Рішення

від 11.06.2013 по справі 910/6927/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6927/13 11.06.13

За позовом Спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Ріф - 1"

до Приватного підприємства "АРСЕНАЛПОСТАЧ"

про стягнення 47 596,96 грн., неустойка (пеня) - 5 111,64 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Макарова Н. В. (дов. б/н від 21.05.2013 р.)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 11.06.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Спільне підприємство товариства з обмеженою відповідальністю "Ріф - 1" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "АРСЕНАЛПОСТАЧ" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 52707,64 грн. заборгованості за договором на продаж товару № 21 від 27.06.2012 року, з яких 47 596,96 грн. основного боргу, 5 111,64 грн. - неустойка (пені) та покладання судових втрат на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/6927/13, розгляд справи призначено на 21.05.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 04.06.2013 року, в зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, задоволенням клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 11.06.2013 року, в зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання.

В судове засідання 11.06.2013 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті справи, в яких просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором на продаж товару № 21 від 27.06.2012 року в частині оплати поставленого товару.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

27.06.2012 року між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, укладено договір на продаж товару № 21 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого в порядку і на умовах, визначених цим договором, продавець зобов'язується передати товар, що йому належить у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар в кількості, асортименті, по ціні і в строки у відповідності до умов даного договору та специфікації (товарно-транспортної накладної), що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.1. договору, товар відпускається за цінами, що діють на дату відвантаження товару, вказану в специфікації (товарно-транспортній накладній). Згідно п. 3.5. договору, розрахунок за товар повинен бути здійснений шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок продавця на умовах відстрочення платежу - 15 банківських днів.

Відповідно до п. 6.4. договору за немотивовану відмову від оплати покупець виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми простроченої заборгованості.

За твердженням позивача станом на 11.03.2013 року, заборгованість відповідача за переданий за договором товар, складає 47 595, 96 грн. Позивачем також зазначається в позовній заяві, що протягом строку дії договору покупцем на розрахунковий рахунок продавця грошові кошти перераховувались тричі: 06.07.2012 року - 1 400, 00 грн.; 13.12.2012 року - 3 600, 00 грн.; 18.12.2012 року - 900, 00 грн. Крім того, із поданого позивачем в матеріали справи акту зведення взаєморозрахунків клієнта ПП Арсеналпостач вбачається, що 30 травня 2013 року відповідачем по договору було сплачено 3 000, 00 грн., що також було підтверджено представником позивача в судовому засіданні.

Відповідно до товарно-транспортних накладних № РФ-0003913 від 03.07.2012 року та № РФ - 0003915 від 03.07.2012 року позивач поставив відповідачу товар (чоловіче та жіноче взуття) на загальну суму 52 716, 80 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що 18.10.2012 року позивач направив відповідачу претензію про прострочення платежу за отриманий товар Вих. № 199 від 15.10.2012 року, якою просив перерахувати суму боргу на поточний рахунок позивача або в письмовій формі скласти план майбутнього погашення вищевказаної суми. Зазначену претензію відповідач отримав 22.10.2012 року, проте відповіді на претензію не надав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір поставки № 21 від 27.06.2012р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на загальну суму 52 716, 80 грн., згідно товарно-транспортним накладним, копії яких наявні в матеріалах справи.

Поставлений товар відповідачем оплачено частково на суму 8 900, 00 грн., при цьому, як встановлено судом, 3000, 00 грн. сплачені відповідачем після порушення провадження у справі.

Отже, станом на момент винесення рішення по справі заборгованість відповідача перед позивачем становить 43 816, 80 грн. (52 716, 80 - 8 900, 00 = 43 816, 80), доказів сплати якої відповідачем суду не подано.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 43 816, 80 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 43 816, 80 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 3.5. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 43 816, 80 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Оскільки, судом встановлено, що відповідачем в процесі розгляду справи сплачено 3000, 00 грн., відповідно в цій частині між сторонами відсутній предмет спору, і провадження в цій частині підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, відповідно до п. 6.4. договору в розмірі 5 111, 64 грн. за період з 25.07.2012 року по 11.03.2013 року.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня .

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за період з 25.07.2012 року по 25.01.2013 року, яка за розрахунком суду становить 3 811, 52 грн. у відповідності до п. 6.4. договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до викладеного позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за договором в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, відповідно до п. 6.4. договору в розмірі 5 111, 64 грн. за період з 25.07.2012 року по 11.03.2013 року підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем невірно визначений період нарахування пені, стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 3 811, 52 грн. за період з 25.07.2012 року по 25.01.2013 року.

Враховуючи все вищезазначене, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 3 000, 00 грн. за договором підлягає припиненню, відповідно до п. 1-1) ч. 1 ст. 80 ГПК України, в іншій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 3 000, 00 грн. за договором.

2. Позовні вимоги в іншій частині задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Арсеналпостач» (02121, м. Київ, проспект Бажана, б. 7-Б, кв. 76; код ЄДРПОУ 34574509; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ - 1» (04073, м. Київ, провул. Куренівський, 17; код ЄДРПОУ 14339624) 43 816 (сорок три тисячі вісімсот шістнадцять) грн. 80 коп. основного боргу, 3 811 (три тисячі вісімсот одинадцять) грн. 52 коп. пені за прострочення грошового зобов'язання та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.06.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко