Рішення

від 11.06.2013 по справі 906/605/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "11" червня 2013 р. Справа № 906/605/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Чернявський В.В. - паспорт серія АК № 771218 від 14.01.00р.; Рачковська Л.В. - довіреність №2 від 01.03.13р.;

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Інтерцентр" (смт.Новоархангельськ)

до Публічного акціонерного товариства Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" (смт. Першотравневе, Овруцький район, Житомирська область)

про стягнення 38059,91 грн.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 38059,91грн., з яких: 32002,04грн. боргу за поставку продукції, 4248,17грн. пені, 960,06грн. штрафу та 849,64грн. 3 % річних.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві. Подали рахунок-фактуру від 19.01.12, розрахунки пені та річних.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив. 31.05.13р. на адресу суду повернулася копія ухвали господарського суду Житомирської області від 14.05.13р., направлена відповідачу за адресою: 11114, Житомирська обл., Овруцький р-н., смт. Першотравневе, вул. Леніна,1, з відміткою відділення поштового зв'язку: "За закінченням терміну зберігання".

З метою підтвердження відомостей щодо відповідача, в процесі розгляду справи судом було здійснено електронний запит та отримано інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, розміщеній на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаціійно-ресурсний центр", згідно якої ПАТ Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" зареєстровано за адресою: 11114, Житомирська обл., Овруцький р-н., смт. Першотравневе, вул. Леніна,1.

У відповідності до п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.11р. №18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК ( 1798-12 )... За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки вся поштова кореспонденція надсилалася відповідачу за його юридичною адресою, суд вважає, що останній був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи викладене, а також те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 11 квітня 2011 року між Приватним підприємством "Інтерцентр" (продавець, позивач) та Відкритим акціонерним товариством Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №36 (далі - Договір (а.с .7-8)), за умовами якого продавець зобов'язується поставити, а покупець оплатити металопродукцію, в подальшому продукцію, та прийняти її на умовах даного Договору.

У відповідності до п. 6.1. Договору, строк дії останнього: з моменту підписання до 31 грудня 2011 року, якщо у сторін на момент закінчення строку дії Договору залишаються невиконаними договірні зобов'язання, строк Договору продовжується до повного виконання сторонами своїх обов'язків по Договору.

Додатковою угодою №1 від 29.12.11р. до Договору (а.с .9) сторони продавжили строк дії останнього до 31.12.12р.

Додатковою угодою №2 від 12.04.12р. до Договору (а.с. 10), у зв'язку із зміною найменування покупця, сторони внесли зміни в Преамбулу Договору та по тексту Договору: замість слів "Відкрите акціонерне товариство Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" читати Публічне акціонерне товариство Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит".

Пунктом 3.6. Договору сторони погодили умови оплати, згідно яких покупець здійснює платіж по факту отримання продукції з відстрочкою платежу протягом 5-ти банківских днів. Датою поставки вважається дата, вказана у видатковому документі продавця (п. 3.8. Договору).

Згідно з п.4.4. Договору, за безпідставну відмову від оплати продукції покупець сплачує штраф у розмірі 3% від вартості продукції та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Як зазначає позивач у позовній заяві, на виконання умов Договору, згідно видаткових накладних №РН-161 від 30.01.12р., №РН-98 від 08.04.12р., №РН-181 від 05.06.12р., №РН-284 від 20.08.12р. ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 182798,66грн.

Однак відповідач зобов'язання по оплаті отриманого товару у повному обсязі не виконав, внаслідок чого заборгованість останнього склала 32002,04грн. за поставлений товар по видаткових накладних №РН-181 від 05.06.12р. та №РН-284 від 20.08.12р.

У зв'язку із несвоєчасним погашенням відповідачем заборгованості, позивач, на підставі п. 4.4. Договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахував до стягнення з відповідача 4248,17грн. пені, 960,06грн. штрафу та 849,64грн. 3% річних.

Відповідач за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив, відзиву на позовну заяву та доказів погашення боргу не надав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

За ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами по справі і підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються саме на укладеному між сторонами Договорі поставки №36 від 11.04.11р. (а.с. 7-8).

Згідно з ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, матеріалами справи підтверджено, що згідно видаткових накладних (а.с.11,12) позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 104528,26грн.

Також матеріалами справи підтверджено, що у визначені п. 3.6. Договору строки - протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання товару, розрахунки відповідачем було проведено лише на суму 72526,22грн., внаслідок чого заборгованість останнього склала 32002,04грн. і на час розгляду справи в суді не змінилася.

Вказана сума боргу визначена з врахуванням зазначених у платіжних документах призначень платежів, у відповідності до приписів п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. №22, роз'яснень Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України у листі № 06-10/10-1215 від 29.10.2004 року, та підтверджується відповідачем у підписаному сторонами акті звірки взаємних розрахунків (а.с.13).

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вказані положення кореспондуються зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 32002,04грн. основного боргу обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на вказані норми, у зв'язку з тим, що Договором поставки не передбачено період нарахування пені, останню слід нараховувати в межах шестимісячного строку по кожній накладній окремо.

За видатковою накладною №РН-181 від 05.06.12 , останній день оплати продукції, з урахуванням п.3.6 договору, настав 12.06.12 , тому пеня може обраховуватись за період з 13.06.12 по 13.12.12.

За видатковою накладною №РН-284 від 20.08.12 , останній день оплати продукції, з урахуванням п.3.6 договору, настав 27.08.12 , тому пеня може обраховуватись за період з 28.08.12 по 28.02.13.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (а.с.14), з урахуванням часткових проплат, суд встановив, що обґрунтовано заявлена її сума становить 3840,47 грн. В стягненні 407,70грн. пені ( 4248,17грн. - 3840,47 грн.) слід відмовити, оскільки нарахування останньої здійснено за межами встановленого ч.6 ст. 232 ГК України 6-ти місячного строку.

Що стосується нарахованого на підставі п. 4.4. Договору штрафу у розмірі 3% від вартості поставленої, але не оплаченої продукції, що складає 960,06грн. (а.с.3), то наданий позивачем розрахунок суд вважає вірним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню в заявленій позивачем сумі.

Приписами ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних (а.с.15), суд вважає, що останні нараховано вірно та обґрунтовано, тому вимога щодо їх стягнення в сумі 849,64грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, копії яких долучено до матеріалів справи, підлягає задоволенню частково на суму 37652,21грн., з яких: 32002,04грн. боргу, 3840,47грн. пені, 960,06грн. штрафу, 849,64грн. 3% річних. В частині стягнення 407,70грн. пені суд відмовляє.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" (11114, Житомирська обл., Овруцький район, смт. Першотравневе, вул.Леніна, буд. 1, код 00191879)

на користь Приватного підприємства "Інтерцентр" (26100, Кіровоградська обл., Новоархангельський р-н., смт.Новоархангельськ, вул. Слави, буд. 37, код 23098355):

- 32002,04грн. основного боргу;

- 3840,47грн. пені;

- 960,06грн. штрафу;

- 849,64грн. 3% річних;

-1702,07грн. судового збору.

3. В стягненні 407,70грн. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.06.2013.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1- до справи

2- сторонам (рек. з пов. про вруч.)