та ТОВ БВП «Строитель-плюс», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Команд», Фірма «Капітель-Плюс», ПП «Базис Торг», вказаних в акті перевірки, безперечних доказів, які свідчать про неможливість отримання робіт ТОВ БВП «Строитель-плюс», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Команд», Фірма «Капітель-Плюс», ПП «Базис Торг» (зокрема доказів отримання вказаних робі від інших постачальників), та при наявності доказів, які підтверджують отримання робіт саме від ТОВ БВП «Строитель-плюс», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Команд», Фірма «Капітель-Плюс», ПП «Базис Торг» та його використання в господарської діяльності позивачем, відсутні підстави визнання вказаних операцій фіктивними, такими, що спрямовані на ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги в зв'язку з їх спростуванням матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки податкові повідомлення - рішення № 0011842204 від 10.12.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 328 401,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 283 527,00 грн., штрафні (фінансові) санкції у сумі 44 874,00 грн.; № 0011852204 від 10.12.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 281 629,75 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 229 566,00 грн., штрафні (фінансові) санкції у сумі 52 063,75 грн., прийняті з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України та є протиправними.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції.

Судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195,198,205,206,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.02.13 у справі № 801/863/13-а залишити без змін

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна