Рішення

від 10.06.2013 по справі 905/3143/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.06.2013р. Справа № 905/3143/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д ., при секретарі судового засідання Бевз Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою:Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТОРЛОМ», м. Донецьк

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «ДонЛісБудІндустрія», м.Донецьк

про визнання договору купівлі-продажу 1/3 нежитлових будівель від 20.01.2012р. недійсним та застосування правових наслідків визнання правочину недійсним

за участю уповноважених сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВТОРЛОМ», м. Донецьк звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДонЛісБудІндустрія», м. Донецьк про визнання договору купівлі - продажу 1/3 нежитлових будівель від 20.01.12р, зареєстрований Донецьким міським приватним нотаріусом Кобєлєвой Я.О., недійсним; про застосування правових наслідків визнання правочину недійсним до позивача та відповідача по справі.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що його волевиявлення при підписанні вищевказаного договору сформувалося під впливом обману, який полягає в противоправних винних діях відповідача, а саме: ненадання інформації про наявність права власності на предмет договору третіх осіб, з метою досягнення правового результату у вигляді виникнення цивільних прав та обов»язків.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію вказаного договору, копію рішення господарського суду Харківської області по справі №50235858/11 від 11.01.2012р., копію витягу з державного реєстру правочинів №10942843, копію акту приймання-передачі нежитлового приміщення №12 від 20.01.2012р., копію платіжного доручення №125 від 25.01.2012р.

Позивач у засідання суду не з»явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач в судові засідання жодного разу без пояснення причин не з'явився, відзиву та витребуваних документів не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження.

Проте, поштові конверти були повернуті підприємством зв»язку на адресу суду з підстав не знаходження адресата за вказаною адресою.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п.3.9.1 Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р. таке повідомлення вважається належним.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а повторна неявка без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача і ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст.4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

в с т а н о в и в :

20 січня 2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВТОРЛОМ», м. Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДонЛісБудІндустрія», м.Донецьк був укладений договір купівлі-продажу 1/3 частини нежитлових будівель, який посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Донецької області Кобєлєвою Я.О. за реєстраційним №26.

У відповідності до п.1.1 вказаного договору Продавець передає, а Покупець приймає у власність 1/3 частину нежитлових будівель і сплачує за неї обговорену в договорі грошову суму, а саме: сторожку «Н»-площею 30,6кв.м. та залізничної колії №1 довжиною 73м., що складає 1/3частину нежитлових будівель загальною площею 1426кв.м., розташованих за адресою: Харківська область, м.Ізюм, вулиця Федоренка Маршала, будинок 9, які складаються з: літ.Д-трансформаторна, загальною площею 42,6кв.м., літ. Ж-склад, загальною площею-871,4кв.м.; літ.Ж-1-навіс, без визначення площі; літ.З-склад, загальною площею 468,8кв.м.; літ.Л-фундамент, загальною площею 2385,4кв.м.; літ.М-підсобне приміщення, загальною площею 12,6кв.м., літ.Н-сторожка загальною площею-30,6кв.м.; залізнична колія довжиною 73м. згідно з витягом №31871292 від 01.11 2011року та довідки від 13 вересня 2011року, виданих КП Ізюмським міським БТІ.

Як вбачається з акту приймання-передачі нежитлового приміщення №12 від 20.01.2012р. продавець передав, а покупець прийняв нежитлове приміщення «сторожка» та споруди «під»їздна залізнична колія» на загальну суму 35 825,66грн.

Продаж 1/3 частини нежитлових будівель за попередньою домовленістю сторін, вчиняється за ціною 36 000грн. Розрахунок за договором має бути проведений шляхом перерахування грошових коштів у розмірі зазначеному в п.п.2.1 цього договору на розрахунковий рахунок Продавця протягом 3-х. банківських днів в строк до 25.01.2012р. (п.2.1, п.2.2 договору).

На виконання умов договорів купівлі-продажу, 25 січня 2012р. позивач здійснив оплату по договору купівлі - продажу 1/3 нежитлових будівель від 20.01.12р. у розмірі 36 000грн., що підтверджується платіжним дорученням №125 від 25.01.2012р.

Позивач посилається на те, що 01.02.2013р. відповідачем було отримано листа, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізюмська міжрайонна база», в особі директора Кулік Л.Г., посилаючись на рішення господарського суду Харківської області по справі №50235858/11 від 11.01.2012р., просив передати йому, як власнику, залізничну колію довжиною 73м. Саме цю колію, 20.01.2012р., згідно договору купівлі - продажу 1/3 нежитлових будівель від 20.01.12р. було придбано позивачем у відповідача.

Таким чином, позивач наполягає на тому, що його волевиявлення при підписанні вищевказаного договору сформувалося під впливом обману, який полягав в противоправних винних діях відповідача, а саме: ненадання інформації про наявність права власності на предмет договору третіх осіб, з метою досягнення правового результату у вигляді виникнення цивільних прав та обов»язків. Отже, на його думку, згідно ст.ст.203, 216, 229 ЦК України, спірний договір має бути визнаний судом недійсним та застосовані наслідки двосторонньої реституції.

На підставі цього, позивач просить суд визнати недійсним договір купівлі - продажу 1/3 нежитлових будівель від 20.01.12р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВТОРЛОМ», м. Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДонЛісБудІндустрія», м.Донецьк, застосувати правові наслідки визнання правочину недійсним до позивача та відповідача по справі.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

З огляду на матеріали справи та зміст позовної заяви, сутність розглядуваного спору полягає у визнанні спірної угоди недійсною.

Рішенням господарського суду Харківської області у справі №5023/5858/11 від 11.01.12р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізюмська міжрайонна база» задоволені повністю, витребувано з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «ДонЛісБудІндустрія», м.Донецьк майно- залізничну колію довжиною 73м., розташовану за адресою: 64300, Харківська область, м.Ізюм, вулиця Маршала Федоренка, будинок 9.

Зі змісту вказаного рішення вбачається, що спірна залізнична під'їзна колія є власністю товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмська міжрайонна база", знаходиться на балансі товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмська міжрайонна база", спірний об'єкт було побудовано Харківською обласною спілкою споживчих товариств за власні кошти.

Відповідно до статті 41 Конституції України, право власності є непорушним. Правом власності, відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (частина 1 статті 317 ЦК України), власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина 1 статті 319 вказаного кодексу).

Проте, саме цю залізничну колію, 20 січня 2012р., згідно договору купівлі - продажу 1/3 нежитлових будівель від 20.01.12р. було придбано позивачем у відповідача.

Як вбачається зі змісту п.1.3 договору, продавець під час укладання договору засвідчив, що предмет договору до цього часу: нікому не проданий, подарований не закладений, не є під забороною (арештом), в іпотеці й у податковій заставі, обтяжений будь-якими правами третіх осіб, як юридична адреса він не використовується, як внесок статутного фонду інших юридичних осіб не внесений, треті особи не мають прав на предмет договору. На момент укладення цього договору під забороною (арештом) відчуження згідно з даними Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна від 20 січня 2012року відчужений предмет договору не перебуває. В Державному реєстрі обтяжень рухомого майна на 20 січня 2012р. інформація про перебування майна під заставою відсутня. В іпотеці зазначений предмет договору не перебуває, згідно даних Державного реєстру іпотек 20 січня 2012р.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, а саме :

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної

дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків,

що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити

правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним спірного правочину з мотивів вчинення його внаслідок введення в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

Стаття 230 Цивільного кодексу України передбачає, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають Істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Частина 1 ст. 229 Цивільного кодексу України визначає, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Положеннями п.п. 19, 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, відповідно до статей 229 - 233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Під обманом слід розуміти навмисне введення в оману однією стороною правочину іншої сторони з метою вчинення правочину. Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть.

Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину.

Позивачем доведено суду те, що на момент укладення договору купівлі-продажу Позивач, що є покупцем за договором, не знав і не міг знати, що майно -залізнична колія довжиною 73м., розташована за адресою: 64300, Харківська область, м.Ізюм, вулиця Маршала Федоренка, будинок 9 є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмська міжрайонна база" та знаходиться на його балансі. Суд дійшов до висновку, що відповідач, яким було здійснено продаж вищевказаного майна згідно укладеного договору, навмисне ввів в оману Товариство з обмеженою відповідальністю «ВТОРЛОМ», м. Донецьк щодо наявності у нього права власності на спірне майно, а отже розпорядженням ним як власником.

Відповідно відповідач не міг укладати договір купівлі - продажу 1/3 нежитлових будівель від 20.01.12р. за відсутністю в нього такого права, не мав права передавати майно за актом приймання-передачі нежитлового приміщення №12 від 20.01.2012р.

Таким чином, вищевказаний акт підписаний сторонами без достатніх правових підстав і право власності на майно не перейшло до покупця.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписом ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, щодо наявності умислу в діях відповідача та введення позивача в оману при укладення договору купівлі - продажу 1/3 нежитлових будівель від 20.01.12р., а отже вказаний договір підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ст.236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

За змістом ст. 215 ЦК України та згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України в абз. 5 п. 5 постанови від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Отже, такий спосіб захисту прав Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТОРЛОМ», м. Донецьк не суперечить ст. ст. 16, 215 ЦК України.

Враховуючи те, що договір купівлі - продажу 1/3 нежитлових будівель від 20.01.12р. визнаний судом не дійсним, а отже застосування правових наслідків недійсності правочину, засвідчує факт повернення сторін у первісний стан, який мав місце до вчинення недійсного правочину, тому суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивача щодо застосування наслідків недійсності правочину, а саме: визнати недійсність обов'язків сторін, встановлених договором купівлі - продажу 1/3 нежитлових будівель від 20.01.12р., а оплату позивача за договором купівлі - продажу визнати такою, що здійснена без достатніх правових підстав.

Згідно із ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ч.1 ст.207 ГК України, ч.1 ст.215, ч.1 ст.229, ст.ст.230, 236 ЦК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТОРЛОМ», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДонЛісБудІндустрія», м. Донецьк про визнання договору купівлі - продажу 1/3 нежитлових будівель від 20.01.12р, зареєстрованого Донецьким міським приватним нотаріусом Кобєлєвою Я.О., за реєстраційним №26, недійсним; про застосування правових наслідків визнання правочину недійсним до позивача та відповідача по справі, задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір купівлі - продажу 1/3 нежитлових будівель від 20.01.12р, який зареєстрований Донецьким міським приватним нотаріусом Кобєлєвою Я.О. за реєстраційним №26, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВТОРЛОМ», м. Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДонЛісБудІндустрія», м.Донецьк.

Застосувати наслідки недійсності правочину, а саме:

Витребувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДонЛісБудІндустрія» (83055, м. Донецьк, вул.50-річчя СРСР,140, ЄДРПОУ 35793713) з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТОРЛОМ», (83050, м. Донецьк, вул.Щорса, буд.43, ЄДРПОУ 37671172) 1/3 частину нежитлових будівель: сторожку «Н»-площею 30,6кв.м. та залізничну колію №1 довжиною 73м., що складає 1/3 частину нежитлових будівель загальною площею 1426кв.м., розташованих за адресою: Харківська область, м.Ізюм, вулиця Федоренка Маршала, будинок 9, які складаються з: літ.Д-трансформаторна, загальною площею 42,6кв.м., літ. Ж-склад, загальною площею-871,4кв.м.; літ.Ж-1-навіс, без визначення площі; літ.З-склад, загальною площею 468,8кв.м.; літ.Л-фундамент, загальною площею 2385,4кв.м.; літ.М-підсобне приміщення, загальною площею 12,6кв.м., літ.Н-сторожка загальною площею-30,6кв.м.; залізничну колію довжиною 73м.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ДонЛісБудІндустрія», (83055, м. Донецьк, вул.50-річчя СРСР,140, ЄДРПОУ 35793713) повернути на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТОРЛОМ», (83050, м. Донецьк, вул.Щорса, буд.43, ЄДРПОУ 37671172) грошові кошти у розмірі 36 000 гривень сплачені по договору купівлі - продажу 1/3 нежитлових будівель від 20.01.12р.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДонЛісБудІндустрія», м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТОРЛОМ», м. Донецьк витрати по сплаті судового збору у сумі 4 587,50грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 10.06.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.06.2013р.

Суддя Л.Д. Подколзіна