Рішення

від 19.06.2013 по справі 904/3441/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.06.13р. Справа № 904/3441/13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП Сфера Пласт",

м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковське", м. Новомосковськ

про стягнення заборгованості у розмірі 53 505 грн. 69 коп.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Щербина А.П. - представник за дов. від 23.04.2013 б/н

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКП Сфера Пласт" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковське" про стягнення заборгованості за договором поставки № 2809-12 від 28.09.2012.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем свої зобов'язань за вищевказаним договором в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду від 26.04.2013 порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 27.05.2013.

Ухвалою від 27.05.2013 розгляд справи було відкладено на 10.06.2013.

10.06.2013 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 10.06.2013 розгляд справи було відкладено на 19.06.2013.

19.06.2013 позивач подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення на адресу відповідача ухвали суду рекомендованим листом з повідомленням.

Повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило.

Відповідно до абз. 3 пп. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 19.06.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.09.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКП Сфера Пласт» (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новомосковське» (далі - відповідач, покупець) був укладений договір поставки № 2809-12 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передати в певний строк товар у власність покупцеві, а останній зобов'язаний прийняти й оплатити його на умовах, визначених у цьому договорі.

Згідно з п. 2.1. договору кількість товару, що поставляється, ціна за одиницю товару, асортимент, вказуються в накладній, складеної на підставі письмової заявки покупця, що є невід'ємною частиною даного договору.

Зобов'язання по поставці товару вважається виконаним постачальником з моменту передачі товару покупцеві, що засвідчується накладною, підписаною повноважними представниками сторін (п. 2.11. договору).

Покупець зобов'язаний зробити оплату за товар у безготівковій формі в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту передачі постачальником товару покупцеві (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору оплата поставленого товару здійснюється в наступному порядку: у першу чергу погашається заборгованість по раніше зробленій поставці й далі по кожній наступній.

Позивач поставив відповідача товар на загальну суму 81 747 грн. 00 коп., що підтверджується видатковими накладними № РН - 46 від 11.12.2012 на суму 64 422 грн. 00 коп. та № РН - 43 від 07.12.2012 на суму 17 325 грн. 00 коп., підписаними обома сторонами (арк. с. 16-17).

Відповідач, з порушенням строку, частково сплатив поставлений товар у сумі 37 325 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою (арк. с. 41).

Отже, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем складає 44 422 грн. 00 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 44 422 грн. 00 коп., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 44 422 грн. 00 коп.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 7 273 грн. 51 коп., а саме згідно видаткової накладної № РН-43 від 07.12.2012 на суму 17 325 грн., позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 898 грн. 23 коп. за період з 29.12.2012 по 19.02.2013 та згідно видаткової накладної № РН-46 від 11.12.2012 на суму 64 422 грн. - 6 375 грн. 28 коп. за період з 02.01.2013 по 23.04.2013.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.1. договору у випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов'язаний сплатити постачальникові пеню у розмірі 0,1 % від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє вимогу про її стягнення повністю в сумі 7 273 грн. 51 коп.

Також, за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані інфляційні втрати в сумі 163 грн. 49 коп. та 3% річних у сумі 1 646 грн. 69 коп., а саме згідно видаткової накладної № РН-43 від 07.12.2012 позивачем нараховано 34 грн. 65 коп. - інфляційних втрат за період січень-лютий 2013 року та 182 грн. 11 коп. - 3% річних за період з 29.12.2012 по 19.02.2013, згідно видаткової накладної № РН-46 від 11.12.2012 на суму 64 422 грн. позивачем нараховано 128 грн. 84 коп. - інфляційних втрат за період січень-лютий 2013 року та 1 464 грн. 54 коп. - 3% річних за період з 02.01.2013 по 23.04.2013.

У випадку прострочення оплати поставленого товару у строк більше 10 банківських днів покупець, у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити постачальникові суму основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 10 % річних від простроченої суми (п. 7.3. договору).

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

При цьому, індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування і інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце протягом повного календарного місяця, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення: місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Крім того, згідно п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за колений місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, (дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Як вбачається з розрахунку позивача, доданого до позовної заяви, останнім при визначенні інфляційних втрат за період з жовтня 2011 року по січень 2012 року не були враховані місяці, в яких мала місце дефляція, що суперечить вищезазначеним позиціям Вищого господарського суду України та Верховного Суду України.

При помноженні за період з 01.10.2011 року до 01.01.2013 індексів інфляції сукупний індекс інфляції становить 100,1%

Отже, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково у розмірі 81 грн. 75 коп.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування 3% річних, задовольняє їх у сумі 1 646 грн. 69 коп.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 1 717 грн. 87 коп.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковське" (51206, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Микити Головка, 7, код ЄДРПОУ 00377489) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП Сфера Пласт" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Березинська, б. 80, оф. 432, код ЄДРПОУ 38359323) суму основного боргу у розмірі 44 422 грн. 00 коп. (сорок чотири тисячі чотириста двадцять дві грн. 00 коп.), пеню у розмірі 7 273 грн. 51 коп. (сім тисяч двісті сімдесят три грн. 51 коп.), інфляційні втрати у розмірі 81 грн. 75 коп. (вісімдесят одна грн. 75 коп.), 3% річних у розмірі 1 646 грн. 69 коп. (одна тисяча шістсот сорок шість грн. 69 коп.) та 1 717 грн. 87 коп. (одну тисячу сімсот сімнадцять грн. 87 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя В.І. Ярошенко Повне рішення складено 19.06.13р.